Криміналістика
3.5.12.Тактика бесіди адвоката з підзахисним
При вступі адвоката у кримінальну справу, незалежно від стадії процесу, першою його дією має бути організація повноцінної бесіди з підзахисним. Ігнорування значення такої бесіди, її формальність може позначитися на результатах усієї подальшої роботи адвоката як захисника.
Тактика бесіди адвоката з підзахисним у кожному конкретному випадку залежить від багатьох факторів: особи підзахисного з її індивідуальними фізичними, психофізіологічними, соціальними характеристиками, рівнем культури та інтелекту; її процесуального статусу на момент бесіди (підозрюваний, обвинувачений, підсудний); місця, умов та обстановки бесіди (офіс адвоката, слідчий ізолятор, присутність законних представників тощо); характеру обвинувачення (підозри); мети бесіди, а також від особистих якостей самого адвоката, його досвіду, кваліфікації, напрацьованих ним власних тактичних прийомів. Однак деякі тактичні елементи мають бути притаманні такій бесіді завжди.
Спочатку відбуваються знайомство та встановлення психологічного контакту, оскільки без взаєморозуміння та взаємної довіри повноцінний захист у кримінальній справі не може бути достатньо ефективним. Знайомство адвоката з підзахисним може відбутися за рекомендацією рідних, близьких підзахисного, за ініціативою самого підзахисного з метою укладення угоди про захист його прав і законних інтересів у кримінальній справі. У таких ситуаціях ускладнень для встановлення психологічного контакту немає, оскільки вже само звернення до адвоката передбачає довіру до нього і надію, що він справиться із захистом успішно. Тут, скоріше, психологічний контакт встановлює не адвокат з підзахисним, а навпаки, і у цій ситуації достатній тактичний крок адвоката — відповісти взаємністю.
Однак у будь-якому разі адвокат повинен з´ясувати, чого особа очікує від нього, якого результату прагне.
Інколи трапляється, що особа, яка перебуває під вартою, хоче мати адвоката як зв´язківця, або кур´єра, або «посередника» між нею, її близькими чи навіть слідчим, прокурором або суддею. У таких випадках заарештованому слід рішуче заявити, щ) це — не адвокатська професія, і без будь-якого сумніву відмовитись від прийняття на себе захисту, бажано, оформивши відмову в письмовій формі.
Інша справа, коли адвокат вступає у процес як захисник за призначенням і обвинувачений (підозрюваний) нічого не знає про цього адвоката. У такій ситуації слід при знайомстві повідомити про себе необхідну інформацію (прізвище, ім´я, по батькові, з якого адвокатського об´єднання чи працює індивідуально, хто і з яких підстав його призначив захисником), запропонувати поставити запитання щодо своєї особи і, відповівши на них, з´ясувати, чи бажає особа, щоб захист її інтересів здійснював саме він. Тут же, за необхідності, слід роз´яснити, що у разі згоди адвокат у подальшому провадженні у справі за загальним правилом не вправі відмовитися від захисту. У момент згоди даної особи захист вважається прийнятим.
Однак для поглиблення і подальшого підтримання стосунків адвокат-захисник у всіх випадках повинен у достатньому обсязі дізнатися про особу підсудного, його правове та фактичне (доказове) становище у справі і чи адекватно підзахисний його сприймає. З цією метою бажано, якщо це дозволяє процесуальна ситуація, ознайомитися з матеріалами, якими обґрунтовувалося затримання, пред´явлення обвинувачення тощо, в тому числі з тими, що стосуються даних про особу, розпитати про це у слідчого для врахування його оцінки обвинуваченого (підозрюваного), незалежно від ступеня її щирості, та провести з підзахисним розмову з цих питань.
Якщо підзахисний притягається до кримінальної відповідальності вперше, та й заарештований і перебуває у незадовільному психологічному стані, адвокату слід перш за все, враховуючи специфіку ситуації та індивідуальні соціально-психологічні та інші характеристики підзахисного, вивести його з цього стану і спонукати його адекватно протистояти обвинуваченню (підозрі).
Досягши цього, адвокат повинен здійснити наступний крок — роз´яснити підзахисному, залежно від його процесуального статусу, його обов´язки і права, можливі законні шляхи їх реалізації, розповісти про свої процесуальні можливості та наголосити на їх виключно законному характері. Корисно також пояснити підзахисному повноваження дізнавача, слідчого, прокурора, співробітників оперативно- розшукових підрозділів, працівників місця ув´язнення, правила взаємин з ними і його права.
При роз´ясненні прав підзахисному слід особливо акцентувати на правах: мати захисника, на яких умовах та в якому порядку і що підзахисний може вимагати від захисника; давати чи не давати показання та юридичних наслідках цього, роз´яснивши, водночас, зміст принципу презумпції невинуватості; давати докази, заявляти клопотання, оскаржувати дії та рішення слідчого і щодо порядку такого оскарження; мати конфіденційне побачення із захисником до першого допиту, а після першого допиту — такі самі побачення без обмеження їх кількості та тривалості; при призначенні та проведенні експертиз. Шляхом постановки контрольних запитань адвокат має переконатися у правильному і повному розумінні підзахисним цих основоположних його прав.
Якщо під час бесіди чи в будь-який інший момент підзахисний заявить про застосування до нього протиправних заходів, а тим більше — побиття, треба негайно викликати «Швидку медичну допомогу» або клопотати перед слідчим про медичне освідування підзахисного або призначення судово-медичної експертизи. Практика свідчить, що невикористання адвокатом цього тактичного прийому під час першого побачення робить його в подальшому здебільшого марним.
Далі має відбуватися з´ясування конкретної процесуальної ситуації та обговорення можливих оптимальних шляхів виходу з неї Варіантів тут багато.
Один з них полягає в тому, що адвоката запрошують, коли порушена кримінальна справа щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину, але її порушення стосується інтересів особи. Тут адвокату необхідно з´ясувати суть претензій, приводи та підстави порушення кримінальної справи, встановити наявність письмового пояснення від особи, його зміст, якою ще інформацією володіє особа щодо справи і як вона ставиться до висунутої підозри.
В іншому випадку адвокат має справу з особою, затриманою за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого, частіше за все — це взяття під варту.
В обох випадках доцільним буде вирішення тактичного завдання щодо оскарження законності затримання або взяття під варту, оскільки у затриманого має бути копія протоколу про затримання із зазначенням підстав, мотивів, години, дня, місяця, року затримання, пояснень затриманого тощо, а арештованому підстави обрання запобіжного заходу повинні бути відомі з оголошеної йому суддею відповідної постанови.
У затриманого крім того слід з´ясувати справжні, на його погляд, підстави затримання, фактичні обставини затримання (де, за яких обставин, хто затримував, з чим затримували), чи фіксувалося затримання технічними засобами, як поводив себе при цьому затриманий, чи відбиралися раніше пояснення від нього або чи допитувався він як свідок. Останні з названих даних слід з´ясовувати й у арештованого. Володіння цією інформацією та знання кримінально- правової підстави затримання (арешту) дозволить адвокату-захиснику крім застосування інших, залежно від ситуації, тактичних захисних заходів, окреслити хоча б загальні контури найбільш прийнятної захисної позиції у даній кримінальній справі та раціонально спланувати свою подальшу роботу.
На етапі пред´явлення обвинувачення, після вручення обвинуваченому копії постанови, необхідно разом з обвинуваченим сам-на-сам докладно ознайомитися з її матеріально- правовим змістом, а адвокату-захиснику — і з матеріалами, якими обґрунтовується пред´явлення обвинувачення, і на цій підставі визначитися з тактикою поведінки підзахисного на допиті, в першу чергу — щодо його ставлення до обвинувачення та дачі показань. Зазвичай найбільш ефективними ці тактичні прийоми захисту бувають у випадках, коли обвинувачений, нічого не приховуючи, правдиво та вичерпно розповість адвокату про подію, за участь у якій його обвинувачують, можливі джерела доказової інформації про неї та дасть свою оцінку відомим на даний час доказам. Такі сукупні процесуальні та криміналістичні знання дозволять висувати на допиті і реалістично відстоювати у подальшому провадженні невідому обвинуваченню версію події — версію захисту.
Можливий також варіант, коли вже на цьому етапі виявляються підстави для обговорення і висловлення після закінчення допиту клопотання про закриття справи з реабілітуючих підстав чи щодо звільнення підзахисного від кримінальної відповідальності у зв´язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зміною обстановки. У разі відсутності таких підстав чи передчасності постановки питання про них у бесіді з підзахисним після його допиту, знаючи, що цікавить слідчого, важливо визначити, які докази треба зібрати і яким шляхом — самому підзахисному, адвокату-захиснику, а про збирання яких слід клопотати перед слідчим.
Після ознайомлення з матеріалами закінченої розслідуванням справи треба роз´яснити підзахисному значення й силу кожного доказу і всієї їх сукупності, сумісно продумати можливі тактичні кроки щодо подальшої поведінки підзахисного, з´ясувати сприятливі для підзахисного обставини, виробити спільну позицію, тактику захисту в суді.
Обов´язковою є бесіда адвоката з підзахисним перед судовим розглядом справи. На даному етапі з обвинувального висновку відомі остаточна версія обвинувачення та докази, покладені в його основу. Тому предмет бесіди — уточнення версії захисту, її доказове забезпечення і тактика поведінки підсудного та захисника в суді, включаючи висловлення обома своїх міркувань перед судом щодо порядку проведення судового слідства.
У ході судового розгляду справи узгодження дій захисника та підсудного має відбуватися кожен раз з виникненням у цьому потреби, в тому числі шляхом звернення до суду з проханням про перерву в судовому розгляді. Частіше за все таке спілкування має на меті обговорення тактичних питань, пов´язаних із можливістю заявлення відводів, відкладення розгляду справи, викликом нових свідків, спеціалістів, витребуванням додаткових доказів, призначенням судових експертиз тощо. Особливу увагу треба приділити вирішенню питання про можливість спрощеної процедури судового розгляду справи. Підзахисному слід роз´яснити, що за спрощеного порядку судового слідства, тобто порядку, за яким визнається недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд без обговорення постановляє обвинувальний вирок і задовольняє цивільний позов, а сторони позбавляються права заперечувати ці фактичні обставини та розмір стягнення в апеляційному порядку. Тому підзахисному слід радити, за винятком випадків очевидної безперспективності захисних зусиль у суді, крім усього іншого не позбавляти себе можливості оскарження судового рішення в апеляційному порядку та повноцінного його перегляду апеляційним, а потім і касаційним судом, тобто радити не погоджуватися із спрощеною процедурою судового слідства.
Кожен раз обговоренню мають підлягати процесуальні ситуації при зміні прокурором обвинувачення в суді та його відмові від обвинувачення, незалежно від того, наполягає чи не наполягає потерпілий на продовженні судового розгляду справи за первинним обвинуваченням. У цих випадках необхідно істотно корегувати або навіть змінювати тактику захисту, наполягаючи на постановленні виправдувального вироку.
Неодмінним елементом захисту у кримінальній справі є бесіда адвоката з підзахисним перед дебатами сторін. У ній уточнюються остаточні тези, які захисник і підсудний відстоюватимуть перед судом (за взаємним узгодженням вони можуть не в усьому збігатися), система доказів, які наводитимуться на підтвердження та спростування обвинувачення, клопотання щодо всіх питань, які вирішуються вироком суду, та зміст останнього слова підсудного.
Свої особливості, пов´язані з віковими та психологічними характеристиками особи підзахисного, має тактика бесіди з неповнолітніми обвинуваченими та
душевнохворими при провадженні у справах про застосування примусових заходів медичного характеру. У них, як правило, є законні представники. Звідси, бажано, вести бесіди як разом із підзахисними та їх представниками, так і окремо з кожним із них, тому що вони можуть мати різні позиції у справі і неоднакові тактичні прийоми їх реалізації, — щоб узгодити ці позиції, пам´ятаючи при цьому, що участь адвоката у справі тут є обов´язковою і він у таких справах менше пов´язаний з волею та бажаннями підзахисного, ніж у справах дорослих і здорових.