Економічна дипломатія та економічна безпека України

5.3. Формування економічної інфраструктури комерційної дипломатії

Крім розглянутих раніш механізмів взаємодії дипломатичної служби і бізнесу, ще до переходу до сучасного етапу створювалася додаткова економічна інфраструктура торгової дипломатії. У системі такого роду інфраструктури можна розглянути кілька рівнів.

На рівні органів державного керування відбувалися істотні зміни. Забігаючи вперед, подивимося, як виглядає інфраструктура торгової дипломатії вже у ті часи, коли сам вид такої дипломатії перейшов на більш високий організаційний рівень: 1) створено управління пред-ставника на міжнародних торговельних переговорах; 2) у Міністерстві економіки України за-сновані програмні проекти та спецпідрозділ.

Наступний рівень в інфраструктурі торгової дипломатії – пряма участь закордонних представництв у просуванні товарів на зарубіжні ринки. Приклад тому – торгові місії, що виїжджали за державною програмою розширення експорту. На допомогу їм виділялися спе-ціальні чиновники для прискореного рішення необхідних питань, прикріплювалися співро-бітники посольства на місці. Цікаво помітити, що на чолі таких місій можна було побачити колишніх дипломатичних і консульських працівників, торгових аташе, що раніше працювали у даній країні і орієнтуються у місцевих умовах і зв’язках ділових кіл [103].

Ще один елемент інфраструктури торгової дипломатії: організація в окремих країнах “клубів бізнесменів” і на їхній основі часткових зустрічей з представниками відповідних по-сольств. Так дипломати-професіонали закладають у “своїх” бізнесменів необхідну програму, яка дозволяла б краще взаємодіяти бізнесу і дипломатії. Мета такої програми – довести свою “ділову громаду” за кордоном до рівня “національних представників”. Таким чином, інфра-структура торгової дипломатії дуже диференційована і стала згодом гарною платформою для розвитку й удосконалення такого роду міжнародної управлінської діяльності.

Крім функцій розширення торгових зв’язків, у дипломатичній діяльності присутні також обмежувальні і навіть заборонні функції. Оскільки це частина політичної лінії країни в міжнародних відносинах, тому торгові інтереси є, коли це потрібно, ефективним засобом надання тиску на партнерів чи суперників.

Прикладів заборонних дій дуже багато, можна позначити у загальній формі хоча б деякі з них:

– забезпечення додаткових можливостей в ідеологічному і військово-політичному про-тистоянні;

– тиск на окремі країни з метою змусити їх скоригувати свою позицію за яким-небудь аспектом міжнародних відносин;

– боротьба з конкурентами, зокрема з числа країн-партнерів.

Є чимало свідчень того, що відзначені процеси “економізації” породили проблеми, які необхідно було вирішувати. Не можна сказати, що поява їх була абсолютно несподіваною. Принаймні, деякі з них хотіли запобігти (чи хоча б пом’якшити їх негативні прояви) за допомогою різного роду міждепартаментських процедур. Але характер зрушень громадського життя і виробництва був занадто важким і глибоким, щоб торгова дипломатія сама могла б вирішувати ці проблеми.

1. Проблеми на загальнонаціональному рівні. На торгову дипломатію багато хто був готовий поширити критику за труднощі і протиріччя в області суспільних відносин, соціальну нерівність, фінансові катаклізми світового господарства. На дипломатичну діяльність були готові списати ті болючі проблеми, з якими зіштовхувалось національне виробництво.

Можна назвати дві взаємовиключні причини подібного стану. По-перше, занадто тісно і безпосередньо виявилася співпраця торгової дипломатії з фінансово-промисловими колами. По-друге, занадто слабким і неефективним виявився зв’язок та злиття дипломатії з фінансово-промисловими колами.

Так, формування першого блоку проблем вимагало дотримання визначеної дистанції між дипломатією і торгово-фінансовими колами та їх ефективної взаємодії. Проблеми не-минучі, якщо вони створені на рівні забезпечення інтересів лише частини суспільства.

2. Проблеми на рівні самої дипломатії. Як вже відзначалося, відношення самої дипло-матичної служби до “економізації” було неоднозначним. Звичайно, з одного боку, визнавалися безмірно зростаючі можливості для проведення зовнішньополітичного курсу. З іншого боку, як писав дослідник американської дипломатії Дж. Каплан, дипломати класичного зразка скар-жилися на явне знецінення їх “древнього мистецтва”, “відкрито засуджували розчинення старої дипломатії у технічних труднощах нової”.

Сформувався, таким чином, другий блок питань: “економізація” неминуче призведе до проблем і втрат, якщо вона зводиться до координації на міжвідомчій основі, здійснюва-тиметься шляхом механічного перенесення стандартів управління внутрішніми проблемами на міжнародний рівень. Такі зрушення ще більш дадуть про себе знати на наступній стадії “економізації” дипломатії.

3. Проблеми на рівні міжнародних відносин. Інтернаціоналізація просувалася набагато швидше, ніж здатність міждержавного співробітництва через дипломатичні канали і тому створювала конкретні протиріччя. Чисто торговим орієнтирам ставало усе більш тісно; стали необхідними додаткові учасники в особі інвесторів, фінансистів, координація різних “еше-лонів” міжнародного бізнесу; підсилювалася потреба у відповідному міжнародному інститу-ціональному забезпеченні нового етапу розвитку світового господарства (нові стандарти між-народних організацій, коректування “правил гри” на світовому ринку, використання нових технічних засобів, механізмів як у бізнесі, так і у дипломатії – електроніки, інформаційних технологій). Світове господарство ввійшло всередину національних господарських систем. Так сформувався такий третій блок проблем: інтернаціоналізація виробництва та обміну, розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва.