Криміналістика
2.4.2. Дослідницька судова фотографія
Дослідницька судова фотографія являє собою систему методів фотографічної зйомки, в результаті застосування якої об´єкти зовнішнього світу відтворюються у навмисно зміненому, порівняно з тим, який звичайно спостерігається, вигляді.
Метою дослідницької фотографії є встановлення невидимих раніше ознак об´єкта. Для досягнення цієї мети застосовуються методи фотографічної зміни контрастів, фотозйомки в невидимих променях спектра, мікрофотозйомки та фотографічного суміщення.
Значні пізнавальні можливості надає метод фотографічної зміни контрастів. Найбільш простим, з точки зору техніки виконання, є поширений у дослідницькій фотографії спосіб зміни яскравістних контрастів. Нормальне людське око здатне досить добре розрізняти контрасти за яскравістю окремих елементів об´єкта.
Для одержання фотографічного відображення і дослідження об´єктів та к деталей, залежно від характеру об´єкта і конкретних завдань фотографування, можна застосувати зміну яскравістних контрастів шляхом створення різних спеціальних умов освітлення.
Спеціальні прийоми освітлення полягають у: розташуванні джерела світла під гострим кутом до об´єкта зйомки з використанням додаткової підсвітки або без неї (кососпрямоване освітлення); розташуванні декількох джерел освітлення на однаковій відстані навколо об´єкта (безтіньове освітлення); розташуванні об´єкта зйомки між фотокамерою і джерелом освітлення (зйомка на просвіт); використанні опак- ілюмінатора або аналогічного йому пристосування (вертикальне освітлення).
На практиці часто виникає необхідність дослідити документ для встановлення підчистки або для прочитання ´ вдавленого тексту чи виявлення рельєфних зображень на предметах. У таких випадках можна з успіхом застосувати кососпрямоване освітлення. Проте в деяких випадках у тінях можуть опинитися важливі деталі, і тоді треба додатково застосувати або відбиваючий екран, або друге, слабше, джерело освітлення, розташувавши к з протилежного від основного джерела боку. Можна порекомендувати також застосовувати і такий прийом усунення глибоких тіней, як заповнення заглиблення, що фотографується, водою. При цьому світло розсіюватиметься й деталі в тінях будуть добре пророблятися. Цей прийом можна застосовувати лише при фотографуванні об´єктів, які не піддаються змінам під дією води, наприклад глибокого сліду від бойка ударника на капсулі гільзи.
Досить поширеним в експертній практиці є спеціальний прийом — безтіньове освітлення. Для створення такого освітлення необхідно по колу або по еліпсу на однаковій відстані одна від одної розташувати 8—10 електричних лампочок на відстані 10—15 см від площини зйомки. Використовуючи безтіньове освітлення, можна сфотографувати витерті або замиті тексти, слабко видимі рельєфні зображення на папері, дереві, зім´яті або жовані документи.
Безтіньове освітлення у деяких випадках може бути створено фотографуванням загального виду речових доказів на чорному оксамиті, який поглинає всі промені, й тіні не контрастують з фоном. Інший варіант безтіньової зйомки полягає в тому, що об´єкт, розташований на склі, піднімається над білим або сірим фоном на 10— 30 см.
Для фотографічного дослідження об´єктів, які пропускають світло, а також фіксації слідів на них можна застосувати фотографування на просвіт. Об´єктами такої зйомки здебільшого бувають слабо- видимі відбитки пальців на прозорих матеріалах, підчищені ділянки документів тощо. Для цієї зйомки необхідно розташувати об´єкт зйомки між фотоапаратом і джерелом світла.
Якщо різні ділянки речового доказу по-різному відбивають світло (наприклад, одна ділянка відбиває світло дифузно, а інша — спрямовано), позитивні результати можна отримати при фотографуванні з вертикальним освітленням. Такі умови освітлення створюються за допомогою опак- ілюмінатора, а також із застосуванням напівпрозорого дзеркала або скляної пластинки. В останньому випадку дзеркало (пластинка) розмішується під кутом 45° над об´єктом, що фотографується, між ним і фотоапаратом, який встановлюється так, щоб оптична вісь його об´єктива була перпендикулярною об´єкту зйомки. Джерело світла розташовується таким чином, щоб світловий потік розповсюджувався паралельно до об´єкта і потрапляв на дзеркало. Тоді частина променів світла, відбившись від дзеркала, падає на об´єкт і, відбившись від нього та пройшовши крізь дзеркало, потрапляє в об´єктив фотоапарата. На знімку буде зображено об´єкт, освітлений вертикально.
Найважливіше місце в дослідницькій фотографії посідає спосіб зміни колірних контрастів, або кольороподіл. Сутність цього способу полягає в спотвореній передачі яскравості ділянок кольорових об´єктів за допомогою світлофільтрів. Не видимі простим оком колірні відмінності об´єктів реєструються тому, що світлофільтри дозволяють змінити спектральний склад світлового потоку, який відбивається від досліджуваного об´єкта, а тому на фотознімку цей об´єкт виглядає не так, як при його огляді простим оком.
Більшість предметів, що оточують нас, мають який-небудь колірний відтінок. Колір об´єкта визначається його оптичними властивостями, тобто вибірковим поглинанням, пропусканням і відбиванням променів різних ділянок спектра, а також здатністю наших очей сприймати те чи інше випромінювання. Зона випромінювання, що сприймається нашим зором, перебуває в межах довжини світлових хвиль від 390 до 760 нм (нанометр = 1:1000000000 м) з максимумом спектральної чутливості в області жовто-зеленої ділянки. За цими межами знаходяться невидимі зони спектра: з довжиною хвилі до 390 нм — ультрафіолетові, з довжиною хвилі понад 760 нм — інфрачервоні. Видиму частину спектра умовно поділяють на такі кольори: червоний, оранжевий, жовтий, жовто-зелений, зелений, голубий, синій, фіолетовий.
Людина може розрізняти набагато більшу кількість колірних тонів. Водночас, вона не відрізняє окремі компоненти в суміші випромінювань. Наприклад, жовті промені з довжиною хвилі 560 нм у суміші з червоними з довжиною хвилі 660 нм сприймаються як оранжеві з довжиною хвилі 610 нм. Неважко зрозуміти, що, розглядаючи написи або окремі штрихи, плями тощо, які уявляються нам однаковими, крізь світлофільтр, який пропускає певні ділянки світлових хвиль у відповідних межах, можна диференціювати ці об´єкти за колірними ознаками.
Крім того за допомогою світлофільтрів можна виявляти невидимі або слабковидимі колірні відтінки на певному фоні, наприклад, плями крові на темному матеріалі.
У дослідницькій фотографії використовуються такі світлофільтри: УФС — ультрафіолетові (С — скляний), ФС — фіолетові, СС — сині й голубі, СЗС — синьо-зелені, ЗС — зелені, ЖЗС — жовто-зелені, ЖС — жовті, ОС — оранжеві, КС — червоні, ИКС — інфрачервоні, ПС — пурпурні, НС — нейтральні, ТС — темні, БС — безколірні.
При фотографічному дослідженні речових доказів керуються таким правилом: щоб послабити колір, який заважає сприйняттю деталей об´єкта, необхідно застосувати світлофільтр того ж кольору; якщо ж певний колір необхідно зробити більш чітким, посилити його, слід користуватися світлофільтром додаткового кольору до того, який ми посилюємо.
Додатковими кольорами називаються такі, які при змішуванні дають окові відчуття білого світла (теоретично). Такими кольорами, наприклад, є фіолетовий і жовто-зелений, синій і жовтий, зеленувато-синій і оранжевий, синьо- зелений і червоний, зелений і пурпур-
Користуючись «трояндою» кольорів, можна легко знаходити основні й додаткові кольори, які розташовуються один напроти другого.
Для ілюстрації можна навести такий приклад: нам необхідно виділити слабковидиму замиту пляму крові на світлій тканині. У цьому випадку необхідно взяти чорно-білий негативний матеріал, чутливий до червоної зони спектра («Панхром»), і світлофільтр кольору, розташованого напроти кольору об´єкта, що виділяється (зелений).
Спосіб фізико-хімічної зміни контрастів полягає в тому, що недоброякісні знімки (негативи) за спеціальними технологіями піддаються виправленню, залежно від ситуації, або шляхом їх посилення, або послаблення, або гармонізації.
Виправлення слабких зображень або виявлення дуже мало видимих ознак речових доказів, наприклад згаслих рукописних текстів, може бути здійснено шляхом контратипування. Даний прийом полягає в тому, що з первинного негатива виготовляється позитив на прозорому фотоматеріалі (діапозитив), а потім з останнього знову друкується негатив. Цей цикл накопичення корисного фотографічного сигналу може бути повторений кілька разів до прийнятного підсилення зображення.
Велике місце в дослідницькій фотографії посідає метод зйомки в невидимих променях.
Сенс застосування невидимих променів спектра для дослідження речових доказів полягає в тому, що ці промені по-іншому поглинаються об´єктами, відбиваються ними і проходять крізь них, ніж промені видимої зони, що дозволяє виявляти такі деталі, які в звичайних умовах виявити не вдається.
Зйомка в інфрачервоних променях. Для прочитання залитих, замазаних, заклеєних текстів, встановлення дописок, виявлення слідів попередньої підготовки для створення підроблених підписів (наприклад, за допомогою копіювального паперу), для виявлення ознак близького пострілу, особливо на темних поверхнях, здійснюється фотографування в інфрачервоних променях. Ця зйомка проводиться за природного або штучного (лампи нажарювання) освітлення на фотоплівку «Инфрахром» із застосуванням світлофільтрів ИКС. Можна також використовувати світлофільтри ЖС, які пропускають крім жовтих інфрачервоні промені, а фотоматеріали інфрачервоної сенсибілізації нечутливі до променів жовтої зони спектра.
На практиці можна застосувати як джерело інфрачервоного випромінювання електронний фотоспалах, закритий чорним фільтром, який використовується для захисту очей електрозварювальника.
У цьому випадку застосовують плівку «Инфрахром», а зйомку проводять без світлофільтра.
Зйомка в ультрафіолетових променях проводиться для виявлення в документах слідів витравлювання та встановлення витравлених текстів, чорнилом документа, прочитання невидимих текстів, виявлення на текстильних тканинах плям і слідів тощо.
З використанням ультрафіолетових променів проводяться два види зйомки: фотографування ультрафіолетової люмінесценції і фотографування у відбитих ультрафіолетових променях.
Як джерело ультрафіолетових променів в обох випадках використовується ртутно-кварце в а лампа або УФА (УФО). На ртутно-кварцеву лампу ставиться ультрафіолетовий фільтр. Для фотографування люмінесценції, збудженої ультрафіолетовими променями, на об´єктив фотоапарата слід ставити світлофільтр кольору, додаткового до кольору люмінесценції.
Зйомка у відбитих ультрафіолетових променях виконується за допомогою джерела світла, що має багато ультрафіолету, а на об´єктив ставиться світлофільтр УФС.
У процесі розслідування може виникнути необхідність у вивченні деталей об´єкта, розміщених всередині нього. У таких випадках об´єкт треба просвітити рентгенівськими променями в обладнаній лабораторії. При огляді зброї, боєприпасів, замків, а також предметів, призначення яких невідоме, бажано провести рентгенівську зйомку, оскільки лише так у цілій низці випадків можна розв´язати багато питань, пов´язаних із зберіганням, транспортуванням та дослідженням цих речових доказів. Об´єкт зйомки розташовується під трубкою рентгенівського апарата на спеціальній касеті з рентгенівською плівкою «X» або «XX» (односторонній або двосторонній полив). Замість касети можна використовувати конверт з непрозорого чорного фотографічного пакувального цупкого паперу.
За такою самою схемою для просвічування масивних металевих предметів (пістолет, амбарний навісний замок тощо) використовують жорстке у-випромінювання радіоактивних ізотопів, наприклад ізотопу тулію і т.ін.
Для вимірювання понадтонких об´єктів можна використовувати м´яке р-випромінювання, наприклад, ізотопу кальцію Са45
Важливе місце у дослідницькій фотографії посідає метод мікрофотозйомки — фотографування об´єктів через мікроскоп або за допомогою спеціальних мікрофотооб´єктивів.
Фотографують сліди рук, відтиски печаток і штампів, рукописні тексти, підписи для порівняльного дослідження із збільшенням 4—5х, сліди на кулях, гільзах, сліди розрізу, розрубу тощо — із збільшенням 10—30х, волокна, мікротраси, біологічні об´єкти, мікроскопічні включення у фарбі, пилу, рідині — 200—1200х. Існує багато моделей мікрофотоустановок і мікрофотонасадок, наприклад універсальна установка ФМН-2, насадка МФН-2. Зйомка може проводитись на просвіт (прозорі об´єкти), з вертикальним (штрихи, що перетинаються) і кососпрямованим (траси в слідах) освітленням. Можуть, за необхідності, застосовуватись і світлофільтри.
Серед методів фотографічного дослідження певне місце посідає метод фотографічного суміщення. Він найчастіше застосовується для дослідження куль (суміщення фотознімків розгорток), гільз (суміщення фотознімків слідів патронного упору), слідів розрубу, розрізу, свердління, у випадках встановлення тотожності особи за фотознімками черепа й певної особи, для дослідження у деяких випадках підписів, рукописних і друкованих текстів, відбитків печаток і штампів.