Економічна дипломатія та економічна безпека України
4.1. Зміна форм торгівлі, її структуризація та ризики і переваги вступу України до СОТ
Існуючі проблеми організаційної структури світової економіки та еволюція її основи – капіталовкладень, визначає характер змін і в системі товарообміну. У цьому напрямку важ-ливу роль відіграє економічна дипломатія. Торговий компонент на рівні національної по-літики визначив характер дипломатичної діяльності окремих країн у досягненні своїх ін-тересів за кордоном, доки функціональна перевага міжнародних інвестицій не отримала під-кріплення з організаційної точки зору і не перетворила торгову дипломатію в економічну. Сучасну торгівлю сформував не тільки ринок, але й державна діяльність щодо забезпечення національних інтересів на світовому ринку.
Отже, по-перше, традиційна зовнішня торгівля перестала бути єдиним каналом реа-лізації національних товарів і послуг за кордоном. ТНК зробили можливим продаж продукції, яка вироблена за національною технологією і на базі вивезених інвестицій однієї країни, із значним змістом її сировини та комплектуючих в кінцевій продукції, з чужої території. Від-повідно, така операція вже не може враховуватися зовнішньоторговою статистикою. Світова торгівля виявляється ширшою, ніж сума звичайних зовнішньоторгових операцій усіх країн.
По-друге, у світовій торгівлі, яка характеризується обсягами продажу-купівлі товарів і послуг між країнами, частка незалежних торгових партнерів гостро скорочується та складає не більше однієї третини. Інакше кажучи, сукупний об’єм продажу усіх іноземних філій є про-даж, пов’язаний з ліцензіями, отриманими фірмами, які не входять у ТНК, плюс торгівля все-редині фірми.
По-третє, структура світової торгівлі характеризується зростаючою роллю послуг, де боротьба за відповідний розвиток цього ринку і його окремих сегментів є одним із напрямів гострої конкуренції. Сформувалась електронна торгівля завдяки телекомунікаціям і інформа-ційним технологіям; об’єктом експорту є також послуги в області бухгалтерського обліку, медичного обслуговування, комп’ютерної інформації тощо. Майкл Портер виділяє три форми інтенсивного розвитку цієї сфери:
1) мобільні покупці спрямовуються у ту країну, де послуги більш високої якості;
2) фірми однієї країни надають послуги в інші країни через використання для цього власного персоналу і технічних засобів;
3) фірми цієї країни надають послуги в інші країни через сервісні фірми, які зна-ходяться за кордоном і обслуговуються персоналом з числа місцевих жителів.
І останнє, зміни відбулися у товарній структурі, напрямку і методах регулювання, в тому числі з використанням засобів економічної дипломатії. Відбуваються зміни у методах і цілях державного впливу на світову торгівлю. Основу цієї зміни складають узгоджені режими операцій, які розглядаються у зв’язку з рухом капіталу і відносяться до зовнішньої торгівлі.
Створення ТНК істотно змінило можливості для проведення торгово-економічних операцій на світовому ринку, у тому числі шляхом подолання труднощів національної влади. Багато ТНК реалізують за кордоном більшу частку усієї продукції, що ними виробляється. Наведемо методи, які використовують ТНК для досягнення ефекту: подолання торгових об-межень, обхід політичних труднощів, ліцензування, облік кон’юнктури попиту, поєднання науково-технічних досягнень різних країн.
Отже, можна стверджувати, що ТНК не вдаються до “традиційних” методів збіль-шення прибутку і впровадження конкурентної боротьби. Можливості торгівлі можуть бути збільшені (крім перерахованих вище методів) також й іншими методами державної політики. Один з таких напрямів – електронна торгівля, для успіху якої було багато зроблено еконо-мічною дипломатією.
Структуризація світової економіки і пов’язана з цим інтернаціоналізація господар-ського життя викликала прагнення різних країн установити “правила і принципи”, якими повинні керуватися всі учасники міжнародного господарського спілкування. Спочатку такі переговори, що стосувалися торгових мереж, домінували над іншими аспектами. Поступово, у міру зростання прямих іноземних капіталовкладень, вони стали виходити на перший план і визначати характер переговорного процесу, що відноситься до торгових справ.
У системі міжнародних організацій існує два етапи. Перший визначається механізмом з його ринково-орієнтовною спрямованістю. Інший – має політичну спрямованість. Поступово різниця між двома підходами (етапами) переставала мати принциповий характер. Новим явищем у даній області є створення Світової організації торгівлі (СОТ) [157].
Не дивлячись на наявність політичного етапу, СОТ сформувалась на базі першого підходу. Ринок і дипломатія провідних ринкових країн виступили у затвердженні такої ево-люції. У склад СОТ було запроваджено увесь комплекс торгово-економічних проблем, які обговорювалися у рамках першого напряму, а також ціла низка проблем, які не обгово-рювались, але стоять перед світовою економікою. Це дозволяє визначити наступні умови подальшого функціонування СОТ:
1. Розширення сфери діяльності. Сфера багатостороннього регулювання поширюється не тільки на торгівлю товарами, але на інші види товарів, які у силу різних причин з неї виведені: на послуги, інтелектуальну власність та низки заходів нетарифного характеру.
2. Доступ на ринки. Мається на увазі поступове скасування митних тарифів на готові вироби, усування нетарифних бар’єрів, лібералізація торгівлі текстилю і одягу.
3. Правила і дисципліна. Крім поширення сфери діяльності, вирішено посилити дис-ципліну у застосуванні антидемпінгових правил і конкретизувати визначення демпінгу у захисті патентів, авторських прав, торгових марок тощо. Необхідно ввести міжнародні стан-дарти захисту та їх виклик із бази зберігання.
4. Послуги. Основні види послуг – банківські операції, страхування, туризм, закор-донне будівництво.
5. Торгівля сільськогосподарською продукцією. Великі субсидії фермерам та захищені ринки в Європі і США поширюють демпінг шляхом заниження цін на шкоду експорту більш ефективним виробникам. Тому вирішено упорядкувати торгівлю сільгоспродуктів шляхом підтримки доходів землеробів з додержанням зобов’язань з імпорту та експорту [157].
Таким чином, розпочато процес створення нової торгово-економічної структури, яка охоплює майже усі великі сфери господарської діяльності у світовій економіці. Торгово-еко-номічна структура буде займатися торгівлею та інвестиціями світового господарства з усіма країнами-учасницями. Держава бере на себе зобов’язання виносити розбіжності на розгляд СОТ, де процедура розгляду буде менш важкою (арбітраж може тривати шість місяців, а у термінових випадках – три місяці). Рада СОТ буде керувати справами організації, якщо буде на це потреба.
Зміни у регулюванні міжнародної торгівлі за допомогою норм, які розроблюються у рамках СОТ, є результатом процесів глобалізації, які здійснюються в інтересах провідних промислово розвинутих країн, що викликає серйозний супротив зі сторони багатьох країн. Масові виступи під час конференції СОТ у м. Сієтлі (1999 р.) і аналогічні акції прихильників захисту соціальних цінностей, забезпечення гармонійного розвитку природи знову і знову показують усю складність ситуації теперішніх “правил гри” у світовій торгівлі.
На жаль, Україна опинилася поза зазначеними напрямами, в яких відбувається дина-мізація зовнішньої торгівлі. Структура експорту несе сировинний характер (енергоносії, руда, ліс). Відповідно країна не тільки втрачає ресурси, але й опиняється у вразливому фінансовому і товарному станах. При сприятливому зростанні цін створюється ілюзія розвитку, при погір-шенні ринкової кон’юнктури спостерігається протилежний ефект. А втім, навіть найсприят-лива зовнішньоторгова кон’юнктура породжує серйозні проблеми для української економіки.
Стратегічний курс сучасної торгової політики України, який спрямований на ефек-тивну інтеграцію країни у світову економіку, передбачає приєднання нашої країни до СОТ і включає низку наступних цілей:
– отримання кращих і недискримінаційних умов доступу для українських товарів і послуг на закордонні ринки;
– вплив розвитку експортних дій країни і “облагороджування” структури українського експорту;
– забезпечення достатнього ступеня захисту вітчизняних виробників в умовах відкри-тої економіки на основі використання умов і правил СОТ.
Заходи захисту економічних інтересів України при здійсненні зовнішньої торгівлі товарів включають:
– захист галузей української економіки і окремих господарських суб’єктів від не-сприятливого впливу іноземної конкуренції;
– забезпечення умов для ефективної інтеграції України у світову економіку;
– підтримка рівноваги платіжного балансу України за умов регулювання імпорту товарів;
– забезпечення потреби внутрішнього ринку у випадку критичної нестачі сільсько-господарських товарів шляхом регулювання експорту товарів;
– просування товарів, вироблених в Україні, на світовий ринок [157].
Необхідно також зауважити, що уряд має право не використовувати заходи, якщо їх введення може нанести збитки економіці, окремій галузі, інтересам значної частки споживачів за істотних причин, які мають загальнодержавну важливість.
Таким чином, Україна вирішує проблеми:
– забезпечення сприятливих умов для міжнародної інтеграції української економіки;
– розширення ринків збуту української продукції;
– формування економічного простору з країнами-учасницями [17].
За умов лібералізації зовнішньої торгівлі України та загострення конкуренції на сві-товому ринку товарів і послуг як завжди є актуальною проблема захисту інтересів вітчизняних товаровиробників.
Історичний екскурс вказує на те, що пройшло майже дванадцять років з того часу як Україна подала офіційну заяву до Секретаріату ГАТТ про своє прагнення приєднатися до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Із 49 країн-членів СОТ, які входять до складу Робочої групи з приєднання України до СОТ входять як країни, що пройшли, як Україна аналогічний шлях – Естонія, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Грузія, так і країни колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги – Чехія, Словенія, Словаччина, Румунія, Польща, Болгарія. Це обнадійливий факт, оскільки во-ни близькі до України і свого часу вирішували ті проблеми, що були зі вступом до СОТ [157].
Після однієї дворічної перерви (з 1998 по 2000 рр.) між сьомим і шостим засіданням робочої групи, яка загальмувала процес приєднання України до СОТ, лише на одинадцятому засіданні (27 жовтня 2003 р.) учасники засідання підтримали пропозицію голови робочої групи про перехід від підготовки елементів проекту звіту до роботи над повномасштабним звітом і, таким чином, Україна офіційно з цього часу вступила у завершальну стадію фор-мування зобов’язань, пов’язаних з членством у СОТ. Станом на 1.03.2004 р. Україна підписала двосторонні протоколи лише з 23 країнами, що є обов’язковим при вступі до СОТ, видано біля 30 нормативно-правових актів у тому числі укази Президента України, рішення Кабміну та Верховної Ради України. Після набуття членства річні внески України до бюджету СОТ ста-новитимуть біля 1600 тис. грн залежно від зростання обсягів світової торгівлі. Станом на 1.01.2006 р. Світова організація торгівлі нараховувала 150 членів, серед яких після 2000 р. увійшло лише 15 держав. Як бачимо, шлях до СОТ з кожним роком ускладнюється, якщо протягом року приєднується лише 3–4 держави.
Станом на 1.01.2006 р. у рамках двосторонніх переговорів Україною погоджено понад 99 % тарифних позицій. Україна заявила про приєднання до 18 із 19 існуючих секторальних угод та ініціатив СОТ. Проект розкладу специфічних зобов’язань у секторі послуг містить зобов’язання України приблизно у 150 підсекторах, що є найвищим показником навіть серед членів СОТ. Щодо можливих наслідків вступу України в СОТ, переважна більшість фахівців-економістів схиляється до того, що для України немає альтернативи, – це рівнозначно запи-танню – торгувати чи не торгувати зі світом? На нашу думку, 2007 рік стане роком вступу Ук-раїни до СОТ. За останніми прогнозами це відбудеться у листопаді 2007 р.
Багато вчених, досліджуючи можливі наслідки вступу України в СОТ, роблять прог-нози, підраховують економічну ефективність, складають економіко-математичні моделі, які досить громіздкі і не враховують усіх чинників та факторів впливу. Однак, коли політично всі питання вступу України до СОТ ухвалені, залишається лише вчасно оцінювати ситуацію і ко-ригувати економічну політику з метою зменшення негативних наслідків і збільшення потен-ційних переваг.
До переваг вступу України в СОТ на макроекономічному та на рівні виробників то-варів, робіт і послуг слід віднести те, що в результаті:
а) прискориться економічна реформа структурної перебудови, створяться стимули для підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств;
б) створяться у подальшому зони вільної торгівлі з ЄС, зміцниться економічна позиція України у міжнародному просторі;
в) відбудеться загальна лібералізація і детінізація, з якою бореться зараз Президент і уряд України, що сприятиме збільшенню надходжень в держбюджет завдяки зростанню екс-порту продукції;
г) покращиться інноваційно-інвестиційний клімат, захист інтелектуальних прав;
д) полегшиться доступ українських товаровиробників до світових ринків збуту товарів;
е) знизиться вартість, а відповідно підвищиться конкурентоспроможність українських товарів;
ж) надасться можливість врегулювання торговельних суперечок, застосування анти-демпінгових механізмів, зменшаться транспортні витрати завдяки вільному транзиту тери-торією країн-членів СОТ;
и) створиться прозоре, передбачуване ринкове середовище для підприємницької діяльності завдяки дотриманню норм з недопущення протекціонізму та дискримінації в торгівлі [149].
Рис. 4.1 – Переваги вступу України до СОТ
До ризиків чи негативних наслідків (рис. 4.2) слід віднести:
а) скорочення виробництва і банкрутство окремих дотаційних підприємств внаслідок зменшення прямої підтримки зі сторони держави;
б) може статися витіснення дешевим імпортом вітчизняних товарів;
в) антидемпінгові заходи щодо продукції металургійного комплексу можуть призвести до значних збитків;
г) існує проблема конкурентоспроможності металургії;
д) загострення конкурентної боротьби між національними та іноземними виробниками цукру, молокопродуктів, овочів та фруктів;
е) звуження внутрішнього ринку збуту для національних товаровиробників;
ж) зростання експорту деяких товарів сільського господарства може спричинити підвищення цін на них на внутрішньому ринку;
и) на першопочаткових стадіях необхідно буде стандартизувати продукцію на відпо-відність її європейським стандартам [149].
Рис. 4.2 – Негативні наслідки вступу України до СОТ
У зв’язку з цим, у державній політиці вступу України до СОТ пріоритетними мають бути наступні завдання і напрями їх реалізації:
– вироблення цілісної державної концепції та ґрунтовних програмно-цільових підходів уряду, суб’єктів державного управління макро- та мезорівнів, законодавчих і виконавчих органів у сфері міжнародного співробітництва;
– комплексна оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-ім-портної діяльності на основі виваженої оцінки ролі та місця України у СОТ;
– правове й організаційно-інституційне закріплення переходу до переважно економіч-них та правових методів регулювання міжнародної торговельної діяльності;
– створення чіткої системи пріоритетів розвитку експортного потенціалу з обґрунту-ванням напрямів національної спеціалізації при застосуванні відповідних організаційних та фіскальних методів;
– нормативно-правове, а також політико-структурне забезпечення пріоритетного роз-витку експортного виробництва високотехнологічних товарів і виробів із високим ступенем переробки, зокрема засобами зменшення або скасування ПДВ на експорт;
– застосування економічно виправданої промислової, кредитної, податкової, органі-заційної політики сприяння експортному виробництву вітчизняними товаровиробниками;
– приведення нормативно-правової бази зовнішньої торгівлі у відповідність до кри-теріїв СОТ з урахуванням досвіду індустріально розвинутих країн, тих постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, які випередили Україну на шляху реформ;
– забезпечення диференційованого підходу до оподаткування за рахунок приведення розміру податків у відповідність до якості, конкурентоспроможності та глибини переробки продукції;
– надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній зі страхування і перестрахування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвес-тиційних ризиків у цій сфері, підключення до ефективного страхування справи банківської системи;
– поступове скасування обов’язкового продажу валютної виручки;
– сприяння формуванню конкурентного середовища в експортному виробництві за рахунок протидії спробам монополізації експортної діяльності, розширення кола підприємств-експортерів;
– забезпечення протекціоністської підтримки національних виробників за рахунок удосконалення засобів та інструментів регулювання імпорту, зокрема при активнішому ви-користанні антидемпінгових процедур;
– запровадження гнучкого вибіркового підходу до встановлення розмірів ввізного ми-та з урахуванням наявності власного виробництва імпортоконкурентних товарів, рівня наси-ченості внутрішнього ринку відповідними товарами, їх технологічної значущості для віт-чизняної економіки;
– лібералізація імпорту високотехнологічної та дефіцитної на внутрішньому ринку продукції, яка потрібна для технічного переозброєння промисловості, розвитку конкуренто-спроможних виробництв;
– створення обґрунтованих з погляду інтересів держави вільних (спеціальних) еконо-мічних зон різних типів (технопарків, технополісів, експортних виробничих зон, вільних пор-тів, вільних митних зон) для поліпшення умов експортного та високотехнологічного вироб-ництва, зовнішньої торгівлі й залучення іноземних капіталовкладень у розвиток експорто-спроможних виробництв [149, 157, 161].
Для забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників слід окреслити заходи, які мають бути вжиті зі сторони економічної дипломатії з метою захисту власного ринку товарів, робіт і послуг.
Зазначені нами на рис. 4.3 заходи, згруповані за трьома напрямами: податкове, цінове регулювання та кредитування вітчизняних виробників.
Як бачимо, проблем поки що більше, аніж переваг, а отже, Україна для багатьох високорозвинутих держав може стати ринком збуту власної дешевої продукції. Небувалого занепаду зазнають неконкурентоспроможні галузі економіки, прогнозується зменшення зо-лотовалютних резервів, пов’язане зі збільшенням обсягів імпорту. Україна може перетво-ритися на країну з вузькою спеціалізацією, з імпортозалежною економікою та зовнішньою дискримінацією по відношенню до національних товаровиробників. А що ми зараз бачимо у зовнішній торгівлі? Її обсяги експорту у січні 2005 р. становили лише 2487 млн дол. США, імпорту 1805 млн дол. США і проти січня 2004 р. збільшилися, відповідно, на 16 % та на 4 %. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 682 млн дол. США, що на 65 % більше, аніж у січні 2004 р. Найбільші обсяги експортної торгівлі характерними були для Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Луганської і Одеської областей та м. Києва. Екс-порт давальницької сировини у січні 2005 р. становив 1,6 млн дол., імпорт – 143,9 млн дол. США. Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на суму 212,7 млн дол. США [197]. Це говорить про те, що все таки залишається великою частка у торгівлі не товарів го-тових для споживання, а сировини.
Рис. 4.3 – Державні заходи щодо захисту власного ринку товарів, робіт та послуг
Вступ України до СОТ стане умовою початку створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (рис. 4.4). Але Україна має бути належним чином під-готовлена до вступу у СОТ, особливо у сфері законодавства, конкурентоспроможності продук-ції та її стандартизації. І через те постає питання забезпечення економічної безпеки України, це стає головним напрямом наукових досліджень вчених і практиків [166].
Рис. 4.4 – Складові елементи вступу України до СОТ
Економічна безпека приєднання до СОТ залежить від стану зовнішньоекономічної діяльності України під час набуття членства у СОТ. На нашу думку, національна Академія наук України спільно з бізнесовими колами та владними структурами мають провести всебіч-не дослідження “Наслідки для національної економіки вступу України до СОТ”. Перші спроби вже є – це проведена наукова конференція у Львові на базі Інституту регіональних досліджень НАНУ та Національного університету ім. І. Франка, а також V науково-практична конфе-ренція, яка проводилася у Хмельницькому національному університеті і присвячена розвитку соціально-трудових відносин в контексті євроінтеграційних процесів. Політика України щодо приєднання до СОТ має будуватися на необхідності одержання максимальної вигоди з член-ства у СОТ та мінімізації негативних наслідків, які можуть виникати у процесі становлення міжнародних торгово-економічних відносин.
Економічній безпеці України будуть реальними загрозами слугувати: зниження вироб-ництва окремих товарів, еквівалентних збільшенню імпорту; зменшення інвестицій у вироб-ництво електро- та приладобудівних галузей; зменшення транспортних послуг шляхом витіс-нення вітчизняних постачальників послуг з міжнародних ринків перевезень; вимивання важ-ливої для вітчизняної харчової промисловості сировини і стратегічно важливих кормових ресурсів.
А тепер щодо ролі та перспектив української економіки, які визначаються можли-востями інтеграції України до європейського простору після вступу до СОТ. Політично, можливо, й вирішиться питання, а економічно – це має виглядати, в першу чергу, підняттям вартості ВВП на душу населення. За цим показником національна економіка знаходиться десь на 20-му місці серед колишніх 27 соціалістичних країн та союзних республік. За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна посіла 86-те місце серед 104 країн та 65-те серед 93-х за індексом ділової конкурентоспроможності. Для порівняння Польща та Росія посіли 60-те та 70-те місця за першим індексом та 5-те і 59-те за другим, відповідно. Очолюють рейтинг конкурентоспроможності Фінляндія, США та Швеція (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 – Рейтинг держав за індексом конкурентоспроможності [149]
|
Країна |
Рік |
||||
|
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
|
|
Фінляндія |
5 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
США |
1 |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
Швеція |
12 |
9 |
3 |
3 |
3 |
|
Литва |
- |
43 |
39 |
40 |
36 |
|
Чехія |
34 |
35 |
36 |
40 |
36 |
|
Польща |
34 |
41 |
50 |
45 |
60 |
|
Росія |
52 |
58 |
58 |
70 |
70 |
|
Україна |
56 |
60 |
69 |
84 |
86 |
|
Грузія |
- |
- |
- |
- |
94 |
|
Загальна кількість країн |
58 |
75 |
95 |
101 |
104 |
Щодо відповідності національних стандартів та процедур сертифікації продукції міжнародним стандартам та процедурам, то це є ключовою вимогою для прийняття України у СОТ. Слід створити єдиний центр обробки запитів для запровадження принципів СОТ-СФС щодо прозорості фіто-санітарного законодавства та створити механізм швидкого інформу-вання країн-членів СОТ про зміни у національному законодавстві.
Таким чином, лише усунення проблемних питань та вирішення поставлених завдань перед національною економікою зможе наблизити Україну до СОТ, а отже й до членства у Європейському Союзі.
Вступ України до СОТ є багатоаспектною проблемою, вирішення якої без глибоких наукових досліджень, ґрунтовних прогнозів переваг і наслідків, розробки механізмів адаптації екологічної, економічної, трудової та соціальної складових (рис. 4.4) неможливо здійснити у досить короткі терміни. Взаємодія України з державами-членами СОТ має передбачати все-бічну інтеграцію в європейський економічний простір та інші економічні угрупування, такі як: НАФТА, ОЧЕС, АТЕС, СНД, ГУУАМ тощо. За умов вступу України до СОТ та створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС настане можливість входження нашої держави до європейського економічного простору через механізм Європейської економічної зони за прикладом Швейцарії, Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну [95]. Головне, Україна має ін-тегруватися в європейські структури та у СОТ не шляхом поглинання її економіки Євро-пейським союзом, а шляхом наближення і адаптації господарських структур, формування в Європі нової інтеграційної архітектури, відповідності складових елементів української еко-номіки складовим високорозвинутих країн та країн, які вже інтегровані у СОТ [17].
Останнім часом визначились основні напрями у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, інтеграції до світової економіки, у сфері розвитку рівноправних, взаємовигідних та прогнозованих відносин з Російською Федерацією та у сфері забезпечення регіональної ста-більності та співробітництва. Так, у сфері інтеграції до світової економіки Україні потрібно: завершити до кінця 2007 р. переговорний процес з країнами-членами СОТ та забезпечити вступ України до цієї міжнародної організації; скасувати невиправдані тарифні та нетарифні обмеження в зовнішньоекономічній діяльності; здійснити комплекс заходів щодо закріплення провідної ролі України в транзиті енергоносіїв з Російської Федерації та інших країн СНД до країн ЄС; активізувати діяльність щодо створення ефективних транспортних коридорів і співпрацю з ЄС та окремими європейськими країнами щодо реалізації проектів трансєвро-пейських транспортних коридорів; підтримати зусилля усіх українських підприємців щодо інвестування коштів у виробничі об’єкти за кордоном, насамперед у країнах ЄС, для більш активного освоєння нових ринків; залучити інвестиційні проекти міжнародних фінансових організацій, насамперед МБРР та ЄБРР, спрямовані на створення в Україні сучасних ви-робництв з високою доданою вартістю; розробити механізм надання Україною міжнародної технічної допомоги насамперед країнам “третього світу”, які є перспективними з точки зору освоєння їх ринків українськими виробниками товарів, робіт та послуг [17].
Окремі елементи проблем і наслідків вступу України до Світової організації торгівлі розроблені в дослідженнях Дюмулена І., Макогона Ю., Осики С., Пятницького В., Писаренко С., Трохимчука С., Філіпенка А., Янковського Н. та інших вчених [11, 15, 25, 44,]. Філіпенко А.С. визначає п’ять економічних пріоритетів державної економічної політики, які мають бути головними у найближчий час, коли йдеться про структурну перебудову: забезпечення дина-мічного економічного зростання, утримання макроекономічної рівноваги, здійснення широко-масштабного реформування адміністративно-територіального устрою, доведення рівня роз-витку соціальної сфери до параметрів країн Центральної та Східної Європи, а також пере-ведення на нову парадигмальну основу зовнішніх зв’язків шляхом поглиблення інтеграційних процесів та здійснення цивілізованої експансії на ринок третіх країн [201].
Однак слід зазначити, що досягнення цих пріоритетів і вирішення похідних проблем можливі лише при постановці завдань адаптації складових елементів вступу України у СОТ, до яких, на нашу думку, слід віднести: екологічні, економічні, трудові, соціальні, правові та інституціональні (див. рис. 4.5).
Екологічна складова включає в себе такі проблеми, як зниження і контроль за забруд-ненням довкілля, впровадження запобіжних природоохоронних заходів та використання еко-логічно чистих технологій. Саме вирішення таких важливих і необхідних питань є невід’єм-ною частиною для забезпечення міжнародних стандартів нашої вітчизняної продукції. На цьому етапі в Україні ставлення до екології як до однієї з вирішальних проблем на шляху до вступу у СОТ ще не сформувалось. Українське промислове співтовариство значною мірою не усвідомлює всієї серйозності питання щодо навколишнього середовища. Міжнародна орга-нізація із стандартизації (ISO) розробила цілу систему міжнародних стандартів, що перед-бачають захист довкілля та продукції, що випускається на певній території. Центральним до-кументом є стандарт ISO 14001:2004 “Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування”. В разі відповідності вітчизняної про-дукції цьому стандарту, що і є предметом сертифікації, Україна наблизиться ще на одну схо-динку ближче до поставленої мети – вступу до СОТ. Для того, щоб бути конкурентоздатними на світовому ринку підприємствам необхідно дотримуватись норм щодо охорони довкілля, використання експортних вимог, виконання міжнародних домовленостей. Але, на жаль, такі системи економічного менеджменту спроможні створити великі та середні підприємства, а товаровиробники, перукарні, хімчистки, станції технічного обслуговування та автозаправні, що належать до малого бізнесу, не мають змоги впровадити такі системи. Причиною цьому є нестача людських ресурсів, часу, коштів, необхідних для сертифікації. Але ці факти не можуть бути виправданням, тому представники малого бізнесу зобов’язані, перш за все перед собою, шукати інші підходи до вирішення цих питань. Так, скажімо, підприємства Канади, опи-нившись у такій самій ситуації, застосували творчий аспект у впровадженні стандарту ISO 14001 – колективність. Об’єднавшись у невеликі спілки, вони входять у спеціальний реєстр і підтри-мують впровадження екологічних стандартів [149].
Вітчизняні підприємства мають у своїх щорічних екологічних звітах повідомляти суспільство про викиди, скидання, відходи та результати природоохоронної діяльності. Такі звіти мають бути підтверджені незалежними акредитованими організаціями. Головною вимо-гою до України перед вступом до СОТ є розробка та впровадження організаційних структур, які б сприяли відповідним вимогам ЄС щодо дотримання екологічних норм та нормативів, певних квот і гарантій екологічної безпеки виробництва, товарів, робіт і послуг [124].
У складному і проблематичному стані трудова складова вступу України до СОТ, по-чинаючи з підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів; нормування праці, яке має відповідати технічному рівню виробництва; соціально-трудових відносин, які мають бути вре-гульованими конвенціями Міжнародної організації праці з активною участю профспілок у ви-рішенні на початкових стадіях соціально-трудових конфліктів; організації належних умов праці і виробництва, які б відповідали європейським стандартам; організації та наближення заро-бітної плати до європейського рівня, особливо працівників середнього класу; вирішення проб-лем вартості робочої сили і формування цивілізованого ринку праці з допустимим рівнем без-робіття, який би відповідав розрахунковим характеристикам і методикам Міжнародної ор-ганізації праці, і закінчуючи створенням науково-виробничо-технологічних комплексів, фі-нансово-промислових груп, технополісів, технопарків, університетських інноваційно-техно-логічних центрів, що має в єдності і взаємодії з іншими складовими започаткувати рух Ук-раїни до СОТ та ЄС.
Економічна складова вступу України до СОТ характеризується рівнем і динамікою розвитку всіх галузей економіки. А ресурси економічного зростання, пов’язані з інвестиціями, обсяги та структура яких мають безпосередній вплив на темпи і пропозиції економічного розвитку країни. Зростанню економічної складової та її відповідності європейським стандар-там мають сприяти: збільшення заощаджень населення та прибутків підприємств, легалізація тіньових та прихованих доходів, бюджетних асигнувань, прискореної амортизації основних виробничих фондів, залучення іноземних інвестицій, розміщення позик на світових фондових ринках, отримання кредитів від міжнародних банківських та фінансових організацій.
Для повномасштабної відповідності економічної складової матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні, інтелектуальні, управлінські, інституціональні засоби здійснення економічної політики мають бути аналогічними з високорозвинутими державами [154].
Соціальна складова вступу України до СОТ має ґрунтуватися і розвиватися за рахунок динамічного розвитку виробництва, його структурної перебудови, прискореного розвитку ма-лого, середнього та сімейного бізнесу, зростання продуктивності праці і як наслідок збіль-шення мінімальної заробітної плати, здійснення пенсійної реформи, фіскальної і цінової полі-тики, яка спрямована на збільшення рівня доходів. Якщо проаналізувати рівень існуючої середньої заробітної плати в різних галузях економіки України та середньої заробітної плати, наближеної до європейського рівня, то він у 4–7 разів менший (див. рис. 4.6).
Для створення суспільства, яке б відповідало європейським стандартам, в Україні по-винні: зростати доходи населення, номінальна заробітна плата, яка у січні 2005 р. на 41 % пе-ревищила законодавчо встановлений прожитковий мінімум і становила 640 грн. Сума за-боргованості за заробітною платою на 1.02.2005 р. становила 1 225 млн грн і це тоді, коли існує закон “Про адміністративну відповідальність керівників за недотримання термінів виплати зарплати”. Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований відповідно до чисельності пра-цездатного населення в Україні на 1.03.2005 р. становив 3,6 %.
З фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок без-робіття протягом лютого 2005 р. на допомогу по безробіттю було витрачено 106 млн грн [154].
Але, перш за все, необхідно розпочинати вирішення усіх соціальних проблем із го-ловної – відновлення духовності та моралі. Це не одна зі сфер, якій надають визначення “культурна сфера”, – це коріння нації, держави та громадянина, зокрема. У суспільстві, в яко-му є ще багато проблем у морально-етичній сфері, не може виноситись на вирішення ні економічна, ні екологічна, ні соціальна та трудова проблеми. Правової проблеми не існує, оскільки немає кому її вирішувати. Правоохоронні органи скасовують моральне право, спо-творивши своєю зверхністю всю систему охорони держави. Звичайно, було б неправильно стверджувати загалом, такі факти поодинокі. Через те, в Україні необхідно відновити нав-чання морально-етичним нормам працівників органів самоврядування на всіх рівнях, як це робиться у Білорусі.
Застосування у повній мірі принципів лібералізації міжнародної торгівлі може спричи-нити на початкових стадіях низку негараздів для вітчизняних товаровиробників. Компенсації з боку експорту очікувати не доводиться, оскільки Україна експортує лише продукцію мета-лургійної, хімічної промисловості та деякі види сировини. Ці обставини зумовлюють ста-витись до інтеграції України в СОТ з певною обережністю і в деякій мірі розробкою та прийняттям низки винятків для деяких галузей економіки. Тому Україна при вступі до СОТ має вжити додаткових заходів щодо економічної безпеки держави, а саме: заходи з забезпе-чення захисту вітчизняного товаровиробника та заходи, спрямовані на забезпечення конку-рентоспроможності вітчизняної продукції. Перш ніж розглянути основні завдання, які стоять перед Україною і проаналізувати економічні ефекти та ризики від вступу до СОТ, слід про-вести аналіз переговорного процесу та визначення зобов’язань нових країн-членів СОТ, які приєдналися останнім часом, особливо слід приділити увагу країнам з перехідною еконо-мікою. Аналіз вступу країн, які приєдналися до СОТ, вказує на те, що одні із них домоглися суттєвих поступок у процесі переговорів (Болгарія, Монголія), інші домоглися помірних поступок (Латвія, Литва, Естонія), а деякі не домоглися значних поступок (Грузія, Хорватія, Молдова, Вірменія, Киргизія). Взагалі питання визначення поступок зі сторони СОТ має ґрун-туватися на доведенні для цієї організації тих наслідків та ризиків, які у прогнозованому періоді можуть негативно вплинути на розвиток економіки в цілому чи окремих її секторів. І для цього Україна має бути готовою, провівши перед цим науково-практичні наради з пред-ставниками різних галузей економіки та науковими колами. Не менш важливим тут є вра-хування точки зору представників дипломатичних кіл, які протягом певного часу контролю-ють розвиток тих чи інших галузей економіки та їх міжнародні зовнішньоекономічні від-носини.
Порівняльний аналіз поступок і зобов’язань вказує на те, що країни, які вступили до СОТ останнім часом здобули більше поступок у процесі переговорів, ніж країни-засновники СОТ у 1995 р. Особливо це стосується тарифних поступок щодо сільськогосподарських та інших товарів, участі у секторальних господарствах, експортних субсидій у сільському господарстві. Для України як аграрної держави такі види поступок також були б доречними.
З кожним роком збільшуються вимоги до лібералізації ринків послуг. Нові члени СОТ взяли на себе найбільше зобов’язань, оскільки членство в організації передбачає своєрідну “плату” від кожного нового члена.
Отже, короткий термін ведення переговорів пов’язаний часто з неефективністю пере-говорного процесу та наміром країни-претендента набути членство будь-якою ціною. Такий шлях для України неприйнятний. Для ефективної участі України у переговорах у рамках СОТ щодо стратегічних для нашої країни питань цілком правильною стратегією вступу є від-стоювання національних інтересів, незважаючи на визначені Урядом умовні терміни приєд-нання України до СОТ.
Економічними ефектами вступу України до СОТ для виробників є: отримання по-легшеного доступу до ринків товарів, капіталів, технологій, послуг, який має здобуватися через надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі, внутрішнє оподаткування та нета-рифне регулюванні; збільшення обсягів виробництва в експортоорієнтованих галузях еко-номіки внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків; зниження комерційних ризиків внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; зменшення втрат українських виробників-експортерів від дискримінаційних заходів з боку інших країн через можливість отримання недискримінаційних умов застосування антидемпінгових механізмів; зниження транспортних витрат внаслідок свободи транзиту територією країн-членів СОТ, що загалом вплине на зни-ження собівартості продукції, прискорення структурних змін в компаніях-виробниках, що дозволить підвищити конкурентноздатність продукції; посилення стимулів для інновацій внаслідок удосконалення системи захисту прав інтегральної власності і загалом умов захисту інтересів вітчизняних виробників.
Для споживачів вступ до СОТ призведе до розширення асортименту та якості за-пропонованих товарів і послуг внаслідок доступу імпортерів до ринку України, зниження цін на товари і послуги внаслідок зниження тарифних та нетарифних бар’єрів.
На макроекономічному рівні вступ України до СОТ має наступні економічні ефекти:
– стимулювання закріплення міжнародних стандартів і норм, що зробить прозорою торговельну політику і стимулюватиме адміністративні реформи, подолання корупції;
– розвиток зовнішньоторговельних та економічних відносин України з усіма країнами-членами СОТ (150 держав);
– покращення інвестиційного клімату та збільшення прямих іноземних інвестицій;
– вдосконалення режиму торгівлі з країнами-членами ЄС – створення зони вільної торгівлі;
– представництво в органах врегулювання суперечок, яке допомагатиме вирішувати різні торговельні проблеми;
– отримання права на застосування захисних, антидемпінгових, компенсаційних, са-нітарних заходів;
– зменшення витрат на державне адміністрування внаслідок відмови від подвійних стандартів для внутрішнього ринку та експорту товарів, робіт і послуг [124].
До потенціальних ризиків, які виникли і ще можуть виникнути зі вступом України до СОТ слід віднести наступне:
а) низька конкурентоспроможність багатьох вітчизняних товарів через високий сту-пінь зносу основних фондів, моральну застарілість інфраструктури, велику енерго- та ресурсо-ємність виробів призведе до занепаду цілих секторів національної економіки;
б) товари з низькою доданою вартістю (напівфабрикати, напівсировинні товари), які зараз експортує Україна, особливо не вплинуть на структуру експорту;
в) участь у антидемпінгових заходах та розслідуваннях досить витратоємна процедура, яка для українських товаровиробників є недоступною;
г) відсутність фахівців із сертифікації, міжнародного торговельного права не дасть можливість скористатися усіма перевагами членства у СОТ;
д) вступ до СОТ робить вигіднішим імпорт товарів, а це означає, що у короткостро-ковий період зазнають втрат майже всі галузі національної економіки;
е) зі вступом до СОТ Україна з відкритістю економіки та її вразливості від світових криз буде обмежена у можливості пільгового застосування в оподаткуванні, стимулюванні вітчизняного товаровиробника, контролі фінансових потоків;
ж) необхідність сертифікації продукції до світових стандартів призведе до додаткових витрат виробників продукції та її споживачів;
и) великі втрати мають зазнати вітчизняна металургійна, радіоелектронна, видобувна промисловість, сільськогосподарське машинобудування, автомобілебудування;
к) надмірна глобалізація оптового ринку України може призвести до втрати контролю над фазою обміну, блокування вітчизняного товаровиробництва, серйозних диспропорцій у ресурсному забезпеченні оптової торгівлі (із 150 країн-членів СОТ 95 повністю виключили іноземні послуги в оптовій торгівлі);
л) ринок продовольства, який займає 48 % в обороті споживчого ринку із спожи-ванням харчових продуктів більше 63 % сімейного бюджету (у США – 10 %) буде мати сер-йозні проблеми якщо не буде підвищення ставок мита на продовольство (зараз вона знижена з 21 % до 12,5 % для стимулювання імпорту);
м) падіння доходів сільського населення, при тому, що сільський ринок становить 10–12 % загальнонаціонального (при тому, що на селі мешкає третина населення країни);
н) суттєво зросте роль і значення торгівлі, посилиться вплив і диктат торгівлі на ви-робництво, що у свою чергу призведе до зупинки деяких підгалузей економіки;
п) розшириться роздрібна торгівля за рахунок експансії імпорту та звузиться роздріб-ний товарооборот товарів вітчизняного виробництва [124].
Таким чином, як показують перші кроки України до СОТ, за короткий період форсувавши лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, Україна втратила 1,8 % ВВП на 1 % підвищення рівня лібералізації експорту. Лібералізація національного експортного ре-жиму здійснювалась поспіхом і без належного врахування внутрішніх економічних аспектів, і тим самим стала фактором поглиблення спаду вітчизняного виробництва.
Оцінюючи ризики, слід особливу увагу приділити тому, яким чином позначиться дія зовнішньоторговельних чинників на економічній безпеці. На сьогодні в Україні відсутня офіційно прийнята система показників, за якими можна б було оцінити зовнішню безпеку України при вступі до СОТ. Стан золотовалютних резервів країни не є достатнім для га-рантування макроекономічної стабільності за умов посилення впливу на економіку України коливань світової кон’юнктури. Невизначеною є й ситуація навколо збільшення частки високо-технологічної продукції та продукції машинобудування. Без допомоги держави і значних капіталовкладень в інноваційну сферу при більш жорсткій конкуренції високотехнологічним галузям не вижити.
Отже, оцінивши економічні ефекти та ризики від вступу України до СОТ, економічна дипломатія має досить зважено адаптувати національне законодавство, модернізувати зовнішні елементи національної економіки, одержавши певні пільги для найвразливіших її галузей.