Криміналістика

2.6.1. Поняття судової балістики

Судова балістика являє собою розділ криміналістичної техніки, який вивчає в контексті розслідування злочинів вогнепальну зброю, боєприпаси та сліди їх дії.

Судова балістика при цьому розробляє рекомендації із застосування засобів і методів виявлення цих об´єктів, к огляду, вилучення й дослідження з метою встановлення фактів та обставин, мають значення для з´ясування істини в розслідуваній справі.

Слід мати на увазі, що цей термін є дуже умовним, оскільки балістика (від грецького — кидаю) як розділ механіки вивчає рух вільно кинутого тіла, а як воєнно-технічна наука — рух снаряда в каналі ствола чи на пусковому пристрої (внутрішня балістика) і в атмосфері та безповітряному просторі після виходу з каналу ствола чи пускового пристрою (зовнішня балістика).

Створення й розвиток судової балістики ґрунтуються на даних загальної балістики, воєнних наук — балістика, матеріальна частина зброї, конструювання зброї тощо, криміналістичної теорії ідентифікації та вчення про сліди (трасології), судової медицини, хімії, фізики, фотографії, матеріалознавства.

Об´єктами судової балістики є:

• ручна вогнепальна зброя, класифікація якої наводиться в наступному підрозділі;

• окремі її частини та деталі;

• допоміжне спорядження, приладдя і начиння (шомполи, екстрактори, маслянки, змазка тощо);

• споряджені боєприпаси;

• вистріляні кулі й гільзи;

• компоненти боєприпасів: дріб, картеч, пижі, прокладки, порох, капсулі тощо;

• предмети (перешкоди) зі слідами застосування вогнепальної зброї;

• спеціальні вогнепальні пристрої, замасковані під побутові предмети;

• побутові предмети, імітують вогнепальну зброю.

Завдання, які стоять перед судовою балістикою, надзвичайно широкі й важливі, а тому їх виконання й впровадження результатів у практику судочинства слід визнати як один з пріоритетів криміналістичної техніки. їх можна звести до такого: 1) встановлення належності предмета до вогнепальної зброї; 2) визначення типу, марки, місця виготовлення зброї; 3) встановлення справності механізму зброї; 4) встановлення придатності зброї для стрільби та наявності аномалій у проведенні пострілу; 5) ототожнення зброї за вистріляними кулями; 6) ототожнення зброї за вистріляними гільзами; 7) ототожнення гладкоствольної зброї за вистріляними дробом, картеччю; 8) визначення видових і родових ознак боєприпасів та к частин; 9) встановлення, на підставі вивчення пошкодження перешкоди, відстані, з якої зроблено постріл; 10) встановлення, на підставі вивчення пошкодження перешкоди, напрямку польоту вистріляного снаряда; 11) встановлення, на основі вивчення пошкоджень перешкод, місця, з якого зроблено постріл; 12) вивчення пробоїн з метою встановлення виду снаряда (куля, дріб, картеч), калібру зброї; 13) встановлення, на основі вивчення пошкоджень на перешкодах та/або тілі потерпілого взаємного розташування жертви й того, хто стріляв, у момент пострілу (останнє завдання належить до категорії комплексних досліджень криміналістів і судових медиків).

Криміналісти тісно співробітничають із судовими медиками, і вивчення ран на тілі людини з метою визначення типу зброї, виду кулі, дробу або картечі, встановлення напрямку пострілу і визначення відстані, з якої зроблено постріл, на підставі цих слідів належить до виключної компетенції судової медицини. Судовому медику, безумовно, на професійному рівні досконало відомі всі особливості впливу кулі, дробу й картечі на людське тіло, на його тканини й кістки скелета, разом з результатами досліджень криміналістами об´єктів к предметної сфери дозволяє одержати в кінцевому підсумку вірогідне уявлення про розслідувану подію минулого.