Криміналістика
2.14. Криміналістична фоноскопія
Криміналістична фоноскопія належить до нових галузей криміналістичної техніки, вона вивчає звукову, особливу мовленнєву інформацію у вигляді магнітних та відеомагнітних записів, а також аудіо- і відеоапаратуру (магнітофони, відеомагнітофони, диктофони, магнітні стрічки).
Розвиток наукової криміналістики весь час був пов´язаний з впровадженням у слідчу практику і постійним удосконаленням науково-технічних засобів і методів, однак дуже тривалий період цей процес не стосувався допиту і тих елементів слідчих дій, де об´єктом фіксації була жива мова. Незважаючи на те, що перші апарати для запису і відтворення звуку з´явились ще у 1877 р. (фонограф Т Едісона), звукозапис не застосовувався у слідчій практиці майже століття через недосконалість цього виду техніки. Лише у другій половині XX ст. було визнано, що рівень фонотехніки в основному задовольняє вимоги слідства, і Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18 січня 1966 р. (вперше в СРСР) було дозволено використовувати звукозапис і кінозйомки, а Указом від 30 серпня 1971 р. використання цих технічних засобів отримало детальну процесуальну регламентацію. Різноманітні дослідження в галузі акустики, електроніки, лінгвітики, анатомії, фізіології, криміналістики дозволили визначити теоретичні передумови методики ідентифікації особи за фонограмами мови, серед яких можна виділити такі: особливості голосу конкретної людини, як і інші її функціональні властивості неповторній сукупності фізичних характеристик звуку (частоти, тривалості, інтенсивності, тембру) є суворо індивідуальним. Це обумовлено специфічною формою і розмірами ротової та носової порожнин, горла, органів дихання кожної людини.
1. Складові акустичної характеристики голосу кожна окремо і всі в сукупності залишаються відносно стійкими у часі і залишаються індивідуальними навіть за морфологічних і патологічних змін органів мовлення.
2. Особливості мови людини у вигляді інтонацій, акцентів, манери говорити, сформувавшись приблизно до 20-го року життя, стають звичними на підсвідомому рівні і майже не змінюються протягом усього життя.
Таким чином, матеріали звукозапису на досудовому слідстві і в суді можуть мати виключне значення як засіб індивідуальної ідентифікації особи за голосом. У зв´язку з цим необхідно точно визначити процесуальний статус фонограм. Вони можуть бути подвійного роду: по-перше, певні дані містяться на магнітному носії у вигляді записів, не пов´язаних з діяльністю слідчого і виконаних до порушення даної кримінальної справи і не у зв´язку з нею; по-друге, матеріали звукозапису можуть містити дані, одержані у процесі проведення окремих слідчих дій (допит, відтворення обстановки й обставин події, пред´явлення для впізнання тощо).
Матеріали звукозапису являють собою документи (фонодокументи) у звичайному значенні цього слова, але в процесуальному аспекті звукозапис може виступати: як документ, тобто матеріальний носій інформації, яка за своїм змістом і формою є джерелом відомостей про юридично значущі факти; як речовий доказ, якщо він був предметом злочинного посягання, містить на собі сліди злочину або був знаряддям вчинення злочину; як додаток до протоколу слідчої дії.
У випадку, коли записи зроблено до порушення кримінальної справи і вони містять відповідні фактичні дані, ці записи повинні вважатися матеріалами, що мають самостійне доказове значення як передбачені законом джерела доказів — документи або речові докази. Дещо інший статус мають матеріали звукозапису, зроблені при виконанні окремих слідчих дій. Вони повинні бути віднесені до джерел доказів як додатки до протоколів слідчих дій, що є джерелами доказів, але при цьому вони не є самостійними джерелами, а такими стають лише разом з відповідним протоколом слідчої дії й у зв´язку з ним.
Необхідно звернути особливу увагу на деякі правила вилучення фонограм і апаратури та підготовки зразків для експертного дослідження і формулювання питань судовому експерту.
При вилученні касет з магнітною стрічкою, аудіо- та відеоапаратури необхідно забезпечити збереження слідів на апаратурі та безпосередньо на магнітній стрічці. Справа в тому, що на цих об´єктах можуть знаходитись сліди рук, мікрочастки й мікросліди (пил, волокна, волосся, сліди біологічного походження тощо).
Протокол огляду касети має містити дані про маркувальні позначення касети у вигляді фірмових знаків, типу стрічки, її кольору, виду основи, а також написи й позначки на ракорді.
Крім того у протоколі слід зазначити результати прослуховування звукозапису (мова, музика, інший вид звучання), вказавши зміст мови (розмови), характеристику музики чи інших звуків. Після прослуховування стрічка перемотується у вихідне положення, упаковується в картонну коробку з відповідним написом, вмішується в поліетиленовий пакет і зберігається у вертикальному положенні (на ребрі) вдалині від металевих предметів та електромагнітних полів.
Завершальним етапом роботи з матеріалами звукозапису є призначення й проведення експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису (фоноскопічна експертиза). На сучасному етапі розвитку фоноскопії ця експертиза має чотири відносно самостійні спеціальності, а саме: 1) технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису; 2) дослідження акустичних сигналів та середовищ; 3) дослідження усної мови людини за її фізичними ознаками; 4) мовознавче дослідження усної мови людини. Сукупність цих спеціальностей охоплює предмет даної експертизи і дозволяє повною мірою вирішувати комплекс класифікаційних, діагностичних та ідентифікаційних завдань.
Результати експертизи багато в чому залежать від якості й переліку матеріалів, що надаються експерту, та від предметності і точності формулювання питань. Перш за все слід подбати про зразки мови, за якими можна достовірно ідентифікувати особу. Для отримання високоякісних фонограм — зразків мови необхідно застосовувати відеозвукозаписуючу апаратуру вищого класу з виносним мікрофоном, який направляється в сторону диктора і розташовується на відстані не менше 0,5 м від нього. У кімнаті, де проводиться відбір зразків мови, не має бути сторонніх джерел звуку, а запис повинен проводитися на носій (компакт- касету), який ще не був у використанні. На експертизу крім речових доказів та інших важливих об´єктів (відеофонограм, вільних зразків відеофонозапису, пристроїв та пристосувань, які використовувались під час фіксації інформації) направляються протоколи огляду та прослуховування (перегляду) відеофонограм.
Методика експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису базується на загальноприйнятих у криміналістиці принципах і методах з урахуванням специфіки предмета та об´єктів експертного дослідження. Основними методами, що застосовуються в цій експертизі, є органолептичний, мікроскопічний, магнітооптичний, спектроскопічний (акустичний) та мовознавчий (лінгвістичний).
Експертизою вирішуються такі класифікаційні завдання:
1. Який тип носія використовувався для запису фонограми?
2. Який вид і клас засобів запису застосовувався для фіксації фонограми?
3. У якому форматі зафіксована відеофонограма?
4. До якого класу звукових джерел належить пристрій, звуковий ряд якого зафіксовано у фонограмі?
Більш широкий діапазон питань охоплюють діагностичні завдання.
1. Оригіналом чи копією є представлена на експертизу фонограма?
2. Чи зафіксована фонограма без перерв?
3. Чи піддавалась фонограма монтажу або будь-яким іншим змінам?
4. Яким є зміст розмов, зафіксований на представленій фонограмі?
1. Чи придатні фонограми розмов для ідентифікації особи диктора?
2. Скільки осіб брали участь у зафіксованій розмові?
3. У якому звуковому середовищі (у приміщенні, на подвір´ї тощо) точилася зафіксована у фонограмі розмова?
4. Які з розмов на представлених фонограмах є телефонними?
5. Чи одночасно зафіксовані звук та відеозображення у відеофо нограмі?
6. Чи передавалася зафіксована на відеофонограмі інформація радіозв´язком?
7. Чоловіку чи жінці належить зафіксована у фонограмі мова?
8. Яким був емоційний стан диктора?
9. У нерухомому стані чи в русі перебувало записане джерело звуку?
10. Як були розташовані відносно мікрофона співбесідники?
11. Чи є мова, записана на фонограмі, завченою, прочитаною або вільною?
12. Яким є технічний рівень навичок виготовлення фонограми?
13. Якими є соціальні, психічні особливості та діалект особи, телефонна розмова з якою зафіксована у представленій фонограмі?
Успішно можуть вирішуватись такі ідентифікаційні завдання:
1. Чи брав участь гр. М. у розмові, зафіксованій у часовому інтервалі 01—25 хв. сторони А компакт-касети МК-60 № 3? Якщо так, то які слова та фрази належать саме йому?
2. Однією чи різними особами вимовлено фрази, зафіксовані у фонограмах розмов № 1 та № 2 і, відповідно, позначені у протоколі прослуховування фонограм знаками МІ та М2?
3. Чи виготовлена фонограма розмови за допомогою наданого на дослідження диктофона «Olympus» № 4123?
4. Чи з одного джерела походять звукові сигнали автомобільної сирени, зафіксовані у фонограмах № 1 та № 2?
5. На одному чи на різних магнітофонах виконані окремі фрагменти відео- чи фонограми?