• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Криміналістика

2.9.9. Встановлення підробок текстів і відбитків, виконаних на знакодрукувальних пристроях

Речові докази, що належать до об´єктів криміналістичної експертизи друкарських засобів та к відбитків, можна поділити на три групи: 1) друкарські засоби; 2) відбитки, нанесені друкарськими засобами; 3) предмети (устаткування), застосовані для спорядження друкарських засобів і виготовлення відбитків.

До друкарських засобів належать: друкарські форми всіх видів друку; друкувальні пристрої (касові, телеграфні, рахункові і підсумовуючі апарати, друкарські машини, знакосинтезуючі пристрої — принтери тощо). Відбитки друкарських засобів являють собою: документи, цілком виготовлені друкарським способом (грошові знаки, цінні папери, лотерейні білети, поштові марки, книги, журнали тощо); бланки документів (дипломів, атестатів, посвідчень тощо). До предметів (устаткування) належать: пуансони, матриці, машини для відливки літер типографського шрифту і лінотипних рядків, гравірувальні машини й інструменти (штихелі), картриджі, балони, стрічки тощо.

Техніко-криміналістичним дослідженням друкарських засобів та їх відбитків встановлюють:

• спосіб відтворення зображень (відбитків);

• спосіб виготовлення друкарських засобів;

• зміни в друкуючих засобах та їх відбитках;

• вид друкуючої форми, за допомогою якої виготовлені відбитки;

• устаткування, що використовувалося для виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків;

• час виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків:

• осіб, які виготовили друкуючі засоби та їх відтиски.

Задача встановлення способу відтворення зображень (відбитків) має вирішуватись першою, оскільки від її результатів залежить хід подальшого дослідження. Треба встановити, чи дійсно в досліджуваному документі відобразилась друкована форма, не відтворена в інший спосіб зображення (наприклад малюванням), скопійована з іншого документа. Тому експерту перш за все ставляться такі питання: У який спосіб нанесено зображення в документі? Чи в один спосіб нанесено зображення в кількох представлених документах? У який спосіб виготовлено друкуючу форму, що застосовувалася для нанесення відтиску в наданому документі?

Центральним завданням дослідження відбитків друкуючих засобів, безумовно, є встановлення конкретного засобу, за допомогою якого нанесено відбиток, і встановлення факту нанесення кількох відбитків тим самим друкуючим засобом. Ідентифікація проводиться тоді, коли в розпорядженні слідчого є друкуючий засіб, за допомогою якого, за його припущенням, виготовлено досліджувані відбитки. На експертизу необхідно направляти крім досліджуваного документа зразки відбитків даного друкуючого пристрою, причому ці зразки мають бути виконані в період, найбільш близький до моменту виконання досліджуваного документа; у зразках мають чітко відобразитись деталі будови знаків і літер; у зразках повинні міститися всі слова тексту, що перевіряється в досліджуваному документі.

Основними питаннями, які ставляться експерту в ідентифікаційних експертизах, є: Чи віддруковано текст представленого на експертизу документа на даному друкарському пристрої? Чи віддруковано тексти на кількох конкретних представлених документах на одному друкарському пристрої?

Більш складною в технологічному сенсі є ідентифікація устаткування, що застосовувалося для виготовлення друкуючих засобів. Основна ідея таких досліджень полягає у встановленні джерела походження. Треба знати, що типографські шрифти, які використовуються для ручного набору, а також лінотипні рядки виготовляються способом лиття.

Якщо у конкретної особи виявлено типографський шрифт, можна встановити поліграфічне підприємство, з якого він викрадений. Це завдання вирішується шляхом порівняння виявлених шрифтів з такими самими шрифтами конкретного шрифтоливарного заводу чи друкарського підприємства. У таких випадках експерт може дати відповіді на такі питання: Чи виготовлено шрифт, вилучений у підозрюваного, на даному шрифтоливарному заводі? Чи є шрифт, виявлений у даного громадянина, частиною комплекту шрифтової каси певної гарнітури і певного кегля конкретної друкарні?

Більше того, за допомогою експертизи можна встановити конкретну машину, на якій відлиті виявлені у зловмисників лінотипні рядки. Для цього треба мати порівняльні зразки у вигляді лінотипних рядків, відлитих на конкретній машині визначеного поліграфічного підприємства, таких самих кегля, гарнітури і довжини, :що і виявлені у підозрюваного. У даному разі експерт може встановити, чи відлиті лінотипні рядки на конкретному лінотипі даної друкарні.

Важливим напрямом експертизи знакодрукуючих пристроїв та їх відбитків є визначення часу виготовлення цих засобів та їх відбитків. Така необхідність виникає, коли у слідчого є припущення, що документ, долучений ним до справи, виготовлено раніше або пізніше зазначеної на ньому дати. Вирішення цих питань можливе лише після ідентифікації конкретної шрифтової каси друкарні, лінотипного матричного магазину, друкарської машинки, кліше печатки чи штампа.

Для проведення результативних досліджень у цьому напрямі експерт повинен мати зразки відбитків шрифту, з літер якого складено набір, і знаків лінотипних матриць у вигляді різноманітної друкованої продукції (книг, журналів, буклетів), виготовлених до і після передбачуваного часу складання досліджуваного набору. Такі зразки повинен відбирати спеціаліст. При цьому треба мати точні відомості про всі особливості ремонту знакодрукуючих пристроїв, якщо такий ремонт мав місце.

Перед експертом можуть бути поставлені такі питання: Коли складено ручний набір типографського шрифту, за допомогою якого віддруковано досліджуваний текст? Коли виготовлено лінотипний набір, за допомогою якого віддруковано текст документа? Коли віддруковано машинописний текст даного документа? Коли нанесено відтиски печатки на документ?

Своєрідною, але дуже цікавою з криміналістичної точки зору є можливість встановлення особи, яка виготовила друковані засоби та к відбитки. Йдеться про намальовані й вирізані друковані форми або про виконані зображення відбитків на самому документі. Якщо є підозрюваний у виготовленні мальованих чи вирізаних друкуючих форм, питання перед експертом може бути поставлено так: ім´ярек чи іншою особою намальована (вирізана) дана друкована форма?

За відсутності конкретного підозрюваного у виготовленні мальованих чи вирізаних форм експертизою може бути встановлено єдине джерело їх виготовлення, зокрема, вирішено питання, чи намальовані (вирізані) досліджувані друкарські форми тією самою особою, що може бути з´ясовано лише за наявності відтисків. Експерт встановлює, однією чи різними особами намальовані (вирізані) друковані форми, якими нанесені відтиски на документі.

Важливу роль у цих дослідженнях відіграють порівняльні матеріали. Найбільшу цінність становлять вільні зразки — вирізані або намальовані друковані форми або намальовані зображення їх відбитків, виконані передбачуваним виготовлювачем досліджуваних об´єктів у період, найбільш близький то того часу, коли були виготовлені ці об´єкти. Не менш важливими для експертного дослідження є експериментальні зразки. Особливо значну роль вони відіграють за відсутності вільних зразків. При відбиранні експериментальних зразків необхідно одержати відповідні друкарські форми чи їх відтиски, виготовлені особою, підозрюваною у виготовленні досліджуваних об´єктів, у звичайній для неї манері, з використанням звичних для неї знарядь, матеріалів, технічних прийомів. Такі зразки, звичайно, можуть бути виготовлені лише за згодою підозрюваного, який не заперечує факт виготовлення ним досліджуваних друкарських форм. В іншому випадку проведення експертизи без вільних зразків с проблематичним.