Криміналістика

2.6.4. Встановлення обставин пострілу

Відтворити картину події, пов´язаної із застосуванням вогнепальної зброї, можна з успіхом на підставі аналізу основних і додаткових слідів пострілу.

Перш за все треба виявити всі пошкодження на перешкодах і тілі потерпілого у вигляді пробоїн та сліпих отворів, які є, за визначенням, основними слідами пострілу. Видимими ознаками кульових пошкоджень є дефект тканини, що дорівнює приблизно діаметру кулі, в матеріалі одежі, шкірі людини, а також — і це головне — поясок обтирання, а в тілі людини ще й поясок осадження. Вхідний кульовий отвір, як правило, має менший діаметр, ніж діаметр кулі, в еластичних перепонах, вологому дереві, тілі людини; в листовому металі, фанері, сухому дереві кульовий отвір відповідає діаметру кулі; у віконному склі, вітринах, цеглі отвір може бути більшим. Вихідний кульовий отвір практично в усіх випадках більший за вхідний і за діаметр кулі.

Пошкодження від дробу і картечі виявляються без особливих зусиль, навколо таких ушкоджень обов´язково залишаються пояски леталізації, які добре видно на світлих перешкодах, а на темних вони легко виявляються в лабораторії зйомкою в м´яких рентгенівських або інфрачервоних променях.

Важливим для подальших висновків є встановлення напрямку проникнення снаряда в перешкоду, а в тілі людини — напрямку ранового каналу (останнє, залежно від обставин, з´ясовується хірургом або судовим медиком). Вивчення додаткових слідів пострілу (їх ще називають додатковими факторами пострілу) дозволяє встановити напрямок і дистанцію пострілу, а також місце, з якого він був зроблений.

Дистанція пострілу може бути визначена на підставі наявності, розташування й форми додаткових слідів пострілу, до яких належать динамічний та термічний вплив газів, що утворюються при пострілі в каналі ствола, у вигляді розривів тканин і обпалення; відкладення кіптяви; наявність незгоріпих порошинок; відкладення продуктів змазки ствола у вигляді малесеньких бризок (після першого пострілу з цього ствола).

У криміналістиці та судовій медицині дистанції пострілу умовно поділяють на постріли впритул, постріли з близької відстані та постріли з неблизької відстані (останні іноді неправильно називають пострілами з далекої відстані). Перші характеризуються повним чи частковим дотиканням переднього зрізу ствола в момент пострілу до перешкоди чи тіла (одежі) людини, що призводить до обпалення і деяких розривів перешкоди, проникнення кіптяви і незгорілих порошинок у кульовий отвір чи рановий канал, утворення біля рани на тілі відбитку переднього зрізу зброї — штанцмарки. Другі визначаються наявністю додаткових слідів пострілу у вигляді порохової кіптяви, незгорілих порошинок, бризок мастила, іноді — обпалення. Як видно, ця дистанція має якісний вираз, а в кількісному відношенні вона коливається від кількох міліметрів до 150 сантиметрів. Треті мають негативну ознаку — відсутність слідів близького пострілу і в кількісному виразі, залежно від виду зброї та якості боєприпасів, коливаються від 50 сантиметрів до кількох кілометрів. Утім, тут обов’язково треба враховувати, що зловмисник може імітувати постріл з неблизької відстані, вистріливши через який-небудь предмет. Викрити фальсифікацію можна, уважно дослідивши рановий канал, де мають знаходитись дрібні частки використаного для інсценування предмета.

Сліди близького пострілу дозволяють досить точно визначити місце, на якому знаходився той, хто стріляв, у момент пострілу з урахуванням розмірів використаної зброї від переднього зрізу ствола та руки стрільця. Якщо постріл зроблено з рушниці дробом, місце стрільця визначається за напрямком польоту дробового снаряду і діаметром розсіяння (осипу) дробу.

Це завдання може також успішно бути вирішено за наявності кульових пробоїн у шибках подвійних вікон чи в інших подвійних перешкодах, а також у випадках виявлення наскрізного пошкодження однієї перешкоди і сліпого — іншої У першій ситуації в отвори вставляється паперова трубочка і проводиться через неї візування до точки пострілу, а в другій — від сліпого пошкодження через наскрізний отвір протягується шпагат, що моделює лінію польоту снаряда, в певній точці продовження якого знаходилося місце стрільця.

Місце знаходження зброї в момент пострілу може бути приблизно вирахувано за екстрагованими гільзами, що, однак, потребує точного знання, яка саме зброя використовувалась.

На підставі вивчення обстановки місця події, слідів пострілу, поранень на тілі потерпілого і визначення місця знаходження того, хто стріляв, можна встановити взаємне положення потерпілого і стрільця. Такого роду висновки робляться в межах комплексної ситуаційної криміналістичної та судово-медичної експертизи. Цікаво зазначити, що ідею ситуаційної експертизи на підставі вивчення вже існуючої експертної практики у 1977 р. висунув харківський криміналіст Г. А Грановський, а першу в Україні таку експертизу у справі В. у Згурівському районі Київської області ще в 1959 р. провели київські криміналісти В. Є. Бергер і В. Г. Гончаренко та судовий медик А В. Зусь, висновок яких разом з іншими доказами неспростовно підтвердив версію про навмисне вбивство з хуліганських спонукань.

Важливим завданням вивчення слідів пострілу є встановлення кількості та послідовності пострілів. Кількість пострілів визначається кількістю наявних пошкоджень. Але треба враховувати, що за одного пострілу може бути кілька пошкоджень, наприклад, у складках одягу або при розривах і відокремленні частин купі (особливо, при стрільбі з обрізу). Слід також враховувати наявність додаткових пошкоджень при рикоїшгах.

Послідовність пострілів може бути встановлена за бризками мастила із ствола, якщо ствол до пострілів був змащений, — перший постріл супроводжується бризками мастила навколо вхідного отвору, другий і наступні мастила не несуть. Щоправда, може ввести в оману осадка кулі, але її сліди залишаються лише в пояску обтирання і не впливають на визначення послідовності пострілів. Водночас, слід мати на увазі, що другий постріл порівняно з першим за умови стрільби з однієї відстані супроводжується більшою кількістю порохової кіптяви.

Встановлення послідовності пострілів у скло і тонкі пластмасові плитки забезпечується вивченням радіальних тріщин, які розходяться від отворів, —деякі трішини від наступного кульового отвору утикаються в трішцни від першого пострілу і закінчуються на них (а). Якщо ж трішини не сягають так далеко, то картина послідовності виглядає так по краях другого отвору в склі розташований білуватий непрозорий поясок зі слабо зчеплених між собою дрібненьких часточок скла, а такі самі часточки біля першого отвору відсутні, оскільки вони обсипаються від вібрації скла, спричиненої ударом в скло снаряда від другого пострілу (б).

Серед інших обставин пострілу варто згадати встановлення продуктів пострілу на руках того, хто стріляв. При вивченні питання про сам факт пострілу даною людиною або перевірці версії про самогубство такі дослідження можуть дати важливі результати. Для одержання проб для дослідження кисті того, хто піддається перевірці, або трупа покривають теплим розтопленим парафіном, плівку якого після охолодження акуратно знімають. На внутрішній поверхні цієї плівки фіксуються сліди пострілу. Ці сліди також можна змити дистильованою водою, а тампони помістити в пробірки. Операції із зняття з рук можливих нашарувань слідів пострілу неодмінно виконуються спеціалістом — судовим медиком.