Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
5.4. Обличчя як об`єкт візуальної психодіагностики
Психологічне значення міміки. Під дією почуттів, які переживає людина, народжуються скоординовані скорочення та розслаблення м´язів обличчя, що визначають вираз лиця та відображають актуальні емоції. Станом лицевих м´язів доволі нескладно навчитися керувати, а тому відображення емоцій на обличчі нерідко намагаються маскувати або імітувати. Однак тривалий контроль вимагає чималих зусиль, підготовки та досвіду, а тому навіть професіонали припускаються небажаних проявів свого істинного психічного стану, прагнень та мети.
Міміка, навіть та, що легко розпізнається, подекуди дуже короткотривала і тому, частіш за все, залишається непоміченою для не підготовлених спеціально людей. Існують певні закономірності у зчитуванні емоційного стану «з обличчя». Так, позитивні емоції (радість, задоволення) визначаються легше, ніж негативні (смуток, сором, відраза).
Особливою емоційною виразністю відрізняються губи людини, рухи яких читати зовсім нескладно (посилена міміка рота або закушування губ, наприклад, свідчить про стурбованість, скривлений в один бік рот - про скепсис або насмішку).
Посмішка на обличчі, як правило, виказує дружелюбність або потребу у схваленні. Посмішка - це гарна можливість показати, що людина в будь-якій ситуації володіє собою. Та оскільки усмішка відображає різні мотиви, бажано не надто покладатися на її стандартне тлумачення, зокрема, частіш за все:
- надмірна усмішливість: потреба у схваленні;
- крива усмішка: знак контрольованої нервозності;
- усмішка при піднятих бровах: готовність підкоритися;
- усмішка при спущених бровах: висловлювання зверхності;
- усмішка без підйому нижніх повік: нещирість;
- усмішка з постійним розширенням очей без їх закриття: загроза.
Вираз обличчя, який повідомляє про емоції, що переживаються:
- радість: губи викривлені, їх кутки відтягнуті назад, навколо очей створилися дрібні зморшки;
- інтерес: брови трохи підняті або опущені, тоді як повіки злегка розширені або звужені;
- відраза: брови опущені, ніс зморщений, нижня губа висунута або трохи піднята та зімкнута з верхньою губою, очі ніби косять;
- презирство: брови піднесені, обличчя витягнуте, голова піднята так, ніби людина дивиться на когось зверху вниз, відгороджується від співрозмовника;
- страх: брови дещо підняті, але мають пряму форму, їхні внутрішні кутики зсунуті; через чоло проходять горизонтальні зморшки; очі розширені, причому нижня повіка напружена, а верхня злегка піднята; рот може бути відкритий, а кутки його відтягнуті назад, натягуючи та розпрямляючи губи над зубами (останнє, зокрема, й говорить про інтенсивність емоцій); коли в наявності лише згадане положення брів, то це - контрольований страх;
- сором: голова опущена, обличчя відвернуте, погляд відведений, очі спрямовані вниз або «бігають» із боку в бік, повіки прикриті, а інколи і зімкнуті, пульс частішає, дихання з перебоями;
- смуток: брови зведені, очі тьмяні, а зовнішні кутики губ дещо опущені.
Психологічне значення мимовільних реакцій. Мимовільні реакції не піддаються контролю (хоча люди й намагаються їх замаскувати різними прийомами) і тому є доволі інформативними. Більшість цих реакцій залежать від того, який тип вегетативного забезпечення психічної діяльності властивий даній людині.
Так, якщо переважає тонус симпатичної нервової системи, то реакція на значущу, стресогенну інформацію виражається мобілізацією організму на боротьбу (підвищення кров´яного тиску, частота та зміцнення серцевих скорочень тощо).
Якщо ж переважає тонус парасимпатичної нервової системи, то реакція на значущу, стресогенну інформацію виражається загальною демобілізацією організму (зниження тиску, серцевої діяльності, тонусу м´язів, інколи - виражене розслаблення сечового міхура або прямої кишки).
Розбіжності в реагуванні на стресову ситуацію у симпатикотоніків і парасимпатикотоніків були відомі ще за часів Олександра Македонського. В його військо вояків брали лише після своєрідного тестового відбору, одним із основних завдань якого був відсів парасимпатикотоніків, які за своїми психофізіологічними особливостями є малоефективними у ролі бійця. Тест полягав у визначенні мимовільної реакції людини, а саме почервоніння (ознака приналежності до симпатикотоніків) чи збліднення (ознака приналежності до парасимпатикотоніків) на неочікуваний сильний звук (стресогенний фактор).
Загалом стандартне читання мимовільних реакцій наступне:
- почервоніння обличчя: сором, гнів (у симпатиків);
- збліднення обличчя: страх, ознака провини (у парасимпатиків);
- розширення зіниць: зацікавленість, задоволення, згода, сильний біль;
- звуження зіниць: невдоволення;
- посилення пульсу на венах рук або артеріях шиї (смикання краватки на шиї через активне серцебиття, підвищення тиску, відчуття жару): тривога, страх, сором, обман (у симпатиків);
- швидке або поверхове дихання: внутрішня напруга;
- коротке дихання через ніс: злість;
- порушення дихання, спазматичні рухи горла і рефлекторні ковтання слини: тривога, сором, обман;
- пересихання порожнини рота (ковтання, облизування губ, спрага): страх, обман;
- раптове оголення зубів (оскал): ознака агресії;
- поява гарячого поту: гнів, нервозність у симпатиків;
- випотина, холодний піт: реакція на значущу інформацію у парасимпатиків;
- тремор (пальців рук і ніг, м´язів обличчя): внутрішня напруженість, страх, обман. Однак слід обов´язково враховувати, що тремор може виявлятися і при деяких неврологічних захворюваннях, внаслідок нервового і фізичного виснаження, зловживання алкоголем;
- часте кліпання: збудження, обман. Поруч з тим, часте кліпання слід диференціювати з тіками, які є проявом захворювань очей (кліпання має постійний характер), органічних уражень головного мозку (кліпання з´являється або посилюється у стані психоемоційного збудження);
- скрипіт зубами: реакція на стресогенну ситуацію, відсутність можливості здійснити задумане.
Психологічне значення виразу очей. Відверто про внутрішні переживання свідчать очі людини. Маніпулятори з досвідом намагаються приховати їх вираз за склом темних окулярів.
Людей зазвичай видають:
- які-небудь зміни у звичайному виразі очей: виникнення тих чи інших емоцій, сигнал реагування на стимул;
- мимовільні рухи очей (помітно «бігаючі» очі): свідчення тривоги, сорому, обману, страху, неврівноваженості емоційного стану;
- очі блищать: гарячка, збудження;
- «скляний погляд»: надзвичайна слабість, психофізична виснаженість;
- збільшення зіниць: відчуття зацікавленості й одержання задоволення від інформації, спілкування (будь-яких зовнішніх факторів), однак може бути і проявом сильного страждання чи наслідком вживання деяких ліків, наркотиків (марихуани, кокаїну);
- звуження зіниць: поява роздратованості, злоби, ненависті, інших виражених негативних емоцій, неприйняття чого-небудь або наслідок вживання визначених наркотиків (морфію, героїну).
Окрім того, люди, як правило, затримують погляд та дивляться на тих, ким вони захоплюються, або на тих, з ким у них близькі стосунки. При цьому жінки виявляють більшу візуальну зацікавленість, ніж чоловіки.
У ході спілкування в очі партнерові частіше дивляться, коли слухають, а не коли говорять. Суб´єкт, який дивиться співрозмовникові в очі менше однієї третини всього періоду спілкування, - нечесний або намагається приховати що-небудь. Неприховано стійко вдивляються в очі, коли відчувають підвищену зацікавленість до співрозмовника, висловлюють відверту ворожість або намагаються домінувати.
Модифікації контактів очей мають наступну розшифровку:
- «відсутній погляд»: зосереджені роздуми;
- переведення погляду на оточуючі предмети і в стелю: зниження зацікавленості до бесіди, реакція на надмірно довгий монолог співрозмовника;
- відведення і опускання погляду: сором, обман;
- погляд збоку: недовіра;
- погляд то відводиться, то повертається назад: відсутність згоди, недовіра.