Криміналістика

2.6.3. Огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу

Під час огляду місця події, в ході якої застосовувалась вогнепальна зброя, можуть бути виявлені окремі екземпляри зброї, кулі, дріб, пижі, гільзи, сліди пострілу на предметах і тілі потерпілого. Виявлену зброю не можна пересувати і брати в руки до тих пір, поки її положення не зафіксовано в протоколі, на фотознімках (вузлових і детальних), у схемі місця події. Важливо зазначити, на якому боці лежить зброя, куди спрямовано ствол, місце розташування зброї в сантиметрах стосовно двох нерухомих предметів, а для пістолетів — oе в якому положенні знаходиться ствольна коробка.

Якщо зброя знаходиться в руці трупа, то необхідно зафіксувати, яким саме чином вона розташована в руці; якщо вона лежить біля трупа на якій відстані й у якому напрямку вона знаходиться відносно кожної з долонь трупа. Ці дані у зіставленні з характером заподіяних потерпілому ушкоджень можуть мати значення для встановлення можливості у потерпілого завдати собі наявні поранення. У випадку, коли постріл зроблено з рушниці, треба зафіксувати наявність пристосувань для пострілу в себе (якщо вони є) у вигляді мотуз- оЛ\ паска, палички, а також можливий факт відсутності взуття на

Оглядати зброю в динаміці та вилучати її треба з дотриманням певних правил безпеки і тактичних рекомендацій криміналістики. Піднімати револьвер або пістолет слід за рифлені щічки рукоятки, а рушницю — за антабки ременя або рифлену частину шийки приклада. При цьому, щоб запобігти нещасному випадку, категорично забороняється піднімати зброю, вставляючи олівець, паличку в спускову скобу або в канал ствола, і направляти дуло на себе або інших людей.

Піднявши зброю і дотримуючись усіх правил безпеки, необхідно а) встановити, в якому положенні знаходиться курок (курки) — спущений, на запобіжному чи бойовому взводі; б) зафіксувати, яке положення займає прапорець запобіжника; в) витягти магазин з рукоятки пістолета (патрони з магазинної коробки гвинтівки і з барабана револьвера — не виймати); г) витягти патрон з патронника і залишити ствольну коробку пістолета в крайньому задньому положенні (затвор розрядженої гвинтівки поставити на запобіжник, положення барабана револьвера, який не треба крутити, фіксується добре помітною рискою крейдою, олівцем, фломастером); ґ) оглянути зброю, магазин, патрони на предмет виявлення слідів рук, нашарувань речовин, пошкоджень, позначок, відсутності деталей; д) вивчити і зафіксувати стан поверхні каналу ствола — наявність іржі, порохової кіптяви, незгорілих порошинок; е) встановити органолептично наявність або відсутність в каналі ствола запаху згорілого пороху; є) закрити канал ствола з дульної частини яким-небуць ковпачком (можна зафіксувати його вузенькою смужкою скотчу) і ні в якому разі не закривати його ватним тампоном, а тим більше — скрученою паперовою пробкою.

На місці події можуть бути виявлені боєприпаси, які треба зафіксувати в протоколі, на фотознімках і схемі, оглянути їх на предмет встановлення слідів рук, зазначити ´їх конструкцію, розміри, спосіб з´єднання частин, колір металу, маркувальні позначки. Слід мати на увазі, що одні й ті самі патрони можуть використовуватись для стрільби із зброї різних систем, а тому не варто на підставі виявлених патронів робити категоричні висновки про зброю, яка була в розпорядженні якогось учасника події.

Кулі на місці події, де застосовувалася зброя, можна виявити на місцевості, в приміщенні, в одежі живого потерпілого чи трупа (кулі з ран виймаються під час хірургічної операції або розтину трупа), в дерев´яних, цегляних та інших перешкодах. Вилучати кулю з перешкоди треба так, щоб ні в якому разі не пошкодити її інструментом (стамескою, долотом чи шлямбуром). У всіх випадках на схемах і фотознімках слід показати місце знаходження кулі, описати в протоколі її форму, розміри, колір оболонки, конструкцію, сліди проходження каналом ствола, наявність якихось речовин у носовій частині кулі. Особливу увагу необхідно звернути на сліди, які залишаються на кулі в процесі пострілу, а саме: первинні сліди від зрізу кульового входу у вигляді малопомітних борозенок на задній частині кулі, які розташовуються паралельно її поздовжній вісі; вторинні сліди, що утворюються в процесі обертання кулі в каналі ствола, у вигляді розташованих під певним кутом вправо чи вліво валиків і борозенок від полів, донних ділянок нарізів та напрямних і ведених ребер нарізів.

Знайдені, оглянуті й вилучені кулі упаковуються в окремі коробочки та пакетики. До кожної упаковки прикріплюється бирка з написом, яка куля там знаходиться і де її було вилучено.

Оглядаючи місце події, на якому застосовувалася мисливська гладкоствольна зброя, важливо визначити діаметр розсіювання вистріляного дробового снаряду на перешкоді чи тілі потерпілого, знайти і зафіксувати місце знаходження і характеристики пижів і прокладок, скрупульозно зібрати дробинки, маючи на увазі, що вистріляні дробинки дозволяють встановлювати калібр і навіть ідентифікувати ствол рушниці. Учасники огляду повинні знати, що дальність польоту дробового снаряду в середньому становить близько 500 м. Що ж стосується пижів і прокладок, то при визначенні дистанції пострілу треба враховувати, що пижі вилітають на відстань 5—10 м від дульного зрізу ствола, прокладка на дріб пролітає ще меншу відстань. Варто звернути увагу на неоціненну розшукову й ідентифікаційну значущість саморобних пижів, які останнім часом, хоч і рідко, але трапляються.

Виявлені на місці події стріляні гільзи і викинуті з патронника патрони з осічкою мають бути сфотографовані, нанесені на загальну чи спеціальну схему і описані в протоколі, в якому зазначаються форма корпуса, вид шляпки, колір металу, маркувальні позначки на шляпці, довжина, діаметр (у пляшкоподібних гільзах вимірюються Два діаметри — найбільший і найменший), внутрішній діаметр дуль- Ця, сліди кріплення до гільзи кулі, характер сліду від бойка ударника на капсулі (форма, ексцентриситет) та інші сліди від частин зброї, наявність запаху згорілого пороху. Вилучені гільзи упаковують кожну окремо з відповідними написами на упаковці та вказують на схемі, яка гільза була знайдена.

Неодмінною умовою якісної фіксації гільз і можливості їх використання у доказуванні є описання в протоколі слідів на гільзі: на шляпці гільзи від досилана; на її закраїні або в проточці — від зачіпки викидача, на протилежному боці шляпки розташовується точковий слід відбивача; на капсулі чітко відображаються робочі поверхні бойка ударника та патронного упору; на корпусі гільзи можна побачити сліди губ магазина пістолета; на верхній третині гільз, вистріляних з автомата Калашнікова, обов´язково утворюються дуже інформативні лінійні сліди від зрізу вікна ствольної коробки.

Слід мати на увазі, що розташування гільз на місці події, якщо приблизно встановлено місце стрільця і напрямок пострілів, може свідчити про тип пістолета та іншої автоматичної або напівавтоматичної зброї, адже спеціалісти в галузі судової балістики знають, при стрільбі з якої зброї гільзи летять вправо, або вліво, або вверх, або вправо назад. Щоправда, можуть ввести в оману можливі рикошети та відкочування гільз, але все вирішується на місці під час ретельної оцінки обстановки.

Відсутність гільз на місці події, де поза всяким сумнівом застосовувалася вогнепальна зброя, може свідчити про те що: стрільба велась із револьвера або неавтоматичної мисливської рушниці; постріл здійснено із заряджуваного з дула самопала; під час першого пострілу з автоматичної зброї заклинило її затвор; нарешті, злочинець виявився дуже передбачливим і після стрільби зібрав усі гільзи.

Важливе місце серед завдань, що вирішуються при огляді місця події у справах, де йдеться про застосування вогнепальної зброї, посідають виявлення і вивчення слідів пострілу та встановлення на цій підставі значущих для розслідування обставин пострілу. Частина з них вирішується на місці під час огляду, а деякі — потребують експертних висновків, головним чином, шляхом проведення ситуаційних експертиз.