Криміналістика
2.6.2. Класифікація вогнепальної зброї та боєприпасів
Вогнепальна зброя взагалі і та, потрапляє до сфери судочинства, класифікується за кількома підставами, основною з яких є віднесення зброї до певного класу за її призначенням (у підручнику розглядається лише ручна вогнепальна зброя). Саме за цією ознакою зброя поділяється на бойову, цивільну, мисливську, навчально-спортивну, кримінальну. Крім того за довжиною ствола зброю поділяють на короткоствольну, середньоствольну і довгоствольну, за будовою каналу ствола — на нарізну, гладкоствольну і комбіновану, за калібром — на малокаліберну, середньокаліберну та крупнокаліберну, за конструкцією ударно-спускового механізму — на неавтоматичну, напівавтоматичну (самозарядну) та автоматичну, за кількістю споряджених патронів — на однозарядну, багатозарядну, магазинну, за кількістю стволів — на одноствольну і багатоствольну, за способом виготовлення — на заводську, перероблену, саморобну, атипову.
Бойова зброя призначена для виконання бойових дій військовослужбовцями та уповноваженими особами з правоохоронних органів, виготовляється неодмінно на заводах, має нарізні стволи, призначена для стрільби кулями. Короткоствольні пістолети та револьвери мають довжину ствола до 20 см і називаються за прізвищами конструкторів і підприємців (пістолети Маузера, Кольта, Браунінга, Коровіна, револьвери Нагана, Кольта, Сміта-Вессона), позначаються абревіатурами (наприклад ПМ — пістолет Макарова, ТТ — Тульський Токарева) або в інший спосіб (наприклад Парабелум, Ческа збройова, Форт, Астра). Середньоствольна з довжиною ствола 20—50 см і довгоствольна з довжиною ствола понад 50 см зброя іменується за цим самим принципом: гвинтівка Мосіна, гвинтівка Маузера, СКС (самозарядный карабин Симонова), СВТ (самозарядная винтовка окарева), ППШ (пистолет-пулемет Шпагина), АК (автомат Калашни- кова), пістолет-кулемет Скорпіон тощо.
Однією з важливих особливостей бойової зброї є наявність нарізів у каналі ствола, які надають кулі обертального руху, у переважній більшості конструкцій — правого (за годинниковою стрілкою), а іноді—лівого (проти годинникової стрілки). Нарізів, як правило, буває чотири, але є конструкції з трьома, п´ятьма, шістьма і навіть сімома нарізами. У проміжках між нарізами розташовуються поля, відстань між протилежними полями називають калібром зброї.
Калібр зброї (в тому числі цивільної та навчально-спортивної) у континентальній Європі виражається в міліметрах, у США — в сотих частках дюйма, у Великій Британії — в тисячних частках дюйма (дюйм дорівнює 2,54 мм). Наприклад, револьвер калібру 11,43 мм має відповідно, 45 чи 450 калібр (0,45 чи 0,450 дюйма). Щоб перевести міліметри в дюйми треба число міліметрів поділити на 25,4. Найбільш поширеними калібрами короткоствольної бойової зброї є (в міліметрах): 5,45; 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,43, а у карабінів та гвинтівок 5,6; 6,5; 7,62; 7,65; 7,71; 7,92; 8.
Останнім часом все більшого поширення набувають бойові гвинтівки калібру 5,56 (США, Франція, Італія), 4,7 (ФРН) і 4,85 (Велика Британія). У патронах до них, як правило, застосовуються кулі зі зміщеним центром ваги.
Мисливська зброя заводського виготовлення буває довгоствольною та середньоствольною і поділяється на дробову, кульову й комбіновану. Вона може бути одноствольною та двоствольною, а комбінована — дво-, три- і чотириствольною. У двостволок стволи розташовуються горизонтально або вертикально.
Кульова мисливська зброя, як правило, має один нарізний ствол і призначена для стрільби патронами з безоболонковими, напівоболонковими та оболонковими кулями калібрів 5,6—9 мм. Крім того існують нітроекспреси (до 16 мм) і штуцери (12—28 мм).
Дробові рушниці мають один або кілька стволів з гладенькою поверхнею і призначені для стрільби дробом, картеччю, круглими кулями або кулями спеціальних конструкцій (існують кулі Якана, Віцлебена, Бреннеке, Шихматова-Ширінського та ін.). Калібр такої зброї визначається кількістю сферичних куль, дорівнюють діаметру каналу ствола, які можна відлити з англійського фунта свинцю (454 г), тобто чим більша кількість куль, тим менший за діаметром калібр. Виготовляють рушниці переважно калібрів 12 (18,52 мм), 16 (16,81 мм), 20 (15,62 мм), 24 (14,71 мм), 28 (13,97 мм), 32 (13,36 мм). Існують також калібри 4, 8, 14. Ненарізні стволи можуть мати різне свердлення, а саме: циліндр, коли канал має однаковий діаметр від казенної до дульної частини ствола, циліндр з напором, коли в стволі 12-го калібру дульна частина звужується на 0,1 мм, напівчок 1/4 — на 0,1-0,35 мм, напівчок 1/2 — на 0,350,75 мм, напівчок 3/4 — на 0,75-1,0 мм, повний чок — більше 1,0 мм. Крім того циліндрові стволи для покращення прицільної стрільби кулями в дульній частині можуть мати нарізи, і такий ствол називається Парадокс.
Залежно від калібру, свердлення та відстані до цілі змінюється площа ураження дробом. На таблиці 1 наведено кількісні показники при стрільбі з рушниці 12-го калібру (діаметр розсіяння в см).
Навчально-спортивна зброя. До цієї зброї належать малокаліберні (5,6 мм) пістолети, револьвери й гвинтівки для стрільби патронами кільцевого запалювання (ініціюючий склад запресовується під всю поверхню денця гільзи, а бойок ударяє у периферичну частину шляпки) з безоболонковими кулями. Спортивна зброя класифікується на цільову малокаліберну (пістолети, гвинтівки) під такий самий патрон, як і для навчальної зброї, але конструктивно більш удосконалену — аж до підгонки до конкретного спортсмена, і цільову довільну — під патрони для бойової зброї (пістолети, гвинтівки). Крім того для стендової спортивної стрільби по тарілочках виготовляються спеціальні гладкоствольні двоствольні осадні рушниці.
Кримінальна зброя. Цей тип зброї, як правило, обмежується ко- роткоствольними зразками і може бути охарактеризований таким чином:
• саморобна зброя, яка виготовляється повністю або з використанням окремих деталей заводської зброї. Тут зустрічаютьс однозарядні шомпольні екземпляри, так звані самопали, а також більш досконалі казнозарядні й навіть автоматичні. Досить поширеною є кримінальна практика маскування зброї під авторучки, парасольки, ціпки;
• обрізи, які виготовляються з будь-якої середньо- і довгоствольної зброї шляхом вкорочування (відрізання) значної частини ствола;
• заводська зброя, перероблена під інший (більш поширений) патрон. Можна зустріти під час розслідування револьвери Нагана з розсвердленими каморами барабана під патрони ТТ, ППЩ;
• спеціальні пристрої, пристосовані й змінені для стрільби штатними патронами, наприклад стартові пістолети й револьвери, газові, будівельно-монтажні, сигнальні пістолети.
Усі екземпляри зброї, крім кримінальної, мають виконані різними технологічними способами позначки у вигляді фірмових і товарних знаків, заводських емблем, випробувальних, контрольних і службових поміток (свердлення стволів, довжина патронника, калібр), а також текстів з вказівкою на країну, місто виготовлення зброї, рік її випуску тощо.
Боєприпаси. Для стрільби з вогнепальної зброї використовуються патрони, один з видів яких призначений для нарізної зброї, інший — для гладкоствольної.
Патрони для бойової, навчально-спортивної та нарізної мисливської зброї складаються з гільзи, снаряда (кулі), капсуля, порохового заряду, а для мисливської гладкоствольної — з гільзи, дробу (картечі, кулі), капсуля, пижа на порох, прокладок на дріб і порох, порохового заряду.
Гільзи для нарізної зброї виготовляються з металу (латунь або залізо), мають пляшкоподібну або циліндричну форму. У першої діаметр корпуса більший ніж діаметр кулі, а тому конструкція гільзи передбачає наявність (див. схему 18) дульця (5) і скату (6). Гільза має корпус (7), шляпку із закраїною (4) або кільцевою проточкою (8), в ній кріпиться капсуль (3), а в гільзі міститься порох (2), причому сьогодні використовується лише бездимний порох: у пістолетних і револьверних — дрібнозернистий, а в гвинтівкових — крупнозернис- тий. У капсулі міститься ініціюючий склад, який вибухає від удару бойка і запалює пороховий заряд, — це зазвичай сполуки гримучої ртуті або тринітрорезорцинату свинцю.
Кулі (1) закріплюються в гільзі шляхом кернування, обжимання, тугої посадки. Конструктивно кулі бувають оживальними (11) й біоживальними (12), гостроконечними (13), тупоконечними (14), напівсферичними (15). Звичайні кулі складаються із сталевої оболонки, яка плакується томпаком або латунню, свинцевої субоболонки і сталевого сердечника. Виготовляються також кулі спеціального призначення: бронебійні (носик зафарбовується у чорний колір), бронебійно-запалювальні (чорний носик і під ним червона смужка), трасувальні (зелений носик). Особливо слід звернути уваїу на напівоболонrові кулі, в яких носова частина складається з м´якого металу і не вкрита оболонкою (9). При потраплянні в перешкоду м´який носик кулі злипається, розриває на подовжні пелюстки оболонку, і вся ця маса рухається вглиб, спричиняючи великі руйнування перешкоди, а в живому тілі — тяжкі поранення. Варто зазначити, що розривні кулі аналогічного типу з хрестоподібною насічкою або порожниною в носовій частині, які спричиняли тяжкі поранення (так звані кулі Дум-Дум — від місця виготовлення у передмісті індійської Калькутти Дамдам), dикористовувалися англійськими військами в англо- бурській війні 1899—1902 pp.
Патрони для гладкоствольної мисливської зброї (див. схему 19) складаються з металевої, картонної (папкової) або пластмасової гільзи (а), яка має закраїну (б) для її екстракції після пострілу, в шляпці міститься капсуль (відкритий або посиленої дії «Жевело») (в), у гільзі послідовно — порох (г), пиж, як правило, з повсті (д) з прокладками (ґ), дріб, картеч або куля (е) прокладка на дріб (є), на якій позначається номер дробу. Дріб виготовляється із свинцю з домішками арсену й сурми. Дріб випускається 15-ти номерів — від № 1 до № 11 і «нульових» номерів — 0, 00, 000, 0000. Діаметр кожного наступного номера відрізняється від попереднього на 0,25 мм. Крім того існує № 7^/2 діаметром 2,4 мм для стендової стрільби.
На практиці іноді злочинці вживають патрони-замінники або саморобні боєприпаси з використанням вистріляних частин штатних патронів. Цю обставину слід мати на увазі при огляді місця події, де застосовувалась вогнепальна зброя, та речових доказів.