Криміналістика

3.6.9. Типові помилки пред`явлення для впізнання та оцінка адвокатом цієї слідчої дії

Практика свідчить, що під час пред´явлення для впізнання допускаються чимало процесуальних порушень і тактичних помилок, які ставлять під сумнів отримані результати або роблять їх взагалі недопустимими обвинувальними доказами у справі. Такі помилки захисники-адвокати можуть ефективно використати для спростування обвинувачення (підозри). Найчастіше серед них трапляються такі.

1. Щодо суб´єктів впізнання:

• той, хто впізнає, має фізичні або психічні вади, які перешкоджають впізнанню;

• той, хто впізнає, вже раніше сприймав відповідний об´єкт, що підлягає впізнанню, як учасник інших слідчих дій;

• той, хто впізнає, вже впізнавав цей самий об´єкт раніше в поза- процесуальній формі;

• проведення повторного впізнання особою, яка раніше брала участь у впізнанні цього самого об´єкта;

• відсутність у того, хто впізнає, статусу свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;

• мав місце примус свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого до впізнання;

• той, хто впізнає, попередньо не допитувався про ознаки об´єкта, за якими він може впізнати цей об´єкт, і про те, за яких обставин він його раніше спостерігав;

• той, хто впізнає, на попередньому допиті заявив про неможливість впізнання ним даного об´єкта;

• свідок і потерпілий, залучені до впізнання, не попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, — за відмову від дачі показань.

1. Щодо об´єктів впізнання:

• впізнання особи за унікальними прикметами, а не за сукупністю ознак цілісного образу (відсутність руки, ноги, шрам на обличчі, наявність татуювання тощо);

• пред´явлення для впізнання одного предмета чи особи, а не серед кількох інших (крім трупа, місцевості, будівлі);

• пред´явлення для впізнання кількох предметів, які мають істотні відмінності у своїх характеристиках;

• наявність різких відмінностей у зовнішності та одягу особи, яка підлягає впізнанню, і статистами;

• пред´явлення предмета для впізнання в числі інших неоднорідних предметів;

• проведення впізнання за фотографією за наявності реальної можливості проведення впізнання реального об´єкта;

• підміна пред´явлення для впізнання очною ставкою.

Щодо процедури впізнання:

  • проведення впізнання у передбачених випадках без участі захисника;
  • проведення впізнання без участі понятих без належної к кількості;
  • виокремлення того, кого впізнають, будь-яким чином;
  • ненадання можливості тому, кого впізнають, вільно обирати місце серед статистів;
  • підказки, постановка навідних запитань тому, хто впізнає, формулювання відповідей за нього;
  • використання одних і тих самих статистів при послідовному
  • впізнанні різних підозрюваних однією особою;
  • учасникам слідчої дії до її початку не роз´яснені їхні права та обов´язки, порядок проведення;
  • залучення як понятих осіб, котрі за законом не можуть бути понятими.

Щодо процесуального закріплення (фіксації) впізнання:

• дописування в протоколі попереднього допиту того, хто впізнає, прикмет об´єкта, за якими він нібито зможе його впізнати;

• заміна фотографій;

• фотографії не скріплені печаткою та/або не пронумеровані;

• у протоколі неправильно вказані прізвища, ім´я та по-батькові, місце проживання, місце роботи понятих і статистів;

• у протоколі неправильно відображені показання того, хто впізнає;

• до протоколу не занесені зауваження з приводу проведення і результатів даної слідчої дії;

• у протоколі відсутні підписи тих чи інших учасників впізнання.

Беручи участь у проведенні даної слідчої дії, адвокат-захисник у разі допущення слідчим будь-яких порушень чи помилок у її проведенні повинен кожен раз реагувати на них шляхом заявлення зауважень з вимогою про занесення їх до протоколу впізнання та, залежно від характеру порушень, вимагати від слідчого їх усунення чи оскаржувати дії слідчого прокурору.

Незалежно від участі або неучасті у впізнанні адвокат має оцінити цю слідчу дію та протокол її фіксації за к змістом і формою на предмет його допустимості, належності відображеної у ньому інформації та її достовірності При цьому тактичні кроки адвоката, залежно від характеру допущеного порушення чи упущення, процесуальної ситуації, змісту результатів впізнання, можуть бути різними. Так, у разі відсутності підпису понятого у протоколі цю процесуальну прогалину можна заповнити під час допиту його як свідка та підтвердження ним факту участі у впізнанні і правильності записів у протоколі Але якщо адвокат, наприклад, шляхом опитування з´ясовує, що особи, які залучались як поняті, були практикантами чи заінтересованими у справі особами, він має клопотати про визнання протоколу впізнання непридатним як джерела доказів. Якщо у адвоката виникне обґрунтована підозра у дописуванні слідчим протоколу попереднього допиту того, хто впізнавав, про ознаки об´єкта, за якими він зможе впізнати об´єкт, адвокат- захисник, з метою з´ясування достовірності записів показань на допиті та справжності впізнання, повинен клопотати про проведення додаткового допиту цієї особи за своєю участю і за його результатами визначатися з подальшою тактикою своєї роботи у справі

Проте не всі порушення і помилки при проведенні впізнання призводять апріорі до визнання протоколу впізнання і його даних недопустимими. У тих випадках, коли, наприклад, слідчий під час проведення впізнання допустив порушення, заборонивши особі, яку впізнавали, вільно обрати місце серед статистів, а той, хто, впізнавав, впевнено заявив, що серед представлених йому осіб немає того, кого він зміг би впізнати, протокол такого впізнання буде хибним лише з формальних позицій як обвинувальний доказ. Водночас, він має і повинен бути визнаний допустимим і належним як доказ виправдувальний, такий, що, як мінімум, спростовує обвинувальні показання того, хто впізнавав, щодо підзахисного.