Криміналістика
1.6. Криміналістика у системі наук
Криміналістика, як і будь-яка інша наука, перебуває у всезагальній системі наук, має методологічні, родові та органічні зв´язки із суспільними, природничими і технічними науками, але найбільшою мірою — з науками юридичними. Можна легко простежити зв´язок криміналістики із суспільними науками — філософією, соціологією, логікою, психологією, етикою, педагогікою, які створюють для криміналістики принципові передумови для впровадження в ці теоретичні конструкції гуманістичних ідей, високого рівня науковості, для створення обґрунтованих класифікацій та дефініцій і вживання загальнонаукової усталеної термінології, а також допомагають своїми конкретними даними у розробці тактики і методики пізнання у правовому регулюванні суспільних відносин.
Ясна річ, що криміналістика тісно пов´язана з усім розмаїттям фізичних, хімічних, біологічних, технічних наук, досягнення яких є джерелом і методологією творчого збагачення і ефективного практичного функціонування криміналістичної техніки в цілому і експертних криміналістичних досліджень зокрема.
Визначаючи місце криміналістики у системі наукового знання, слід брати до уваги її предмет, значення в пізнавальному процесі в різних напрямах юридичної діяльності і вплив, який справляють на неї інші юридичні науки, та вплив, який вона справляє на них.
З юридичних наук криміналістика найбільш тісно, органічно пов´язана з науками процесуальними, головним чином — з наукою кримінального процесу, особливо з тими її розділами, які вивчають теорію доказів і процедури проведення окремих слідчих і судових дій. Складність розмежування цих наук полягає в тому, що криміналістика як галузь наукового знання виникла в межах кримінально- процесуальної науки і на етапі її теоретичної зрілості, сформування об´єктивного змісту її специфічного предмета закономірно відбрунькувалась у самостійну науку. Криміналістика вивчає механізми виникнення інформації про досліджувані події, які (механізми) діють за рамками кримінального процесу, а останній визначає межі й умови застосування криміналістичних рекомендацій у сфері судового дослідження, компетенцію учасників процесу у використанні криміналістичних засобів, прийомів і методик. Зрозуміло, що законодавчим шляхом не можна передбачити всі ситуації вирішення правових проблем, особливо у сфері виявлення і вилучення доказової інформації, але в будь-якому разі рекомендації криміналістики обов´язково узгоджуються з принциповими приписами закону і змістово доповнюють передбачені законом процедури.
Необхідно зазначити, що жорсткого розмежування кримінального процесу і криміналістики бути не може, оскільки у них один об´єкт дослідження, мають місце постійний взаємний вплив і взаємопроникнення. Деякі розроблені криміналістикою на базі ефективної практики рекомендації з часом стають нормами кримінального процесу (наприклад слідчого експерименту, пред´явлення для впізнання) , а процесуальні норми містять типові тактичні рекомендації або альтернативні рекомендації щодо застосування тих чи інших засобів у ході судочинства.
Наука кримінального права вивчає закономірності розвитку, змісту й структури злочинних посягань у різних видах і формах, види покарань та умови їх застосування до винуватих осіб. Якщо кримінальне право вивчає закономірності виникнення, формування й розвитку самого об´єкта, що відображається, то криміналістика використовує розроблені в кримінальному праві характеристики цього об´єкта і користується ними як даними для розробки методик розслідування окремих видів злочинів, пов´язуючи к до того ж з предметом доказування, розробленим наукою кримінального процесу.
Криміналістика, як і кримінологія, вивчає засоби попередження злочинів, однак предметом першої є засоби попередження, що належать до технічних і тактичних, у той час як друга вивчає типові обставини, що сприяють вчиненню окремих видів злочинів та злочинності в цілому і розробляє системи заходів, спрямованих на усунення причин і умов скоєння злочинних посягань та інших правопорушень.
Кримінально-правова (судова) статистика відбиває в своїх даних практичну ефективність положень криміналістики та розроблених нею засобів і методів судового дослідження й попередження злочинів, а криміналістика враховує та використовує ці дані для оцінки ефективності застосування своїх засобів і методів та створення нових засобів і методів, здатних збільшувати пізнавальні можливості криміналістики саме в цих напрямах.
Тісно пов´язаними є криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності. Зв´язок цих двох наук обумовлює обопільну зацікавленість у розробці низки суміжних для них проблем, до яких належать: зміст і види оперативно-розшукової інформації та можливості використання її результатів у доказуванні; шляхи і межі використання в оперативно-розшуковій діяльності криміналістичних засобів і прийомів; сполучення гласних і негласних методів у цій діяльності; прийоми використання оперативним працівником доказової інформації, наданої йому слідчим. Дані науки оперативно-розшукової діяльності використовуються в криміналістиці у безпосередньому і переробленому вигляді, рівно як і дані криміналістики — в науці оперативно- розшукової діяльності.
Не можна залишити поза увагою й зв´язок криміналістики з такими прикладними науками, як судова медицина, судова психіатрія, судова психологія, які, хоч і не належать до юридичних наук, але викликані до життя і сформувались як науки саме з потреб юридичної практики. Дані цих наук допомагають криміналістиці розробляти технічні засоби, тактичні прийоми та методики розслідування окремих видів злочинів, пов´язані з встановленням причин смерті, давності її настання, тяжкості тілесних ушкоджень, наявності психічних захворювань, які не дозволяють людині правильно усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки (медичний елемент неосудності), суттєвих відхилень у здоровій психіці, інтелектуального віку особи, наявності стану фізіологічного афекту а о його симуляції, та вирішували багато інших надзвичайно важливих для встановлення істини питань. Водночас, криміналістика не лише використовує дані цих наук, а й допомагає визначати напрями актуальних судово- медичних, судово-психіатричних та судово- психологічних досліджень.