Криміналістика
2.6.5. Ототожнення зброї за слідами на кулях (дробу) і гільзах
Ототожнення вогнепальної зброї за вистріляними кулями або дробом і стріляними гільзами здійснюється експертом в умовах добре обладнаної лабораторії з інфраструктурою (спеціальний тир, куле-вловлювачі, засоби безпеки тощо).
Проходячи під тиском порохових газів дуже щільно каналом ствола, куля відображає на собі всі його дрібні нерівності у вигляді трас — валиків і борозенок. Теоретично поверхня кожного ствола є індивідуальною і досить стабільною, що дозволяє на підставі порівняльного аналізу слідів на вистріляних з цього ствола кулях категорично його Ідентифікувати.
Для проведення порівняльного дослідження з вилученої зброї проводиться експериментальна стрільба штатними для даної зброї патронами, бажано патронами, вилученими разом із зброєю. Стрільба ведеться у спеціальні кулевловлювачі, серед яких можна назвати такі найбільш ефективні конструкції ватний, який складається з десятка розташованих одна за одною широких обтягнутих тканиною рідкого переплетення рамок, щільно наповнених ватою, — вистріляна куля зупиняється в одній з рамок, втративши енергію, і вилучається із жмутком вати; гумовий, який складається з розташованих один за одним листів гуми, які закріплені лише верхніми краями на міцній рамі і тому вільно звисають, — вистріляна куля зупиняється, втративши енергію, на одному з листів і падає в розташований внизу лоток; водяний, який являє собою широкий наповнений водою циліндр глибиною 2 м з розташованим зверху затискувачем для закріплення зброї, а на дно опускається густа металева сітка, з´єднана дротами з юрбою для її витягування, — зброя встановлюється стволом вертикально вниз з використанням виска, вистріляна куля, потрапивши у воду, втрачає на певній глибині енергію і опускається на сітку, яка потім витягається на поверхню.
У всіх випадках кожна експериментальна куля поміщається в пакетик і в порядку черговості нумерується. Ці кулі порівнюються між собою для встановлення ідентифікаційних ознак, сукупність яких дозволяє дійти висновку, що всі вони вистріляні з одного екземпляра зброї В іншому випадку (нестійкість ознак) ототожнення надісланої зброї є проблематичним.
Для порівняльного дослідження поданої на експертизу та експериментальних куль використовуються мікроскопічний, фотографічний, профілографічний методи та метод механічної прокатки кулі, які дозволяють розглядати циліндричну поверхню кулі зі слідами як пласкі прямокутники або окремі фрагменти і порівнювати їх зображення.
Теоретично всі такі методи мають забезпечувати позитивні результати дослідження, однак на практиці вони виявляються не завжди достатньо надійними через використання бокового або косо- спрямованого освітлення, яке призводить до деяких спотворень зображення мікрорельєфу куль. Тому найбільш надійним слід визнати метод прозорих зафарбованих відбитків, названий у 1949 р. його творцем, київським криміналістом М. М. Зюскіним, методом реплік Суть його полягає в тому, що знежирені кулі спочатку вкриваються тонкою плівкою розчиненого в ацетоні целулоїду з домішкою червоного барвника (фуксину основного), а після її висихання занурюються в розчин плексигласу в діхлоретані, який робить плівку більш міцною й еластичною. Сфотографовані з жовтим світлофільтром зі збільшенням 1 : 8 прямокутні розгортки куль порівнюються між собою. Цінність цього методу полягає в тому, що у експерта не може бути ніяких сумнівів щодо адекватності відображень ознак кулі, можливих оптичних чи механічних спотворень — у репліках чітко відображаються дійсні ширина й висота валиків (світлі смужки), ширина й глибина борозенок (темні смужки), їх взаємне розташування та індивідуальна сукупність, а це обумовлює високу надійність експертних висновків.
Сучасна судово-балістична експертиза володіє методиками ототожнення не лише нарізної, а й гладкоствольної зброї, у тому числі й за слідами на дробу, які дозволяють встановити калібр ствола і ототожнити його. З метою одержання експериментальних слідів каналу гладкоствольної зброї на дробу й картечі використовуються або спеціальні снаряди, або розташована певним чином у патроні картеч — так звана погоджена картеч.
Для ідентифікації зброї за стріляними гільзами проводяться 3—5 експериментальних пострілів штатними патронами із зброї, що перевіряється, а при ототожненні револьвера треба зробити по два постріли з кожної камори барабана. Найбільш інформативними та надійними для цілей ідентифікації є сліди бойка ударника, патронного упору, зачепа викидача і зрізу вікна ствольної коробки.
Зіставлення слідів (порівняльний аналіз) здійснюється або за допомогою порівняльного мікроскопа, або за збільшеними фотознімками шляхом аплікації Надійність ідентифікації вогнепальної зброї за слідами на стріляних гільзах практично є бездоганною.