• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Криміналістика

3.1.2. Тактичні прийоми та їх класифікація

Основним елементом криміналістичної тактики є тактичний прийом, який виступає своєрідною науковою рекомендацією, або способом дії, або лінією поведінки.

Під тактичним прийомом розуміється найбільш раціональний та ефективний у конкретній ситуації спосіб здійснення передбаченого процесуальним законом або не забороненого ним засобу (дії, рішення), спрямований на досягнення поставленої перед ним мети.

Реалізація тактичних прийомів перебуває у ситуаційній залежності. Дії слідчого (судді) завжди пов´язані з характером ситуації, яка склалася при розслідуванні справи: він повинен, із врахуванням цієї ситуації (яка є достатньо динамічною), обрати найбільш доцільний тактичний прийом.

Слідча ситуація тактичного характеру — це характеристика стану розслідування злочину, яка визначається наявністю (відсутністю) доказової та оперативної інформації про обставини предмета доказування і компоненти криміналістичної характеристики, що обумовлює систему безпосередніх завдань і напрям розслідування.

Слідча ситуація формується під впливом як об´єктивних, так і суб´єктивних факторів (умов).

До об´єктивних, зокрема, відносять: наявність у слідчого доказової або орієнтуючої інформації, яка залежить від механізму події, що розслідується, і умов виникнення слідів; наявність невикористаних джерел доказової інформації; інтенсивність процесів зникнення доказів тощо. До суб´єктивних: психологічний стан осіб, які проходять у справі; психологічний стан слідчого, рівень його знань, досвіду; наявність протидії слідству з боку зацікавлених осіб тощо.

Поєднання і результати взаємодії всіх цих факторів обумовлюють індивідуальність слідчої ситуації в момент розслідування та її зміст.

Слідчі ситуації за ступенем проблемності можуть бути конфліктними, безконфліктними або тупиковими (коли, наприклад, відома особа, яка вчинила злочин, але немає достатніх доказів для притягнення її до кримінальної відповідальності); простими (нескладними для вирішення) та складними (які потребують цілого комплексу тактичних прийомів), типовими або конкретними тощо.

Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути пізнавальна, прогностична, комунікативна та регулятивна.

Пізнавальна функція тактичних прийомів пов´язана з отриманням доказової інформації при проведенні окремих слідчих (судових) дій. Тактичні прийоми за своєю сутністю мають сприяти пізнанню, ефективному проведенню слідчих і судових дій. Ця функція спрямована на розробку таких прийомів, котрі слугують виявленню інформації, яка дозволяє встановити істину у справі.

Прогностична функція тактичних прийомів допомагає слідчому (судді) правильно обрати ті чи інші способи дій, а отже, досягти мети процесуальної дії. Ця функція охоплює три основних напрями передбачення: власних дій слідчим (суддею); дій інших учасників процесу розслідування (судового розгляду); можливості управління діяльністю, яка здійснюється.

Комунікативна функція дістає вияв у процесі спілкування між слідчим (суддею) та іншими учасниками в рамках процесуальних дій (допиту, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події тощо). Ця функція тактичних прийомів охоплює такі аспекти: встановлення психологічного контакту; управління спілкуванням з боку слідчого (судді); психологічний вплив на підозрюваного, обвинуваченого, свідка або іншу особу в процесі спілкування; отримання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.

Регулятивна функція передбачає можливість слідчого (судді) впливати на слідчу ситуацію і ситуацію процесуальної дії та змінювати їх.

Обов´язковою умовою застосування того чи іншого тактичного прийому та, відповідно, виконання покладених функцій є відповідність їх вимогам законності, науковості, допустимості, вибірковості, етичності та пізнавальної цінності.

Законність тактичного прийому полягає, перш за все, у тому, що слідчий, прокурор, суддя, адвокат-захисник та інші учасники кримінального судочинства не мають права використовувати заборонені кримінальним, кримінально-процесуальним та іншими законами засоби, як-то: домагатися пояснень і показань шляхом насильства, погроз, перешкоджати явці свідка, потерпілого та ін. до суду тощо. Не можна базувати тактичні прийоми на порушенні процесуального порядку і умов проведення окремих слідчих і судових дій (наприклад переривати стадію вільної розповіді особи, яку допитують; не надавати особі, яку впізнають, права зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред´являються, тощо).

Умова допустимості застосування криміналістичних прийомів полягає у тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми мають повністю відповідати закону. Вони можуть застосовуватися тільки у межах тих слідчих і судових дій, процедура і порядок здійснення яких визначені кримінально- процесуальним законодавством. Поза цією діяльністю тактичний прийом втрачає свої цінність та якості.

Тактичні прийомі мають бути науково обґрунтованими, тобто базуватися на використанні сучасних даних таких наук, як психологія (всі тактичні прийоми безпосередньо або опосередковано спрямовані на психіку людини), логіка (аналіз слідів на місці події), наукова організація праці (планування розслідування, розподіл сил, економія часу), педагогіка; бути перевіреними передовою слідчою практикою та виходити з таких загальних наукових і тактичних принципів криміналістики, як планування, організація взаємодії, використання науково- технічних засобів.

Вибірковість тактичного прийому полягає у тому, що слідчий, адвокат-захисник та інші повинні заздалегідь передбачати можливі наслідки застосування того чи іншого прийому. Вибірковість включає також вибір моменту й ситуації для застосування конкретного тактичного прийому.

Етична допустимість тактичного прийому полягає у тому, що останній ні в якому разі не повинен: принижувати честь і гідність учасників розслідування; впливати на позицію невинного, сприяючи визнанню ним неіснуючої вини; виправдувати вчинення злочину і зменшувати його суспільну небезпечність; сприяти обмові невинних чи обвинуваченню винних у більшому обсязі, ніж це відповідає їхній дійсній провині, тощо.

Пізнавальна цінність тактичного прийому полягає у тому, що за своїм функціональним призначенням і спрямованістю він сприяє пізнанню та переслідує мету одержання доказової інформації (отримання показань, виявлення слідів або знарядь злочину тощо).

Тактичні прийоми можна поділити на загальні (універсальні) та специфічні. До числа загальних тактичних прийомів відносяться, зокрема, прийоми допиту підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків, потерпілих та експертів; до числа загальних тактичних прийомів захисту можна віднести також способи реагування захисника на прогалини розслідування і судового розгляду, на порушення слідством і судом процесуального законодавства. До специфічних тактичних прийомів можна віднести прийоми допиту, наприклад, окремих категорій учасників кримінального судочинства. Специфічними є, зокрема, прийоми та способи самостійного збирання захисником доказів у кримінальній справі, а також к подання органу, у провадженні якого перебуває справа.

Тактичні прийоми можна класифікувати за різними критеріями: (зокрема, досить вдалу класифікацію запропонував В. Ю. Шепітько):

• за видом процесуальної дії: тактичні прийоми огляду місця події (аналіз окремих слідів на місці події; моделювання події, що відбулася; аналіз ознак знищення слідів тощо); допиту (постановка різних видів запитань; пред´явлення речових і письмових доказів; оголошення показань окремих осіб тощо), обшуку (аналіз ознак предмета пошуку; постановка обшукуваному уточнюючих запитань тощо) та інших слідчих дій;
• за діапазоном використання: тактичні прийоми, які використовуються при проведенні тільки окремих слідчих (судових) дій (допит на місці події; орієнтація на професійні навички обшукуваного тощо); тактичні прийоми, які використовуються у багатьох процесуальних діях (постановка тих чи інших запитань; аналіз слідів, предметів, їх ознак);
• за об´єктом спрямованості (сфероюреалізації): тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину (оголошення висновків експертиз або результатів слідчих дій; роз´яснення важливості правдивих показань; постановка контрольних запитань тощо); тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища (аналіз слідів, предметів; уявна реконструкція окремих елементів події; моделювання з метою відтворення події; зіставлення слідів, виявлених на місці події, тощо);
• за ситуаційною варіантністю (тактичні прийоми, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії): постановка контрольних запитань, пред´явлення доказів, оголошення показань інших осіб у ситуаціях, коли на допиті повідомляються неправдиві показання, тощо;
• за характером інформації: тактичні прийоми, які ґрунтуються на словесній інформації (роз´яснення значення щиросердного каяття; постановка тих чи інших запитань); тактичні прийоми, які базуються на матеріалізованій інформації (демонстрація доказів); тактичні прийоми, засновані на логіко-розумовій інформації (аналіз окремих слідів; моделювання події, що відбулася, тощо).