Криміналістика

2.4.1. Відображаюча судова фотографія

Відображаюча судова фотографія — це система видів і методів фотографічної зйомки, в результаті застосування якої об´єкти зовнішнього світу відтворюються на фотознімку такими, якими вони спостерігаються (в межах технічних можливостей кожного з видів сучасної фотографії).

У процесі розслідування застосовують цілу систему видів відображаючої фотографії, зокрема проводять фотографування місця події, речових доказів і слідів, умов і ходу проведення окремих слідчих дій, документів, живих осіб і трупів.

За необхідності фіксації обстановки і умов проведення окремих слідчих дій, а також окремих етапів цих дій проводиться фотографічна зйомка місця- Ця зйомка має кілька видів, а саме: орієнтуюча, оглядова, вузлова й детальна.

Орієнтуюча зйомка полягає у фіксації місця з навколишньою обстановкою з таким розрахунком, щоб на периферичних ділянках знімка знаходились найбільш характерні для даної місцевості орієнтири. Це дає можливість провести впізнавання даної ділянки і охарактеризувати загальну обстановку: наявність і взаємне розташування будов, пустирів, шляхів підходу тощо.

Орієнтуюча зйомка місця, як правило, робиться перед початком огляду або іншої слідчої дії у процесі попереднього ознайомлення з цим місцем і визначення завдань слідчої дії.

У тих випадках, коли природні або штучні перешкоди унеможливлюють фіксацію на знімку всієї необхідної навколишньої обстановки, застосовують ширококутовий об´єктив або проводять панорамну фотозйомку.

Оглядова зйомка. Цей вид зйомки виконується з метою відтворення загального виду власне місця у визначених слідчим межах з найбільш важливими елементами обстановки й у тому вигляді, який спостерігався ще до початку слідчої дії. Оглядова зйомка має бути виконана у вигляді серії знімків з таких позицій, щоб забезпечити повноту відтворення обстановки. Велике значення має саме вибір позиції. При зйомці з однієї точки на передньому плані будуть одні предмети обстановки; при зйомці з іншої — вони міняються місцями, причому деякі предмети виявляться закритими, а інші, навпаки — добре видимими. Тому точки зйомки слід обирати дуже ретельно.

При виконанні серії оглядових знімків необхідно використовувати зустрічну й хрестоподібну зйомки. У деяких випадках при проведенні оглядової зйомки користуються панорамним методом відображення обстановки.

В окремих випадках фотографування місця слід здійснювати з якого-небудь підвищення (дах, балкон, дерево, кузов автомобіля тощо) або проводити аерофотозйомку При розслідуванні масштабних екологічних катастроф на урядовому рівні може бути вирішено питання про застосування космічної фотозйомки.

Вузлова зйомка. Цей вид зйомки передбачає відтворення окремих предметів обстановки місця або окремих ділянок його території, які мають особливе значення з криміналістичної точки зору. Такими «вузлами» можуть бути автомобіль, труп, осередок пожежі тощо. При цьому важливе значення мають не тільки особливості самого об´єкта, а і його взаємозв´язок з іншими предметами, положення у просторі, співвідношення з найближчими предметами і слідами. Тому вузловим є знімок не просто важливого об´єкта, а об´єкта, органічно пов´язаного з певними предметами і слідами. Межі вузлового знімка визначаються залежно від конкретних умов, але в усіх випадках він має охоплювати таку ділянку місця, щоб його легко можна було пов´язати з оглядовим знімком, тобто на ньому повинні бути відображені чіткі нерухомі орієнтири.

При виконанні вузлових знімків слід уникати небажаних ракурсів, які можуть призвести до перспективних спотворень зображення, наприклад, не варто фотографувати труп вздовж тіла з боку ніг або голови. У деяких випадках виникає необхідність зробити вузловий знімок з позиції, яка є невигідною з точки зору умов освітлення. Наприклад, зйомку доводиться робити при розташуванні джерела освітлення проти об´єктива (так званий контражур). Тоді рекомендується застосувати сонячну бленду і компенсаційний світлофільтр СС-1. Вузлові знімки в окремих випадках доцільно робити зустрічним способом або з висоти.

Детальна зйомка. Цей вид зйомки призначений для фотографічної фіксації окремих слідів, речових доказів і предметів, що знаходяться на місці проведення слідчої дії.

Детальні знімки мають подвійне призначення. По-перше, вони є засобами фіксації різних об´єктів, що мають значення при розслідуванні. Наприклад, за допомогою детального фотографування може бути зафіксований відбиток дульного зрізу зброї біля рани, що свідчить про постріл впритул; зафіксований крупним планом недопалок, виявлений на місці події, свідчитиме про особливості прикусу мундштука курцем і про сорт сигарет, які палив той, хто побував на даному місці. По-друге, детальні знімки можуть слугувати матеріалом для порівняльного дослідження при проведенні криміналістичних експертиз, виступаючи як похідні речові докази. Такого значення детальні знімки набувають у тих випадках, коли сліди, що знаходяться на місці, з якихось причин неможливо вилучити або коли не можна виготовити з них іншу копію; вони можуть стати матеріалом для порівняльного дослідження й тоді, коли виготовлені після фотографування копії слідів виявляться неякісними, а сліди в процесі виготовлення цих копій зруйнуються або значною мірою пошкодяться.

При виборі точки зйомки слід виходити з необхідності відобразити об´єкт таким чином, щоб його особливості були добре помітні, а сам об´єкт можна було легко впізнати. У зв´язку з цим іноді виникає необхідність у проведенні серії детальних знімків. Треба також дотримуватись вимоги, яка полягає в тому, щоб об´єкт зйомки розташовувався в центрі кадру, а кадрування проводилось з урахуванням максимально повного використання площі кадру.

Фотографування за викладеними вище правилами здійснюється під час проведення огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події у варіантах слідчого експерименту, перевірки показань на місці та реконструкції, в ході обшуку і виїмки, пред´явлення для впізнання, огляді трупа й ексгумації.

Важливим видом відображаючої судової фотографії є фотографування особи, яке здійснюється при освідуванні, для впізнання за фотокартками та при розшуку.

При освідуванні фотографічна зйомка робиться за правилами оглядової (вся група людей, тварин, предметів, що беруть участь у впізнанні) і вузлової та детальної зйомки (відповідно, окремо об´єкт, що впізнається, та особлива деталь, прикмета). В окремих випадках може виникнути потреба у застосуванні світлофільтра, наприклад при фотографуванні зведеної татуїровки.

Впізнавальні та розшукові знімки виконуються у фас і правий профіль, але у деяких випадках для розшуку можуть бути зроблені знімки у лівий профіль, у 3/4 повороту голови, на повний зріст. Освітлення для зйомок має бути фронтально- боковим, причому бокове світло прийнято розташовувати з лівого боку від особи, яку фотографують. Якщо з наявними джерелами освітлення не вдається уникнути зайвих тіней, застосовують екранну підсвітку Імпульсні лампи можна використовувати в комбінації з іншими природними або штучними джерелами освітлення. Не рекомендується їх використовувати як єдине джерело освітлення, оскільки зображення може вийти пласким і контрастним. При цій зйомці найкраще застосовувати нейтральний сірий фон.

Впізнавальна зйомка трупа проводиться спочатку в процесі огляду на місці його виявлення, а потім, якщо необхідно, — у морзі. Якщо обличчя трупа спотворене або забруднене, його фотографують у такому вигляді, а після туалету трупа, проведеного судовим медиком, — виконуються знімки у фас, в обидва профілі й у 3/4 повороту голови вправо і вліво. Крім того, мають бути зафіксовані особливі прикмети, а саме: татуїровки, родимки, шрами, анатомічні дефекти тощо. Освітлення аналогічне такому при впізнавальній зйомці живих осіб.

Велику частку у відображаючій судовій фотографії займає фотографування предметів, яке здійснюється під час огляду, для впізнання і розшуку та для репродукції.

Під час огляду окремі сліди та предмети фотографують як деталі за правилами масштабної зйомки. Найбільш поширеними об´єктами такої зйомки є сліди рук, ніг людини і тварин, транспортних засобів, знарядь злому, а також окремі предмети, що мають значення для справи. Усі ці сліди й предмети, за можливістю, варто фотографувати на місці проведення слідчої дії (огляду місця події, обшуку). Іноді окремі предмети слід сфотографувати в лабораторії, де можна забезпечити належне освітлення.

Пото-жирові сліди рук найкраще фотографувати при кососпрямованому освітленні, розташовуючи фотоапарат і освітлювач один навпроти одного під кутом 120°. Сліди на склі слід фотографувати на просвіт, розташовуючи фотоапарат і освітлювач по обидва боки скла під таким самим кутом, закриваючи скло непрозорим матеріалом з вирізом у місці знаходження сліду. Доцільно у даному випадку за склом на оптичній осі об´єктива розташувати чорний екран. Зафарбовані сліди пальців фотографуються без виконання особливих правил при боковому чи двосторонньому освітленні.

Для фотографування слідів ніг людини, тварин, слідів транспортних засобів необхідно обрати найбільш чіткі й рельєфні сліди. Вдавлені сліди варто фотографувати кілька разів, змінюючи освітлення: в природних умовах, з боковою підсвіткою, з м´яким розсіяним освітленням. Бокову підсвітку необхідно здійснювати за допомогою екрана, виготовленого з цупкого білого паперу, або додаткового джерела освітлення, наприклад імпульсної лампи. Поверхневі сліди фотографуються з двостороннім освітленням.

Доріжку слідів фотографують панорамним методом зверху, а також у перспективі, коли необхідно показати напрямок руху.

При фотографуванні слідів на снігу необхідно використовувати сонячну бленду.

Правила вибору освітлення при фотографуванні слідів знарядь злому такі самі, як і при фотографуванні слідів ніг і транспортних засобів (необхідно давати пряме, бокове і розсіяне освітлення послідовно). В окремих випадках, коли сліди проникають у матеріал слідосприймаючого об´єкта на значну глибину, доцільно застосувати кососпрямоване освітлення. Трапляється, що слід знаходиться в такому місці, що сфотографувати його безпосередньо неможливо. Тут рекомендується застосувати дзеркало, розмістивши його так, щоб можна було сфотографувати відображення сліду в дзеркалі. За таких умов доцільно також використовувати спеціальні оптичні скло- провідники.

Пошкоджені перепони (стіни, двері, стелі, вікна тощо) необхідно фотографувати з двох боків за правилами вузлової зйомки.

При фотографуванні окремих предметів краще використовувати фронтально-бокове освітлення. Фон і об´єкт мають контрастувати. Щоб уникнути тіней, об´єкт розташовується на склі, що знаходиться на висоті 10—30 см над фоном. При зйомці об´єктів, які блікують, слід застосовувати поляризаційні світлофільтри або м´яке дифузне освітлення.

У практиці розслідування трапляються випадки впізнання предметів за їх фотографічними зображеннями. Таке впізнання може проводитися при виконанні окремих доручень, при розшуку вкрадених речей. Мета, яку переслідують при відображенні предметів для впізнання, — максимальна точність передачі особливостей об´єкта, що фотографується. До них, насамперед, відносяться пошкодження, вади, які виникли в процесі експлуатації або при скоєнні злочину, фірмові знаки, номери, написи тощо.

Репродукційна зйомка широко застосовується в слідчій, адвокатській та експертній практиці для фотографічного відображення пласких предметів, до яких належать тексти, креслення, схеми, дактило-карти, різні документи, рідше — картини, ікони. Освітлення при такій зйомці має бути двостороннім, рівномірним.

Для цілей репродукції криміналістами спеціально розроблені репродукційні установки ЕЛЬ, РУ-1, РУ-2, РДУ, НЕПЕР, МРКА, «Уларус», С-64 тощо.

Водночас, необхідно зазначити, що виконання репродукцій у сучасних умовах можливе без застосування фотографічних засобів: за допомогою телефаксу, ксерокса, шляхом сканування й роздруківки на принтері.

Відображаюча фотографічна зйомка може здійснюватись кількома методами, кожен з яких передбачає окремі способи.

Найбільш поширеним методом фотографічної фіксації є звичайна зйомка. Вона полягає у виконанні одного або серії одиночних знімків будь-яких об´єктів фотооб´єктивом з кутом поля зображення не більше 90°. На знімку, виконаному звичайним методом, зображено приблизно те, що перебуває в полі зору спостерігача.

Звичайна відображаюча судова фотографія може виконуватися кількома способами: звичайним, зустрічним, хрестоподібним і способом зйомки з висоти.

Звичайний спосіб, технічно і тактично найпростіший, полягає у виконанні окремих фотознімків, кожен з яких логічно і технічно є завершеним відображенням певного об´єкта. Такі знімки, як правило, виконуються нормальним об´єктивом, але можуть використовуватись і ширококутові та довгофокусні об´єктиви.

Звичайним способом виконується більшість знімків у процесі розслідування. Як правило, так робляться орієнтуючі знімки місця проведення слідчої дії, у деяких випадках — оглядові знімки при огляді місця події, майже всі оглядові знімки при відтворенні обстановки і обставин події, обшуку, пред´явленні для впізнання, ексгумації, вузлові знімки у тих випадках, коли необхідно показати шлях злочинця на місце злочину або з нього при огляді місця події (вікно, двері). При проведенні інших слідчих дій вузлові знімки у більшості також виконуються звичайним способом: тайників — при обшуку, впізнаних предметів — при пред´явленні для впізнання тощо. Таким самим способом робляться детальні знімки об´єктів, при фіксації яких не потрібна масштабна лінійка.

Наприклад, фотографування гачка на дверях при проведенні експерименту для встановлення можливості зачинити ззовні двері на гачок. Звичайний спосіб використовується також при виконанні репродукції.

Коли важливі деталі або особливості об´єкта знаходяться в різних площинах, а також коли одні деталі закривають собою інші, застосовується зустрічний спосіб звичайної зйомки, або зустрічна зйомка. Цей спосіб корисно застосовувати й тоді, коли точки зйомки не дозволяють уникнути «сліпих» зон, в яких знаходяться важливі для слідства об´єкти.

Зустрічна зйомка застосовується при виконанні орієнтуючих знімків (зрідка), оглядових, зокрема, в приміщеннях, де не можна уникнути «сліпих» зон, вузлових знімків трупів, автотранспортних засобів. Проводячи зустрічну зйомку, слід домагатися, щоб відстань до центра від обох точок зйомки була однаковою.

У більш складних випадках доцільно застосовувати хрестоподібну зйомку. Цей спосіб фіксації корисний і тоді, коли для з´ясування обставин події, механізму її виникнення і розвитку та інших важливих моментів слід ретельно вивчити об´єкт у різних ракурсах — наприклад, при огляді трупа, що перебуває в якійсь химерній позі, або транспортних засобів на місці зіткнення. В останньому випадку можна скористатися і Ж-подібною зйомкою.

При проведенні хрестоподібної зйомки, як і зустрічної, необхідно стежити, щоб зображення, сфотографовані з різних точок, мали однакові масштаб і контрастність. Серії знімків, виконаних зустрічним або хрестоподібним способами, слід розміщувати на одному аркуші фототаблиці для зручності при вивченні даного об´єкта на фотознімках суб´єктами доказування.

Уже на перших етапах застосування фотографії у розслідуванні була запроваджена зйомка трупів та інших об´єктів з висоти, для чого використовувалися надвисокі штативи. Зараз для проведення такої зйомки використовують оглядову площадку на даху пересувної криміналістичної лабораторії, спеціальні телескопічні штанги, а також кузов автомобіля, балкон, пень тощо.

Орієнтируюча й оглядова зйомки при розслідуванні справ про пожежі на великих площах, зокрема в лісі, вибухи великої сили, забруднення водойм тощо пов´язані з великими труднощами. Практично в таких випадках ці зйомки або навіть фотографічна фіксація в цілому на місці події не проводяться.

За неможливості охоплення всієї обстановки шляхом звичайного способу фотографування у наведених і подібних випадках слід застосовувати аерофотозйомку.

Панорамний метод фотографічного відображення, який застосовується, в основному, при виконанні орієнтуючої й оглядової зйомок, не належить до числа складних, оскільки для його здійснення не потребується використання будь-яких додаткових пристосувань, а процес виготовлення кожного із знімків панорами нічим не відрізняється від виконання звичайних знімків.

Панорамна зйомка застосовується у тих випадках, коли об´єкт зйомки має такі розміри або його необхідно сфотографувати з такої точки, що одного кадру для цього недостатньо. При такій зйомці об´єкт частинами фіксується на серії з двох або більше знімків, у яких кожний з наступних є продовженням попереднього. Практично панорамну зйомку роблять лінійним і круговим способами, причому панорама може бути горизонтальною й вертикальною.

Лінійний спосіб панорамного фотографування (лінійна панорама) полягає в тому, що зйомку виконують з послідовних точок, розташованих на однаковій відстані від об´єкта. При цьому кожний наступний кадр повинен перекривати 10—15% площі попереднього кадру Крім того, за допомогою рівня апарат повинен встановлюватись точно паралельно до лінії горизонту і на однаковій відстані від землі. Виконання цих правил забезпечує правильний монтаж фотопанорами: об´єкт на знімку буде весь, без пропусків, а горизонтальні лінії сприйматимуться невикривленими.

Круговий спосіб панорамного фотографування (кругова панорама) полягає в тому, що зйомку виконують з однієї точки, переміщуючи фотоапарат навколо вертикальної осі. Залежно від того, на якій відстані знаходиться передній план, який необхідно зафіксувати, кожний наступний кадр перекриватиме до 40% попереднього.

Цей спосіб панорамної зйомки найкраще використовувати із застосуванням панорамної голівки або універсального штативу: на першій є лімб зі шкалою, а за допомогою другого повертати апарат на певний кут зручніше, ніж при зйомці з руки.

Стереоскопічна фотографія технічно ґрунтується на принципі бінокулярності зору людини, за якої поле зору одного ока перекривається полем зору іншого. Це відбувається тому, що наші очі розташовані на деякій відстані одне від одного. Відстань між центрами зіниць називається базисом стереоскопічного зору людини. За основу при розрахунках для стереоскопічної фотографії взято базис 65 мм — середній базис стереоскопічного зору дорослої людини. Слід мати на увазі, що зір наш здатний розрізняти рельєфність до певних меж. Найбільший стереоскопічний ефект проявляється при розглядуванні відносно близьких предметів, а ті, що розташовані на віддалі 500 м і більше, уявляються нам пласкими.

Стереоскопічний метод полягає у виготовленні стереопари — двох знімків одного й того самого об´єкта, зроблених з двох точок базису. При розглядуванні відповідно змонтованих знімків стереопари через спеціальні окуляри спостерігач бачить об´єкти, зображені на знімку, майже такими, якими вони є в дійсності. Виникає стереоскопічний ефект.

Для стереофотографії доцільно використовувати стереопланшет (стереопланку). Планшет укріплюється на штативі, а фотоапарат за допомогою гвинта рухається по прорізу уздовж планшета. Об´єкт фотографується двічі на два кадри з лівого і правого положень, відстань між якими становить 65 мм.

Стереоскопічна зйомка є технічно правильною, якщо до переднього плану об´єкта зйомки існує певна відстань, яка визначається за формулою:

L = 50В,

де L — відстань до переднього плану об´єкта, що фотографується, а В — прийнятий у конкретному випадку базис. Таким чином, знімаючи з базисом 65 мм, слід пам´ятати, що відстань до переднього плану має бути не меншою 325 см. Якщо ж, наприклад, виникає необхідність зняти об´єкт, до переднього плану якого відстань 2 м, то зйомку слід проводити з базисом 40 мм. При фотографуванні в натуральну величину базис має дорівнювати 1 /4 відстані від об´єктива до об´єкта зйомки. Тут має місце застосування перебільшеного рельєфу.

При виборі точки зйомки необхідно, щоб усі знімки, незалежно від к призначення, були зроблені з переднім планом, тобто, щоб у кадр потрапляв будь-який предмет (нехай він і не має ніякого відношення до обстановки, що фіксується), котрий знаходиться ближче до об´єктива, ніж основний об´єкт зйомки. Крім того, при зйомці стереоскопічним методом немає необхідності уникати незручних ракурсів (наприклад фотографувати труп з боку ніг), оскільки при такій зйомці пропорції і розміри не спотворюються, а передаються у правильному співвідношенні.

Особливо доцільно використовувати стереоскопічну фотографію при фіксації обстановки у тих випадках, коли остання являє собою хаотичне нагромадження великої кількості предметів або коли кілька предметів розташовані на невеликих відстанях у напрямку зйомки.

Стереофотографію необхідно застосовувати при роботі з об´ємними слідами, якщо є побоювання, що фіксація за допомогою зліпочних мас дасть неякісні результати. Ці знімки згодом можна буде використати як похідні речові докази при проведенні криміналістичної експертизи. Перевага стереоскопічних знімків перед площинними у даному випадку очевидна.

Важко переоцінити значення використання на практиці (слідчій і експертній) так званих оптичних зліпків. Якщо розташувати половинки стереопари таким чином, щоб права половинка розглядалася лівим оком, а ліва — правим, то виникає псевдостереоскопічний ефект. Суть його полягає в тому, що опуклі ділянки сліду уявляються нам увігнутими, а заглиблені — опуклими. Ця властивість псевдостереоскопічного рельєфу дозволяє одержати у вигляді зліпка точну форму, розміри і характерні особливості тих предметів, які залишили об´ємні, інколи зовсім незначні, сліди. Одержавши «оптичний зліпок», слідчий, безумовно, матиме більш точні дані про шуканий об´єкт, а це може відіграти значну роль у розслідуванні й оперативно-розшуковій роботі.

У слідчій практиці широко використовується вимірювальна зйомка. Така зйомка, залежно від завдань, що стоять перед нею, може виконуватися масштабним і метричним способами.

Сутність масштабного способу полягає в тому, що об´єкт фотографується разом з масштабом, який розташовується поруч з ним. Цей спосіб застосовується при виконанні детальних знімків місця, а також окремих предметів і слідів. При проведенні масштабної зйомки слід дотримуватись кількох правил:

по-перше, знімок має бути зроблений обов´язково з масштабом, який має метричну шкалу (міліметрову, сантиметрову, дюймову);
по-друге, масштаб обов´язково має бути розташований в одній фокальній площині з об´єктом;
по-третє, площина об´єкта і задня стінка фотоапарата мають бути паралельними.

Важливість встановлення правильних розмірів предметів, відбитих на фотознімку, та відстаней між ними не викликає сумнівів. Таку можливість дає фотограмметрія — технічна дисципліна, яка займається визначенням форми, розмірів і положення різних об´єктів за вимірами їх зображень на фотознімках. Основні положення фотограмметрії стали основою розробленого для криміналістичних цілей способу метричної зйомки.

У криміналістиці існують спрощені, порівняно з чисто фотограмметричними, способи визначення лінійних величин за поодинокими знімками. Серед них зйомка з квадратним і квадратно-круговим масштабом, зйомка з глибинним масштабом та зйомка з мірними стрічками. Рекомендуємо для використання безпосередньо слідчим останні два як найпростіші і, водночас, достатньо надійні.

При фотографуванні з глибинним масштабом, який являє собою довгу стрічку білого паперу шириною 50 мм, поділену послідовно на 50-міліметрові чорні та білі ділянки, треба дотримуватися певних умов, а саме: найближчий край масштабу повинен точно по виску розміститись під переднім зрізом об´єктива, фотоапарат необхідно встановити точно горизонтально, а масштаб — строго паралельно оптичній осі об´єктива. Проведення обчислень за цим масштабом, розбитим на відомі за розмірами квадратні відрізки, не становить труднощів для спеціаліста, який встановлює відстані до об´єктів, зображених на знімку, висоту й ширину об´єктів, відстані між об´єктами за будь-якого к розташування, використовуючи дані про головну фокусну відстань об´єктива, масштаб зменшення зображення на фотознімку, масштаб збільшення фотовідбитку, висновки і теорему Піфагора про рівність квадрата гіпотенузи сумі квадратів катетів.

Метрична зйомка з мірними стрічками полягає в тому, що білі паперові стрічки шириною 2 см і довжиною 1 м кожна розвішуються на місці зйомки на різних відстанях від об´єктива. Встановивши у кожному випадку масштаб зменшення за стрічкою на фотознімку і масштаб збільшення фотовідбитку, визначають дійсні розміри того чи іншого об´єкта.