Криміналістика
3.6.1 .Сутність і види пред`явлення для впізнання
Впізнання — це слідча дія, яка проводиться у тому разі, коли допитуваний заявляє, що може впізнати особу чи предмет, які він раніше спостерігав, і пам´ятає їх відмінні ознаки (стосовно особи це, зокрема, зріст, колір волосся, форма носа, форма та колір очей тощо), або коли він називає лише загальні риси людини, яку раніше бачив, але впевнений, що при пред´явленні йому особи, предметів зможе їх впізнати, тобто встановити їх тотожність.
Впізнання переважно проводиться завдяки зоровим враженням, але можливе впізнання і за ознаками усної мови, запаху, смаку, на основі дотику, а також за комплексом перелічених ознак. Під час впізнання особа спостерігає ознаки пред´явленого об´єкта, порівнює та зіставляє їх із збереженим у пам´яті і на підставі цього доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності об´єкта.
Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об´єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам´яті. Це окрема форма ідентифікації, яка суттєво відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами.
Розрізняють такі види пред´явлення для впізнання (за об´єктами): людей, трупів, предметів, тварин, житла тощо. Деякі об´єкти можна пред´являти для впізнання окремими частками, якщо вони мають які-небудь особливості, що більше запам´ятовуються (частина розчленованого трупа, наприклад, де є особливі прикмети: татуювання, шрами, родимки тощо).
Об´єктом впізнання в окремих випадках можуть бути помешкання та ділянки місцевості, які пред´являються для впізнання, але таке впізнання має ознаки іншої слідчої дії — фактично є складовою перевірки показань на місці.
Якщо пред´явлення вказаних об´єктів у натурі є неможливим або недоцільним, проводиться впізнання за фотознімками, звуко-, відео-, кінозаписом.