Криміналістика
2.12.4. Криміналістична портретна ідентифікація
Завдання ототожнення людини за ознаками зовнішності в юридичній практиці виникають досить часто. Залежно від обставин справи для їх вирішення застосовуються як окремі слідчі дії (впізнання особи очевидцями події), так і шляхом призначення експертизи з метою ідентифікації особи за ознаками зовнішності. Цей вид ідентифікаційних досліджень, який ще має назву «фотопортретна експертиза», полягає в аналізі й порівнянні зовнішніх прикмет особи та їх відображення на фотографічних знімках із застосуванням спеціальних методик зіставлення, суміщення, графічного моделювання і розрахунків взаємного розташування ознак обличчя. Метою цих досліджень є визначення тотожності конкретної особи, зображеної на представлених досліджуваних об´єктах — фотознімках.
Фотопортретна експертиза призначається у ситуаціях, коли органи розслідування або суд не мають можливості іншим шляхом достовірно встановити особу в процесі розшуку безвісти зниклих або підозрюваних, огляду і дослідження невпізнаного трупа, визначити факт належності документів, що засвідчують особу, їх власникові та інші обставини, які мають істотне значення для розслідування.
Об´єктами фотопортретної експертизи є фотознімки та к репродукції, на яких зафіксовані зображення ототожнюваної особи (в документах, на аматорських та професійних художніх знімках). Разом з досліджуваними фотопортретами на експертизу подаються зразки для порівняння. Використовуються будь-які знімки, але найпридатнішими для встановлення тотожності є фотознімки, виготовлені за правилами сигналетичної (розпізнавальної) фотографії.
Досліджуючи фотознімки невпізнаних трупів, у яких м´які тканини обличчя піддалися руйнації, необхідно додатково мати рентгенівські знімки черепа або сам череп. У таких випадках проводиться комплексна фотопортретна та судово-медична експертиза, в якій аналіз і порівняння ознак зовнішності особи за
фотознімками поєднуються з дослідженням інших об´єктів (черепа, рентгенівського знімка).
На вирішення фотопортретної експертизи ставляться такі питання:
1. Чи зображена на представленому фотознімку дана особа?
2. Чи є серед осіб на груповому знімку певна особа, зображена на пред´явлених фотознімках-зразках?
3. Чи зображена на пред´явлених знімках, виготовлених у різні періоди, одна й та сама особа?
4. Чи зображений на фотознімку труп конкретної особи?
5. Чи зображена на досліджуваному фотознімку яка-небудь з осіб, чиї фотокартки-зразки пред´явлені експерту?
Для вирішення поставлених питань експерти спочатку проводять дослідження фотознімків на предмет відсутності на них якихось спотворень фотозображення, відбираються зразки, які збігаються або близькі до досліджуваних за ракурсом фотозйомки, віком зафіксованої особи. Якість фотознімків має бути достатньою для виявлення дрібних деталей обличчя (родимок, зморщок, шрамів), з добре проробленим малюнком вушної раковини та інших деталей обличчя. У подальшому експерти проводять роздільний та порівняльний аналізи фотозображень, на підставі яких встановлюються загальні характеристики будови голови, зачіски, деталей обличчя, відносні розміри окремих елементів. Якщо на цій стадії встановлюються розбіжності в загальних рисах осіб, то цього достатньо для висновку, що на порівнюваних знімках зображені різні особи. У разі збігу загальних ознак проводиться дослідження особливостей зображеної особи: будови деталей вушної раковини, асиметрії обличчя, родимок, шрамів тощо та розташування константних точок за методикою опису словесного портрета. Поряд з описанням застосовуються такі методики: а) порівнювані фотознімки наклеюють один біля одного й однаковими цифрами відзначають ознаки, що збігаються; б) складають частини знімків (наприклад лівої частини одного з правою частиною іншого) для демонстрації взаємного переходу горизонтальних ліній: росту волосся, брів, очей, рота, основи носа, підборіддя; в) суміщення за однойменними анатомо- топографічними точками зображень осіб, виготовлених на прозорих фотоплівках або одного зображення на фотоплівці, а іншого — на фотопапері.
Дає достовірні результати методика графічних алгоритмів, яка дозволяє побудувати модель центральної проекції фотозображень відповідно до фотографічного способу отримання фотознімків. Це дозволяє об´єктивно встановити збіги й розбіжності у будові черепа осіб, графічних алгоритмів: а) схема проектування константних точок обличчя; б) порівняння двох графічних характеристик обличчя у випадку встановлення тотожності; в) порівняння графічних характеристик двох різних осіб.
Для виготовлення фотопортретів невпізнаних трупів необхідно попередньо провести косметику обличчя, зняти всі нашарування бруду, зробити зачіску таким чином, щоб на знімку було видно лінію росту волосся, вушну раковину тощо. Зйомку роблять у фас і в обидва профілі. Дослідження фотознімків обличчя трупа і осіб на прижиттєвих фотографіях здійснюються за описаними вище методиками.
Якщо на експертизу подано череп і прижиттєве зображення ототожнюваної особи, то застосовується спеціальна методика. Спочатку за черепом встановлюються стать і приблизний вік особи, якій він належав. Потім з прижиттєвого зображення виготовляють діапозитив, а череп фотографують у тому ж масштабі й у тому ж ракурсі, як у зображенні особи на діапозитиві. Після цього негативне зображення черепа й особи суміщають за анатомо-топографічними точками і з такого суміщеного негатива роблять фотодрук. На одержаному фотознімку повинні виразно проглядатися обидва зображення так, щоб збігалися всі основні анатомо-топографічні точки і контури. У разі їх збігу доходять висновку, що череп міг належати даній особі, але для категоричного висновку потрібний ще збіг яких- небудь індивідуальних ознак, наприклад у вигляді викривлення носа, слідів хірургічних втручань тощо.