Криміналістика
ПЕРЕДМОВА
Надійність правового регулювання найрізноманітніших відносин у суспільстві та прийняття адекватних юридичних рішень багато в чому і досить часто певною мірою залежать від застосування безпосередньо і через експертизу даних природничих і технічних наук.
Цей науково-технічний тік, який з кінця XIX ст. став досить відчутним, був спрямований на вирішення завдань розслідування злочинів і з часом перетворився на прикладну наукову дисципліну, яка, на пропозицію професора університетів у Граці та Чернівцях Ганса Гросса, одержала назву криміналістика. За історично дуже короткий час криміналістика впевнено пройшла шлях від науково-технічної дисципліни, яка виконувала суто допоміжні практичні завдання при розслідуванні різних подій, до методологічно зрілої системи знань з розвиненими пізнавальними, інформаційними і прогностичними функціями, тобто стала самостійною юридичною наукою.
Поступ криміналістики яскраво віддзеркалився у численних підручниках з цього обов´язкового для вивчення у вищих юридичних навчальних закладах предмета, авторами і редакторами яких були знані вчені й практики P. С. Бєлкін, П. Д. Біленчук, О. М. Васильєв, А. І. Вінберг, І. В. Гора, В. А. Колесник, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, І. Ф. Крилов, В. К. Аисиченко, М. В. Салтевський, М. О. Селіванов, Б. М. Шавер, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков, І. М. Якимов і багато інших.
Разом з тим, ми маємо всі підстави констатувати, що за понад сторічний час свого існування і розвитку криміналістика істотно переросла сферу розслідування злочинів і кримінального судочинства в цілому, спочатку проникаючи, а потім наповнюючи своїм змістом різноманітні галузі суспільних відносин і таким чином створюючи аргументовані природничо- наукові та правові підстави для к регулювання. Цей процес, як свідчать діалектико-логічний та екстраполяційний аналізи, безумовно, є закономірним, і можна без усяких застережень стверджувати, що сучасна криміналістика стала своєрідним і єдиним науковим утворенням, через яке природничо-наукові та технічні досягнення світового суспільства трансформуються і використовуються для встановлення юридично значущих фактів у найрізноманітніших галузях науки і практичної діяльності, вже давно і стабільно виходячи за межі боротьби з правопорушеннями, кримінального судочинства, і все більше предметно поширюється на всі суспільні відносини, :що потребують конкретного ситуаційного правового регулювання.
Як відображення цих закономірностей з´явилися відповідні теоретичні розробки і відбулося практичне впровадження криміналістики в судовий розгляд кримінальних і цивільних справ, адміністративне й господарське судочинство, в адвокатську, нотаріальну й банківську діяльність, авторознавчі та мистецтвознавчі дослідження, історіографічні й археологічні пошуки тощо. З урахуванням викладеного є очевидною необхідність підготовки підручника, який відповідав би певною мірою на настійливі виклики сучасності, безумовно, ніяким чином не перекреслюючи чи применшуючи надбання попередників.
Сподіваємося, що наш підручник, ґрунтуючись на фундаментальних теоретичних цінностях криміналістики і перевірених багаторічною практикою корисних
рекомендаціях, містить вагомий арсенал теоретичних знань криміналістики і, водночас, елемент новизни у цій царині, а також застерігає майбутніх працівників правоохоронних органів і захисників-адвокатів від прикрих промахів і помилок в їхній роботі, розширяє можливості криміналістичного забезпечення захисної функції судочинства.
Автори зацікавлені в доброзичливій конструктивній критиці нашого твору з боку студентів, викладачів, практиків і з подякою сприймуть побажання й рекомендації щодо удосконалення його змісту.