Криміналістика
3.5.4. Логіко-психологічні прийоми допиту
Позитивні результати допиту багато в чому залежать як від особистих якостей слідчого, так і від вмілого використання тактичних прийомів, що ґрунтуються на даних психології та логіки. Ці прийоми сприяють одержанню найбільш повних показань, пригадуванню забутого, виявленню утаємниченого, осмисленню допитуваним своєї соціальної ролі та пробудженню у нього гідних почуттів.
Такого роду прийоми мають чітко виражений активний характер, ініціюють відновлення психологічних зв´язків, утворення ефективних асоціацій, виявляють минулі переживання й афекти. До них належать, у першу чергу, постановка запитань, що нагадують про події минулого й обстановку, в якій вони відбувалися, як її запам´ятав допитуваний. Ці запитання мають на меті оживити в пам´яті обставини події і ні в якому разі не можуть бути навідними. Йдеться про психологічну можливість непрямими щодо суті справи запитаннями збудити у допитуваного асоціативні зв´язки окремих нагадуваних моментів із значущими фактами, які інформативно забезпечують повне й об´єктивне розслідування.
Окремим випадком необхідності збудження асоціацій і відтворення забутого є ситуація, коли свідок ніяк не може пригадати розташування учасників події, обстановку, в якій він спостерігав дії, рухи, пересування учасників, і взагалі він виявляється нездатним послідовно і зв´язно розповісти про предмет допиту, а обмежується короткими і не зовсім впевненими відповідями на запитання слідчого. У такому разі можна одержати досить якісне відтворення минулого, учасником якого був свідок, допитавши його на місці події. Процесуальних перешкод для цього немає ніяких, оскільки слідчий не обмежений вибором місця допиту, а психологічний (тактичний) ефект від такого допиту є досить високим.
Існує варіант цього прийому, що використовується у випадках утруднень в описанні особливостей якого-небудь предмета (ножа, кастета тощо), який бачив свідок. На пропозицію слідчого свідок може схематично зарисувати цей предмет, що матиме певне інформаційне •значення, в том}´ числі й у розшуковій роботі. Листок з малюнком треба обов´язково приєднати до протоколу допиту. Аналогічними є процедура й психологічний зміст рисованих портретів, які виготовляються художником на основі показань свідків- очевидців і потерпілих.
Досить поширеними прийомами нагадування забутого є пред´явлення в необхідний момент документів, фотознімків, відеозаписів, речей, які можуть відтворити певні почуття, асоціації, згаслі або знівельовані часом чи обставинами картини минулого. У цьому ж психологічному полі перебуває прийом, який полягає в оголошенні допитуваному показань інших осіб, які містять інформацію про які- небудь спільні або одночасні дії, місця перебування, спільні інтереси, знайомства, заняття, про обставини і деталі пережитих подій. Тут важливо не стати причиною мимовільної обмани, коли допитуваний може просто повторити повідомлювані дані про певні події, будучи впевненим, що вони відбулися у дійсності, хоча насправді к не було, а мала місце помилка первинного допитуваного або обмова. Тому слідчий, повідомивши певну порцію інформації з первинних показань, повинен одержати від допитуваного більш розгорнуту розповідь щодо повідомленої інформації, яка тоді виконуватиме роль поштовху для відтворення, а не самим відтворенням. Інакше таке повідомлення може розцінюватись як сумнівне з точки зору його допустимості, як психологічний тиск, навіювання з усіма негативними для розслідування наслідками.
Велику користь в одержанні адекватної інформації дає повторний допит стосовно певного кола обставин. Під час такого допиту допитуваний може згадати забуті або упущені на першому допиті факти. Зокрема, це пояснюється явищем ремінісценції, коли у відтермінованих відтворених у пам´яті образах посилюються нові смислові зв´язки. Повторний допит, таким чином, слід розглядати як спосіб пригадування забутого, доповнення повідомлених раніше фактів. Відтак, не варто підозрювати допитуваного в нечесності, якщо під час повторного допиту він повідомить про факти, які раніше упустив.
Асоціативні зв´язки можуть бути використані й у тих випадках, коли свідок або потерпілий дає на допиті невірні показання, щиро вважаючи, що він каже правду. Такі помилкові уявлення можуть бути результатом об´єктивних і суб´єктивних факторів, у тому числі сильних власних переживань, домислів, впливу інших осіб. Завдання того, хто допитує, полягає в тому, щоб відсіяти ці хибні нашарування, виявити причини спотворень правильної інформації й відновити в уявленні допитуваного картину події в тому вигляді, в якому вона відбувалася насправді.
У ситуаціях, коли свідки чи потерпілі з різних причин, але без злого умислу, наприклад, щоб не торкатися деяких інтимних деталей свого життя, приховують важливі моменти минулого, кажуть не всю правду, намагаються, всупереч своєму процесуальному обов´язку, дати інформацію, яка може спрямувати слідство неправильним шляхом, доцільно застосувати прийоми емоційного впливу, до яких належать: переконання в неправильності зайнятої позиції; роз´яснення шкідливих наслідків для близьких осіб з числа потерпілих, підозрюваних, обвинувачених; вплив на позитивні сторони особистості допитуваного — почуття власної гідності, ідейність, благородство.
Досить ефективними виявляються прийоми емоційного впливу на підозрюваних і обвинувачених, які перебувають у стані сумнівів щодо правильності своєї позиції, спрямованої на відмову визнати провину, відчувають потребу щиро зізнатися і покаятися, але не наважуються це зробити. Позитивний вплив на таких осіб полягає у: спонуканні к до зізнання шляхом роз´яснення не лише шкідливих наслідків заперечення чи замовчування провини, а й сприятливих наслідків визнання свої вини й активної допомоги слідству; активізації позитивних сторін особи допитуваного, використанні його прихильностей, захоплень, турботи про фаховий авторитет тощо; використанні антипатії допитуваного до кого- небудь із співучасників, його залежності від них, що принижує його гідність, його сумнівів у їх дійсній злодійській солідарності та здатності до кінця дотримуватись узгодженої раніше лінії поведінки під час досудового слідства.
Прийоми логічного впливу полягають у демонстрації невідповідності даних показань дійсності. До них належать: пред´явлення доказів, що спростовують твердження допитуваного, причому можна або послідовно пред´являти докази, починаючи з найменш вагомих і доходячи до незаперечних, або відразу пред´явити найбільш вагомий доказ; логічний аналіз суперечностей, які мають місце у показаннях допитуваного; логічний аналіз суперечностей між інтересами допитуваного та його співучасників; пред´явлення доказів, які потребують від допитуваного деталізації показань, котра приведе до явних суперечностей між показаннями його і співучасників; аналіз доказів у справі, який демонструє безглуздість зайнятої допитуваним позиції.