Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

6.8. Допустимість застосування методів психологічного впливу в ході розслідування злочинів

Процес психологічного впливу завжди відбувається в ситуаціях протиборства або взаємодії. Співпраця або протиборство є характерними формами прояву взаємовпливу, однак вони прямо залежать від суб´єктивних та об´єктивних чинників, наприклад надходження ззовні інформації та стереотипу в уявленні учасників розслідування про навколишнє середовище. Між крайніми проявами цих видів взаємодії можуть спостерігатися проміжні форми: об´єднання сил, співробітництво, порозуміння, однодумство, погодженість, задоволення, зона оптимального ступеня взаємодії, незадоволення, незгода, суперечливість, конфронтація, ворожнеча, взаємознищення.

Основою використання системи найбільш оптимальних прийомів і методів розслідування злочинів, у тому числі й методів психологічного впливу, є кримінально-процесуальне право, що регулює форми і порядок провадження розслідування і судочинства. Такі обставини можна пояснити тим, що, з одного боку, прийоми і методи мають досягти мети підпорядкування вимогам кримінально-процесуального закону, а з іншого боку, можуть знаходити своє застосування тільки у сфері дії кримінально- процесуального законодавства, у суворій відповідності до його основних положень. Варто також підкреслити, що в нормах кримінально-процесуального законодавства знаходять висвітлення вимоги професійної етики у вигляді визначених заборон. До норм кримінально-процесуального законодавства, що містять прямі вказівки щодо порядку проведення процесуальних дій, а також низки заборон, що забезпечують не тільки законність, але й етичність судочинства, відносяться, зокрема, норми, що визначають порядок допиту обвинуваченого, проведення обшуку, проведення слідчого експерименту.

Моральні принципи слідства виявляються у взаєминах слідчого з іншими учасниками процесу й оперативними працівниками. Кримінально-процесуальні норми тісно взаємопов´язані з неписаними нормами моралі. Відображення такого роду неписаних норм у конкретних процедурах слідства і прийнято називати його моральними засадами. Вони лежать в основі багатьох процесуальних заборон, наприклад, не можна застосовувати погрози, силовий і насильницький вплив стосовно осіб, які піддаються допиту (ст. 11 КПК України); катувати з метою отримання від особи відомості чи визнання (ст. 127 КК України); примушувати до дачі показань проти самого себе чи близьких родичів (ст. 18 КПК України); примушувати до розголошення таємниці сповіді чи адвокатської таємниці (ст. 14 КПК України); робити під час провадження кримінальних справ дії, що принижують гідність особистості або становлять загрозу життю і здоров´ю людей, включати до виправдовувального вироку відомості, що ганьблять добре ім´я виправданого.

Центральним у діяльності слідчого є питання про моральні засади окремих слідчих дій. Можна виділити певну сукупність моральних норм, характерних для слідчих дій. Деякі з цих моральних вимог прямо закріплені в нормах КПК України (наприклад ст. 7, 9, 10), інші ж випливають з основних принципів і моральних засад кримінального процесу. Всі вони знаходять своє вираження і конкретизуються в моральних вимогах, пропонованих до окремих слідчих дій.

Теорія і практика слідчої діяльності постійно породжують нові тактичні прийоми, обумовлені потребами практики і новими можливостями науки і техніки, що весь час розвиваються. Однак не всі з цих прийомів і засобів, що народжуються на практиці і пропонуються наукою, є безперечно дозволеними для використання у справі розкриття і розслідування злочинів. Тому серед науковців постійно ведуться суперечки стосовно правомірності та допустимості окремих прийомів та засобів розслідування злочинів. Особливо це стосується прийомів, які базуються на використанні психологічного впливу. Умовно вчені поділяються на дві групи: прибічники чистоти процесуальної форми і ті, хто турбується про удосконалення засобів і прийомів слідчої діяльності.

При вивченні питання застосування психологічних методів впливу в слідчій практиці особливо гостро постає питання про розмежування допустимості психологічного впливу на особистість. Тут йдеться про так зване психологічне насильство, що розцінюється як протиправне й аморальне. Поняття впливу як категорія є ширшим, ніж насильство, і тому включає його в себе. Яка ж має бути сила психологічного впливу, щоб вона не переросла в таке насильство?

Неоднозначний підхід до допустимості - недопустимості психологічного впливу спричинений кількома факторами:

1. Психологічний вплив тривалий час визнавався незаконним засобом одержання доказів. З приводу цього В. Г. Лукашевич слушно зауважує: «Історія знає період, коли психологічний вплив на особистість свавільно, без будь-якої підстави відносили до незаконних заходів і тим самим певним чином обеззброювали практику».

2. Слідча діяльність містить у собі протиріччя, в основі яких лежить певна невідповідність між цілями слідчої діяльності й можливостями їхньої реалізації. На думку Н. І. Клименка, це - невідповідність реальних умов діяльності її фактичним потребам. Законодавець, сформулювавши в ст. 7 КПК України завдання кримінального провадження, вдався до певного обмеження (ст. 175 КК України) щодо прийомів і засобів їх вирішення. До них, на думку багатьох учених, належить і психологічний вплив.

3. Відсутність загальноприйнятої концепції правомірності психологічного впливу.

Допустимість як принцип застосування окремих методів і прийомів полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні цілком відповідати духу і букві закону. Нормами, що визначають загальні принципи допустимості застосування різних прийомів, є:

- по-перше, норми, які виражають вимоги повноти об´єктивності, швидкості й активності розслідування;

- по-друге, норми, що встановлюють права громадян, дотримання яких у ході розслідування злочинів гарантоване законом;

- по-третє, норми, що вказують на межі доведення як на фактичні межі застосування прийомів, за об´єктом застосування, у часі й у просторі.

Критерієм, за допомогою якого проводиться межа між допустимим психологічним впливом і насильством, вважає А. Р. Ратінов, є наявність свободи вибору поведінки в особи, щодо якої чиниться вплив. За умови такого впливу не диктуються конкретні дії, не вимагаються, наприклад, показання того чи іншого змісту, а в людини формується правильна позиція, свідоме ставлення до свого цивільного і загальнолюдського обов´язку.

У випадку психологічного насильства людина істотно обмежена або зовсім позбавлена можливості обирати лінію поведінки. Вона обмежена альтернативою, що ставить особа, яка виконує розслідування. При цьому шкода, що загрожує підслідному, стає головним фактором, який спонукає його до співпраці зі слідчим. Єдиний засіб, що дозволяє уникати загрози, підслідний бачить у тому, щоб виконати продиктоване слідчим.

Допустимість прийому пов´язана не лише з його законністю, але і з етичністю. Етичність прийомів полягає в тому, що вони не можуть суперечити нормам моралі. З цього приводу вчені висувають різні погляди, що часом доповнюють, а частіше суперечать одні одним.

Так, А. Н. Васильєв відзначає, що з погляду моралі прийоми недопустимі, якщо вони застосовані чи поєднані з: насильством і погрозами насильства; обманом; використанням культурної відсталості і релігійних забобонів; використанням аморальних спонукань; будь-якими діями, що можуть за своєю формою чи інтенсивністю викликати помилкові показання чи самообмову; будь-якими діями, що принижують людську гідність; діями, що підривають авторитет органів досудового слідства.

Учені, А. Р. Ратінов і Н. І. Єфімова сформулювали загальні критерії допустимості засобів впливу:

- юридичний (відповідність духу і букві закону, дотримання прав громадян і виконання обов´язків);

- етичний (моральна прийнятність з погляду моралі і норм професійної етики);

- гносеологічний (пізнавальна цінність і наукова

обґрунтованість);

- психологічний (урахування психологічних особливостей ситуації спілкування й індивідуальних особливостей її учасників).

Усі критерії допустимості застосування методів психологічного впливу В. Г. Лукашевич поділяє на змістовні і праксеологічні. До перших він відносить:

1. Правовий - пов´язаний з необхідністю керуватися при розробці і виборі тактичних засобів впливу, з одного боку, загальними вимогами кримінально-процесуального закону, з іншого - конкретними приписами нового КПК України (2012 р.), що регламентують порядок (правила) проведення окремих слідчих дій і встановлюють їх особливий процесуальний режим.

2. Гносеологічний - призначений для визначення пізнавальної придатності (цінності) прийомів впливу, кінцевою метою яких є одержання повної і достовірної інформації - встановлення істини у справі.

3. Інформаційний - його введення обумовлене інформативним характером змісту прийомів скеровуючого впливу.

4. Етичний - пов´язаний з вимогами дотримання загальних принципів моралі, що діють у суспільстві, а також специфічних приписів щодо норм професійної етики.

5. Тактичний - передбачає при конструюванні тактичних прийомів дотримання певних правил.

6. Психологічний - покликаний визначати і якоюсь мірою обмежувати межі й цільову спрямованість скеровуючого впливу.

До інших учений відносить доцільність, надійність, продуктивність, рентабельність, безпечність і раптовість.

На думку Р. С. Бєлкіна, слід виокремити такі критерії (умови) допустимості засобів і прийомів: а) законність, тобто несуперечливість букві й духу закону; б) вибірковість дії, тобто спрямованість впливу тільки на певних осіб і нейтральність стосовно інших; в) моральність, тобто відповідність принципам моралі.

До вищевказаних критеріїв С. Ю. Якушин долучає додаткову наукову обґрунтованість і ефективність прийомів, а Н. А. Селіванов визначає три групи критеріїв: загальнонаукові, правові та етичні.

Низку конкретних заборон стосовно морального боку прийомів виокремив І. Є. Биховський, зокрема: не принижувати честь і гідність особи, не використовувати непоінформованість учасника злочину з правових питань, не сприяти розвитку низьких почуттів, відкрито аморальних вчинків тощо.

Дослідники Є. Д. Лук´янчиков і В. С. Кузьмичов як вихідні положення для визначення допустимості засобів, прийомів і методів виокремлюють такі: примусовий характер слідчої діяльності; недопустимість отримання інформації шляхом погроз, насильства, обману та шантажу.

Виділення названих вище критеріїв має важливе значення в плані обмеження психологічного впливу і психологічного насильства, що визначено передумовою до використання тактичних прийомів. Як можна бачити з наведеного переліку, критеріями допустимості визначаються найрізноманітніші і досить різнорівневі умови (вимоги), з яких одні мають досить загальний характер, інші - досить конкретні. Всі автори одноголосно твердять про недопустимість обману. Однак щодо того, що ж саме трактувати обманом, а що - допустимим рівнем маневрування інформацією, їх погляди діаметрально протилежні.

Проаналізувавши запропоновані класифікації, ми бачимо наявність плутанини щодо виділення критеріїв допустимості психологічних методів впливу, тому що підходи до їхньої систематизації в багатьох авторів не є сумісними. Для впорядкування й систематизації критеріїв допустимості пропонуємо три базові характеристики, які, на наш погляд, найбільшою мірою визначають допустимість застосування того чи іншого методу психологічного впливу й відмежовують його від насильства, - законність, етичність й інформативність (пізнавальна цінність).

Законність регламентується Законом України «Про міліцію», КПК України, КК України та іншими нормативними документами.

Етичність окреслюється морально-етичними нормами, Етичним кодексом працівника міліції.

Інформативність обумовлена результативністю слідчої діяльності, тобто отриманням чи неотриманням необхідної інформації.

Використання психологічних прийомів не може розглядатися лише як спосіб впливу на підозрюваного з метою одержання його зізнань, що самі по собі без підтверджуючих даних, які б випливали з них, нічого не значать. Психологічні прийоми є засобами виявлення джерел інформації, що сприяють встановленню обставин розслідування подій.

Аналізуючи допустимість і правомірність використання прийомів і засобів у слідчій діяльності, необхідно виходити з їхньої сутності й сумлінності осіб, які їх застосовують.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І ПІДГОТОВКИ

1. Дайте визначення поняття «психологічний вплив».

2. Проаналізуйте зростання ролі використання методів психологічного впливу для розслідування злочинів в історичному контексті.

3. У чому полягають особливості використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності країн ближнього та дальнього зарубіжжя?

4. Проаналізуйте основні напрямки вивчення психологічного впливу.

5. Охарактеризуйте загальні принципи використання методів психологічного впливу.

6. У чому полягають основні напрямки вивчення психологічного впливу?

7. Розкрийте та проаналізуйте три основних стратегії впливу за Г. А. Ковальовим («імперативна», «маніпулятивна», «розвиваюча»).

8. Охарактеризуйте особливості установок на взаємодію у міжособистісних відносинах за Є. Л. Доценком (домінування, маніпуляція, суперництво, партнерство і співдружність).

9. Проаналізуйте види психологічного впливу на особистість за О. В. Сидоренко.

10. Дайте визначення та розкрийте сутність методів психологічного впливу, що застосовуються слідчими у розслідуванні злочинів.

11. Дайте визначення поняття «психологічне примушення» та розкрийте сутність його основних прийомів.

12. Розкрийте сутність прийомів правомірного психологічного впливу в ситуаціях протидії слідству.

13. Розкрийте сутність поняття «допустимий психологічний вплив»?

14. Дайте визначення та охарактеризуйте загальні критерії допустимості методів психологічного впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності : навч. посіб. / В. Г. Андросюк. - К. : УАВС, 1994. - 106 с.

2. Баев О. Я. Тактика следственных действий : учеб. пособие / О. Я. Баев. - Воронеж : МОДЭК, 1995 - 224 с.

3. Бакін В. П. Тактика допиту : навч. посіб. / В. П. Бакін, В. К. Весельський. - К. : Правник, 1997. - 64 с.

4. Бараненко Б. І. Психологія оперативно-розшукової діяльності: навч. посіб. / Б. І. Бараненко. - К. : Центр навч. л-ри, 2007. - 272 с.

5. Барко В. І. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності : навч. посіб. / В. І. Барко, Ю. Б. Ірхін, Т. Р. Морозова, Д. Й. Никифорчук. - К. : РВЦ КНУВС ; Друкарня МВС, 2007. - 96 с.

6. Бедь В. В. Юридична психологія : навч. посіб. / В. В. Бедь. - К : МАУП, 2004. - 436 с.

7. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія / В. К. Весельський. - К. : Правник ; НАВСУ, 1999. - 126 с.

8. Гончаренко В. Г. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві : навч. посіб. / В. Г. Гончаренко, Ф. М. Сокиран. - К. : УАВС, 1994. - 48 с.

9. Гуменюк О. Є. Психологія впливу : монографія / О. Є. Гуменюк. - Тернопіль : Екон. думка, 2003. - 304 с.

10. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. - М. : ЧеРо ; Изд-во МГУ, 2000. - 342 с.

11. Еникеев М. И. Юридическая психология : учеб. для вузов / М. И. Еникеев. - М. : Норма - Инфра, 1999. - 517 с.

12. Інструкція з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України від 9 серп. 2012 р. № 686. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/ таіп/ик/риЬ^їі/аі1ісІв/757119.

13. Кабаченко Т. С. Методы психологического воздействия : учеб. пособие / Т. С. Кабаченко. - М. : Пед. о-во России, 2000. - 544 с.

14. Коновалова В. Е. Криминалистическая тактика: теории и тенденции : учеб. пособие / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. - Харьков : Гриф, 1997. - 256 с.

15. Коновалова В. Е. Юридична психологія: академічний курс / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. - К. : Ін Юре , 2004. - 424 с.

16. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26.

17. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України Законом № 4651-УІ від 13.04.2012 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-УІ від 13.04.2012 р. - Х. : Право, 2012. - 392 с.

18. Кузьмичев В. С. Теория и практика следственной деятельности : монография / В. С. Кузьмичев. - К. : Правник, 1997. - 246 с.

19. Лісовський П. М. Маніпуляція свідомістю: сутність, структура, механізм у сучасному трансформованому суспільстві (соціально-філософський аналіз): монографія / П. М. Лісовський. - К. : НТУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - 200 с.

20. Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования / В. Г. Лукашевич. - К. : УАВД, 1993. - 194 с.

21. Луцик А. Межі психологічного впливу на допитах / А. Луцик // Вісник прокуратури. - 2002. - № 3 (15). - С. 93-95.

22. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан : науч.-практ. изд. / А. Р. Михайленко. - Киев : Юринком Интер, 1999. - 448 с.

23. Методи та прийоми цілеспрямованого психологічного впливу при оперативному опитуванні : метод. рек. / В. Д. Берназ, С. М. Мельник, Г. В. Подройко, О. М. Хлівний, О. М. Цільмак. - О. : РВВ ОДУВС, 2007. - 71 с.

24. Мілорадова Н. Е. Методи психологічного впливу в процесі розслідування злочинів : навч. посіб. / Н. Е. Мілорадова, Л. М. Балабанова. - Х. : Харк. нац. ун-т внутр. оправ, 2007. - 72 с.

25. Морозов А. В. Психология влияния / А. В. Морозов. - СПб. : Питер, 2001. - 512 с.

26. Про організацію взаємодії´ органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 14 серп. 2012 р. № 700. - Режим доступу: http://mvs.gov. ua/mvs/control/main/uk/pu blish/a^ide/757119.

27. Положення про органи досудового розслідування [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України від 9 серп. 2012 р. № 686. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/ control/main/uk/publish/article/757119.

28. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листоп. 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004) / ред. В. Т. Маляренко. - К. : Ін Юре, 2004. - 335 с. - Офіц. вид.

29. Прикладная юридическая психология : учеб. пособие для вузов / под ред. A. М. Столяренко. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 639 с.

30. Професійна психологія в органах внутрішніх справ. Загальна частина : курс лекцій / B. Г. Андросюк, Л. І. Казмиренко, Г. О. Юхновець, В. С. Медведєв. - К. : УАВС, 1995. - 111 с.

31. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов : учеб. пособие / под ред. Г. В. Дубова и А. В. Опалева. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Щит-М, 2001. - 384 с.

32. Психология и педагогика в правоохранительной деятельности : учеб. пособие / под ред. И. Д. Мариновской. - М. : Щит, 2001. - 240 с.

33. Ратинов А. Р. Психология допроса обвиняемого : метод. пособие / А. Р. Ратинов, Н. И. Ефимова. - М. : Свет-М, 1988. - 114 с.

34. Сокиран Ф. М. Сучасні концепції психологічного впливу на досудовому слідстві : монографія / Ф. М. Сокиран. - К. : НАВСУ ; Правник, 2002. - 172 с.

35. Столяренко А. М. Психологические приемы в работе юриста : практ. пособие / А. М. Столяренко. - М. : Юрайт, 2000. - 288 с.

36. Чалдини Р. Психология влияния / Р. Чалдини. - СПб. : Питер, 2000. - 272 с.

37. Чуфаровский Ю. В. Психология оперативно-розыскной деятельности. - 2-е изд., доп. / Ю. В. Чуфаровский. - М. : МЗ-Пресс, 2001. - 208 с.