Криміналістика
2.10.4. Методика почеркознавчої експертизи текстів і підписів
Методика криміналістичного дослідження всіх видів почеркових об´єктів визначається загальними правилами проведення криміналістичної ідентифікації. Дослідження передбачають стадії: попередню, роздільну, порівняльну та оцінки результатів і формулювання висновку. І завдання дослідження у загальному вигляді є стандартними: проводиться ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису та вирішуються не ідентифікаційні питання, а класифікаційні та діагностичні.
Водночас, виявлення ідентифікаційних і діагностичних ознак є набагато більш складним процесом, ніж у дослідженнях трасологія- них, балістичних та інших об´єктів зі сталим і доволі виразним набором загальних і окремих ознак — адже почеркові ознаки характеризуються варіабельністю, значною мірою залежать від умов виконання рукопису, часто піддаються навмисному спотворенню. Тому треба більш детально розібратися з методикою проведення почеркознавчої експертизи з метою забезпечення професійної оцінки висновків експерта суб´єктами доказування.
На першому етапі проводиться ретельний огляд наданих експерту текстів (підписів) і зразків та визначають достатність останніх, вивчають поставлені на вирішення питання, визначають к повноту коректність, а також виявляють сліди підробок з метою подальшого використання даного документа для техніко- криміналістичного дослідження.
Другий етап передбачає проведення роздільного дослідження текстів спірного документа і зразків з метою виявлення загальних ознак почерків, окремих ознак букв та к комбінацій, варіантів написання окремих знаків. На цьому етапі створюють спеціальні таблиці- роз- робки з розміткою характерних ознак букв, їх елементів і сполучень.
На третьому етапі дослідження рукописів виявлені ознаки зіставляють, а результати заносять до спеціальних об´єднаних таблиць-розробок, в яких чітко відзначають збіги та розбіжності ознак. Такі таблиці утворюють необхідний матеріал для завершення ідентифікаційного процесу певним висновком.
Зрозуміло, що четвертий етап полягає в оцінці виявлених ознак у к сукупності і формулюванні висновку про наявність чи відсутність індивідуальної тотожності виконавця рукопису.
Описана методика дозволяє практично безпомилково проводити ідентифікаційні дослідження. Однак завдання ускладнюється, колинавмисно спотворюється почерк, хоч і в таких випадках встановлення виконавця є завданням доступним. Тут слід мати на увазі, що під контролем зловмисника перебувають, в основному, загальні ознаки почерку, які він і спотворює. Що ж стосується окремих і топографічних ознак, то вони перебувають у сфері підсвідомості і виконавцем практично не контролюються, а тому індивідуальний динамічний стереотип почерку особи в цілому залишається незмінним, хоч його прояв і дещо змінюється у зв´язку із зміною загальних ознак.
Ознаки зміни почерку і підпису відрізняють за способом маскування та його різновидами і полягають вони у такому.
Наслідування шкільним прописам. Уповільнюється темп, порушується координація рухів, спостерігаються зупинки письмового приладу, серед наближених до стандартів літер де-не-де трапляються звичні скорописні.
Зміна нахилу відбувається, як правило, з правого на лівий або вертикальний чи із звичного лівого — на правий. Це призводить до втрати координації рухів, змінює зв´язність і просторові характеристики букв; автоматично дещо змінюються деякі окремі ознаки, особливо точки початку і закінчення руху при виконанні елементів письмових знаків.
Зміна при написанні звичної руки призводить до деяких своєрідних спотворень звичного почерку, крім уповільнення рухів і наявності зупинок письмового приладу: нерівномірність розташування букв відносно горизонтального рядка, злами штрихів у вертикальних й овальних елементах. У таких випадках на експертизу необхідно представити експериментальні зразки почерку, виконані правою і лівою руками підозрюваного.
У практиці розслідування зрідка трапляються випадки, коли почерк навмисно змінюється шляхом виконання рукопису письмовим знаряддям, затиснутим пальцями ноги або зубами. Якщо є дані, що рукопис виконано саме таким чином, бажано, за згоди підозрюваного, одержати від нього такі експериментальні зразки.
Зміна розмірів букв і розгону почерку, як правило, супроводжується деяким уповільненням і певною непропорційністю елементів тексту, яку професіонали називають «нещирістю» виконання рукопису. Головне ж полягає у тому, що окремі ознаки, в принципі, залишаються незмінними незважаючи на вольові зусилля виконавця рукопису.
Наслідування недостатньо виробленому почерку супроводжується зниженням темпу, порушенням автоматизму виконання, значним спрощенням будови письмових знаків, зменшенням зв´язності, що створює враження низької грамотності виконавця. На збереження характерних окремих ознак це істотно не впливає.
Необхідно відзначити, що навмисна зміна ступеня виробленості почерку може відбуватися лише в бік його пониження і, зрозуміло, ніяк не навпаки.
Наслідування почерку іншої особи відбувається часто шляхом перемальовування і рідше — по пам´яті. Така підробка легко розпізнається через уповільнення темпу письма, наявність немотивованих зупинок, викривлення штрихів, істотних розбіжностей окремих знак. Найбільш досконалим способом є наслідування після тривало- го тренування, розпізнавання якого потребує особливих зусиль від експерта, хоч абсолютної підробки досягти неможливо, і від експертів завжди слід чекати позитивного вирішення ідентифікаційного завдання.
Більше того, в таких рукописах цілком відчутно дістають вияв окремі ознаки почерку зловмисника, і тому почеркознавча експертиза не лише констатує факт підробки рукопису шляхом наслідування почерку іншої особи, а й встановлює справжнього виконавця підробленого тексту.
На особливу увагу заслуговують можливості дослідження підписів, які являють собою особливий вид рукопису, що відображає прізвище особи та є її засвідчувальним знаком.
Досліджуючи підписи, слід звернути увагу на особливі ідентифікаційні ознаки фрагментів підпису (звичайно, крім підписів, просто відтворюють прізвище), серед яких відзначають першу заголовну букву або монограму, розчерк, проміжну частину у вигляді безбуквених різним способом з´єднаних штрихів.
Загальна методика дослідження підписів має ті ж самі стадії, що й дослідження тексту, а особливість її полягає в установленні напрямків рухів у монограмі й розчерку, способі з´єднання безбуквених штрихів, ступеня гладіолажу (поступового зменшення розмірів штрихів від початку до кінця підпису), характеру і розташування супутніх елементів підпису у вигляді рисок, завитків, кілець, крапок тощо.