Криміналістика
3.6.4. Тактика пред`явлення для впізнання живих осіб
Впізнання живих осіб проводиться у випадках, коли: а) особа спостерігала людину під час злочинної події і раніше не була з нею знайома; б) свідок пов´язує особу з подією злочину, раніше знав її, але не може дати необхідних даних про неї.
Перед тим як пред´явити особу для впізнання, їй, у присутності понятих, пропонується зайняти будь-яке місце за власним вибором серед інших осіб, котрі пред´являються для впізнання, та роз´яснюються її права. Після цього до приміщення, де знаходяться інші учасники слідчої дії, запрошується впізнаючий, де його спочатку попереджають про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Слідчий запитує впізнаючого, чи добре йому видно зовнішні прикмети всіх присутніх осіб, і за позитивної відповіді пропонує вказати особу, яку він впізнає, та пояснити, за якими ознаками він її впізнав і за яких обставин і коли він її раніше бачив. При цьому особі, яка впізнає, надається час для обдумування відповіді, і якщо вона вагається з відповіддю, слідчий може (в тому числі і на прохання особи, яка впізнає) запропонувати пред´явленим особам пройтись по кабінету з метою спостереження їх у русі чи розмовляти, жестикулювати, щоб полегшити впізнання.
Можливе впізнання людини за особливостями ходи, оскільки вона є індивідуальною у кожної людини. Ця хода може бути природною або неприродною (пов´язана з різного роду аномаліями, хворобами, станом здоров´я). Для цього слідчий повинен створити умови, по- перше, щоб було, з одного боку, забезпечено відтворення ознак ходи підозрюваного, а з іншого — можливість спостереження за ним впізнаючим; по-друге, щоб інші учасники впізнання не мали між собою суттєвих відмінностей ознак ходи; по-третє, особа, яку впізнають, не повинна знати, що за нею спостерігають саме у зв´язку з її ходою; і останнє — впізнаючій особі має бути надано досить часу для спостереження ходи пред´явлених осіб.
Впізнання особи може бути проведено за голосом та особливостями мови. Пропонується у такому разі проводити впізнання у приміщенні, яке поділено на дві частини і де є можливість слухати зміст розмови з іншої кімнати, але особи з цих кімнат не повинні бачити одна одну. Для цього одна група учасників слідчої дії перебуває в одному приміщенні — особа, яка впізнає, слідчий, поняті, а в іншому — поняті, особи, яких впізнають і які ведуть розмову, другий слідчий або дізнавач.
Під час проведення в зазначених умовах впізнання зміст розмови особи, яку впізнають, як правило, не має стосуватися обставин справи, що розслідується, але бажано, щоб в її тексті були слова, які чув впізнаючий у момент спостереження.
Наприкінці слідчої дії особа, яка впізнає, вказує, кого вона впізнала і за якими ознаками (прикметами) зовнішності, за ходою або за голосом, і повідомляє, коли і за яких обставин раніше бачила цю людину. Та обставина, що, наприклад, особа впізнала підозрюваного за прикметами, відображеними раніше в протоколі її допиту (наприклад за голосом або ходою), сама по собі не може свідчити про не- об´єктивність впізнання. Для з´ясування можливих розбіжностей у протоколі допиту особи і протоколі впізнання необхідно провести додатковий допит цієї особи, а за необхідності— допити свідків.
Результат впізнання може бути і негативним. Це може статися, коли після події, яка розслідується, пройшло багато часу або підозрюваний змінив зовнішність. Можуть мати місце і суб´єктивні обставини — особа, яка впізнає, боїться помсти.
Проведення впізнання поза візуальним спостереженням можливе лише у виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає (тобто, коли існує реальна небезпека життю та здоров´ю учасника кримінального судочинства з боку зацікавлених осіб). Загальні вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо порядку пред´явлення осіб для впізнання повною мірою стосуються і проведення впізнання особи поза візуальним спостереженням. У разі проведення впізнання у такий спосіб понятих має бути не менше чотирьох, оскільки вони повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають (в одному приміщенні), і засвідчити таке впізнання (в іншому приміщенні). Про результати впізнання, яке проведено в таких умовах, слідчий обов´язково повідомляє особу, яка пред´являлася для впізнання.
Оскільки участь підозрюваного (обвинуваченого) при пред´явленні його для впізнання поза візуальним спостереженням обмежується одним приміщенням, це обмеження поширюються і на його захисника, який має право перебувати лише в тій частині спеціально обладнаного приміщення, де знаходиться його підзахисний.