Криміналістика
2.7.2. Огляд місця вибуху
Застосування вибухових пристроїв при вчиненні злочинів спричиняє додаткові труднощі, пов´язані, по-перше, з тим, що вибух знищує або пошкоджує більшість слідів злочинця, а, по-друге, при цьому може залишатися загроза нового вибуху, обвалу, пожежі. До специфічних особливостей огляду місця вибуху можна також віднести й деякі інші обставини, пов´язані з а) наявністю ускладненої для сприйняття і дослідження обстановки у зв´язку з руйнаціями, пошкодженням або знищенням об´єктів внаслідок вибуху, а також внесенням змін в обстановку діями груп з розмінування, пожежних та інших служб; б) характером слідів вибуху і засобів його вчинення, які підлягають виявленню і вивченню, а також особливими методами роботи на місці вибуху, вилучення об´єктів і зразків для встановлення природи вибуху та його обставин.
Огляд місця події у справах, що пов´язані з вибухами, в обов´язковому порядку проводиться за участю спеціаліста — співробітника експертної установи, який спеціалізується на дослідженні вибухових речовин і слідів вибуху, піротехніка або іншого фахівця в галузі вибухової справи, у тому числі із складу спеціальних груп МВС із знешкодження вибухових пристроїв. Це дозволяє вже на початковому етапі огляду місця події дійти, з певною мірою вірогідності, висновку про застосований вибуховий пристрій, допоможе встановити картину вчиненого злочину, а також визначити межі та площі огляду.
Сліди, які фіксуються на місці вибуху, умовно можна поділити на три групи: звичайні сліди перебування і дій на місці події, сліди вибуху і сліди, :що характеризують спосіб виготовлення ВП та рівень професіоналізму виготовлювача.
Незважаючи на руйнації і знищення об´єктів внаслідок вибуху на місці події можуть залишитися всі традиційні сліди людини: рук, взуття, паління, субстанціональні. Необхідно тільки враховувати, що всі ці сліди нерідко поховані під прошарком ґрунту, фрагментами будинків або будівельних конструкцій, вкриті кіптявою тощо. Тому вилучення предметів з місця події робиться вкрай обережно, оскільки кіптява спроможна маскувати відбитки, наприклад папілярних узорів. Перед дослідженням конкретних слідів вибуху слід переконатися у відсутності вказаних вище слідів, а за їх наявності — зафіксувати і вилучити відповідними методами, тому що в процесі огляду слідів вибуху інші сліди можуть бути зіпсовані або знищені.
Сліди вибуху, у свою чергу, можна класифікувати таким чином: сліди осколкової дії (сліди дії частин ВП та дії вторинних снарядів); сліди термічної дії (обумовлені високою температурою вибуху — оплавлення предметів і сліди дії відкритого полум´я); сліди дії ударної хвилі (розбиті шибки, деформовані елементи будівельних конструкцій тощо).
Для ´їх фіксації спочатку вживаються заходи щодо визначення епіцентру вибуху (за наявності вибухової воронки, опалення, оплавлення, ураження осколками навколишніх предметів і відкладення на них кіптяви). Складніше це зробити у разі вибуху в повітрі, коли необхідно враховувати характер пошкоджень навколишніх предметів, якщо вони є на місці події (фіксація слідів дії ударної хвилі). Для виявлення і фіксації слідів вибуху слідчий ретельно фіксує топографію ділянок, що мають закопчення, із вказівкою на колір сажі. Інтенсивність закопчення може дозволити вже при огляді місця події дійти попереднього висновку про застосовану ВР. Кіптява, у тому числі, свідчить про негативний кисневий баланс застосованої ВР (це характерно, зокрема, для тротилу). При вибухах потужних ВР (гексоген, октоген) сліди кіптяви практично не спостерігаються.
Існує методика попереднього розрахунку параметрів висадженого заряду за даними огляду місця вибуху. Для її застосування потрібна фіксація не тільки розмірів воронки, діаметра перебитих дерев, товщини зруйнованих стін тощо, а й найбільш віддаленого пошкодження шибок, замазки на них тощо. Усе це дозволяє ще в ході огляду отримати уявлення про масу заряду в тротиловому еквіваленті та габарити ВП. Одержання такої інформації дає можливість значно звузити зону пошуку речових доказів.
При огляді вилучаються предмети речової обстановки місця вибуху зі слідами термічної дії (повне або часткове оплавлення предметів), деформації, а також одяг, взуття й інші предмети, що мають ознаки дії відкритого полум´я (кіптява), розривів тощо. Цей процес має супроводжуватися якомога повнішим описом і фіксацією предметів в епіцентрі вибуху (з виготовленням панорамного зображення місця події, оглядових, вузлових і детальних фотознімків). Предмети, що вилучаються, старанно упаковуються (роздільно і бажано в поліетиленову плівку або в іншу герметичну тару). За неможливості транспортування об´єкта (наприклад, через його громіздкість) доцільно проводити відбір проб (зразків) на наявність продуктів вибуху.
Починаючи огляд трупа на місці вибуху, варто точно зафіксувати його положення відносно не тільки нерухомих орієнтирів, а й, у першу чергу, епіцентру вибуху (воронки). Якщо під час вибуху загинули кілька людей, точно фіксується положення кожного трупа відносно епіцентру, а також відірваних частин тіла й одягу, що надалі допоможе визначити взаємне положення всіх постраждалих у момент ви- уху, а іноді й з´ясувати обставини застосування вибухового пристрою. При вилученні ґрунту з воронки, що утворилася внаслідок ви уху, його зразки беруться з дна, бічних граней, верхнього краю, руствера і за іі межами — залежно від дальності розкиду ґрунту.
Для пошуку частин ВП, які заглибились у речовину, необхідно вилучити шар ґрунту (або іншої речовини) з глибини, яка дорівнює глибині воронки. При цьому необхідно якомога повніше і точніше описувати конфігурацію воронки та її розміри.
Необхідно враховувати, що збирати мікрооб´єкти продуктів вибуху необхідно невідкладно, оскільки деякі ВР відрізняються значною летучістю і за несприятливих умов (дощ, сніг, вітер) швидко знищуються.
Вживаються заходи для максимально повного збору всіх частин і деталей ВП. Є низка ознак, що можуть свідчити про спосіб та засоби підриву застосованого вибухового пристрою: електричний, механічний або вогневий. Про механічний спосіб підриву свідчать залишки механічного підривника у вигляді осколків корпуса, пружин, ударника, чеки гранати (місце виявлення чеки може свідчити про можливе місцеперебування особи, яка застосувала ВП). Виявлення в радіусі приблизно 20 м від епіцентру вибуху електропроводів, пластикових пробок із слідами обжимання і наконечників електродетонаторів, частин електробатарей, залишків оплавлених ізоляційних стрічок і скотча (використовуються для з´єднання окремих частин саморобних ВП, і на них злочинці можуть залишити відбитки пальців рук) вказує на електричний спосіб підриву. При застосуванні таких засобів підриву на місці події можуть бути виявлені і залишки годинникових механізмів, що свідчить про застосування сповільнювача. При вогневому способі підриву в радіусі 10 м від епіцентру вибуху можна виявити шматочки вогнепровідного шнура, сірники, а також залишки детонатора у вигляді дрібних металевих осколків.
У ході огляду місця вибуху слід також уважно ставитись до виявлення предметів, що не є характерними для конкретної обстановки місця події. Ними, зокрема, можуть бути гвіздки, шурупи, гайки і навіть щебінка, які використовуються для забезпечення осколкової дії вибухових пристроїв.
Необхідно враховувати, що осколки вибухових пристроїв ближче до епіцентру вибуху найчастіше укорінюються в предмети. Ті ж, що вільно лежать, — перебувають на відстані, обумовленій силою вибуху, матеріалом оболонки й іншими факторами. Відомо, що осколки сталевої оболонки вибухового пристрою, зберігаючи достатній для ураження запас енергії, летять на відстань, що перевищує розмір осколка у 8000 разів, а алюмінієвої — у 2500 разів.
Достатньо поширеним є спосіб підриву за допомогою пульта дистанційного управління з використанням у ВП електронної схеми, яка застосовується в електронному автозамку. Тому під час огляду можливо виявлення фрагментів електронних плат такого замка, використаного у конструкції вибухового пристрою. Це може надати можливість відновити дешифратор, який, у свою чергу, можна зіставити, наприклад, з конкретним пультом дистанційного управління, вилученим у підозрюваного.
У разі використання дистанційно керованого ВП необхідно відшукати місце, звідки злочинець ініціював вибух, і ретельно обстежити це місце. При пошуку місця засідки треба виходити з типу і потужності приймально-передавальних компонентів ВП і прямої видимості жертви з такого місця, тобто мають бути відсутні будь-які перешкоди між приймачем ВП і передавачем.
Ініціювання вибуху такого ВП можливо на відстані до 200 м (якщо не застосовується спеціальний ретранслятор, який цю відстань значно збільшує).
При затриманні особи, яка підозрюється у причетності до вчинення вибуху, дослідження піднігтьового вмісту можуть дозволити виявити мікросубстанції вибухової речовини. Зокрема, як показали дослідження, навіть при дотриманні злочинцем правил особистої гігієни можливе виявлення слідів вибухових речовин на руках через кілька днів після контакту з ними.