• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

6.2. Досвід використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності країн близького та далекого зарубіжжя

Міжнародне співробітництво правоохоронних органів, що розвивається, склалося у певну систему, в межах якої вирішуються питання дотримання поліцією прав людини, проблеми попередження злочинності, боротьби з нею і поводження із правопорушниками. Це співробітництво здійснюється як на міжурядовій, так і на неурядовій основі, часто шляхом прямих контактів поліцейських асоціацій і служб. Незалежно від соціально-політичних обставин у країні, культурного і освітнього рівня працівників правоохоронних органів і населення в цілому сутність психологічних методів впливу залишається незмінною, а їхні способи і засоби реалізації у кожній державі залежать від нормативно-правової бази, морально-етичних принципів, звичаїв, традицій. Тому використання методів впливу у правоохоронній діяльності виступає невід´ємною частиною процесу розслідування злочинів.

Методологічною основою, яка визначає принципові положення, суттєве трактування етичних і правових норм поліцейської етики у сучасних умовах, є прийнятий ООН «Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку» (1979 р.), а також прийняті ООН «Керівні принципи для ефективного виконання Кодексу» (1989 р.). Головну увагу в цих документах приділено проблемі прав людини і забезпеченню надійних юридичних і моральних бар´єрів на шляху довільного і можливого зловмисного використання своєї влади працівниками поліції та іншими «посадовими особами щодо підтримування правопорядку». Кодекс визначає, що «той, хто має поліцейське повноваження, зобов´язаний поважати і захищати права людини відносно усіх осіб». Він забороняє використання катувань як моральних, так фізичних, а також наголошує на тому, що сила може бути використана тільки у крайньому випадку за необхідності. Даний Кодекс у наступні роки послужив основою для низки кодексів працівників поліції США, Німеччини, Франції, Росії та України. Міжнародне співробітництво у сфері діяльності правоохоронних органів та їхніх професіональних проблем будується на основі інтеграції національного досвіду багатьох країн у цій сфері. ООН, розробляючи і всебічно обговорюючи в комісіях указаний Кодекс, також використала досвід ряду країн, а саме загальноєвропейський досвід.

Практично в усіх країнах Європи, у США етичний кодекс поліції діє поряд з присягою, доповнюючи її, розкриваючи більш докладно і дохідливо морально-етичний зміст принципів, норм та суспільних правил поведінки поліцейського на службі, у повсякденному житті, його ставлення до виконання професійного обов´язку, до громадян, до співпрацівників, до начальників. Курс поліцейської етики (деонтології) викладається у поліцейських академіях і коледжах. Етичні кодекси поліцейського широко використовуються у профорієнтації, підготовці кадрів поліції, у роботі з персоналом, системі професійно-морального виховання кадрів, моральному регулюванні їхньої поведінки, в оцінюванні діяльності і контролі. Тож у навчальних планах і методичних матеріалах поліцейських академій США на вивчення таких тем, як «Моральний кодекс», «Правила і приписи (слухачам академії)», «Суспільні відносини поліції», «Майстерність спілкування», «Закон етики поліцейських офіцерів» відводиться 15-20 відсотків навчального часу, крім того, етико-моральний аспект простежується у багатьох інших навчальних дисциплінах.

У червні 1996 р. у Страсбурзі (Франція) у рамках Ради Європи вперше був проведений міжнародний семінар «Етика поліцейської діяльності в умовах демократичної держави». У роботі семінару взяли участь представники 32 держав. Необхідно звернути увагу на те, що поряд із прийняттям етичних кодексів у країнах світу протягом останніх років з´явилося багато міжнародних документів, які докорінно змінили інститут прав та свобод людини, - це Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Міжнародний пакт про громадські та політичні права (1966 р.), Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Конвенція про попередження злочинів геноциду та покарання за нього, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та інші акти такого ґатунку, Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 р.).

Протягом останніх десятирічь у світі великого значення надається питанням захисту прав і свобод, честі та гідності громадян, а також використанню правомірних і допустимих методів впливу в правоохоронній діяльності. Підтвердженням цьому служать усі перелічені вище міжнародні документи, закони і законодавчі акти різних країн. Однак повна відмова від використання таких методів обеззброїть охоронців порядку перед злочинністю. Тому необхідне планомірне навчання молодого покоління правозахисників дієвого використання методів психологічного впливу.

У поліцейських системах західних країн професійна підготовка працівників поліції розглядається як суттєвий резерв підвищення ефективності поліцейської діяльності. Одним із головних напрямів такої підготовки є психолого-педагогічний аспект. У 70-80-ті роки ХХ ст. практично в усіх західних країнах були розроблені спеціальні навчальні та консультативні програми з основних питань взаємодії поліції та суспільства. Ці програми включають вивчення таких методів: метод налагодження взаємовідносин із населенням і вирішення конфліктів, які виникають між людьми; метод надання оперативної психологічної допомоги; спосіб збереження індивідуальної витримки поліцейських і боротьба зі стресами; метод психологічного впливу в різноманітних службових ситуаціях. У США тактика забезпечення особистої безпеки поліцейських у концентрованому вигляді знайшла своє вираження у «Зірці виживання», де кожен із променів означає: тактику, фізичні якості, екіпіровку, вміння володіти зброєю, інтелект. Центр зірки складає психологічна стійкість. Оригінальна методика навчання за програмою подолання конфліктних ситуацій розроблена в Гессенській школі поліції (Німеччина). В її основу покладено аналіз транзакції, за допомогою якого можна визначити причини й особливості поведінки людей. З цією метою розглядаються так звані «Я-стан» і «Я-рівні» для дорослих, дітей та батьків. Визначені стани мають відношення не до конкретного віку, а визначають поведінку будь- якої людини у будь-якому віці (ігри дітей в «дочки-матері», стан дорослих, коли вони радіють, як діти).

Уміння спілкуватися розглядається як необхідний елемент професіоналізму і поліцейських Великобританії. їхній головний принцип - «підтримка порядку на основі підтримки зв´язків», і звідси з´явився метод - «йти до людей». Цей метод не новий. Його досить часто використовують політики, не шкодуючи часу, грошей, енергії у період передвиборних кампаній, намагаючись особисто вплинути на якомога більшу кількість людей.

Розроблений у Німеччині метод аналізу тверджень був узятий на озброєння за океаном і був розвинений американськими спеціалістами. Вони створили його поліпшену модифікацію, розраховану на використання як судовим експертом-психологом, так і безпосередньо слідчим. Досвід використання цього методу за кордоном показує, що з його допомогою слідчий може переконатися, з ким має справу - із правдивою чи неправдивою людиною. Рекомендується використовувати метод на стадії підготовки до допиту. Це дозволить обрати правильну тактику подальшого допиту і полегшить вирішення завдання щодо отримання правдивих показань. Успішному вирішенню даної ситуації сприяють знання, яких набувають, наприклад, детективи в Академії ФБР у межах курсу «Інтерв´ювання та допит».

Заслуговують на увагу деякі програми психологічної підготовки працівників поліції у США. Наприклад, у департаменті штату Індіана організовані спеціальні курси з вивчення тактики і стратегії поведінки в екстремальних ситуаціях. У поліцейській школі м. Брисбен (Австралія) викладається спеціальний курс «Відносини між людьми».

Перераховані методики психологічної підготовки поліцейських кадрів одержали підтримку і високо оцінені як у поліцейських, так і в університетських колах. Використання цих методик виправдане у практичній поліцейській діяльності.

Протягом останніх десятирічь за кордоном активізувались дослідження у таких галузях: в оцінці ефективності нетрадиційних методів розслідування злочинів (або, за Г. К. Салсбергом, використання гіпнозу для активізації пам´яті свідків та потерпілих; залучення людей з екстраординарними здібностями для розкриття злочинів); щодо проблематики віктимології (вивчення злочинів із позиції відносин і особистості жертви); щодо з´ясування ролі феномена «стигматизації» у розвитку злочинності (або, за Г. Беккером, вплив покарання як «суспільного клеймування»);

вивчення «системи злочинної поведінки» (або, за Д. Клеммерсом, через вивчення впливу групового способу життя, специфічних субкультур); аналіз ефективності різноманітних виправних програм (або, за Кларком, через вивчення впливу психотехнологій ресоціалізуючого і реабілітуючого впливу на зниження рецидиву). За даними Інституту Макса Планка (Німеччина), у 1994-1996 рр. у правоохоронних органах країн Західної Європи працювало більше 3,5 тис. психологів. Існує значна кількість спеціалізованих наукових центрів і академічних інститутів, у яких проводяться наукові дослідження проблеми юридичної психології на замовлення, у тому ж числі і з питання вивчення методів психологічного впливу.

Органи поліції ряду країн - США, Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Ізраїлю - протягом останніх тридцяти п´яти років у певних ситуаціях для активізації репродуктивних процесів пам´яті громадян використовують метод «слідчого гіпнозу». У результаті застосування методу допитуваний повідомляє додатково від 70 % до 90 % інформації, яка має важливе значення для розкриття злочину. У ситуаціях, коли звичайні методи допитування безрезультатні, внаслідок розвитку у допитуваного амнезії різноманітного походження, застосування спеціальних гіпнотичних прийомів активізації репродукційних процесів пам´яті допомагає людині згадати додаткову інформацію. Найбільше розповсюджений слідчий гіпноз у США, де він застосовується, безпосередньо, працівниками поліції Вашингтона, Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Сіетла, Денвера, Х´юстона та інших міст, а на загальнофедеральному рівні - ФБР, Адміністрацією по контролю застосування законів про наркотики. Зарубіжна практика показала доцільність застосування гіпнорепродукції в ході розслідування тяжких злочинів: убивств, розбоїв, пограбувань, ґвалтувань, викрадень людей, вимагань.

У діяльності правоохоронних органів США також знайшов своє застосування поліграф і нетрадиційні методи одержання інформації. Однак за рішенням Верховного суду будь-яке примушування до випробувань на поліграфі вважається порушенням 5-ї поправки до Конституції, яка дає право на відмову від самозвинувачення. Під нетрадиційними (неординарними) методами одержання інформації маються на увазі способи одержання людиною інформації позапочуттєвим шляхом у формі ясновидіння або відповіді іншої особи на питання, яке подумки ставить оператор-пошукач. До таких методів відносимо і телепатію - «читання» однією особою думок іншої без будь-якого контакту. У 60-х роках ХХ ст. у США поліцейське управління м. Лос-Анджелеса проводило активні дослідження щодо

запровадження у криміналістичну практику слідчого гіпнозу і парапсихологічних методів одержання оперативної інформації. І якщо у першому випадку була доведена досить висока ефективність методу, то у другому - результат пошукових дій залишився проблематичним.

Серед найбільш відомих публікацій сучасного періоду можна назвати такі: Г. Тох «Правова і кримінальна психологія» (Нью- Йорк, 1961 р.), Д. Гросс «Кримінальна психологія»(1989 р.), Абрахамсен «Кримінальна психологія» (Нью-Йорк, 1961 р.), Р. Луваж (бельгійський криміналіст і психотерапевт) «Психологія і злочинність» (Гамбург, 1956 р.). Відомий психолог Г. Ю. Айзенк розглянув психологічні аспекти скоєння і мотивації злочинів у книзі «Психологічні підходи до злочинів і покарання: Теорія, розвідки, практика» (США, 1984 р.). У збірці «Біологія, злочинність і етика» більше тридцяти американських авторів розробляють клінічний підхід до боротьби зі злочинністю (США, 1985 р.). У 1996 р. у Словаччині було надруковано збірник «Основи поліцейської психології», а в 1998 р. - «Вступ у поліцейську психологію». У 1996 р. на базі міжнародної конференції службовців поліції у Любляні (Словенія) було опубліковано двотомне видання «Діяльність поліції у Центральній і Східній Європі», де в окремому розділі «Організаційна психологія і діяльність поліції» розглядались питання застосування методів психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації під час розслідування злочинів.