Криміналістика
3.6.9. Типові помилки пред`явлення для впізнання та оцінка адвокатом цієї слідчої дії
Практика свідчить, що під час пред´явлення для впізнання допускаються чимало процесуальних порушень і тактичних помилок, які ставлять під сумнів отримані результати або роблять їх взагалі недопустимими обвинувальними доказами у справі. Такі помилки захисники-адвокати можуть ефективно використати для спростування обвинувачення (підозри). Найчастіше серед них трапляються такі.
1. Щодо суб´єктів впізнання:
• той, хто впізнає, має фізичні або психічні вади, які перешкоджають впізнанню;
• той, хто впізнає, вже раніше сприймав відповідний об´єкт, що підлягає впізнанню, як учасник інших слідчих дій;
• той, хто впізнає, вже впізнавав цей самий об´єкт раніше в поза- процесуальній формі;
• проведення повторного впізнання особою, яка раніше брала участь у впізнанні цього самого об´єкта;
• відсутність у того, хто впізнає, статусу свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;
• мав місце примус свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого до впізнання;
• той, хто впізнає, попередньо не допитувався про ознаки об´єкта, за якими він може впізнати цей об´єкт, і про те, за яких обставин він його раніше спостерігав;
• той, хто впізнає, на попередньому допиті заявив про неможливість впізнання ним даного об´єкта;
• свідок і потерпілий, залучені до впізнання, не попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, — за відмову від дачі показань.
1. Щодо об´єктів впізнання:
• впізнання особи за унікальними прикметами, а не за сукупністю ознак цілісного образу (відсутність руки, ноги, шрам на обличчі, наявність татуювання тощо);
• пред´явлення для впізнання одного предмета чи особи, а не серед кількох інших (крім трупа, місцевості, будівлі);
• пред´явлення для впізнання кількох предметів, які мають істотні відмінності у своїх характеристиках;
• наявність різких відмінностей у зовнішності та одягу особи, яка підлягає впізнанню, і статистами;
• пред´явлення предмета для впізнання в числі інших неоднорідних предметів;
• проведення впізнання за фотографією за наявності реальної можливості проведення впізнання реального об´єкта;
• підміна пред´явлення для впізнання очною ставкою.
Щодо процедури впізнання:
- проведення впізнання у передбачених випадках без участі захисника;
- проведення впізнання без участі понятих без належної к кількості;
- виокремлення того, кого впізнають, будь-яким чином;
- ненадання можливості тому, кого впізнають, вільно обирати місце серед статистів;
- підказки, постановка навідних запитань тому, хто впізнає, формулювання відповідей за нього;
- використання одних і тих самих статистів при послідовному
- впізнанні різних підозрюваних однією особою;
- учасникам слідчої дії до її початку не роз´яснені їхні права та обов´язки, порядок проведення;
- залучення як понятих осіб, котрі за законом не можуть бути понятими.
Щодо процесуального закріплення (фіксації) впізнання:
• дописування в протоколі попереднього допиту того, хто впізнає, прикмет об´єкта, за якими він нібито зможе його впізнати;
• заміна фотографій;
• фотографії не скріплені печаткою та/або не пронумеровані;
• у протоколі неправильно вказані прізвища, ім´я та по-батькові, місце проживання, місце роботи понятих і статистів;
• у протоколі неправильно відображені показання того, хто впізнає;
• до протоколу не занесені зауваження з приводу проведення і результатів даної слідчої дії;
• у протоколі відсутні підписи тих чи інших учасників впізнання.
Беручи участь у проведенні даної слідчої дії, адвокат-захисник у разі допущення слідчим будь-яких порушень чи помилок у її проведенні повинен кожен раз реагувати на них шляхом заявлення зауважень з вимогою про занесення їх до протоколу впізнання та, залежно від характеру порушень, вимагати від слідчого їх усунення чи оскаржувати дії слідчого прокурору.
Незалежно від участі або неучасті у впізнанні адвокат має оцінити цю слідчу дію та протокол її фіксації за к змістом і формою на предмет його допустимості, належності відображеної у ньому інформації та її достовірності При цьому тактичні кроки адвоката, залежно від характеру допущеного порушення чи упущення, процесуальної ситуації, змісту результатів впізнання, можуть бути різними. Так, у разі відсутності підпису понятого у протоколі цю процесуальну прогалину можна заповнити під час допиту його як свідка та підтвердження ним факту участі у впізнанні і правильності записів у протоколі Але якщо адвокат, наприклад, шляхом опитування з´ясовує, що особи, які залучались як поняті, були практикантами чи заінтересованими у справі особами, він має клопотати про визнання протоколу впізнання непридатним як джерела доказів. Якщо у адвоката виникне обґрунтована підозра у дописуванні слідчим протоколу попереднього допиту того, хто впізнавав, про ознаки об´єкта, за якими він зможе впізнати об´єкт, адвокат- захисник, з метою з´ясування достовірності записів показань на допиті та справжності впізнання, повинен клопотати про проведення додаткового допиту цієї особи за своєю участю і за його результатами визначатися з подальшою тактикою своєї роботи у справі
Проте не всі порушення і помилки при проведенні впізнання призводять апріорі до визнання протоколу впізнання і його даних недопустимими. У тих випадках, коли, наприклад, слідчий під час проведення впізнання допустив порушення, заборонивши особі, яку впізнавали, вільно обрати місце серед статистів, а той, хто, впізнавав, впевнено заявив, що серед представлених йому осіб немає того, кого він зміг би впізнати, протокол такого впізнання буде хибним лише з формальних позицій як обвинувальний доказ. Водночас, він має і повинен бути визнаний допустимим і належним як доказ виправдувальний, такий, що, як мінімум, спростовує обвинувальні показання того, хто впізнавав, щодо підзахисного.