• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

6.7. Правомірний психологічний вплив на осіб, які протидіють розслідуванню

Подолання протидії підслідної особи потребує високого рівня професіоналізму та володіння правомірними методами психологічного впливу. Ці методи відрізняються від психологічного насильства. Законодавством заборонено застосовувати насильство, погрози та інші незаконні дії для отримання показань. До психологічного насильства відносять підказуючі і навідні питання, погрози, необґрунтовані обіцянки, маніпуляцію помилковою інформацією, використання низовинних спонук і т.п.

Від засобів і прийомів неправомірного психологічного насильства, пов´язаних з отриманням бажаних слідчому свідчень, слід відрізняти правомірні прийоми психологічного примушування. Ефективне застосування психологічного примушування - основа тактичної майстерності слідчого. Все кримінальне судочинство основане на передбачених законом примусових діях щодо учасників кримінального провадження.

Психологічне примушування - це вплив на протидіючу слідчому особу шляхом створення такої ситуації, в якій виявляється приховувана нею інформація всупереч її бажанню. Наприклад, тактично цілеспрямована система питань може виявити бажання допитуваної особи, факти і деталі, які можуть бути відомі тільки особі, причетній до вчинення злочину.

Отже, зустрічаючись із наполегливою відмовою допитуваного, слідчий використовує жорсткі прийоми психологічного впливу, однак вони не повинні бути пов´язані з упередженою позицією слідчого. Слідчий впливає не на зміст свідчень, а на мотиваційну сферу допитуваного (шляхом роз´яснення переваги юридичного значення наявних доказів, особливою системою їх пред´явлення і т. п.).

Слідчими можуть бути використані всі прийоми психологічного впливу, основані на ефекті блокування можливих ухилень допитуваної особи від правдивих свідчень, коли слідчий, передбачаючи можливі ухилення, наперед блокує їх, демонструє їхню безперспективність і тим самим спонукає до правдивих свідчень. Не вдаючись до дезінформації, слідчий може широко використовувати можливість різнопланового трактування підслідною особою наявної у справі інформації.

Кожен прийом правомірного психологічного впливу має своє завдання, яке вирішується підслідною особою на основі інформації, що є у неї. Вузлові питання, все найбільш значуще для неї важливо «подати» у момент її найбільшої психічної активності, але з несподіваного боку. При цьому різко підвищується значущість одержуваної інформації - відбувається її емоційна генералізація.

У випадках, коли послідовно задані слідчим питання асоціюються зі справжніми подіями, виникає враження широкої обізнаності слідчого про ці події. Але навіть одиночні запитання, що мають самостійне значення, повинні бути всесторонньо осмислені слідчим як чинник психологічного впливу. Різні редакції одного і того ж за суттю питання можуть потрапити на різне мотиваційне підґрунтя підслідної особи.

Суть психологічного впливу полягає не в нагнітанні страху і не в спокушанні підслідної особи необґрунтованими обіцянками, а в переконанні її дієвими засобами в перевагах гідної, чесної поведінки.

Тактичні прийоми, що базуються на правомірному психологічному впливі, створюють психологічні умови, що полегшують протидіючій особі перехід від брехні до правди. Для цього необхідно знати дійсні мотиви відмови, подолати негативну позицію особи, що склалася, переконати її в недоцільності вибраної поведінки. При цьому слідчий впливає на позитивні якості особистості. Приниження особи, висунення на передній план її негативних якостей веде до особової конфронтації, відходу індивіда від небажаного для нього спілкування.

Не зломити волю підслідної особи, а трансформувати злу волю в добру - таке психологічне завдання слідчого в ситуаціях протидії.

Отже, всі способи психологічного впливу на тих осіб, які проходять у справі, повинні бути правомірними. Використання яких би то не було прийомів психологічного насильства є протиправним.

Слідчому необхідно знати чітку межу між правомірними і неправомірними прийомами розслідування: психологічний вплив є правомірним, якщо він не обмежує свободу волевиявлення особи, яка проходить у справі, не спрямований на вимагання бажаних слідчому свідчень. Все те, що обмежує свободу волевиявлення обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого і свідка, завдає збитку розкриттю істини і є протизаконним.

Правомірним є будь-який тактичний прийом психологічного впливу, якщо він не спрямований на вимагання зізнання, не пов´язаний з порушенням норм моралі, відвертою брехнею, подавленням волі підслідної особи.

Прийоми правомірного психологічного впливу - це подолання протидії слідству. Розкриття суті і значення відомої інформації, безглуздя помилкових свідчень, безперспективності позиції відмови - основа стратегії слідчого в ситуації протидії слідству.

Для реалізації цієї стратегії потрібна висока рефлексивність, інформаційна проникливість, гнучкість, здатність використовувати отриману інформацію для процесу розслідування.

Під час подолання протидії осіб, які намагаються дезінформувати слідство, перевага об´єктивно на стороні слідчого. Він знає матеріал справи, має можливість ретельно підготуватися до допиту, вивчити особистість допитуваного, його сильні і слабкі сторони, особливості його поведінки в конфліктних ситуаціях, використати систему ефективних прийомів подолання протидії.

Відповідно, тактичний прийом психологічного впливу на особу, яка бере участь у кримінальному провадженні, є правомірним, якщо не порушено жодну з перелічених нижче вимог. Тобто психологічний вплив не повинен:

- ґрунтуватися на непоінформованості обвинуваченого (підозрюваного) або інших осіб у правових питаннях;

- принижувати гідність особи і обмежувати свободу її волевиявлення;

- насильницьки спонукати обвинуваченого до визнання неіснуючої провини, до обмови невинних, до дачі помилкових свідчень.

Судова психологія рекомендує ряд прийомів правомірного психологічного впливу в ситуаціях протидії:

- ознайомлення протидіючої особи із системою наявних доказів, розкриття їх юридичного значення, переконання в даремності протидії слідчому; роз´яснення переваг щиросердого каяття;

- створення в особи суб´єктивних уявлень про обсяг доказів та фактичну наявність доказів;

- виправлення помилкових уявлень про непоінформованість слідчого;

- створення умов для дій підслідної особи, що ведуть до її викриття; тимчасове потурання прийомам, сукупність яких може мати викривальне значення;

- система пред´явлення доказів за зростаючою їх значущістю, раптове пред´явлення найбільш значущих, викривних доказів;

- здійснення слідчим дій, що допускають їх багатозначне тлумачення підслідною особою;

- використання раптовості, дефіциту часу та інформації для продуманих контрдій протидіючої особи;

- демонстрація можливостей об´єктивного встановлення приховуваних обставин незалежно від його свідчень;

- пред´явлення речових доказів і розкриття їх викривного значення, можливостей судової експертизи;

- постановка перед підслідною особою розумових завдань, пов´язаних із логікою події, що розслідується.

Спілкування зі злочинцем часто є маніпулятивним, коли злочинець намагається виступити в ролі активного суб´єкта, що контролює ситуацію. Майстерність слідчого часто полягає в тому, щоби вчасно виявити ігрову поведінку, провести викриття маніпуляції або контргру і налагодити ефективну взаємодію щодо з´ясовування істини. У цьому складному комунікативному процесі важливими професійними комунікативними якостями є: контроль свого стану особистості, що впливає на сприйняття ситуації і взаємодію зі злочинцем; чутливість до стану особистості правопорушника, уміння встановити продуктивний зв´язок із його об´єктивним станом особистості, в якому можлива подальша робота. Для цього слідчі використовують різноманітні прийоми психологічного впливу.

На основі поглядів О. В. Сидоренко щодо психологічного впливу в спілкуванні розглянемо деякі види впливу, що можуть бути застосовані слідчим у професійній діяльності.

Таблиця 6.2. Види психологічного впливу, що можуть мати місце під час проведення слідчих дій

Види впливу	Визначення	Засоби впливу
1. Переконання	Свідомий, аргументований слідчим вплив на іншу людину або групу людей з метою зміни їхнього судження, ставлення, наміру чи рішення	- зрозумілі, чітко сформульовані аргументи, пред´явлені учаснику розслідування злочину в прийнятному для нього темпі і зрозумілій термінології (метод розгорнутої аргументації); - відкрите визнання як сильних, так і слабких сторін рішення, котре дає можливість зрозуміти, що ініціатор впливу бачить обмеження цього рішення (метод двосторонньої аргументації); - отримання згоди на кожному кроці доказів (метод позитивних відповідей Сократа)
2. Самопросування самовисування	Демонстрація своєї компетентності та кваліфікації (щоб оцінили, помітили і завдяки цьому отримати переваги)	Реальна демонстрація слідчим своїх можливостей, компетентності, показ сертифікатів, дипломів, офіційних відповідей, друкованих робіт тощо; розкриття своїх особистих цілей; формування своїх запитів і умов, щоб бути оціненим і завдяки цьому одержати переваги у спілкуванні
3. Навіювання (сугестія)	Свідомий не аргументований вплив на учасника процесу розслідування з метою зміни його стану, ставлення, схильності до певних дій	Особливі індивідуальні якості слідчого; особистий авторитет; використання умов і оточення, які посилюють сугестію (приглушене освітлення, ритмічні звуки та ін.); вибір того, хто найбільше піддається впливу
4. Зараження	Передача свого стану або ставлення іншій людині або групі, котрі певним чином переймають цей стан або ставлення. Стан може передаватись як мимоволі, так і довільно	Висока динаміка й енергійність особистої поведінки слідчого; артистизм; інтеграційне залучення партнерів; поступове нарощування інтенсивності дій; індивідуалізований погляд в очі; торкання як прояв емпатії, наприклад, до жертви злочину.
5. Наслідування	Здатність слідчого викликати бажання бути подібним до себе. Така здатність може виявлятись як мимоволі, так і використовуватися довільно	Демонстрація слідчим публічного визнання свого досвіду, знань та вмінь (популярність); демонстрація високої майстерності; приклад відважності, милосердя, служіння ідеї; новаторство; особистий «магнетизм» тяжіння; «модна» поведінка й оформлення зовнішності; заклик до наслідування
6. Схильність	Формування і розвиток слідчим в учасника процесу розслідування позитивного ставлення до себе	Прояви слідчим особистої незвичайності і привабливості; демонстрація схильності, позитивного ставлення, наслідування; сприятливі міркування на адресу учасника процесу розслідування; надання певних послуг
7. Прохання	Звернення слідчого із закликом до конкретних дій з метою задоволення його потреби чи бажання	Зрозуміле і ввічливе формулювання; прояви поваги до відмови, якщо виконання прохання є незручним або суперечить особистим цілям
8. Психологічне примушування	Вимога виконати розпорядження, яке підкріплене заборонами, категоричними вимогами, попередженнями, відкритими або прихованими погрозами та позбавленнями	Оголошення слідчим чітко та жорстко визначених термінів і способів виконання чогось без будь-яких пояснень і обґрунтувань; заборона і обмеження на обговорення; констатуюче залякування можливими наслідками; погроза покаранням, у грубих формах (заборона, категорична вимога, попередження)
9. Деструктивна критика	Висловлювання зневажливих думок про особистість або грубе засудження дій, осміювання справ і вчинків. Руйнівність такої критики в тому, що вона не дає змоги «зберегти обличчя», відволікає сили на боротьбу з негативними емоціями	Приниження слідчим особистості учасника процесу розслідування (підозрюваного) («Ви все одно не зрозумієте»); звертання уваги на те, що людина не здатна змінити (зовнішність, швидкість реакцій, тембр голосу); додаткове приголомшення справедливою критикою, коли людина пригнічена невдачею
10. Ігнорування	Навмисна неувага, розсіяність щодо партнера, його висловлювань і дій. Сприймається як ознака зневажливості і неповаги, однак у деяких випадках ігнорування є тактичною формою відповіді на нетактовність партнера по спілкуванню	Демонстративний пропуск слідчим слів партнера «мимо вух»; невербальна поведінка, що може свідчити про неуважність; невиконання обіцянок (або виконання із запізненням) без пояснень; раптова зміна теми розмови
11. Маніпулювання	Приховане спонукання до переживань, певних станів, зміни відношень, рішень, дій, які необхідні для досягнення слідчим своїх цілей.	Порушення особистого простору; різке прискорення або зменшення темпу бесіди; дратування («Вас що, так легко засмутити, знервувати, обдурити, підкорити?»); підохочування висловлюваннями («Навряд чи це Ви зможете зробити, це занадто складно для Вас»); «невинний» обман, введення в оману; замасковані під малозначущі і випадкові висловлювання, які можуть бути прийняті як непорозуміння; перебільшена демонстрація своєї слабкості, недосвідченості, некомпетентності, щоб розбудити прагнення учасника процесу розслідування допомогти, надати цінну інформацію.

Деякі види впливу можуть використовуватися учасниками деструктивно, особливо у випадках, коли допитувані протидіють встановленню істини. Щоб нейтралізувати деструктивний вплив допитуваних, слідчий повинен мати певні знання і навички протистояння впливу. Кожному виду впливу можуть бути протиставлені різні види психологічного протистояння (контрвпливу), і, крім того, той самий вид протистояння може використовуватися стосовно різних видів впливу.

Таблиця 6.3. Види психологічного протистояння впливу

Вид протистояння впливу	Визначення
Контраргументація	Свідома аргументована відповідь слідчого на спробу переконання, що спростовує або оспорює докази ініціатора впливу
Психологічна самооборона	Застосування слідчим мовних формул та інтонаційних засобів, що дозволяють зберегти цілковите самовладання і виграти час для обмірковування подальших кроків у ситуації деструктивної критики, примушення і маніпуляції
Інформаційний діалог	Прояснення позиції партнера по взаємодії і власної позиції шляхом обміну запитаннями і відповідями
Конструктивна критика	Підкріплене фактами обговорення показань (цілей, засобів або дій) учасників розслідування злочинів та обґрунтування їхньої невідповідності фактичним даним
Конфронтація	Відкрите і послідовне протиставлення слідчим своєї позиції і своїх вимог особі, яка здійснює протидію
Енергетична мобілізація	Навмисна активація чинників, що живлять, відновлюють і підсилюють енергію; опір слідчого спробам, що здійснюють інші учасники процесу розслідування злочину, передати йому певний стан, ставлення, намір або спосіб дії
Творчість	Застосування слідчим творчого підходу щодо прийняття рішення відносно поведінкових проявів особи; створення нового зразка, прикладу, що зневажає впливом або долає його
Відхилення	Прагнення, з боку слідчого, уникати будь-яких форм взаємодії з ініціатором впливу (наприклад, свідомий невиклик на допит протягом деякого часу)
Відмова	Висловлення слідчим своєї незгоди виконати прохання ініціатора впливу
Ігнорування	Дії слідчого, що спрямовані на свідоме несприйняття слів, дій, почуттів з боку особи, яка намагається вплинути на нього