Криміналістика
3.5.8.Особливості допиту неповнолітніх
Неповнолітні, тобто особи, що не досягни вісімнадцятирічного віку, залучаються до сфери кримінального судочинства і підлягають допиту як обвинувачені (підозрювані, підсудні, засуджені, виправдані), потерпілі, свідки та особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність у справах про застосування примусових заходів виховного характеру. к допит, на відміну від допиту дорослих, з огляду на вікові, фізіологічні, психологічні, психосоціальні фактори та процесуальний статус у справі, має процесуальні і тактичні особливості та потребує застосування особливої методики.
При цьому треба виходити з того, що наприклад, свідком з числа неповнолітніх може бути як дитина 1—3 років (раннє дитинство), так і від 3 до 7 років (дошкільний вік), від 7 до 11 —12 років (молодший шкільний вік), від 11 до 14 років (підлітковий вік), від 14 до 18 років (старший підлітковий вік). Усі перелічені групи неповнолітніх мають свої вікові особливості, які слідчому треба враховувати під час допиту неповнолітніх. Наприклад, для дітей дошкільного віку характерна загострена спостережливість, їх сприйняттю подій притаманна деталізація; а підлітковому віку притаманні імпульсивність, неврівноваженість, швидка зміна настрою, негативізм. Усе це треба враховувати при підготовці до допиту, звертаючись по відповідну допомогу до спеціаліста — педагога або психолога.
Під час допиту слідчому треба встановити психологічний контакт з неповнолітнім. Для цього рекомендується проводити бесіду7 з допитуваним на сторонню тему, яку слідчий добре знає (наприклад молодіжна музика, спорт, комп´ютерні ігри тощо). Встановлення психологічного контакту може дати позитивний результат і створити безконфліктну ситуацію під час допиту. Після цього слідчий обирає лінію поведінки стосовно неповнолітнього допитуваного.
Згідно із законом допит неповнолітнього обвинуваченого проводиться з дотриманням загальних правил допиту обвинуваченого, але обов´язково у присутності захисника, а в разі коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника, — ще й у присутності педагога або лікаря, батьків чи інших представників, яким надається право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.
Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов´язковою у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред´явлення їй обвинувачення. З моменту допуску до участі у справах цих осіб захисник має право бути присутнім на їх допитах та зобов´язаний використовувати передбачені у КПК та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з´ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом´якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, та надавати їм необхідну юридичну допомогу.
Присутність на допиті педагога спрямована головним чином на отримання від неповнолітнього повних і правдивих показань. Тому для цього слід заздалегідь з´ясувати, які стосунки склались між неповнолітнім та даним педагогом, батьками неповнолітнього і педагогом тощо, щоб його присутність на допиті максимально сприяла досягненню поставленої мети, а не навпаки. Участь же в допиті лікаря необхідна в разі відсталості неповнолітнього у фізичному чи розумовому розвитку або у разі його захворювання. Щоб забезпечити належну психологічну атмосферу допиту, і педагог, і лікар повинні володіти спеціальними знаннями в галузі дитячої та юнацької психології і мати в цій галузі достатній стаж роботи.
Присутність на допиті батьків чи інших законних представників неповнолітнього обвинуваченого важлива як з точки зору захисту його прав та законних інтересів, так і в плані встановлення з ним належного психологічного контакту й отримання правдивих показань. Проте про присутність на допиті батьків чи інших законних представників слід клопотати лише у разі якщо вони мають позитивний вплив на неповнолітнього і останній у їх присутності легше йде на контакт і не соромиться розповідати про обставини справи та відповідати на поставлені запитання, тобто спроможний належним чином здійснювати самозахист шляхом дачі показань.
Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім рекомендується на етапі з´ясування даних про його особу запропонувати йому розповісти більш детально про себе: де і як навчається, з ким товаришує, яка обстановка в сім´ї, чим захоплюється тощо, а вже потім переходити до допиту по суті пред´явленого обвинувачення. Атмосфера допиту має бути невимушеною, а його тактика та методика застосовуватися у суворій відповідності з вимогами кримінально- процесуального закону та правилами судової етики. Неприпустимим є будь-який тиск на неповнолітнього та використання під час його допиту тактичних «хитрощів» і «пасток», оскільки вони можуть лише дезорієнтувати його і тим самим перешкодити досягненню мети допиту. З урахуванням суб´єктивних властивостей неповнолітнього можливим є, наприклад, неквапливий темп допиту, регулювання його тривалості за рахунок перерв тощо.
Враховуючи, :що неповнолітні легше, ніж дорослі, піддаються навіюванню, виключається постановка їм у будь-якій формі навідних запитань, оскільки, як свідчить практика, такі запитання сприймаються ними прямолінійно та безпосередньо, а тому відповіді даються в унісон запитанням. І якщо навідне запитання задано з обвинувальним ухилом, відповіддю на нього неповнолітній може сам собі зашкодити. Тому при постановці слідчим запитань, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї, адвокат-захисник обов´язково має на це реагувати шляхом заперечення та заяви про зняття такого запитання як протиправного, а у разі відхилення заяви — шляхом занесення заяви та результатів її розгляду до протоколу допиту.
Оскільки неповнолітні схильні до фантазування, бажання зіграти роль «героя», дачі показань внаслідок впливу авторитетних для них осіб, не завжди можуть в логічній послідовності повідомити про обставини справи тощо, з метою нейтралізації зазначених факторів та отримання вичерпних показань запитання їм треба ставити у спокійному тоні, ввічливо, доступною і зрозумілою даному неповнолітньому мовою, щоб у нього не виникали сумніви в об´єктивності того, хто допитує, та в неупередженості прийомів його допиту.
Показання неповнолітнього обвинуваченого у протоколі його допиту також слід записувати без поправок, а такими, якими вони були насправді, з усіма особливостями його мови. Тому в необхідних випадках, з метою повної і точної фіксації перебігу та результатів допиту, доцільно застосувати той чи інший вид технічного запису.
Допит підсудного неповнолітнього має певні особливості. Однією з таких особливостей є те, що виклик батьків або інших законних представників неповнолітнього до суду є обов´язковим. При цьому суд, за необхідності, вправі допитувати ´їх як свідків, а у виняткових випадках, коли участь законного представника у судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підсудного, суд вправі обмежити участь законного представника у тій чи іншій частині судового розгляду або усунути його від участі в останньому і допустити замість нього іншого законного представника. Присутній в суді законний представник має право брати участь у дослідженні доказів, а отже — й право брати участь у допиті неповнолітнього підсудного.
Участь у допиті підсудного може брати також представник районної (міської) служби у справах неповнолітніх, якщо суд скористається своїм правом виклику його в судове засідання. Суд може викликати в судове засідання і представника підрозділу міліції у справах неповнолітніх, який з дозволу суду має право давати пояснення, проте права участі у допиті не має, а також представників підприємств, установ, організацій, в яких навчався чи працював неповнолітній, а в разі потреби — представників інших організацій, які з дозволу суду також мають право давати пояснення, а в необхідних випадках можуть бути допитані як свідки, проте правом участі у допиті неповнолітнього підсудного вони законом не наділені.
Таким чином, коло учасників процесу, які можуть брати участь у допиті неповнолітнього підсудного та давати пояснення і показання зі своїх позицій, набагато ширше, ніж у справах дорослих підсудних. Тому обсяг роботи захисника-адвоката тут набагато більший, а її предмет доволі специфічний, такий, що потребує володіння спеціальними знаннями в галузі педагогіки, дитячої та юнацької психології.
У справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з настання якого можлива кримінальна відповідальність у вигляді застосування до них примусових заходів виховного характеру, участь захисника є обов´язковою з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника. Однак порядок такого допиту законом не регламентований. Очевидно, що застосування аналогії кримінально-процесуального закону щодо допиту обвинуваченого як примусової слідчої дії тут неприпустиме, оскільки особа, стосовно якої здійснюється досудове провадження у справі, є ще дитиною і не є суб´єктом злочину. Стосовно судового розгляду таких справ у законі встановлено, що він проводиться за обов´язкової участі прокурора і захисника, а судове слідство зводиться до заслуховування пояснень неповнолітнього, його законного представника, перевірки доказів, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевірки інших обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру.
Особливості має також допит неповнолітніх як свідків. Допит на досудовому слідстві неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років, проводиться за загальними правилами допиту свідків, але в присутності педагога, а за необхідності — лікаря, батьків та інших законних представників неповнолітнього. Підстава та мета участі даних осіб у допиті неповнолітнього свідка по суті ті ж самі, що й у допиті неповнолітнього обвинуваченого.
До початку допиту зазначеним особам роз´яснюється їх обов´язок бути присутніми під час допиту, а також право викладати свої зауваження і, з дозволу слідчого, ставити свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законним представником, педагогом або лікарем, їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання має бути занесене до протоколу.
Оскільки свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, не є суб´єктом злочинів, передбачених статтями 384 і 385 КК про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показанім, він не попереджається про це, але йому роз´яснюється його обов´язок говорити тільки правду.
Якщо допит неповнолітнього свідка проводиться за клопотанням обвинуваченого чи самого захисника, останній має право брати участь у його допиті. Захисник може брати участь у допиті неповнолітнього свідка і тоді, коли такий свідок допитується за ініціативою слідчого, — з дозволу слідчого. Адвокат- захисник з тактичних міркувань, особливо коли є дані про зацікавленість батьків чи інших законних представників у дачі свідком неправдивих показань або у результатах справи взагалі, а також коли розслідування справи здійснюється з обвинувальним ухилом, для нейтралізації та подолання цих явищ зобов´язаний кожен раз скористатися цим правом.
У суді допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за рішенням суду — до шістнадцяти років, проводиться за тими самими правилами, що й на досудовому слідстві і у такому самому порядку, як і допит дорослих свідків. Особливістю у даному разі є те, що, на відміну від дорослого свідка, який після допиту залишається в залі судового засідання, неповнолітній свідок після допиту, як правило, видаляється із залу суду. Видалення неповнолітнього свідка проводиться з педагогічних міркувань — для запобігання негативному впливу на неповнолітнього досліджуваної у судовому засіданні інформації про злочин та осіб, які його вчинили. Однак виходячи з тактичних міркувань, зокрема можливості участі такого свідка в інших судових діях (пред´явленні для впізнання, очній ставці тощо), суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може визнати присутність цього свідка в залі суду необхідною. Залишається такий свідок в залі суду за вмотивованою постановою (ухвалою) судді (суду).
У виняткових випадках, коли цього потребують інтереси справи або безпека свідка, допит неповнолітнього свідка за рішенням суду може бути проведений у відсутності підсудного. Частіше за все таке рішення приймається для запобігання негативному впливу підсудного на неповнолітнього свідка. Після повернення підсудного до залу суд зобов´язаний ознайомити його з показаннями свідка і надати йому можливість поставити питання свідкові, а також дати пояснення з приводу показань свідка. Поставити неповнолітньому свідкові додаткові запитання можуть після підсудного й інші учасники судового розгляду, в тому числі захисник підсудного і судді.
Порядок допиту неповнолітнього потерпілого як на досудовому слідстві, так і в суді загалом аналогічний допиту неповнолітнього свідка. А його відмінності зумовлені виключно процесуальним статусом особи потерпілого. Зокрема, до першого допиту слідчий має винести постанову про визнання неповнолітнього потерпілим та ознайомити його з цією постановою. Перед початком допиту слідчий попереджає неповнолітнього потерпілого, який досяг шістнадцятирічного віку, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а неповнолітньому, який не досяг цього віку, роз´яснює його обов´язок давати правдиві показання. Далі слідчий, роз´яснивши потерпілому його права та впевнившись, що вони йому зрозумілі, з´ясовує, у яких стосунках перебуває потерпілий з обвинуваченим, що важливо для оцінки його показань, і лише після цього пропонує дати показання про все, що йому відомо у справі. Допит неповнолітнього потерпілого проводиться за участю батьків чи інших законних представників, а за їх бажанням — і за участю представника-адвоката.
Особливості допиту неповнолітнього потерпілого в суді, як і допиту дорослих потерпілих, полягають у тому, що він обов´язково проводиться перед допитом свідків; потерпілі беруть участь у судовому розгляді, а отже, мають право брати участь у допиті підсудного, інших потерпілих і свідків.
Неповнолітні потерпілі та їх представники в разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення чи зміни ним обвинувачення в суді мають право вимагати продовження розгляду справи і підтримання обвинувачення, тобто перебувати в статусі потерпілого та обвинувача одночасно.
Враховуючи, що потерпілим є неповнолітня особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода, до його допиту слід підходити особливо тактовно, аби запобігти заподіянню зайвих психологічних страждань.