Одним із актуальних завдань процесу аналізу конфлікту є чітке визначення, до якого виду або групи відноситься та чи інша проблема. Це дає можливість зрозуміти предмет протиріччя та швидше знайти адекватні шляхи вирішення проблеми, ефективно застосувати механізми нейтралізації конфліктогенів. Найчастіше в конфліктології застосовують два види систематизування усієї безлічі конфліктів - класифікацію і типологію.

На наш погляд, типологія конфліктів включає найбільш загальні типи конфліктів за кількістю учасників: внутрішньо- особистісні, міжособистісні, особистісно-групові та міжгрупові.

Внутрішньоособистісний конфлікт.

Поняття внутрішньоособистісного конфлікту поєднує психічні конфлікти, що виражаються в зіткненні різних особи- стісних утворень (цінностей, моральних норм, мотивів, цілей, інтересів, бажань та ін.), які у свідомості індивіда становлять відповідні переживання. Вони супроводжуються протистоянням двох станів душі людини, сприймаються як актуальна, складна та значуща для неї психологічна проблема, що викликає негативні емоційні реакції, тривожність та активізує дії людини щодо її усунення.

Таким чином, внутрішньоособистісний конфлікт - це гострий негативний емоційний стан особистості, реакція на боротьбу структур (мотивація, оцінки, цінності, бажання, моральні норми) її внутрішнього світу, що відображає суперечливі зв´язки із соціальним середовищем і ускладнює процес життєдіяльності. Одними з суттєвих ознак внутрішнього конфлікту є тривала та стійка дезінтеграція особистості, порушення її адаптивності та функціональності (дієздатності).

Специфіка внутрішньоособистісного конфлікту полягає в наступному:

1. Конфлікт протікає у формі тяжких переживань, часто супроводжується страхом, депресіями, стресом, а з часом (невирішений) може перерости в невроз або психоз.

2. Конфліктуючі сторони представлені не окремими індивідами або групами, а різноманітними внутрішньо- особистісними структурами: мотивацією, потребами, цілями, оцінками, цінностями, бажаннями, моральними нормами, самооцінкою.

3. Латентність (прихованість, непримітність) протікання. Наші близькі, керівники або колеги по роботі не відразу помічають ознаки внутрішнього конфлікту, а якщо це відбувається, то конфлікт у більшості випадків уже знаходиться на гострій стадії.

4. Безпосередній зв´язок внутрішнього конфлікту та міжособистісних конфліктних стосунків. Дослідження в цьому напрямку (Н. Левітов, В. Н. М´ясищев, З. Фрейд, К. Хорні та ін.) доводять, що невирішений або деструктивно розв´язаний внутрішньоособистісний конфлікт провокує особистість (його носія) на пошук шляхів виходу напруження (негативних емоцій) у вигляді конфліктних стосунків з оточуючими.

Серед показників внутрішньоособистісного конфлікту А. Анцупов та А. Шипілов визначають:

У когнітивній сфері: суперечливість образу «Я»; зниження самооцінки; усвідомлення свого стану як психологічного тупика, затримка ухвалення рішення; суб´єктивне визнання наявності проблеми ціннісного вибору, сумніви в істинності мотивів і принципів, якими суб´єкт раніше керувався.

В емоційній сфері: психоемоційна напруга; значні негативні переживання.

У поведінковій сфері: зниження якості й інтенсивності діяльності; зниження задоволеності діяльністю; негативне емоційне тло спілкування.

Інтегральні показники: порушення нормального механізму адаптації; посилення психологічного стресу.

До умов виникнення внутрішньоособистісних конфліктів у працівників ОВС можна віднести:

- зіткнення особистих та службових інтересів;

- негативні стани через невиправдання очікувань від служби;

- необхідність підкорятися наказам керівництва без їх обговорення;

- протиріччя між режимом роботи та рівнем оплати праці (досить низька зарплата при високому рівні навантаження);

- обмеження умов самовдосконалення внаслідок напруженого режиму роботи;

- досить розповсюджений в ОВС авторитарний стиль керівництва;

- складно організована й розвинена когнітивна структура, здатність індивіда до самоаналізу, рефлексії;

- обмеження реалізації важливих для індивіда мотивів з боку суспільства;

- ненормований робочий день, що породжує обмежену увагу до власної родини, близьких;

- усвідомлення небезпеки під час виконання службових обов´язків та ін.

Існують такі види внутрішньоособистісних конфліктів:

Мотиваційні конфлікти. В цьому випадку різні елементи мотиваційної сфери особистості вступають у боротьбу через несумісність й одночасну актуалізацію. До них психологи відносять цілі, потреби, власне мотиви, бажання та ін. До прихильників цієї теорії у світовій психології можна віднести таких учених, як З. Фрейд, К. Хорні, К. Левин, В. Столін, У. Джемс та багато інших. Наприклад, К. Левин відносив до таких конфліктів одночасний вплив на індивіда протилежно спрямованих мотивів рівної величини. При цьому він розрізняв 3 варіанти протікання цих конфліктів.

1. Наявність одночасно декількох привабливих альтернатив за необхідності зробити вибір тільки однієї (ситуація «Буриданового віслюка», який помер від голоду через те, що не зміг визначити, до якої з двох копиць сіна спочатку підійти).

2. Наявність декількох непривабливих альтернатив за необхідності зробити вибір «одного із двох зол» («не бажаю ні першого, ні другого, але щось потрібно вибирати»).

3. Та сама мета рівною мірою, але в різних аспектах є й привабливою і непривабливою одночасно. Внутрішня боротьба в цьому випадку пов´язана зі зважуванням усіх за і проти. Наприклад, вам подобається робота, гарний колектив, є умови для розвитку та кар´єри, але дуже конфліктний керівник, що псує настрій та бажання приходити на роботу. Людина переживає конфлікт у разі вирішення для себе питання «Шукати чи ні для себе нове місце роботи?»

У процесі вирішення конфлікту особистість до здійснення вчинків, що розв´язують її внутрішній конфлікт, переживає суб´єктивні труднощі вибору, психічну напруженість, емоційний дискомфорт, що сигналізують про наявність актуалізованої проблеми. Механізми саморегуляції захищають особистість від руйнування, і вона починає пошук найбільш привабливого та найменш руйнівного шляху виходу з цієї ситуації.

Когнітивні конфлікти. В основі такого типу конфліктів несумісні думки, ідеї (когніції) особистості. В цих випадках людина прагне до несуперечності, погодженості своєї внутрішньої системи переконань, цінностей та ін. Наприклад, теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера описує ситуації, коли людина, маючи цей внутрішній дисбаланс (наявність двох знань, що суперечать одне одному), прагне позбутися його, відновити свою цілісність та стабільність.

Розглянемо, наприклад, внутрішній конфлікт людини, яка знаходиться у стані алкогольного сп´яніння перед власним авто (перше знання - «я знаю, що нетверезий»; друге знання - «я знаю, що нетверезим за кермо сідати заборонено та небезпечно»). Такі конфлікти часто вирішуються:

- шляхом зміни (знижується його значущість) одного зі знань («я практично тверезий, скільки я там випив»);

- незначними поступками одному зі знань («я поїду через годину, коли трохи протверезію»);

- шляхом раціоналізації (захисного механізму), що показує сформовану ситуацію як відсутність можливості вибору («не ночувати ж мені в авто» або «не залишати ж мені авто тут»);

- шляхом перебудови власної Я-концепції, зміни ставлення до подібних ситуацій («сьогодні викликаю таксі, а за кермом більше не випиваю»).

Рольові конфлікти (між «хочу» й «хочу»). Кожна людина в соціумі самореалізується через взаємодію з іншими людьми в групі. Кожен з учасників групи виконує у процесі взаємодії різні функції, які йменуються ролями. Оцінювання людини відбувається за принципом відповідності або невідповідності власній ролі. Будь-яка роль за структурою має: здібності, знання, вміння, навички, дії та операції, комунікативний, мотиваційний та цільовий зміст. Кожен з нас, бажає він того чи ні, співвідносить свої дії із системою соціальних очікувань і норм. І тут, на думку деяких дослідників (Дж. Мід), криється джерело внутрішньоособистісного конфлікту. Протиріччя між різними рольовими позиціями особистості (роль «батька» та роль «працівника міліції»), її можливостями й відповідною рольовою поведінкою може призвести до рольових конфліктів.

Розрізняють внутрішньорольовий (різне розуміння особистістю себе й своєї ролі: «Я та моя роль») та міжрольовий (неможливість поєднувати особою декілька ролей одночасно) конфлікти.

Інтенсивність рольового конфлікту визначається: ступенем несумісності різних очікувань; рівнем твердості, з якою ставляться ці вимоги; особистісними характеристиками самого індивіда, його ставленням до рольових очікувань.

Моральні конфлікти (між «хочу» й «треба»). Це зіткнення моральних принципів та особистих потреб, обов´язку й бажання, бажань і зовнішніх вимог, обов´язку й сумніву в необхідності дотримання його (радянська школа, В. Франкл).

Невротичні конфлікти - це конфлікти, які досить тривалий час присутні всередині особистості, довгостроково залишаються актуальними та знищують захисні сили і цілісність особистості за рахунок негативних емоцій та почуттів.

Схожими на невротичні є неусвідомлені внутрішні конфлікти. їх джерело - не конструктивно вирішені або просто не розв´язані у минулому конфлікти, які були досить актуальними для особистості. Предмет таких конфліктів нагадує про себе в нових схожих протиріччях, і ми відтворюємо минулі конфлікти, ніби намагаючись вирішити їх знову, вже сьогодні.

Конфлікти нереалізованого бажання або творчої нереалізації (між «хочу» й «можу»). Конфлікт між бажаннями й дійсністю, що блокує їх задоволення, або недостатніми фізичними, розумовими, соціальними можливостями.

Адаптаційні конфлікти (між «треба» й «можу»). Це порушення рівноваги між людиною і навколишнім середовищем, оточуючими людьми або порушення процесу соціальної або професійної адаптації.

Конфлікти неадекватної самооцінки (між «можу» й «можу»). Це розбіжність між самооцінкою, домаганнями й реальними можливостями (варіанти: низька або висока самооцінка й низький або високий рівень домагань).

Можливі наслідки внутрішніх конфліктів у залежності від впливу на психічну активність та життєдіяльність особистості психологи умовно поділяють на дві групи: конструктивні та деструктивні (руйнівні). Перші створюють умови для розвитку таких якостей особистості, як стресо- та конфліктостійкість, стабілізують емоційний стан, підкріплюють самооцінку та позитивний конфліктологічний досвід, ієрархізують мотивацію та потреби особистості.

Серед деструктивних наслідків внутрішніх конфліктів відзначено: сприймання людиною свого життя переважно в негативному сенсі, підвищення агресивності і тривожності, порушення цілісності особистості, заниження самооцінки та невпевненість у власних силах, невротизація та гальмування розвитку особистості, зруйнування міжособистісних стосунків та підвищена зовнішня конфліктність.

Міжособистісний конфлікт - це гостре зіткнення суб´єктів взаємодії через несумісність їх інтересів, поглядів, мотивів, цілей діяльності, норм та критеріїв поведінки, коли не задовольняються важливі, принципові потреби особистості та супроводжуються взаємним негативним емоційним станом, образами, спотворенням сприйняття ситуації та опонента.

Під час конфлікту посилюються критичність поглядів і форм поведінки, підвищується психічна напруга, емоційна збудливість, посилюється тривожність, загострюються відчуття образи, незадоволеності від непридбаної або позбавленої цінності, недосягнутої мети, поганої оцінки. Спотворюються розуміння і сприйняття думок, відчуттів, поведінки іншого.

Під час оцінювання дій та особистості нашого супротивника ми занадто критично до нього ставимося, що безпосередньо негативно впливає на саму об´єктивність нашої оцінки. Будь-яка дія супротивника тлумачиться як ворожа, направлена проти наших інтересів. Також для суб´єктів конфлікту властиве прагнення раціоналізувати та виправдати свою власну поведінку, зберегти гарне ставлення до себе з боку оточуючих, психологічно захистити благополуччя, цілісність свого «Я».

Міжособистісні конфлікти є центральним об´єктом та ядром конфліктологічної науки. Серед усіх конфліктів вони найбільш відкриті для спостерігання. Зазвичай нам складно навіть згадати, скільки конфліктів ми бачили протягом нашого життя.

Класифікація міжособистісних конфліктів досить складна та умовна внаслідок їх різноманітності. Проте найбільш розповсю-дженими класами конфліктів на основі різних ознак є такі:

У залежності від терміну протікання: короткочасні, довготривалі, затяжні.

За ступенем гостроти протікання та емоційного стану учасників: незадоволеність, розбіжність, протидія, розбрат, ворожнеча, тобто слабоемоційні, помірні, з високим емоційним напруженням.

За проблемно-діяльнісною ознакою:

Організаційний конфлікт - протиборство між суб´єктами всередині організації, підприємства з приводу наявності в них протилежних точок зору на різні організаційні процеси, перспективи та реалізацію стратегій розвитку.

Рольовий конфлікт - протиборство між суб´єктами - носіями різних соціальних ролей та обов´язків. Може протікати як у вигляді внутрішньоособистісного, так і міжособистісного протиборства.

Економічний конфлікт - це протиборство матеріально-еконо-мічних інтересів між суб´єктами (окремими людьми, групами, організаціями, державами), коли внаслідок незадоволення їх потреб, порушення домовленостей сторони несуть матеріальні втрати.

Педагогічний конфлікт - це гостра ситуація протиборства суб´єктів педагогічного процесу (педагог, учень, адміністрація) з приводу порушень нормальних умов його протікання, недотримання встановлених норм та правил взаємодії.

Управлінський конфлікт - це протиборство у сфері управлінських відносин між суб´єктами організації з приводу їх статусно-рольових позицій, нормативних повноважень та відповідальності.

Расово-культурний конфлікт - це протиборство, що виникає між представниками різних рас та культур, які проживають у межах космополітичного суспільства, постійно пересікаються та взаємодіють.

Моральний конфлікт - це протиборство між системами моралі суб´єктів протиріччя (людьми, групами), основане на протилежних, одночасно не сумісних нормах людського співіснування, етичних переконаннях і цінностях. Суспільство, оточення відіграє в моральному конфлікті величезну роль і суттєво впливає на процес його протікання.

Ідеологічно-ціннісний конфлікт - це протиборство між людьми - носіями різних ціннісних систем та ідеологій, життєвих орієнтацій та засобів бачення навколишнього світу, що виникає на основі приналежності до різних систем виховання (часто - «конфлікт поколінь»).

Правовий конфлікт - це протиборство суб´єктів права з протилежним розумінням принципів і норм застосування права щодо свого статусу і юридичного стану.

Кримінальний конфлікт - протиборство у кримінально- правовій сфері, де в результаті скоєння дій кримінального характеру (злочину) стикаються особистісні, матеріальні та інші інтереси злочинців та потерпілих.

Сімейний конфлікт - це протиборство у сфері родинних стосунків, в основі якого лежить дисгармонія, неблагополуччя психологічної атмосфери сім´ї.

Психологічний конфлікт - це гостра ситуація порушення стосунків між людьми (групами) внаслідок психотипологічної несумісності, різноспрямованих мотивів, цінностей, оцінок, що викликає у сторін неприємні емоційні стани та антипатію одна до одної. Це досить складно вирішуваний тип конфліктів, оскільки потребує від учасників концентрації, самоконтролю та відмови від сформованих стереотипів.

Близьким до психологічного є емоційно-неврогенний конфлікт. Це протиборство між людьми, що протікає в емоційно-вольовій сфері на рівні актуалізованих невротичних та нав´язливих станів, патологічних потягів та супроводжується неврівноваженістю учасників, вираженим гнівом, злістю, агресією, лайкою та ін.

Соціально-побутовий конфлікт - протиборство взаємозалежних суб´єктів внаслідок порушення розподілених побутових обов´язків, користування побутовими послугами та ін. Може протікати як у родинних, так і в позародинних відносинах. Прикладом тут можуть служити конфлікти з приводу черги щодо прибирання території, вивозу сміття, дотримання порядку.

За ступенем залучення людей у конфлікт розрізняють діадичні (парні), парціональні (невелика кількість людей), міжосо- бистісні, міжгрупові, міжкорпоративні, міждержавні, міжпартійні та інші конфлікти.

За службово-комунікативною спрямованістю взаємодії учасників конфлікти можуть бути підрозділені на «вертикальні» (між різними ієрархічними рівнями, «керівник - підлеглий») конфлікти і «горизонтальні» (між рівними за службовим становищем співробітниками, «підлеглий - підлеглий»).

Із функціональної точки зору, конфлікти поділяються на конструктивні (позитивні, створюючі) і деструктивні (негативні, руйнівні), які, у свою чергу, діляться на закономірні (неминучі), необхідні, вимушені.

Конструктивні конфлікти знаходять вираження у принципових спорах, дискусіях, деструктивні - у чварах, дрібних сварках.

З погляду мотивації учасників конфлікти поділяються на особисті, ділові, групові, програмні (близькі, віддалені).

У динамічному аспекті конфлікти бувають стихійні, заплановані, а останні - спровоковані та ініційовані.

За ступенем можливості втручання в конфлікт вони бувають керовані, частково керовані, некеровані.

За формою закінчення конфлікти бувають розв´язані, усунені, тимчасово припинені, врегульовані за допомогою третіх осіб.

За результатами відносно учасників конфлікти діляться на функціонально невиправдані та функціонально виправдані.

Представлена типологія не єдина. Американський конфлік- толог М. Дойч розділяє усі конфлікти на наступні типи: справжній, умовний (випадковий), зміщений (старий конфлікт, що лежить в основі нового), неправильно зрозумілий (помилково визначені причини конфлікту), прихований (повинен бути, але його нема), помилковий (коли відсутні об´єктивні причини).

Класифікація конфліктів, як правило, проводиться не з однією якоюсь конкретною метою, а для досягнення цілого комплексу взаємозалежних цілей:

- визначити істотні, значущі ознаки і відносини, а також ступінь їх присутності та впливу в конфлікті;

- надати порівняльну характеристику конфліктів;

- упорядкувати поняття, зв´язки та відносини в конфлікті.

Одним із проблемних питань у класифікації конфліктів, як і раніше, є відсутність загальновизнаних, визначених ознак і основ класифікації, на які могли б опертися дослідники-конфліктологи. На цей час один і той же конфлікт, як правило, підпадає під декілька класифікацій одночасно. Наприклад, конфлікт між чоловіком та жінкою одночасно є: міжособистісний, сімейний, подружній, горизонтальний, статусно-рольовий, вербальний, деструктивний, гострий, швидко минаючий. При цьому велика кількість класифікацій не завжди прояснює ситуацію, не допомагає глибше зрозуміти сутність протиріччя.

Міжгруповий конфлікт - це гостре протиборство декількох соціальних груп (малих, середніх або великих) з метою відстоювання групових інтересів, що супроводжується офіційним або неофіційним оприлюдненням позицій та намірів опонентів, груповими стратегіями і тактиками конфліктної поведінки.

На відміну від міжособистісних, міжгрупові конфлікти мають декілька особливих аспектів, які впливають на їх характер, масштаби, динаміку та результати:

- наявність групової позиції та мотивації;

- масштабність протікання (більша кількість учасників, великі просторові межі);

- наявність лідерів у групах;

- соціальна значущість;

- відкритість конфліктних дій та ін.

До найбільш поширених видів міжгрупових конфліктів відносяться:

Соціальний конфлікт - це протиборство, коли сторони прагнуть захопити територію або ресурси, загрожують протилежним індивідам або групам, їх культурі та власності, при цьому боротьба набуває форми атаки чи оборони. Учасники соціального конфлікту блокують функціонування інших людей (груп) або завдають їм збитків.

Політичний конфлікт - це певний вид суспільних суперечливих відносин між людьми, політичними партіями і об´єднаннями з приводу вирішення питань розподілення та реалізації політичної влади і її функціонування в суспільстві. В його основі лежить гостра боротьба за владу, доступ до контролю за матеріальними, політичними та людськими ресурсами.

Особливістю політичного конфлікту є його соціальна значущість (для великої кількості населення). Наслідки політичних конфліктів позначаються, як правило, на всіх сферах суспільного життя країни.

Міжетнічний конфлікт - це гостре протиборство між представниками окремих етнічних груп або об´єднань, що відбувається за фактом етнічної ознаки та приналежності в будь-якому відносно поліетнічному регіоні.

Учасникам міжетнічних конфліктів властиві такі особливості поведінки, як емоціогенність, алогічність, символізм, слабка обґрунтованість раціональними доводами здійснюваних дій.

Крім окремих осіб, суб´єктами міжетнічних конфліктів виступають етноси, національні спільноти, національні меншини, які розділяються певними відмінностями і суперечностями (тобто етноси, що асимілюють в націю, не є елементами її основи), багатонаціональні (інтернаціональні) утворення і ті, що входять у них, національні групи, національні держави, різноманітні національні організації та еліти. Агентами конфліктів, які реально діють, виступають групи, організовані в національні рухи. Тобто, крім міжособистісного, міжетнічні конфлікти широко представлені на рівні міжгрупового конфлікту.

Вирішення того чи іншого міжетнічного конфлікту завжди умовне, оскільки, поки існують етноси, періодично виникатимуть суперечності в їх взаємодіях. Т ому проблема полягає в тому, щоб навчитися управляти міжетнічними конфліктами в поліетнічному регіоні. Для цього необхідно, за можливістю, по- перше, виявити дійсну причину міжетнічної суперечності; подруге, не допустити застосування насильства; по-третє, видозмінити форму взаємодії; по-четверте, знайти ефективні способи врегулювання спірних питань.

Міжнаціональний конфлікт - це протиборство у сфері міжнаціо-нальних відносин, зіткнення національних спільнот, їх інтересів; вища стадія розвитку міжнаціональних протиріч, в які можуть бути втягнуті соціальні інститути (включаючи органи влади).

Поняття «нація» позначає соціально-історичну спільність людей, що склалася на базі деяких загальних цінностей і норм, обумовлених не загальним походженням, кровною спорідненістю або одним тільки сумісним мешканням на даній території (хоча ці ознаки у багатьох випадках мають місце), а культурою, тобто системою соціально-історичною.

Міжнародний конфлікт - це гостре публічне протиборство, що виникає між державами або групою держав.

Міжнародні конфлікти можуть бути двосторонніми або багатосторонніми. Вони можуть виникати в різних сферах діяльності держав відносно тлумачення або застосування того чи іншого міжнародного договору, відповідальності конкретної держави і т. д.

Особливістю міжнародних конфліктів є відкритість для інших суб´єктів міжнародного права. Тому досить вірогідним є факт втручання у процес міжнародного конфлікту третьої сторони. Наприклад, врегулюванню багатьох міжнародних конфліктів сприяла і продовжує сприяти діяльність Організації Об´єднаних Націй (ООН). Виходячи із реалій сучасного світу, а також конкретні історичної ситуації, ООН розробляє оптимальні варіанти процедур щодо збереження, відновлення і зміцнення миру і міжнародної безпеки. Ці зусилля здійснюються у чотирьох основних напрямках: превентивна дипломатія, миротворчість, підтримка миру і мироустрій у післяконфліктний період. Цим видам діяльності властива не тільки взаємозалежність, але й характерні особливості.

Вони відповідають певному етапу зусиль, спрямованих на збереження, відновлення і зміцнення миру в конкретному регіоні.

Військово-політичний конфлікт - гостре, соціально значуще протиборство між суб´єктами, яке супроводжується застосуванням військової сили для досягнення політичних інтересів в окремому регіоні та нанесенням збитків (або їх загрозою) кожній зі сторін. Конфліктостворюючими чинниками військово-політичного конфлікту є історичні, економічні, соціальні, політичні, духовні складові. При цьому військово-політичний конфлікт не виникає під впливом якогось одного чинника. Він є результатом дії складного комплексу різноманітних і різнорідних чинників, кожен з яких робить своєрідний вплив на виникнення конфлікту.

Сучасні підходи до класифікації та визначення видів конфліктів пропонують велику кількість ознак, за якими їх розрізняють. Та в основі практично всіх класифікацій лежить аналіз центральної проблеми (предмету конфлікту). Своєчасне і точне розуміння проблеми, її відображення у свідомості учасників конфлікту надає нам можливість спрямувати ефективні зусилля на нейтралізацію конфліктогенів та налагодження стосунків.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І ПІДГОТОВКИ

1. Дайте визначення поняття «конфлікт».

2. Що означає термін «ГОПАЮ»?

3. Визначте характерні ознаки конфлікту.

4. Назвіть сучасні загальноприйняті підходи до проблеми детермінації конфлікту.

5. Проаналізуйте сучасні методи конфліктології.

6. Яку конфліктологічну інформацію ми можемо отримати за допомогою методу спостереження?

7. Яку мету та структуру має «карта» конфлікту?

8. Проаналізуйте відмінності між конфліктом та суперечкою.

9. Яку структуру має конфлікт? Проаналізуйте його складові.

10. Що таке конфліктне середовище?

11. На які групи поділяються учасники конфлікту?

12. Який чинник лежить в основі класифікації учасників конфлікту?

13. За якими критеріями характеризується учасник конфлікту?

14. Назвіть найбільш розповсюджені, на вашу думку, причини виникнення міжособистісних конфліктів.

15. Проаналізуйте причини подружніх конфліктів.

16. Назвіть причини конфліктів в організаціях.

17. Які причини найбільше створюють конфлікти у суспільстві?

18. Охарактеризуйте причини конфліктів в органах внутрішніх справ.

19. Які існують види внутрішньоособистісних конфліктів?

20. Визначте просторові межі міжгрупового конфлікту.

21. Назвіть декілька відмінностей між такими стратегіями конфліктної поведінки, як компроміс та співробітництво.

22. Що ви розумієте під мотивацією конфліктної поведінки людини?

23. Назвіть мотиви, які штовхають людину на конфлікт.

24. Назвіть причини конфліктів у дитячому віці.

25. Які причини конфліктів в організаціях визначає М. Мескон?

26. Проаналізуйте складові понятійної схеми конфлікту.

27. Які причини найбільше створюють конфлікти у суспільстві?

28. Чим відрізняються предмети політичного та соціального конфліктів?

29. За якими ознаками характеризується емоційний стан людини, яка конфліктує?

30. Які етапи проходить конфлікт?

31. Охарактеризуйте причини конфліктів в органах внутрішніх справ.

32. Визначте особливості організаційного конфлікту.

33. Чим відрізняються «вертикальний» та «горизонтальний» конфлікти.

34. Визначте доцільність та умови застосування суперництва як стратегії поведінки в конфлікті.

35. Назвіть умови ефективного застосування уникання як стратегії поведінки в конфлікті.

36. Функціональний і дисфункціональний конфлікти: розкрийте різницю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анцупов А. Я. Конфликтология / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. - М. : Юнити, 1999. - 551 с.

2. Баев О. Я. Конфликты на предварительном следствии / О. Я. Баев // Правоведение. - Л. : Изд-во Ленинград. ун-та. - 1979 с.

3. Белкин А. С. Конфликтология: наука и гармония / А. С. Белкин, В. Д. Жаворонков, И. С. Зимина. - Екатеринбург : Глаголъ, 1995. - 93 с.

4. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковиц. - СПб. : Прайм-Еврознак, 2001. - 512 с.

5. Ващенко І. В. Конфлікти: сучасний стан, проблеми та напрямки їх вирішення в органах внутрішніх справ : монографія / І. В. Ващенко. - Х. : ОВС, 2002. - 256 с.

6. Ващенко І. В. Конфлікти великих соціальних груп / І. В. Ващенко, С. П. Гіренко. - Х. : Бурун-Книга, 2006. - 208 с.

7. Горский Г. Ф. Судебная этика. Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, Д. П. Котов. - Воронеж : Узд-во Воронежского ун-та, 1973. - 272 с.

8. Гіренко С. П. Конфліктологія : зб. навч.-метод. матеріалів (для денної форми навч.) / С. П. Гіренко. - Х. : НУВС, 2004. - 152 с.

9. Гришина Н. В. Давайте договоримся : практическое пособие для тех, кому приходится разрешать конфликты / Н. В. Гришина. - СПб. : Сова, 1993. - 86 с.

10. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. - СПб. : Питер, 2001. - 464 с.

11. Гришина Н. В. Обучение психологическому посредничеству в разрешении конфликтов / Н. В. Гришина // Московский психотерапевтический журнал. - 1992. - № 2. - С. 145-168.

12. Гуртієва Л. М. Етичні основи діяльності слідчого : дис. ... канд. юрид. наук :12.00.09 / Гуртієва Л. М. - О., 2008. - 201 с.

13. Дмитриев А. Введение в общую теорию конфликта / А. Дмитриев, В. Кудрявцев, С. Кудрявцев. - М. : РАН, 1993. - 212 с.

14. Дэна Д. Преодоление разногласий. Как улучшить взаимоотношения на работе и дома / Д. Дэна. - СПб. : Ин-т личности, 1994. - 138 с.

15. Емельянов С. Практикум по конфликтологии / С. Емельянов. - СПб. : Питер, 2000. - 352 с.

16. Ворожейкин И. Е. Конфликтология : учебник / Ворожейкин И. Е., Кибанов А. Я., Захаров Д. К. - М. : Инфра-М, 2007. - 302 с.

17. Корнелиус Х. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты / Х. Корнелиус, Ш. Фейр. - М. : Стрингер, 1992. - 286 с.

18. Кришевич О. В. Психологічні аспекти розв´язання конфлікту у слідчій діяльності МВС України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 19.00.06 / Кришевич О. В. - К., 2002. - 17 с.

19. Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта : учеб. пособие / Г. В. Ложкин, Н. И. Повякель. - Киев : МАУП, 2000. - 256 с.

20. Назаров В. В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування : автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.0. 09 / Назаров В. В. - К., 2000. - 18 с.

21. Общая конфликтология / И. В. Ващенко, С. П. Гиренко и др. - Харьков : Оригинал, 2001. - 385 с.

22. Панов М. І. Професійна етика юриста і конфлікт: проблема співвідношення / М. І. Панов, Л. М. Герасіна // Конституція України та проблеми професійної етики юриста : тези доп. і наук. повідомлень обл. наук.-практ. конф. - Х. : Спілка юристів України, 1998. - С. 12-17.

23. Петровская Л. А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта / Л. А. Петровская // Социальная психология : хрестоматія / сост. Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. - М. : Аспект Пресс, 2003. - 471 с.

24. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система : монографія / М. А. Погорецький. - Х. : Арсіс, 2002. - 157 с.

25. Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов´язаних із загибеллю й травмуванням особового складу : наказ МВС України від 16 берез. 2007 р. № 81. - К. : МВС України, 2007. - 8 с.

26. Про затвердження Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2008-2012 роки : наказ МВС України від 7 квіт. 2008 р. № 161. - К. : МВС України, 2008. - 13 с.

27. Психология конфликта / под ред. Н. Г ришиной. - СПб. : Питер, 2001. - 448 с.

28. Рубин Д. Социальный конфликт: эскалация, тупик, разрешение / Рубин Д., Пруйт Д., Ким Хе Сунг. - СПб. : Прайм-Еврознак, 2001. - 352 с.

29. Светлов В. А. Конфликт: модели, решения, менеджмент / В. А. Светлов. - СПб. : Питер, 2005. - 540 с.

30. Скотт Д. Г. Конфликты, пути их преодоления / Д. Г. Скотт. - Киев : Внешторгиздат, 1999. - 198 с.

31. Словник-довідник термінів з конфліктології / за ред. М. І. Пірен. - К. ; Чернівці : ЧДУ ім. Ю. Федьковича, 1995. - 320 с.

32. Фишер Р. Путь к согласию, или переговоры без поражения / Р. Фишер, У. Юри. - М. : Наука, 1990. - 155 с.

33. Фокин В. А. Динамическая модель конфликта / В. А. Фокин // Вестник МГУ. - Сер. 14 «Психология». - 1996. - № 3. - С. 42-51.