Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
9.4. Структурно-понятійна модель аналізу конфлікту
Системний підхід до дослідження конфлікту припускає визначення загальної для різних наук понятійної схеми його опису. Розвиток загальної і приватної теорій конфлікту виражається головним чином у розширенні і поглибленні понятійних схем опису цього явища, у переходах від одних понять до інших, що фіксують більш глибоку сутність конфлікту, раніше не вивчені його сторони.
У психології вперше понятійна схема опису була запропо-нована соціальним психологом Л. А. Петровською. Ця схема включала чотири категоріальні групи, що характеризують соціально-психологічний рівень аналізу конфлікту: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. У наступних дослідженнях схема розширена до одинадцяти поняттєво- категоріальних груп опису конфлікту, а саме: сутність конфлікту, класифікація, структура, функції, генезис, еволюція, динаміка, системно-інформаційний опис, попередження, розв´язання, методи дослідження та діагностики.
З урахуванням вищезазначених компонентів нам видається можливим запропонувати загальну модель вивчення більшості конфліктів та конфліктних ситуацій. Представлена модель може бути використана у педагогічній, управлінській, юридичній та інших практиках.
На наш погляд, аналіз діючого або вже минулого конфлікту слід проводити в такій послідовності:
1) З´ясування предмету конфлікту (протиріччя).
Аналіз предмету конфлікту передбачає пошук відповіді на ряд питань, зокрема:
- що стоїть у центрі протиріччя?
- у чому полягає протиріччя?
- наскільки це протиріччя очевидне?
- в яких межах (територіальних, системних та часових) розвивається протиріччя?
- чи є виникле протиріччя конфліктом?
- як сформована ситуація загрожує існуванню відносин та особистій безпеці її учасників?
- наскільки виражений емоційний фон учасників конфлікту?
Звичайно, починаючи аналізувати конфлікт, більшість дослідників стикаються з вираженою психічною напруженістю, що присутня у відносинах між сторонами конфлікту. Характеризуючи ситуацію, увага обов´язково приділяється реакції сторін на сформовані обставини та на дії «супротивника».
2) Визначення учасників конфлікту. Розглядаючи практично будь-який конфлікт, дуже важливо на початковому етапі чітко визначити всі протилежні сторони конфлікту. Це дуже важливо, оскільки дає можливість перейти до наступного етапу. А для цього спробуємо знайти відповіді на такі запитання:
- наскільки чітко визначені сторони - учасники конфлікту?
- для кого є вигідним цей конфлікт?
- інтереси яких людей (груп) розглядаються в конфлікті?
- хто є найбільш активною стороною конфлікту?
- на кого спрямовані дії цієї сторони (учасника)?
- хто потенційно може підтримувати конфліктуючі сторони?
- кому потенційно може нашкодити конфлікт (визначення можливих жертв або нових учасників цього конфлікту)?
3) Наступним компонентом схеми аналізу конфлікту є типологія конфлікту.
Типологія конфліктів включає найбільш загальні типи конфліктів, у залежності від кількості учасників: внутрішньо- особистісні, міжособистісні, особистісно-групові та міжгрупові.
4) Класифікація конфліктів, як правило, проводиться не з однією якоюсь конкретною метою, а для досягнення цілого комплексу взаємозалежних цілей:
- визначити істотні, значущі ознаки і відносини, а також ступінь їхньої присутності та впливу в конфлікті;
- дати порівняльну характеристику конфліктів;
- упорядкувати поняття, зв´язки та відносини в конфлікті.
Одним із проблемних питань у класифікації конфліктів, як і раніше, є відсутність загальновизнаних, визначених ознак і основ класифікації, на які могли б опиратися дослідники. На цей час один і той же конфлікт, як правило, підпадає під декілька класифікацій одночасно. Наприклад, конфлікт між чоловіком та жінкою одночасно класифікується як: міжособистісний, сімейний, подружній, горизонтальний, статусно-рольовий, вербальний, деструктивний, гострий, скороминучий.
5) Наступним елементом схеми аналізу конфлікту є його причини.
Будь-який конфлікт може мати декілька причин. Важливо визначити всі - ті, що лежать на поверхні (чітко визначені), та скриті (латентні) причини.
Тут можливо запропонувати такі питання:
- що є об´єктом дій учасників конфлікту?
- що мотивує активні конфліктні дії сторін?
- які конкретні (та завуальовані) цілі учасників?
Питання про причини конфлікту включає генезис зародження та ускладнення протиріч, які породили конфлікт. Також тут потрібно визначити умови розвитку протиріч, тобто за яких обставин (об´єктивних та суб´єктивно-психологічних) відбувається ускладнення стосунків.
6) Стратегічні плани поведінки учасників конфлікту (опонентів). Цей елемент є необхідним для розгляду конфліктів та конфліктних ситуацій, які саме зараз відбуваються («живі актуальні конфлікти»).
Питання для аналізу:
- що сторони збираються робити надалі?
- які шляхи сторони вибирають пріоритетними (суперництво, компроміс, співпраця та інші)?
- чи можливо зараз відмовитись від конфліктної поведінки?
7) Характеристика предмету, учасників, причин, типології та класифікації конфлікту надає можливість сформувати та визначити його структуру.
Питання вже розглядалось нами раніше, тому тут варто лише перелічити основні складові:
- учасники конфлікту, які характеризуються мотивами, цілями, цінностями та іншим;
- причини виникнення конфліктів;
- предмет та об´єкт конфлікту;
- умови протікання конфліктів, до яких можна віднести зовнішній контекст, в якому відбувається конфлікт, - соціально- психологічне середовище;
- образи конфліктної ситуації, тобто внутрішні картини ситуації, які включають уявлення учасників про себе, думки про опонента та середовище, в якому відбуваються конфліктні стосунки;
- особливості конфліктної взаємодії (конфліктна поведінка) учасників.
8) Модель розвитку конфлікту. Вона відображає процес протікання конфлікту. Багато фахівців називають цей процес «динамікою конфлікту».
Потрібно визначити кількість стадій, що пройшов конфлікт на момент його аналізу, особливості їх протікання та прогнози на майбутнє.
9) Функції конфлікту. Будь-який конфлікт несе в собі як позитивні, так і негативні функції. Попереднє розглядання функцій конфлікту відбувається на стадії його класифікації (конфлікти можна розділити на функціональні та дисфунк- ціональні, конструктивні або деструктивні).
Об´єктивне визначення особливостей та функцій конфлікту, на наш погляд, можливе в разі з´ясування його напрямку, аналізу дій учасників, пройдених стадій та наслідків. Співвідношення прогнозованого та реального результатів конфлікту дозволяє оцінити конфлікт як конструктивний або руйнівний.
10) Моделі сприйняття та зміни ситуації. Цей елемент конфлікту включає особливості сприймання сторонами конфлікту тієї ситуації, в якій вони знаходяться, та обговорення можливостей пристосування та модифікації цілей всіх учасників з урахуванням інтересів один одного. Для цього потрібно:
- визначити ставлення сторін до подій, що відбуваються;
- ознайомити сторони з інтересами та цілями протилежної сторони;
- відмовитися від установки «перемога за будь-яку ціну»;
- розробити альтернативні варіанти взаємодії;
- сформувати плани подальших дій.
11) Розв´язання конфлікту. Окремим пунктом варто виділити підходи до процесу розв´язання або подолання конфлікту. Аналіз літератури, яка існує сьогодні (І. Ващенко, Н. Гришина, Д. Скотт, Р. Фішер, Ч. Ліксон та ін.), дозволяє виділити основні необхідні кроки в цій частині: ефективне, відкрите спілкування, контроль емоційної сфери учасників конфлікту, пошук нестандартних рішень. Однак уже при ближчому розгляді проблеми часто стикаєшся з питанням: «А на що мені зараз звернути увагу?» або «Як же практично підійти до вирішення саме цієї проблеми?».
І виявляється, що реальна проблема набагато глибша і серйозніша, ніж здавалося раніше. Чим це можна пояснити?
Вирішення, або розв´язання, є, мабуть, найскладнішим елементом всієї схеми аналізу конфліктів. Існує багато точок зору на проблему розв´язання конфліктів - від запропонування конкретних шляхів та кроків у цьому напрямку до невизначеності в послідовності процесу зміни ситуації та налагодження відносин між сторонами.
На нашу думку, почати слід з визначення поняття «розв´язаний конфлікт». Який конфлікт можна вважати вирішеним та більше не хвилюватися за його наслідки?
Конструктивне подолання конфлікту можливе у разі зміни ставлення конфліктуючих сторін до проблеми та зміни самої проблемної ситуації.
Більшість авторів розглядає можливість успішного розв´язання конфлікту тільки у разі змін сторонами відносин одна з одною. Наступним кроком є розробка варіантів мирної угоди, які максимально відповідають інтересам сторін.
Велика увага приділяється уважності та толерантності в процесі спілкування між учасниками конфлікту.
Основним моментом у розв´язанні конфліктних ситуацій практично в будь-якій діяльності, на думку багатьох фахівців, є проведення психолого-педагогічного аналізу конфліктної ситуації, мета якого - створення достатньої інформаційної основи для прийняття психологічно правильного виходу із ситуації. Цей аналіз допомагає проаналізувати свій особистий досвід у подібних випадках, побачити помилки та недоліки своєї поведінки, щоб не повторювати їх у майбутньому.
12) Конфліктологічний досвід. Цей елемент схеми аналізу конфлікту передбачає збір інформації про конфлікт, який вже відбувся, з метою її аналізу та використання в подальших подібних ситуаціях для збереження відносин або більш ефективного досягнення мети.
Сюди можна віднести аналіз помилок, які допустили сторони у процесі загострення проблеми і під час боротьби та усвідомлення власних переваг (наприклад, успішний контроль емоційної сфери, стриманість, винахідливість, гумор тощо) .
13) Практичні заходи щодо попередження конфліктів (нейтралізація конфліктогенів). Фахівцями визначені психопро-філактичні заходи щодо попередження конфліктів. До них відносять:
- оволодіння психологічними прийомами та навичками безконфліктної поведінки;
- формування навичок саморегуляції у складних, конфліктних ситуаціях;
- оволодіння знаннями, вміннями та навичками розуміння конфліктогенів спілкування:
- контролювання емоційної сфери особистості;
- відкритість у спілкуванні;
- уникнення використання в бесіді образливих, принизливих щодо особистості людини слів та інші.
Проаналізувавши досвід конфлікту, можливо збільшити його практичну значущість, розробивши рекомендації щодо попередження можливих конфліктів та конфліктних ситуацій у майбутньому. Це дуже важливо в умовах збільшення кількості різноманітних конфліктів у нашому суспільстві.
Наведена схема аналізу конфлікту є досить універсальною, оскільки може використовуватись для роботи не тільки з міжособистісними, але й міжгруповими та особистісно-груповими конфліктами. Послідовність конфліктологічного аналізу може змінюватися в залежності від протікання суперечки, її учасників, доцільності та зручності вищезазначених кроків.