Криміналістика
3.4.1. Поняття обшуку і виїмки
Одними із способів отримання доказової інформації у кримінальному процесі є обшук та виїмка.
Згідно зі ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення там огляду або обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.
Обшук — де слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень, споруд, ділянок місцевості та окремих громадян з метою відшукання і вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, які здобуті злочинним шляхом, інших предметів і документів, що мають значення для справи, а також виявлення розшукуваних осіб, трупів і тварин.
Проводиться ця слідча дія на підставі постанови слідчого за санкцією прокурора, а обшук житла чи іншого володіння особи — за вмотивованою постановою судді.
Процесуальною підставою обшуку є наявність достатніх підстав вважати, що в певному приміщенні або місці чи у певної особи знаходяться знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, а також розшукувані особи, трупи і тварини.
Обшук схожий із слідчим оглядом (зокрема, огляд житла, як і його обшук, проводяться тільки за постановою судді), оскільки під час Цієї слідчої дії також проводиться обстеження місцевості, приміщень та інших об´єктів з метою виявлення, фіксації і вилучення різних джерел матеріальної інформації. Але, на відміну від слідчого огляду, обшук має такі особливості: наявність конкретного об´єкта пошуку; належність об´єктів пошуку визначеним особам; примусовий характер обстеження у процесі обшуку.
Це слідча дія, яка часто проводиться в умовах тактичного ризику, оскільки підставами для її проведення є слідча або розшукова версія, яка допускає і негативний результат обшуку. Обшук, як правило, є невідкладною слідчою дією і у деяких випадках (коли обшук пов´язаний з врятуванням життя та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, тощо) проводиться без санкції прокурора або постанови судді, але з наступним повідомленням прокурора і судді про проведений обшук, його результати та причини, що обумовили несанкціоноване проведення обшуку.
Несвоєчасне проведення обшуку (затягування з його проведенням) призводить до негативних наслідків у вигляді підготовки зацікавлених осіб до його проведення шляхом приховування або знищення доказів. Тому, якщо обшук не проводиться на початковому етапі розслідування, його проведення на наступних етапах вже може не мати ефекту раптовості, є безперспективним і не дає позитивного результату. Проводиться у такому разі ця слідча дія формально.
Можна визначити такі види обшуків: приміщень, ділянок місцевості, особи. Обшук може бути основним і додатковим (проведення обшуку на місці, яке не обстежувалося під час первинного обшуку), первинним і повторним (наприклад, при неякісному первинному або коли необхідність повторного обшуку випливає з тактичних міркувань), одиничним і груповим.
Груповий обшук — це одночасне проведення кількох обшуків при розслідуванні однієї кримінальної справи з метою реалізації певного тактичного завдання. Проводяться такі обшуки, як правило, на початковому етапі розслідування кримінальної справи (у справах про діяльність організованих злочинних угруповань; про багатоепізодні злочини, вчинені з корисливих мотивів, тощо). Специфіка групового обшуку полягає у тому, що існують кілька об´єктів обшуку; працюють кілька слідчо-оперативних груп, які в один і той самий час, за єдиним планом починають проведення обшуку; здійснюється єдине керівництво проведенням усіх обшуків; визначаються засоби зв´язку між учасниками обшуку та порядок обміну інформації між ними.
Виїмка — де слідча дія, пов´язана з відшуканням і вилученням предметів чи документів у особи, в організації чи установі у випадках, коли є точні дані, що предмети і документи, які мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи у певному місці. Коло об´єктів, що підлягають вилученню під час проведення виїмки, таке саме, як і при обшуку, але частіше за все — це документальні матеріали.