Економічна дипломатія та економічна безпека України
5.1. Сутність і політичні аспекти комерційної дипломатії
Комерційна дипломатія – це офіційна діяльність глав держав, урядів, торговельних і переговорних місій, спеціальних органів з питань зовнішніх відносин, міжнародної економіки та торгівлі щодо виконання цілей і завдань торговельної політики, захисту внутрішнього ринку від кризових явищ у світовій економіці, надто жорсткої іноземної конкуренції, різкого зростання імпорту та інших несприятливих умов для розвитку національної економіки, а також захисту прав та економічних інтересів, вітчизняних підприємств та інших суб’єктів гос-подарювання за кордоном. Комерційна дипломатія пов’язана зі здійсненням торговельної по-літики держави і визначенням потрібних для цього форм своєї діяльності (зустрічі вищих посадових осіб чи офіційних представників держав, участь у конференціях і нарадах, укла-дання договорів, постійні торговельні представництва держави за кордоном тощо). Існує давнє твердження: якщо дипломати не зайняті війною, то вони займаються торгівлею.
Економічна теорія створює критичну інтелектуальну основу торговельної політики. Економічна теорема відносної переваги (Д. Рікардо) дає теоретичне пояснення торгівлі. Незважаючи на те, що економісти ще не дійшли спільної думки щодо того, як найкраще досягти лібералізації ринків, користь від міжнародної торгівлі, яка ґрунтується на міжнародній спеціалізації та поділі праці, є однією з найпоширеніших думок, положень, концепцій, прин-ципів, понять, ідей, яких дотримуються в економіці. Економічна теорія ускладнюється полі-тикою. Країни повинні пережити короткострокові економічні негаразди для того, щоб одер-жати довгострокові вигоди від переходу до лібералізованих ринків. Політики натрапили на проблему необхідності створення рівноваги між витратами та прибутками. Таким чином, лі-беральна торговельна політика може мати значний вплив на загальний економічний добробут, але нерівний, несправедливий роз-поділ не завжди дає змогу сприймати її позитивно.
Незважаючи на зростаюче значення торгових проблем для дипломатії, її політичні аспекти як і раніше займають головні позиції у списку пріоритетів. Наприклад, експерти звернули увагу на досвід торгової дипломатії Японії у середині ХХ ст. Британські експерти твердять, що свою торгово-економічну діяльність з використанням політичних засобів японці “планували як військову операцію”. Політичні аспекти відійшли на другий план. Зокрема, повідомлялося про такий факт. У результаті переговорів про торгову угоду з КНР на початку 70-х років XX ст. було випущено спільне комюніке, з якого можна було зробити висновок, що Японія відроджує мілітаризм, а Тайвань – невід’ємна частина Китаю. Експерти пишуть, що японські дипломати проігнорували таку інтерпретацію, оскільки ця торгова угода була для Японії вкрай важлива тому, що вона допомагала підтримувати торговий баланс. Утім, цей епі-зод не скасовував високої оцінки політичної кваліфікації японських представників, згідно якої Японії не склало б проблем у будь-який момент перекваліфікувати своїх торгових дипломатів у чистих політиків, зокрема для розширення і зміцнення міжнародних позицій країни.
Інший приклад порівняльного характеру. Великобританія при вступі у ЄС обгово-рювала економічні умови такого кроку, але питання усі були чисто політичними. Підміни одного іншим вже не спостерігалось, хоча “британці бачать у торговій дипломатії один із за-собів підтримки своїх позицій, що похитнулися у світі”.
Для більш плавного сполучення економічного і політичного начал у торговій дипло-матії іноді відзначався поділ експорту на “комерційний” (тобто без яких-небудь елементів допомоги) і “некомерційний” (тобто з більшим чи меншим розміром субсидій). Відповідно, комерційний експорт – показник розширення внутрішнього ринку, свідчення додаткових мож-ливостей для експорту, некомерційний – поява нових можливостей для дипломатії. Зрозуміло, такий поділ носить досить умовний характер.
Україна підтримує активну участь у діяльності більшості багатосторонніх організацій з питань торгівлі. До них слід віднести:
1. Організацію Об’єднаних Націй (ООН) та її головні органи – Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну ради, інші організації, фонди, програми ООН: Глобаль-ний екологічний фонд, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Конфе-ренція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК).
2. Спеціалізовані установи та інші автономні міжурядові організації системи ООН: Багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ), Світова митна організація (СМО), Світова організація інтелектуальної власності (ВІПО), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).
3. Міжнародні організації, що не входять до системи ООН: Європейський банк ре-конструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародна організація з міграції (MOM), Міжнародна орга-нізація стандартизації (ІСО), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР).
4. Конвенційні органи: Конференція сторін Конвенції про міжнародну торгівлю вида-ми дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, Конференція сторін Кон-венції про охорону біологічного різноманіття.
5. Міжнародні організації, у роботі яких Україна бере участь як спостерігач або асо-ційований член: Світова організація торгівлі (СОТ), Генеральна конференція з мір і ваги, Євро-пейський комітет зі стандартизації, Європейський комітет з стандартизації в електротехніці тощо.
Комерційна дипломатія тісно пов’язана з вирішенням питань вступу України до СОТ, яка має, принаймні, десять переваг:
1. Система сприяє збереженню миру. Можливо це звучить досить пафосно, начебто з перебільшенням, але система насправді сприяє укріпленню миру, і, якщо ми зрозуміємо як, то одержимо чіткішу картину про її діяльності.
2. Система передбачає конструктивне врегулювання суперечок. Оскільки система СОТ постійно зростає, тобто зростає кількість товарів, які продаються і купуються, кількість країн та компаній, які ведуть торгівлю, то зрозуміло, що існує ймовірність збільшення кількості тор-говельних суперечок. Система СОТ допомагає конструктивно їх розв’язувати мирним шляхом.
3. Система ґрунтується на правилах, а не на силі. СОТ не може зробити всі країни рівними, але вона може зменшити і зменшує існуючі нерівності, даючи більші можливості малим країнам і водночас позбавляє могутні економічні держави необхідності вести тор-говельні переговори з численними торговельними партнерами.
4. Вільна торгівля знижує прожитковий мінімум. Усі ми – споживачі. Ціни, які ми платимо за продукти харчування та одяг, найнеобхідніші речі та забаганки, за будь що інше – регулюються торговельною політикою.
5. Вона дає споживачам ширший вибір і вибір з поміж якісніших товарів. Уявіть, скільки різних товарів ми з вами маємо завдяки імпорту: овочі та фрукти у будь-яку пору року, одяг та інші товари, які раніше вважалися екзотичними, квіти з найрізноманітніших куточків світу, різні побутові речі, книги, музику, кінофільми тощо.
6. Торгівля сприяє збільшенню прибутків. Зниження торговельних бар’єрів сприяє зростанню обсягів торгівлі, що збільшує національні та особисті прибутки.
7. Торгівля стимулює економічне зростання, що позитивно відображається на ство-ренні нових робочих місць. Торгівля має потенціал створювати робочі місця. Практика свід-чить, що низькі торговельні бар’єри є запорукою легшого працевлаштування. Хоча система СОТ дещо ускладнюється низкою факторів, проте альтернатива – протекціонізм – взагалі не допоможе подолати проблему зайнятості.
8. Основні принципи міжнародної торговельної системи роблять її економічно ефек-тивнішою, водночас слугують скороченню витрат. Багато переваг, які надає міжнародна тор-говельна система важко відобразити у цифрах, але вони дуже важливі. Вони є результатом реалізації основних принципів, закладених в основу системи міжнародної торгівлі, полегшують діяльність підприємствам, виробникам товарів і послуг, які безпосередньо залучені до торгівлі.
9. Система захищає уряди від лобіювання. Вона допомагає урядам сформувати врівно-важеніший, збалансованіший погляд на світову торгівлю. Завдяки їй уряди краще можуть захищатися від лобіювання, запобігаючи практиці реалізації інтересів вузьких груп і зосере-джуючи свою увагу на програмах, створених в інтересах широких мас.
10. Система сприяє прозорості та передбачуваності торговельної політики. Згідно правил СОТ, якщо було прийнято зобов’язання щодо лібералізації певного сектора торгівлі, то дуже важко від нього відмовитися. Ці правила запобігають втіленню у життя значної кількості недалекоглядних чи необдуманих заходів, що для ділового світу означає більшу впевненість і визначеність торговельних умов, а для урядів – підвищення дисципліни і наведення порядку в діяльності установ.