Криміналістика
3.5.13. Особливості допиту в суді
Особами, яких може бути допитано в суді для з´ясування чи спростування обставин справи, є підсудний, потерпілий та свідок. У суді може бути допитаний також експерт для роз´яснення і доповнення його висновку. В допиті беруть участь крім суддів прокурори-обвинувачі, адвокати-захисники, підсудні, потерпілі, цивільні позивачі та цивільні відповідачі, їхні представники.
Допити підсудного, потерпілого і свідка мають особливості і регламентуються у законі стосовно кожного суб´єкта окремо. Існують і суттєві, загальні для всіх суб´єктів, положення процесуального і тактичного характеру. Загальними рисами допиту в суді є те, що він здійснюється, на відміну від допиту на досудовому слідстві, безпосередньо, безперервно, усно, незмінним складом суду, гласно; його проводить не одна особа, а суд і всі без винятку суб´єкти доказування; ті, хто допитує, як правило, попередньо ознайомлені з раніше даними на досудовому слідстві показаннями, які за визначених у законі умов можуть бути оголошені в суді; допит ведеться в режимі змагальності сторін; послідовність допитів, з урахуванням думок сторін, визначається судовим рішенням; допит письмово фіксується у протоколі судового засідання безпосередньо і послідовно і може одночасно додатково фіксуватися за допомогою технічних засобів.
Безпосередність допиту в суді означає, що при розгляді справи в суді першої інстанції суд за участю сторін повинен безпосередньо допитати підсудних, потерпілих, свідків. Це правило передбачає необхідність отримання суддями та учасниками процесу показань шляхом особистого сприйняття. У суді забороняється замість безпосереднього сприйняття показань (як і інших доказів) обмежуватися дослідженнями письмових матеріалів із досудового слідства. Показання осіб, отримані на досудовому слідстві, можуть бути оголошені лише у випадках, коли безпосереднє дослідження первинного показання з тих чи інших причин виключається, наприклад у разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві, коли справа розглядається у його відсутності, за наявності істотних суперечностей між показаннями, які він давав під час досудового слідства або дізнання, та в суді.
Суд, на відміну від слідчого, який може у розслідуваних ним справах давати органам дізнання доручення, а слідчим або органам дізнання інших районів — окремі доручення на виконання будь-яких слідчих дій та у будь-якому обсязі, вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії, в тому числі допитати тих чи інших осіб, лише з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, та дослідити протоколи досудового слідства в судовому засіданні. Суд не може обґрунтовувати вирок доказами, які не були розглянуті в суді.
Безперервність кожного окремого допиту і допитів у цілому зумовлена загальним положенням закону про безперервність судового засідання. Якщо слідчий проводить допити протягом розслідування у міру потреби, сам визначає час і місце к проведення, то в суді вони проводяться безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку та перерв з поважних причин, наприклад у разі необхідності повторного виклику свідка, який не з´явився без поважних причин. Для забезпечення безперервності допитів, у тому числі додаткових, повторних і на очній ставці, підсудні, потерпілі беруть у них участь протягом усього судового розгляду, а допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть його покинути до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.
Безперервність судового розгляду сприяє послідовному, більш повному й цілісному сприйняттю суддями та іншими учасниками процесу вербальної доказової інформації, що створює оптимальні умови для належного виконання ними покладених на них функцій.
Судовий розгляд справи відбувається в усній формі. Цією рисою він істотно відрізняється від інших стадій, у тому числі від стадії досудового слідства, де обвинувачений, потерпілий, свідки, якщо вони про таке просять, мають право написати свої показання у протоколі допиту власноручно. У ході ж судового розгляду, де всі учасники процесу спілкуються між собою в усній формі, підсудний, потерпілий, свідки дають показання і відповідають на запитання тільки в 21-11-79 усній формі українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.
Усність судового розгляду дає можливість суду і сторонам чути і розуміти все, що відбувається в суді, та брати активну участь у допитах, а присутнім у суді особам — стежити за перебігом судового засідання. Без усності не було б і гласності судового розгляду.
Незмінність складу суду при судовому розгляді означає, що кожна справа має бути розглянута в одному і тому самому складі суду Коли хто- небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею і розгляд справи розпочинається спочатку. Незмінність складу суду необхідна для забезпечення кожному судді безпосередньої участі в судовому розгляді справи в повному обсязі, в тому числі у допитах усіх осіб, що є умовою незалежності суддів в оцінці доказів та прийнятті рішень по суті справи.
Гласність допитів у суді є обов´язковою складовою принципу гласності судового розгляду, який означає, що розгляд справ у всіх судах, крім як у визначених законом винятках, — відкритий. При відкритому судовому розгляді в залу судового засідання доступ, за незначними винятками, вільний для всіх бажаючих.
Гласність судового розгляду передбачає, що всі присутні в залі суду, в тому числі представники засобів масової інформації, вправі слухати і записувати все, що має місце в судовому засіданні. Не заборонена і трансляція судового процесу із застосуванням технічних засобів. Однак застосування технічних засобів, які створюють завади у розгляді справи, відволікають учасників процесу, особливо в ході допитів, заважають їм зосередитись чи іншим чином перешкоджають веденню процесу або порушують права і законні інтереси сторін, чи коли воно здійснюється з метою тиску на суд чи інших учасників, — може бути судом заборонено.
Така гласність судового розгляду є, водночас, позапроцесуальною, соціальною гласністю, яка забезпечує можливість громадського контролю як за діяльністю суду і учасників процесу, так і органів дізнання та досудового слідства, оскільки в ході судового слідства безпосередньо, усно і гласно досліджуються зібрані ними матеріали справи, а також аналізується к робота із збирання даних матеріалів, у тому числі шляхом проведення допитів. А відтак, присутні в залі суду мають можливість скласти власну думку про всі обставини справи, законність провадження у ній, законність і обґрунтованість прийнятих рішень. З іншого боку, гласний процес дисциплінує суд, сторони, осіб, яких допитують, стимулює їх до найбільш повного і ефективного використання наданих їм прав та виконання процесуальних обов´язків.
Поєднання незмінності складу суду, безперервності, безпосередності дослідження доказів, усності та гласності становить процесуальний спосіб розгляду кримінальних справ у цілому та проведення допитів у ньому зокрема, що досудовому слідству не притаманно.
Однією із суттєвих особливостей допиту в суді є те, що він загалом має змагальний характер. Особливо яскраво це дістає вияв у правилах допиту свідка та потерпілого. Так, свідки, з метою запобігання взаємному впливу к показань, допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних, свідків. Кожному свідку перед допитом його судом та сторонами ставляться запитання, щоб з´ясувати стосунки свідка з підсудним і потерпілим і лише після цього пропонується розповісти все, що йому відомо у справі. Після того, як свідок, зокрема свідок обвинувачення, тобто той, який включений в обвинувальному висновку у список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, розповість усе, що йому відомо у справі, його допитують спочатку суб´єкти сторони обвинувачення — прокурор, потерпілий, цивільний позивач, к представники, потім суб´єкти сторони захисту — підсудний, законний представник підсудного, захисник, цивільний відповідач, його представник, і лише після допиту сторонами — судді. Протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду суд має право ставити йому запитання лише для уточнення і доповнення відповідей. Якщо ж свідка викликано в судове засідання за клопотанням когось із учасників судового розгляду, запитання цьому свідку ставить спочатку саме цей учасник судового розгляду.
Потерпілий допитується за тими самими правилами, що й свідок. Проте його допит, оскільки він має право брати участь у процесі протягом усього судового розгляду, проводиться перед допитом свідків.
Інші тактичні особливості допиту в суді, невідомі досудовому слідству, передбачені у приписах закону щодо права кожного учасника процесу задавати свідкові додаткові запитання для з´ясування або доповнення відповідей на запитання інших осіб. Такий одночасний допит свідка в судовому засіданні (а за аналогією — і потерпілого) з приводу однієї і тієї самої обставини різними учасниками процесу в теорії і на практиці іменують перехресним.
Реалізація учасниками судового розгляду наданого їм законом права допитувати крім свідків і потерпілих, підсудних, експертів, цивільних відповідачів та цивільних позивачів з метою уточнення і конкретизації тих обставин, які, на їх думку, викладені недостатньо чітко і повно, відбувається шляхом перехресного допиту перелічених осіб.
Отже, перехресний допит не є окремою процесуальною дією. Його проведення не потребує ні окремого судового рішення, ні розпорядження головуючого. Реалізація учасниками процесу наданого їм права сама по собі передбачає перехресний допит. Але допит є перехресним тільки тоді, коли в ньому беруть участь лише рівноправні сторони — сторона обвинувачення і сторона захисту, наділені законом правом відстоювати свої процесуальні інтереси на рівних, оспорювати висновки іншої сторони, захищати свою позицію у справі. Він дозволяє кожне свідчення того, кого допитують, перевірити і з точки зору обвинувачення, і з точки зору захисту, виявити все, що підтверджує обвинувачення, чи, навпаки, спростовує його. Прокурор, захисник, інші учасники судового розгляду під час перехресного допиту знову і знову повертаються до одних і тих самих обставин, ставлять запитання, спрямовані на всебічне та глибоке їх розкриття. Він нерідко виявляє суперечності в показаннях допитуваного, усуває к неповноту, іноді дозволяє з´ясувати добросовісну помилку чи недостатню обізнаність і навіть очевидну надуманість його показань. У цьому плані перехресний допит є досить ефективним засобом змагання сторін і, як свідчить практика, є більш вигідним стороні захисту в тих випадках, коли у досудовому розслідуванні справи мав місце обвинувальний ухил.
При проведенні перехресного допиту, наприклад, свідка обвинувачення адвокат-захисник може поставити перед собою дві тактичні задачі: 1) дискредитувати результати прямого допиту свідка; 2) добути від нього корисну для захисту інформацію.
Для вирішення першої із вказаних задач адвокату-захиснику необхідно: а) довести, що свідок не здатен дати показання стосовно тих чи інших фактів; б) показати, що час, який пройшов, та супутні обставини викривили спогади свідка про факти і тому його показання є неадекватними; в) виявити суперечності в показаннях свідка; г) змусити його визнати те, що він недостатньо впевнений у тих фактах, про які раніше стверджував упевнено; ґ) виявити та продемонструвати упередженість свідка або його небезсторонність у справі в цілому чи в якійсь її частині.
Для вирішення другої задачі адвокату-захиснику слід: а) по-новому інтерпретувати факти на користь сторони захисту; б) з´ясувати нові, сприятливі для захисту, факти, про які свідок раніше не повідомляв; в) підтвердити в той чи інший спосіб або у будь-якій формі версію захисту; г) знайти у показаннях свідка сумнівні моменти, які не можна вирішити в залі судового засідання.
Перехресний допит, як правило, спричиняє досить високе психологічне навантаження. Він відчутно впливає на психіку того, кого допитують перехресно, що іноді заважає останньому адекватно сприймати запитання та критично ставитися до своїх показань. Неодноразове з´ясування однієї і тієї ж обставини з цих причин може призвести до навіювання сумнівів у правильності своїх показань, а звідси — до зміни показань на догоду представнику тієї сторони, на запитання якої дається відповідь. Тому головуючий, не втручаючись у суть такого допиту (тому що суд за законом не є суб´єктом допиту), мусить ретельно слідкувати за правильністю перехресного допиту, не допускати виходу його за межі коректності та ділового русла.
Криміналістика і судова практика напрацювали низку інших способів для усунення суперечностей у показаннях того, кого допитують, або для з´ясування причин таких суперечностей. Одним із таких способів є так званий шаховий допит. Це допит тієї чи іншої особи, показання якої з певних причин викликають сумніви, за якого той, хто допитує, одночасно ставить запитання з приводу якихось обставин іншим особам (але лише тим, які вже бути допитані). Це своєрідна очна ставка з тією різницею, що в «шаховому» допиті можуть брати участь не дві, як на очній ставці, а більше осіб, а допитувані при цьому не можуть задавати один одному запитання.
До інших способів належать: пред´явлення тому, кого допитують, документів чи речових доказів, за допомогою яких можна перевірити достовірність його показань; проведення, в тому числі за клопотанням сторін, судових дій — огляду місцевості чи приміщення, відтворення обстановки і обставин події тощо.