Сучасна конфліктологія використовує інтегровані методи різних наук. Це методи філософії й історії, психології і соціології, математики і фізики, інформатики, фізіології, медицини тощо.

Найчастіше в конфліктології використовують наступні методи збору конфліктологічних даних: спостереження, опитування, бесіда, метод експертних оцінок, метод незалежних характеристик, статистичний (кількісний) метод, документальний метод, моделювання, тести та соціометрія.

Серед тестових методик, що дозволяють прямо чи побічно визначити рівень особистісної конфліктності та агресивності, можна віднести методики: «Визначення рівня конфліктності особистості», «Конфліктність та агресивність особистості» (авт. А. Ковальов, Е. Ільїн), тест «Рука» (авт. Е. Вагнер), тест фрустраційних реакцій (авт. С. Розенцвейг), тест-опитувальник рівня агресивності (авт. А. Басс, А. Даркі) та ін.

Досить розповсюдженим є такий метод дослідження конфліктів, як «Картографія конфлікту». Сам метод має закордонні корені і вперше детально описується в книзі австралійських конфліктологів Х. Корнеліус і Ш. Фейр. Процедура заповнення карти розбита на чотири етапи:

1 етап - визначення й короткий опис проблеми, через яку відбувся конфлікт.

2 етап - визначення всіх учасників (зацікавлених осіб) конфлікту.

3 етап - аналіз справжніх потреб, цілей та інтересів учасників.

4 етап - відображення побоювань і тривог опонентів (що вони бояться втратити у випадку відмовлення від конфліктних дій чи програшу. Наприклад: провал і приниження, втрата контролю, роботи, статусу, переплати за покупку й ін.).

Кожному учаснику виділяється окремий сектор карти, і перерахована вище інформація відображається щодо кожного учасника в його секторі.

Автори даного методу свідчать, що ви можете створювати карту конфлікту в будь-який час, у будь-якому місці та з будь- якою людиною, з якою у вас відбувся конфлікт. Важливим моментом цього методу є налагодження конструктивного спілкування та прояснення позицій один одного.

Процес створення карти конфлікту має наступні переваги:

- він обмежує дискусію визначеними формальними рамками, що допомагає уникнути надмірного прояву емоцій;

- він створює груповий процес, у ході якого можливе спільне обговорення проблеми;

- він надає людям можливість сказати, що їм потрібно;

- він створює атмосферу емпатії і допомагає зрозуміти один одного;

- він дозволяє ясніше побачити як власну точку зору, так і точку зору іншої людини;

- він наштовхує на нові напрямки у виборі рішень.

Аналіз кожного окремо взятого конфлікту вимагає від особистості застосування комплексу конфліктологічних методів. Питання про застосування того чи іншого методу особистість вирішує самостійно в залежності від свого статусу, рівня конфліктологічної компетентності та отриманого раніше досвіду. Однак важливо пам´ятати, що вибір методів дослідження адекватний ситуації, яка розглядається, є запорукою повноцінного її аналізу та подальшого конструктивного розв´язання.