Криміналістика
2.9.6. Встановлення невидимих та маловиразних текстів
У юридичній практиці доводиться мати справу з документами, тексти або відбитки текстів у яких не читаються або читаються із застосуванням деяких технічних прийомів. Це — так звані згаслі тексти, витравлені та вдавлені тексти, а також тексти, виконані засобами тайнопису.
Документи, що зберігаються неналежним чином, під дією сонячних променів, атмосферних вологи й газів можуть досить суттєво видозмінитись — тексти в них вицвітають, «згасають», іноді до повного знебарвлення. Щоб прочитати такі тексти, можна спочатку використати світлофільтри, які посилюють контраст фону і тексту, а в лабораторних умовах послідовно застосовують фотозйомку видимої та інфрачервоної люмінесценції, збудженої ультрафіолетовим освітленням, накопичення корисного фотографічного сигналу (контратипування), опромінювання монохроматичними променями лазерів з різною довжиною хвилі, дифузно-копіювальний метод.
На практиці зрідка трапляються випадки, коли вдається прочитати текст незнайденого листа (записки), написаного олівцем або кульковою ручкою, за вдавленими відбитками на аркуші, який при написанні знаходився під тим аркушем, на котрому писали, — зошит, блокнот, стосик паперу. В такому разі текст листа чи записки можна відтворити, оглянувши і сфотографувавши аркуш у кососпрямованому освітленні. Корисно перед цим поверхню паперу обробити дуже легенькими дотиками флейцовою або магнітною щіточкою з графітом або магнітним порошком — може стати контрастним текст кольору паперу на сіруватому фоні. Вдавлені сліди письмового приладу виявляються також методами фотоелектричного профілювання і фотографування в полях струмів високої частоти.
Для виявлення витравлених записів здійснюється фотографування документів у відбитих ультрафіолетових променях, фотозйомка люмінесценції у видимій та інфрачервоній зонах спектра, збудженої ультрафіолетовими і синіми променями ламп розжарювання (використовуються світлофільтри УФС або СС), а також у випромінюваннях лазерів.
У практиці злочинної діяльності обмін інформацією іноді здійснюється шляхом тайнопису, який являє собою невидимі записи, виконані безбарвним розчином певної речовини. Для тайнопису, який звичайно розташовують між рядками звичайного рукописного або друкованого листа, використовується так зване симпатичне чорнило — безбарвна або слабко забарвлена рідина, яка на папері у вигляді записів є невидимою. Як симпатичне чорнило використовують розчини деяких солей, а також органічні речовини — молоко, соки цибулі, лимона, капусти. Наявність тайнопису можна припускати вже при огляді документа, виявивши неоднорідність полиску окремих ділянок паперу, які утворюють щось схоже на штрихи, а також незвично збільшені відстані між рядками і значні ділянки документа без тексту.
У процесі огляду документів з підозрою на наявність тайнопису можна спробувати виявити його шляхом окурювання документа парами йоду, прасування через чистий аркуш паперу праскою, легкого запилення поверхні документа графітом за допомогою флейцової щіточки, освітленням його в темній кімнаті лампою УФО. В умовах експертної лабораторії для виявлення тайнопису можуть використовуватись окурювання документа парами соляної кислоти, аміаку, фотографування в ультрафіолетових променях, опромінення м´якими рентгенівськими променями, хімічні аналітичні методи.
На вирішення експертизи можуть бути поставлені такі питання: Яким є зміст слабко видимих записів згаслого тексту? Яким є зміст тексту, що відобразився у слідах натискування письмового приладу? Чи є на даному документі тайнописний текст, де він розташований і який його зміст? Якою речовиною виконано тайнопис?