Криміналістика
3.2.2. Версії. Правила к висунення і перевірки
Розслідування злочинів за своєю природою є складним пізнавальним процесом, який можна розглядати як окремий випадок пізнання об´єктивної дійсності. Злочин як подія, залишається у минулому, може бути розслідуваним лише у разі пізнання істинної картини цього діяння і доведення всіх фактів і обставин, які мають значення для встановлення істини у справі.
Доказування на досудовому слідстві являє собою процес формування у слідчого повного знання про подію, яка розслідується: від припущення на підставі неповного, недостовірного уявлення — до внутрішнього переконання у повному з´ясуванні змісту зазначеної події та у винуватості або невинуватості осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
Для швидкого переходу від імовірного до достовірного знання у наукових дослідженнях використовується метод побудови гіпотези. Наукова гіпотеза — це припущення про закономірності розвитку природи, суспільства або мислення, тобто про явища, які мають загальний характер і є предметом наукового дослідження.
У слідчій діяльності гіпотези прийнято називати версіями. Слідча версія в певному сенсі є специфічним різновидом гіпотези і має однакову з нею логічну структуру. Відмінність версії від інших гіпотез полягає у тому, що вона:
а) конструюється і використовується у специфічній сфері суспільної практики — кримінальному судочинстві;
б) висувається і перевіряється особами, які спеціально уповноважені на це законом; в) пояснює факти і обставини, які мають значення для встановлення істини у справі; г) має бути перевірена в обмежений законом строк; д) перевіряється специфічними методами, обумовленими законом; е) перевіряється, як правило, в умовах активної протидії з боку осіб, які зацікавлені у приховуванні істини.
Ці відмінності версії від інших гіпотез відображають відмінності судового дослідження від наукового.
Слідча версія — це обґрунтоване припущення стосовно окремого факту або групи фактів, які мають або повинні мати значення для кримінальної справи, вказують на наявність фактів і пояснюють їх походження і зв´язок між ними та слугують цілям встановлення об´єктивної істини.
В основу версійного мислення як практичного методу покладені такі логічні прийоми, як аналіз, синтез, судження за аналогією, індуктивний та дедуктивний умовиводи.
Основною криміналістичною версію є слідча версія, однак за суб´єктами висунення та за сферою використання версії можна поділити також на судові, прокурорські, оперативно-розшукові, експертні та захисні.
Судова версія формулюється та досліджується судом. Наприклад, коли суд повертає справу на додаткове розслідування, він зазначає, «при провадженні додаткового розслідування треба перевірити можливість існування таких фактів...».
Прокурорська версія висуваються і формулюються прокурором як особою, що здійснює прокурорський нагляд за органами і особами, які проводять досудове слідство. Вивчаючи кримінальну справу і даючи вказівки, прокурор може висунути версію та наполягати на її перевірці.
Оперативно-розшукові версії висуваються при проведенні оперативно-розшукових заходів; експертні — у процесі конкретних експертних досліджень. Зазначені версії мають проміжний характер і слугують перевірці основних слідчих версій (експертні версії — також перевірці судових версій).
Захисна версія висувається суб´єктом професійного захисту від обвинувачення у кримінальній справі. У силу своєї професійної функції (захисту) і специфіки діяльності адвокат на основі відомої йому інформації у справі висуває, формулює і вимагає від слідчого провести перевірку, наприклад, версії, що його підзахисний у момент вчинення злочину перебував в іншому місці (алібі).
Версії часто взаємопов´язані і можуть випливати одна з одної: експертна версія — зі слідчої, а слідча — з оперативно-розшукової або із судової (у разі повернення справи на додаткове розслідування), і навпаки.
Версії можна класифікувати за різними підставами. Так, за обсягом пояснюваних слідчою версією фактів розрізняють загальні й окремі версії. Загальна версія дає одне з можливих пояснень події, що розслідується, в цілому, а окрема версія — це пояснення окремих обставин і фактів, пов´язаних з цією подією.
До основних груп обставин, за якими будуються окремі версії, належать об´єктивні обставини злочину (припущення про час, місце, способи, знаряддя злочину, обстановку й умови, за яких відбулася подія, тощо); суб´єкт і суб´єктивні обставини злочину (припущення про винного, про кількість злочинців, мотиви та мету їх дій тощо); поодинокі факти (щодо слідів або предметів на місці події; про зброю, яку застосовував злочинець, тощо).
За ступенем визначеності версії можуть бути типовими і конкретними. На відміну від конкретної версії, яка висувається на основі аналізу даних з матеріалів кримінальної справи, типова версія полягає у поясненні події за мінімальних початкових даних, які необхідні для визначення спрямованості розслідування в умовах дефіциту інформації. Проте типові версії мають бути неминуче конкретизовані вже на початковому етапі розслідування при отриманні додаткової інформації.
За ступенем складності встановлення обставин версії поділяються на складні, які стосуються певної групи взаємопов´язаних фактів, що потребують пояснення (версія про інсценування, наприклад), і прості, спрямовані на з´ясування одиничного, звичайного окремого факту. За часом побудови версії можуть поділятися на початкові та наступні.
Щоб версія була дійсним інструментом пізнання, вона має бути реальною. Ознака реальності версії полягає у тому, що різні припущення, судження стосовно досліджуваних фактів тільки тоді можуть стати версіями, коли вони ґрунтуються на наявних фактичних даних і пояснюють усю існуючу сукупність останніх.
Фактичні дані, що слугують базою для висунення версії, можуть бути почерпнуті як із процесуальних (докази), так і з непроцесуальних (орієнтуюча інформація) джерел. До числа останніх можуть бути віднесені будь-які джерела або інформація (анонімні листи, чутки, повідомлення у засобах масової інформації тощо).
Поряд з конкретними фактичними даними, основою версії можуть бути аналогія, інтуїція, довідкові відомості узагальненого характеру, зокрема положення науки і практики, серед яких важливу роль відіграють криміналістичні характеристики злочинів.
У структурі версії виділяють такі елементи:
• підстава версії, тобто певні відомості, які отримані під час розслідування і на основі яких висунута версія;
• дослідження наявних відомостей;
• припущення, висунуті в результаті дослідження цих відомостей;
• розумове дослідження версій, яке полягає у виведенні наслідків, дозволяє встановити шляхи перевірки кожної з версій;
• практична перевірка і оцінка версій, встановлення їх відповідності дійсності.
Версія як метод пізнання в своєму розвитку проходить три стадії: побудова (висунення припущення), дослідження (виведення наслідків) та перевірка (доказування).
Початковою основою для побудови версій є факти і обставини, так чи інакше пов´язані із злочинною подією. Особливе значення для побудови версій має безпосереднє ознайомлення слідчого з обстановкою місця, де вчинено злочин, з його слідами, іншими речовими доказами. При цьому, завдяки зоровим, слуховим та іншим сприйняттям, формуються образні уявлення, які сприяють з´ясуванню логічного зв´язку фактів і формуванню цілісної картини події.
При побудові версій слідчий спирається на вимоги логічної визначеності, послідовності та обґрунтованості мислення. Визначеність передбачає з´ясування того, що саме необхідно встановити, стосовно якого кола питань і за якими обставинами треба будувати версію; достатньо зрозуміле формулювання кожної версії та чітке виділення фактичних підстав для побудови кожної версії. Послідовність мислення передбачає поступовість у вивченні явища, перехід від загального до окремого; черговість розгляду питань і перехід від простого до складного. Обґрунтованість при побудові версій означає, що кожна версія повинна мати свою підставу, спиратися на фактичні дані.
При побудові версій використовуються логічні методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії.
Аналіз і синтез як розумові прийоми мають відповідати зазначеним вимогам логічної визначеності, послідовності та обґрунтованості. Ці прийоми дозволяють вже на початковому етапі розслідування накопичити певну інформацію, яка необхідна для побудови версій, систематизувати і класифікувати факти та оцінити їх.
У побудові версій широко використовуються логічні прийоми дедукції та індукції. Індукція — це метод, за яким висновку доходять, рухаючись від окремих фактів, припущень тощо до їх узагальнення. Дедукція — протилежний прийом мислення, тобто виведення окремих наслідків із загальних положень. Якщо дедуктивні висновки застосовуються головним чином для побудови окремих версій, одиничних фактів і окремих ознак, то індуктивні застосовуються у випадках, коли доводиться узагальнювати деяку сукупність фактів.
При побудові версій часто використовується аналогія — коли схожість даного предмета з іншим предметом за деякими ознаками слугує підставою для висновку про схожість обох предметів і за іншими ознаками. У криміналістиці джерелами аналогії є слідчі й оперативні дані про однотипні злочини (розкриті і нерозкриті), які схожі за способом вчинення, місцем, часом, використаними знаряддями, прийомами, за об´єктами посягання тощо. Велике значення для висунення версій за аналогією мають і результати узагальнення слідчої практики по окремих категоріях кримінальних справ, а також теоретичні знання і практичний досвід слідчого. На основі аналогії визначаються зміст порівнювальних ознак, їх кількість і специфіка (чим більше таких ознак збігається при вчиненні аналогічних злочинів, тим більше впевненості, що їх виникнення зумовлено однією причиною). Висновок за аналогією, побудований на неістотних ознаках, породжує не версії, а необґрунтовані домисли, які не мають ніякої практичної цінності.
Побудова версії — це результат логічної обробки фактів, у процесі якої слідчий спочатку виокремлює з усієї наявної інформації дані, що мають відношення до обставин, які досліджуються, вивчає їх і потім відбирає факти, що дійсно перебувають у причинній, часовій та інших формах зв´язків з цими обставинами, і таким чином формується інформаційний базис версії. Користуючись знаннями, власним досвідом і даними практики, слідчий оцінює сукупність встановлених фактів і формує на цій основі умовивід у вигляді передбаченого судження, яке дає ймовірне пояснення походженню окремих обставин злочину або події злочину в цілому.
До загальних правил або умов побудови версій звичайно відносять такі: а) версії мають бути реальними, обґрунтованими фактами;
б) версії не повинні суперечити науковим даним;
в) версія має бути конкретною; г) версія повинна бути логічною, правильно побудованою та несуперечливою; д) у справі необхідно висувати максимально можливу кількість версій.
Процес побудови версій проходить ряд умовних етапів.
1. Відповідні аналіз і синтез даних з матеріалів справи, внаслідок чого відбувається певне впорядкування інформації про слідчу ситуацію, яка склалася у справі. Зазначене доповнюється виявленням логічних зв´язків і відносин між відомими обставинами. Одночасно встановлюється, що саме з цих даних є очевидним, а що — припущенням, невідомим, незрозумілим і заважає початку або продовженню розслідування.
2. Звернення слідчого до знань, якими він володіє, до професійного і життєвого досвіду — необхідних для пояснення окремих питань у зв´язку з побудовою версій. При цьому використовується інформація не тільки з особистого, а й з узагальненого досвіду розслідування аналогічних кримінальних справ, інтуїція, дані з літературних джерел, довідників, які можуть допомогти у висуненні версій.
3. Реалізація вказаних знань і досвіду, узагальнених довідкових та інших даних при аналізі отриманої інформації; оцінка конкретної слідчої ситуації, яка склалася, і визначення кола можливих версій.
4. Формулювання слідчих версій.
5. За допомогою індукції та дедукції проводиться конкретизація версій. Версії у даному випадку розглядаються як загальне положення, з якого дедукуються висновки у вигляді умовиводів типу: «Якщо вірна версія А, то крім уже відомих фактів (а), (б), (в), покладених у її основу, мають існувати ще доки не встановлені факти, наявність яких припускається (г), (д), (е), котрі треба встановити».
Перевірка версій являє собою практичну діяльність осіб, які висунули версію. Метою перевірки є підтвердження або спростування припущень і виведених з них висновків- наслідків, на які вказується у слідчих версіях, про події і факти, пов´язані зі злочином, розслідується, важливі для встановлення істини у справі. Засобом перевірки версій є збирання доказів у передбаченому законом процесуальному порядку шляхом проведення необхідних слідчих дій, у ході яких встановлюються факти, які підтверджують або спростовують висунуті припущення.
Ці слідчі дії не можуть проводитися безсистемно. Вони плануються слідчим для кожної версії, висунутої з дотриманням усіх логічних вимог, що забезпечує цілеспрямований і об´єктивний характер процесу подальшого розслідування. План розслідування справи фактично є планом перевірки висунутих версій.
Зазначена перевірка має відповідати кільком принциповим вимогам.
По-перше, всі висунуті версії слідчий повинен перевірити до кінця. По-друге, всі версії мають перевірятися одночасно і паралельно. Це важливо, оскільки відкладення перевірки якихось версій у зв´язку з необхідністю перевірки найбільш імовірної (на думку слідчого) версії (яка може виявитися невірною) може призвести до втрати доказів, знищення або приховування слідів злочину, а особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, може ухилитися від слідства або вчинити новий злочин.
У будь-якому випадку необхідно дотримуватися правил визначення черговості проведення запланованих заходів. За інших рівних умов у першу чергу слід виконувати дії, спрямовані на:
• збирання доказів, що піддаються швидкому руйнуванню або пошкодженню (огляд місця події, обшук, допити осіб, від яких можна чекати змови про дачу неправдивих свідчень, тощо);
• припинення і запобігання іншому злочину, розшук і затримання злочинця, запобігання знищенню слідів злочину;
• з´ясування підстав для пред´явлення обвинувачення затриманому або арештованому підозрюваному;
• отримання відповідей щодо найширшого кола питань, суттєвих для справи, тобто на отримання результатів, необхідних для перевірки всіх або низки висунутих версій;
• отримання нових доказів, що звичайно
потребує значних витрат часу (проведення ревізій, судових експертиз тощо).
Послідовність перевірки версій визначається конкретними умовами розслідування. Вона може бути здійснена шляхом проведення як слідчих дій, так і оперативно-розшукових заходів.
Найнадійніший спосіб виконання вимог закону про всебічність, повноту і об´єктивність дослідження обставин справи при плануванні розслідування злочину — це включення до плану і одночасна перевірка всіх слідчих версій, реально можливих у даній ситуації. Захоплення однією версією, концентрація всіх зусиль і уваги лише на її перевірці, якою б правдоподібною і перспективною вона не здавалася, може призвести до грубих порушень законності і залишити злочин нерозкритим.
Таким чином, у результаті перевірки висунутих версій частина з них не отримує підтвердження і відпадає і залишається лише одна версія. Але вона вже перестає бути версією у власному значенні слова, оскільки з імовірного знання вона перетворюється на достовірне.