• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Криміналістика

3.2.1. Планування розслідування: поняття, принципи та елементи

Розслідування кримінальної справи завжди супроводжується вирішенням слідчим різного роду організаційних питань, які постійно виникають за цієї процедури. Вирішення слідчим таких питань створює певну обстановку для успішного розслідування справи. До них можна віднести, зокрема: визначення організаційно- управлінської´ форми розслідування, яка буде найбільш раціональною та оптимальною для конкретної ситуації, що склалася під час розслідування справи; розподіл обов´язків між учасниками розслідування; забезпечення взаємодії з органами, які ведуть оперативно- розшукову діяльність.

Основними формами організаційно- управлінської´ структури розслідування є одноосібне розслідування (коли кримінальна справа не представляє особливої складності або не потребує проведення значної кількості слідчих та інших процесуальних дій); провадження досудового розслідування у справі слідчою або слідчо-оперативною групою (коли до групи входять або лише кілька слідчих, або включені також і оперативні працівники правоохоронних органів — оперуповноважені кримінального розшуку, відділів по боротьбі з економічними злочинами, УБОЗу тощо).

Поряд із зазначеними організаційно- структурними формами, важливим методом подолання управлінських та організаційних труднощів при розслідуванні кримінальних справ є створення системи взаємодії слідчого з суб´єктами оперативно-розшукової діяльності, а також з експертами, спеціалістами, засобами масової інформації, громадськістю.

Основним методом організаційно-управлінської діяльності при розслідуванні кримінальних справ є планування розслідування, яке тісно пов´язане з поняттям організації розслідування але не збігається з ним: організація в цьому контексті значно ширше, оскільки включає, поряд з плануванням, й інші функції слідства (зокрема пов´язані із створенням системи взаємодії слідчого із суб´єктами оперативно-розшукової діяльності, експертами, спеціалістами, засобами масової інформації тощо), але при цьому спрямована вона перш за все на забезпечення найбільш раціональної реалізації слідчим плану розслідування.

Планування розслідування можна визначити як процес встановлення шляхів, способів, засобів, сил і термінів успішного досягнення поставленої перед слідством мети при розслідуванні конкретної кримінальної справи. Результатом цього процесу є план розслідування, який являє собою своєрідну перспективну модель майбутніх дій і заходів суб´єктів розслідування, детальна програма реалізації тактичних завдань у кримінальній справі.

Уся діяльність з планування розслідування має відповідати принципам, які є специфічними для цього процесу. До їх числа, зокрема, відносяться такі:

Індивідуальність планування, тобто обов´язковість врахування особливостей конкретної кримінальної справи, які віддзеркалюються у змісті плану розслідування. Цей принцип пов´язаний з творчим підходом до планування з метою успішного подолання стереотипів і шаблонів, але при цьому не виключає доцільність загальних положень, типових форм та універсальних прийомів планування.

Своєчасність планування означає прийняття планових рішень в оптимальний час, що дозволяє ефективно реалізувати намічені дії та заходи й досягти мети.

Динамічність планування — це обов´язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій, які складаються при розслідуванні справи. Вона передбачає, перш за все, постійні пошук, дослідження, аналіз нової інформації та швидке й оперативне врахування всіх змін, особливо в конфліктних ситуаціях.

Конкретність планування потребує складання детальних і чітких планів, виконання яких ефективно сприятиме успішному розслідуванню кримінальної справи. При цьому цілі та завдання, шляхи і засоби їх досягнення формулюються конкретно, лаконічно; вони мають бути максимально зрозумілими і зручними для виконання.

Важлива складова втілення цього принципу — деталізація плану, яка має бути раціональною і не перевантажувати виконавця нагромадженням різних непотрібних «дрібниць».

Принцип реальності віддзеркалює тісний зв´язок побудови слідчих версій, можливість їх ефективної перевірки шляхом виведення логічних наслідків та їх зіставлення з доказами.

Системність планування означає координацію всіх запланованих дій і заходів, у тому числі й резервних варіантів тактичної поведінки, проміжних завдань розслідування, узгодженість усіх розділів і пунктів плану.

Планування слідчої діяльності звичайно виконує кілька функцій, пов´язаних з впорядкуванням дій, плануються. Зокрема, при розслідуванні планування виконує такі функції: моделювання, організаційно- управлінську та впорядкування доказів.

На рівні розслідування справи в цілому система елементів планування складається з: аналізу вхідної інформації; висунення слідчих версій і визначення завдань розслідування; вибору шляхів і способів вирішення поставлених завдань; визначення тієї чи іншої форми плану; контролю виконання і корегування плану розслідування.

Процес планування розслідування, залежно від характеру організаційних і тактичних завдань може мати кілька основних рівнів, які можна розглядати як види планування:

• складання плану окремої слідчої дії (допит підозрюваного, допит ключового свідка-очевидця тощо);

• планування тактичної комбінації (допит обвинуваченого — допит свідка — очна ставка між ними);

• формування плану тактичної операції («атрибуція особи невпізнаного трупа»; «виявлення зв´язків підозрюваного»; «захист учасників кримінального судочинства» тощо);

• планування на окремому етапі розслідування кримінальної справи (початковий, наступний, заключний);

• планування всього процесу розслідування у кримінальній справі.

На рівні, наприклад, планування окремої слідчої дії деталізуються конкретні завдання, визначаються місце, час, склад учасників дії та тактика її проведення.

У кримінальній справі, у якій розслідуються кілька епізодів злочинної діяльності, наприклад злочинів, вчинених організованою злочинною групою, окремому плануванню може бути підданий кожний з виявлених епізодів.

План може мати різну форму: уявну, письмову або графічну. Основною його формою є письмовий план та його основний різновид — табличний план.

Як додаток до основного плану, особливо коли йдеться про справи, у яких розглядаються багато епізодів злочинної діяльності обвинувачених, достатньо широко використовуються такі допоміжні форми систематизації зібраних у справі матеріалів, як «особовий рахунок», або «картотека» (до спеціальної картки заносяться всі епізоди злочинів та отримані слідством докази); спеціальні відомості, або так звані «шахматки» (поєднання графіка з описом — розгорнута на одному або кількох аркушах впорядкована за часом і за колом обвинувачених сукупність к «особових рахунків»); схеми та графіки, які відображають кримінальні зв´язки між обвинуваченими і потерпілими, дані про рух матеріальних цінностей тощо.

Важливим методом оптимізації діяльності слідчого, коли в його провадженні перебуває кілька кримінальних справ, є так зване зведене календарне планування, яке дозволяє планувати проведення всіх запланованих слідчих, оперативно-розшукових та інших дій (з визначенням часу к проведення) в усіх справах, які перебувають у провадженні слідчого (на тиждень, місяць).