Криміналістика
2.5.1. Поняття і класифікація слідів
Кожна подія минулого, яку ми ретроспективно пізнаємо юридичними засобами, головним чином у вигляді розслідування, обов´язково залишає в навколишньому середовищі різноманітні сліди, виявляючи та розшифровуючи які ми можемо відтворити у нашій уяві цю подію, оцінити її у зв´язках і обумовленостях та прийняти правильне юридичне рішення.
У криміналістиці сліди розуміють у широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні сліди — це будь-які матеріальні наслідки події, зміни об´єкта або речової обстановки, а саме: контактні сліди (рук, взуття, знарядь злому); окремі предмети (залишені, загублені, відокремлені); частини зруйнованих предметів (скалки розсіювача фари, відломок ножа); субстанції (виділення організмів, речовини, нашарування); сліди-предмети (вузли, замки, пломби, швацькі шви, недокурки) тощо. Вивчення й використання в практиці розслідування та доказування всіх слідів складають зміст криміналістичного вчення про сліди, або криміналістичного слідознавства.
Сліди у вузькому розумінні являють собою сліди-відображення, що утворюються при безпосередньому контакті принаймні двох об´єктів.
Вивчення такого роду слідів становить галузь криміналістичної техніки, яка одержала назву трасології і повністю входить до слідознавства як його складова. У дій главі ми розглянемо, в основному, сліди, які вивчаються трасологією, котра являє собою систему наукових положень і практичних рекомендацій щодо застосування криміналістичних засобів і прийомів виявлення, фіксації, дослідження й використання контактних слідів з метою ідентифікації слідоутворюючих об´єктів та встановлення інших обставин розслідуваної події.
Основні положення криміналістичного вчення про сліди ґрунтуються на філософській теорії відображення і теорії криміналістичної ідентифікації, згідно з якими: а) об´єкти матеріального світу за своєю зовнішньою будовою, незважаючи на будь-яку ступінь подібності, є індивідуальними; б) кожний матеріальний об´єкт має системний набір загальних і окремих ознак, які утворюють зазначену індивідуальність, і характеризується досить тривалою стійкістю; в) зовнішня будова матеріальних об´єктів здатна за певних умов адекватно відбиватись на інших об´єктах, утворюючи ізоморфні та гомоморфні моделі, які забезпечують індивідуальну ідентифікацію слідоутворюючих об´єктів; г) відображення в сліді матеріального об´єкта є оберненим (негативним), дзеркальним, яке при порівняльному дослідженні за необхідності легко може бути трансформоване в пряме.
У природі сліди утворюються під впливом фізичних, хімічних або біологічних чинників. Сліди від фізичних чинників, у свою чергу, виникають у результаті механічного або теплового впливу. Трасологія вивчає сліди механічного походження.
Залежно від умов формування сліди можна класифікувати на такі пари: статичні й динамічні, об´ємні й поверхневі, локальні та периферичні, нашарування й відшарування. Сліди можна класифікувати і за іншими критеріями, зокрема: мікросліди й макросліди, видимі, слабковидимі та невидимі тощо.
Крім того, ведучи мову про сліди- відображення, які залишає людина (тварина), очевидно, є підстави відзначити субстанціональні сліди у вигляді виділень і відокремлень організму.
Отже, статичні сліди — це сліди, що утворюються при контакті двох об´єктів, коли вони в заключний момент слідоутворення перебувають у стані спокою (статики), наприклад сліди-відбитки пальців рук, коліс автомобіля, підошов взуття тощо.
Динамічні сліди виникають при контакті двох об´єктів, коли вони обидва чи один із них у заключний момент слідоутворення перебували в русі (динаміці). При цьому кожна точка слідоутворюючої поверхні залишає на слідосприймаючій поверхні слід у вигляді траси, а весь слід являє собою сукупність розташованих поруч валиків і борозенок, які є негативним відображенням відповідних борозенок і валиків слідоутворюючого об´єкта. Такими, наприклад, є сліди каналу ствола на вистріляній кулі, розрубів на дереві або кістках, різання на стружках, що утворилися в процесі свердління, тощо.
Об´ємні сліди утворюються, коли при контакті двох об´єктів один із них, більш м´який, деформується під тиском іншого, в результаті чого слідоутворюючий об´єкт відображається у трьох вимірах, відтворюючи свої загальні й окремі ознаки, форму, розміри, будову поверхні. Такими слідами є сліди взуття і протекторів коліс на вологому ґрунті, знарядь злому — на дереві, зубів — на фруктах, мармеладі, бойка ударника — на капсулі гільзи тощо.
Поверхневі (площинні) сліди утворюються, коли обидва об´єкти, що контактують між собою, або мають практично однакову твердість, або один з об´єктів діє на інший з відносно невеликою силою чи дотично. Необхідно зазначити, що поверхневі сліди також мають третій вимір — товщину або глибину, але ця ознака настільки незначна, що її не враховують. До поверхневих слідів належать сліди взуття на дерев´яній підлозі, слід пальця на папері, губів — на склянці тощо.
При взаємодії об´єктів нерідко в результаті відокремлення часток поверхні одного з них і прилипання к до поверхні іншого утворюються сліди-відшарування та сліди-нашарування. Перші — за рахунок зняття слідоутворюючим об´єктом часток речовини, що покриває слідосприймаючу поверхню; наприклад, при контакті пальців руки зі свіжопофарбованою поверхнею частки фарби відшаровуються і прилипають до пальців, а на ділянці контакту відображаються ознаки пальців. Другі виникають за рахунок нашарування часток, які відокремлюються від слідоутворюючого об´єкта, на поверхню слідо- сприймаючого об´єкта, наприклад: слід забрудненої чорнилом руки на папері, пото-жировий слід пальця на склі, слід протектора на асфальті при виїзді з вологої польової дороги тощо.
Залежно від характеру розташування змін в об´єктах під час контакту відрізняють локальні й периферичні сліди. Локальні сліди (від лат. locus — місце) утворюються безпосередньо поверхнею, що контактує, тобто — це практично всі сліди, які входять до нашої класифікації. Неймовірно малу частку від кількості слідів становлять так звані периферичні сліди, які утворюються за рахунок змін за межами поверхонь, що контактують. Наприклад, густо забруднені будівельним пилом чоботи, коли в них ходять по чистій підлозі, залишають на ній осип пилу, що точно відтворює конфігурацію підошов. Ідентифікаційне значення таких слідів невелике.
Усі об´ємні сліди та забарвлені поверхневі сліди належать до категорії видимих — вони виявляються при звичайному спостереженні. Поверхневі безбарвні сліди можуть бути слабковидимими й невидимими. Перші виявляються за певних умов, наприклад, пото-жирові сліди на склі можна побачити, оглядаючи к на просвіт; другі візуально не сприймаються, а для к виявлення необхідно застосовувати спеціальні реактиви; наприклад, невидимі пото-жирові сліди на папері виявляються за допомогою опилення порошками, або обкурювання парами йоду, або обробкою азотнокислим сріблом, або іншими криміналістичними способами.
Правила та прийоми роботи зі слідами, класифікацію яких наведено, розглядатимемо у відповідних підрозділах цієї та наступних глав підручника.