Криміналістика
2.5.7. Встановлення цілого за частинами
Окремим випадком трасологічної ідентифікації є встановлення цілого предмета за частинами, на які він розпався чи які від нього відокремилися. Найчастіше у практиці розслідування виникає необхідність у встановленні цілого за частинами розсіювачів автомобільних фар, дзеркал заднього виду, підфарників, ножів, одежі, документів.
Ідентифікація цілого за частинами може проводитись при слідчому огляді місця події та речових доказів і у формі експертизи. Якщо поєднання в одне ціле розрізнених частин не потребує спеціальних знань і є очевидним для всіх учасників огляду, ідентифікація може завершитись на етапі слідчої дії. Зрозуміло, що коли є спільні лінії розділення й однозначний збіг вторинних ознак, можна одержати повноцінний доказ при складанні окремих частин у ціле у процесі огляду. Наприклад, не потребує спеціальних знань складання частин розірваної записки на основі збігу між собою окремих клаптиків за випадково утвореними нерівностями країв, ліній типографського розлініювання, окремих штрихів друкованих чи рукописних літер, рисунків, креслень тощо. Також практика знає немало випадків, коли в ході слідчого огляду незаперечно встановлювався факт належності єдиному цілому відламаного кінчика клинка холодної зброї й конкретного екземпляра ножа чи кинджала, у яких був відламаний кінчик клинка. Нерівні лінії відламу настільки точно і очевидно збігаються при складанні частин, що не виникало ніяких сумнівів щодо тотожності цілого.
Зовсім інша картина спостерігається, коли в окремих частинах відсутні яскраво виражені корелюючі ознаки, особливо якщо у частин немає спільної лінії розділення, тобто якась ділянка цілого, що знаходилася між виявленими частинами, відсутня. У таких випадках питання про належність частин єдиному цілому має вирішуватись експертним шляхом.
Поширеним в експертній практиці є встановлення належності одному цілому частин розсіювача автомобільної фари, коли на місці дорожньо-транспортної події знаходяться кілька осколків розсіювача, які треба порівняти з частинами розсіювача, котрі залишились під ободком фари автомобіля, виявленого після його зникнення з місця події. Спільної лінії розділення у цих осколків немає, дотичні ділянки або не знайдені, або ударом знищені вщент. У даному разі для ототожнення експерт використовує сліди виробничого походження у вигляді полосності (особливості проварювання окислів, що використовуються для виготовлення скла), кованості (ледь помітні напливи на поверхні розсіювача, спричинені різницею температур краплі скла і матриці виробничого агрегату), слідів поліровки поверхонь матриці і пуансона. Незважаючи на відсутність серединної частини розсіювача названі ознаки у вигляді комбінації ліній на осколках досить надійно екстраполюються як продовження цих ліній на частинах розсіювача, що залишились під ободком фари.
Аналогічно ототожнюються вироби з плаского скла на основі збігу полос, що утворюються під час протягування листової маси скла з печі Фурко та в результаті особливостей проварювання шихти, а також наявності шамотних каменів.
У справах про розкрадання та незаконне вживання лісної продукції, а також іншого використання об´єктів лісу (дерев, гілля) у вчиненні та прихованні злочинів нерідко виникають ситуації, коли треба встановити факт тотожності лісного об´єкта за відсутності проміжної частини. У таких випадках експерт- біолог (ботанік), користуючись
дендрохронологічним методом, незаперечно може встановити тотожність цілого за двома частинами, що досліджуються, адже кількість, розташування, відносні розміри і характер річних кілець закономірно однакові від окоренка до верхівки дерева.
Трасологічні дослідження при встановленні цілого за частинами металевих, керамічних, скляних, пластмасових та інших об´єктів можуть доповнюватись матеріалознавчими дослідженнями к фізичних властивостей та хімічного складу.