Криміналістика

2.2. Науково-технічні засоби криміналістики

Виходячи з визначення криміналістичної техніки науково-технічні засоби (НТЗ) і методи їх застосування поділяються на засоби і методи виявлення, фіксації, вилучення, дослідження належних об´єктів у ході процесуального доказування та їх демонстрації за певних умов у судочинстві.

Велику роль у підвищенні ефективності застосування НТЗ відіграло створення спеціальних, добре продуманих, наборів цих засобів у вигляді їх комплектів, зосереджених у слідчому портфелі, сумці оперативного працівника, чемодані прокурора-криміналіста, пересувних криміналістичних лабораторіях на базі мікроавтобусів. Створюються і вузькоспеціалізовані набори, наприклад, для працівників ДАІ. Загальною ознакою всіх комплектів НТЗ є найбільш можлива к універсальність для оптимального виконання окремими суб´єктами своїх професійних функцій. У кожному комплекті облаштовуються цільові відділи:

  • фотографічний, куди входять фотоапарат, широко- кутовий змінний об´єктив, стереопланка, штатив або струбцина, масштабна лінійка, фотоспалах, світлофільтри, таблички з цифрами тощо; документальної фіксації, до якого входять планшет, процесуальні бланки, компас, візирна лінійка, засоби письма та креслення, міліметровий папір, калька тощо;
  • пошукової техніки, який має металошукач з пристроєм диференціації пошуку магнітних і немагнітних металів, щуп, магнітний шукач-підйомник, спеціальні освітлювачі тощо;
  • виявлення, фіксації й вилучення слідів (лупи, порошки, щіточки, дактилоскопічні плівки, хірургічний гіпс, пластилін, спеціальні реактиви тощо);
  • інструментальний (пасатижі, викрутки, склоріз, ножиці, штангенциркуль тощо). Найбільш укомплектованими є чемодан прокурора- криміналіста і, звичайно, пересувна лабораторія.

Особливе місце серед НТЗ посідають лабораторні засоби і технології, які, в основному, використовуються при проведенні експертиз.

Розглянемо більш детально кожну групу техніко-криміналістичних засобів і методів у контексті к функціональної спрямованості й ролі в юридичному пізнавальному процесі.

Перш за все, це засоби й методи виявлення доказової інформації. Для цього використовуються прилади, пристосування й матеріали, розроблені з урахуванням фізичних та хімічних закономірностей. Серед них провідну роль відіграють засоби освітлення й оптичні засоби. Як джерела освітлення застосовуються побутові ліхтарики, електронні фотоспалахи, автомобільні фари і прожектори, освітлювачі мікроскопів, кільцеві освітлювачі, які дозволяють створювати загальне, спрямоване, кососпрямоване, розсіяне, безтіньове освітлення. При цьому для зміни напрямків освітлення, хвильового діапазону, інтенсивності світлового потоку використовуються відбиваючі та захисні екрани, світлофільтри, розсіювачі.

Використовуються й спеціальні, більш складні, засоби освітлення, до яких належать ультрафіолетові освітлювачі, котрі дозволяють виявляти підроблені грошові купюри та цінні папери, встановлювати невидимі сліди крові, слини, сперми, поту та інших виділень людського організму, нафтопродуктів та інших речовин шляхом збудження люмінесценції різної інтенсивності й кольору; опак-ілюмінатори, що створюють вертикальне освітлення, досить ефективне для виявлення дописок, особливо тушшю та спецчорнилом; електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП), які дозволяють в інфрачервоному випромінюванні виявити сліди пострілу, частки металу, тексти під чорнильними плямами тощо.

Широко використовуються оптичні прилади й пристосування, які збільшують зображення об´єктів дослідження, у тому числі — об´єктів мікроскопічних розмірів. До цих засобів належать лупи різної кратності збільшення (в основному, 2х і 4х), бінокулярні (до 25 х), зернові, вимірювальні, з підсвіткою; мікроскопи біологічні, стереоскопічні, геологічні безштативні, порівняльні. Усі мікроскопи, як правило, мають змінні об´єктиви й окуляри, і кратність к визначається множенням кратності об´єктива на кратність окуляра. Прийнято вважати, що мікроскопія починається з величини досліджуваного об´єкта, яка не перевищує одну кутову мінуту, тобто коли об´єкт вже не можна побачити неозброєним оком.

Значне місце в системі засобів виявлення невидимих або слабовидимих слідів і речовин відводиться виявленню пото-жирових слідів рук за допомогою дрібнодисперсних порошків (магнітних і немагнітних), щіточок з дуже м´яким ворсом (колонок, білка), магнітної щітки, парів йоду, аерозольних розпилювачів, спеціальних реактивів (азотнокисле срібло, нінгідрин), вакуумного напилювання. Використовується також лазерне випромінювання, яке збуджує флюоресценцію пото-жирової речовини у слідах рук.

Для виявлення металевих предметів застосовують армійські індукційні металошукачі, криміналістичні металошукачі-підйомники, металошукачі зі зміною резонансної частоти для вибіркового пошуку магнітних або немагнітних металів; дрібні металеві частки чи ошурки можна знайти й вилучити за допомогою постійного магніту.

Пошуки у землі трупів людей і тварин та к частин здійснюються спеціально розробленими приладами: один із них, проникаючи трубчастим щупом у ґрунт, уловлює зміни концентрації сірководню, яка зростає при наближенні до трупа; другий дозволяє за допомогою електрощупа встановлювати електропровідність ґрунту, яка зростає при наближенні до трупа. Це — досить надійні пошукові засоби, але вони ефективні лише тоді, коли є інформація про досить обмежену ділянку місцевості, де приховано труп.

Виявлення об´єктів біологічного походження здійснюється оглядом місць їх можливого знаходження в кососпрямованому світлі, за допомогою джерела ультрафіолетового світла, із застосуванням деяких реактивів; наприклад, пляму крові можна виявити, обробивши її край реактивом Воскобойнікова — позитивною реакцією є поява синього забарвлення. Для пошуків крові у великих приміщеннях, підвалах, горищах, у важкодоступних місцях спеціалісти, за дорученням слідчого, під час огляду місця події розбризкують над підозрілими поверхнями люмінол, який при потраплянні на кров викликає короткотермінове світіння. Сліди сперми відшуковують за допомогою спеціальної прокладки, просякнутої реактивом «Фосфо-тест», який у позитивному випадку через 20 секунд зафарбовує прокладку у фіолетовий колір.

Для виявлення дрібних предметів, часток, слідів у важкодоступних місцях можна використовувати гнучкі світловоди з оптичного волокна. Такі пристосування до комплектів НТЗ не входять, і їх треба виготовляти оперативним працівникам і слідчим за власною ініціативою.

Трапляються випадки, коли виникає потреба у встановленні функціонування і деяких параметрів різних мереж та характеристик окремих середовищ і речовин. Використовуються тестери та індикатори напруги — для вивчення електричних мереж і приладів; дефектоскопи та переносні рентгенівські дифрактометри — для встановлення дефектів у металоконструкціях; газоаналізатори — при вивченні місця пожежі; тепловізори та інфрачервоні інтроскопи — для виявлення теплових слідів на місці події, наприклад предметів, які тримала в руках людина.

Виявлені криміналістичними засобами об´єкти обов´язково мають бути відповідним чином зафіксовані—інакше вони не можуть використовуватись у дослідженні та, в кінцевому рахунку, — в доказуванні. Тому важливими етапом у використанні НТЗ є криміналістична фіксація — точне, об´єктивне й наочне закріплення фактів, подій, матеріальних слідів та інших об´єктів, які, на думку суб´єкта доказування, належать до справи.

У теорії криміналістики склалося вчення про фіксацію доказової інформації, оскільки збирання доказів є базовою стадією процесу доказування. Теоретичні засади фіксації, за загальним визнанням, зводяться до того, що інформаційна сутність фіксації доказів полягає в: а) перекодуванні доказової інформації, яка міститься в її матеріальному носії, і перенесенні її на засоби фіксації; б) забезпеченні збереження доказової інформації для неодноразового використання її в процесі доказування; в) забезпеченні можливості накопичення інформації до повного встановлення предмета доказування; г) проведенні відбору інформації про подію в аспекті її належності до предмета доказування, допустимості з огляду на приписи закону, істотності стосовно предмета доказування; ґ) необхідності відбиття не лише самої доказової інформації, а й відомостей про шляхи, способи й джерела її отримання.

Фіксація має кілька видів, кожен з яких дозволяє досить об´єктивно закріплювати факти, матеріальні сліди, а саме:

• вербальний — протоколювання, звукозапис;

• графічний — схеми, плани, креслення, рисунки, рисовані портрети;

• предметний — вилучення предмета в натурі, зліпки, відбитки, копії;

• образний — фотографування, кінозйомка, відеозапис.

Названі види, крім предметного, особливих коментарів не потребують. Що ж стосується предметного, то тут необхідно зробити деякі зауваження. По-перше, для здійснення цього виду фіксації досить часто доводиться вживати заходів щодо закріплення слідів на сипких, крихких поверхнях, на снігу — в кожному випадку за допомогою перевірених практикою речовин і технологій. По-друге, виявлені за допомогою порошків чи реактивів невидимі або слабовидимі сліди переносяться на спеціальні липкі підкладки і покриваються захисними плівками. По-третє, нерідко виникає потреба в консервації предметів у спеціальних речовинах, обладнаних ємностях, пристосуваннях. По- четверте, виявлені об´єкти, що піддаються псуванню, необхідно помішати якомога швидше в морозильну камеру.

Про особливості фіксації всіх названих видів йтиметься у відповідних главах цього підручника.

Важливо лише зазначити, що всі зафіксовані й вилучені об´єкти мають бути відповідним чином упаковані і доставлені до місця їх дослідження або зберігання. Упаковка і спосіб транспортування повинні виключати можливість пошкодження об´єктів, їх підміни, втрати, потрапляння в них сторонніх домішок.

Техніко-криміналістичні засоби дослідження речових доказів відбивають усе багатство експериментальної сфери природничих і технічних наук, в основному без яких-небудь змін, хоча в окремих випадках зроблені деякі пристосування до потреб криміналістики і розроблені оригінальні прилади, апарати і технології.

У практиці дослідження речових доказів, перш за все — в межах судової експертизи, ефективними в дослідницькому процесі і надійними в досягненні результатів є мікроскопія та елементний аналіз за великого розмаїття напрямів і модифікацій цих глобальних наукових методів.

Дослідження шляхом мікроскопії здійснюються за допомогою різних варіантів освітлення і з використанням деяких конструктивних видів мікроскопів. Для дослідження документів, слідів-відображень, металів і сплавів, лакофарбових покриттів, волокон застосовується метод світлого поля у відбитому світлі, який дає можливість вивчати морфологію об´єктів (зовнішню будову, форму, розміри, розташування структурних елементів, включень) завдяки різній здатності відбиття світла окремими елементами. Для вивчення прозорих об´єктів з різними включеннями і неоднорідностями використовують метод світлого поля у прохідному світлі. Пучок світла безперешкодно проходить крізь об´єкт і, частково поглинаючись та розсіюючись включеннями, дозволяє визначати морфологію останніх. У тих випадках, коли об´єкт і включення без перешкод пропускають світло, використовується метод темного поля у прохідному світлі — на шляху пучка світла встановлюється на круглому скельці непрозорий кружечок меншого діаметра, котрий створює кільцеве розсіяне освітлення об´єкта. У результаті всі неоднорідні структури препарату через відмінності в показниках заломлення світла в середовищі спостерігаються в полі зору мікроскопа на темному фоні у вигляді світлих чітких зображень. Для вивчення біологічних об´єктів, металів, кристалів з метою їх діагностики й диференціації може використовуватись поляризоване світло (упорядковані в орієнтації вектори напруженості електричних і магнітних полів світлової хвилі). Слід також назвати мікроскопічні дослідження в умовах ультрафіолетового й інфрачервоного освітлення. Перше з них діє в діапазоні невидимих хвиль 400—10 нм (за низхідною) і дає можливість вивчати сліди біологічного походження, друге, яке має природний діапазон 740 нм —1. мм (за висхідною), дозволяє вивчати внутрішню структуру непрозорих об´єктів — мінералів, слідів пострілу, залитих або заклеєних текстів тощо.

Серед мікроскопів конструктивно вирізняються стереоскопічні, які дозволяють бачити об´єкт (зокрема сліди рук, знарядь злому, документи, волокна, кулі, гільзи, лакофарбові покриття) об´ємним за рахунок його розглядання одночасно двома очима через два окуляри: індивідуально регульованою базою (мікроскопи типу МБС), причому спостереження можна вести за допомогою спеціальних освітлювачів і дзеркал у прохідному та у відбитому світлі.

Порівняльні мікроскопи типу МС, МИС, МКС мають подвійну скореговану оптичну систему, яка дає можливість розглядати одночасно два порівнюваних об´єкти через один окуляр у розділеному навпіл полі зору. Суміщені оптично об´єкти можна сфотографувати за допомогою спеціальної фото насадки.

Розроблено також пристосування, які дозволяють виводити зображення на екран (так звана телевізійна мікроскопія), досліджувати об´єкти в поляризованому, ультрафіолетовому, інфрачервоному світлі, з використанням світлофільтрів, змінюючи масштаб, яскравість і контрастність зображення.

Морфологічні дослідження деяких дрібних об´єктів (лаки, фарби, волокна тощо) у великих лабораторіях можуть здійснюватись за допомогою електронних мікроскопів, які порівняно з оптичними мікроскопами дозволяють збільшувати глибину різкості зображення у 300 разів, а збільшення об´єкта доводити до 200000х, що дає можливість досліджувати об´єкти розміром 1—2 нм.

Другу значну групу способів складають методи елементного аналізу, які дозволяють встановлювати якісний склад речовини на основі класифікації хімічних елементів, запропонованої Д. І. Менделєєвим, а також в окремих випадках — і кількісного складу елементів, що входять до неї До методів елементного аналізу належить емісійний спектральний аналіз, який полягає у вивченні зареєстрованого на спектрографі зображення спектральних ліній парів досліджуваної речовини, одержаних за допомогою випаровування проби джерелом іонізації. Цим методом досліджуються нафтопродукти, лаки, фарби, метали і сплави, вибухові речовини. Лазерний мікроспектральний аналіз дозволяє вивчати факел з парів мішені, на яку спрямовується сфокусоване лазерне випромінювання, що викликає утворення плазми. Одержання спектра речовини цим способом практично не призводить до руйнування об´єкта. Більш наочним і надійним можна вважати лазерний мас-спектральний аналіз, який полягає у випаровуванні речовини і розльоті плазми в трубі вакуумного часопрольотного мас-спектрографа в суворій природній відповідності з атомними масами хімічних елементів, що утворюють досліджувану речовину, розташованих від найважчих до найлегших. У результаті виникає повна картина складу елементів та їх ізотопів.

Можуть використовуватись також рентгеноспектральний аналіз, атомно- абсорбційний аналіз, різні види молекулярного аналізу (крапельний аналіз, спектрофотометрія, інфрачервона спектроскопія, спектроскопія в ультрафіолетовій зоні спектра, газова й рідинна хроматографія тощо), які дозволяють досліджувати чорнила та пасти кулькових ручок, штемпельні мастила, наркотичні та сильнодіючі препарати, харчові продукти й напої, вибухові речовини, фарби, паливно-мастильні матеріали та багато інших об´єктів, що потрапляють у сферу правового регулювання.