Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
5.3. Загальні принципи складання психологічного портрета людини
Психологічне портретування - метод визначення індивідуально- психологічних властивостей та особливостей поведінки об´єкта оперативної уваги шляхом складання психологічного портрета.
Сучасна кримінологія розрізняє два види портретів:
1) криміналістичний портрет - опис наявних ознак, особливих прикмет та індивідуальних зовнішніх рис об´єкта оперативної уваги;
2) психологічний портрет - опис поведінкових проявів та форм поводження об´єкта оперативної уваги.
На практиці здебільшого використовуються змішані (комбіновані) портрети, які містять у собі як зовнішні ознаки, так і характерні поведінкові форми (приміром, орієнтування «особа кавказької національності»).
Класифікація психологічних портретів залежить від їх цільового призначення:
1) пошуковий - спрямований на пошук об´єкта оперативної уваги;
2) орієнтувальний - слугує спрямуванню оперативних, пошукових або слідчих дій у конкретно визначеному напрямку;
3) характерологічний - визначає, уточнює чи доповнює опис найбільш виражених рис характеру об´єкта оперативної уваги;
4) діагностичний - допомагає встановити, уточнити чи класифікувати форму, вид або тип зовнішніх поведінкових проявів об´єкта оперативної уваги;
5) консультативний - слугує підвищенню професійної (психологічної) компетентності учасників оперативно- розшукових заходів чи кримінального процесу;
6) психологічний профіль - окремий вид портрета, що визначає перелік індивідуально-психологічних, індивідуально- типологічних та характерологічних рис і якостей об´єкта оперативної уваги;
7) ідеоматичний (імажеативний) - штучно створює ілюзорне бачення, хибне сприймання чи помилкове уявлення образу об´єкта оперативної уваги з метою введення зацікавлених осіб в оману чи відволікання їх уваги від об´єкта;
8) порівняльний - здійснення порівняльного аналізу індивідуально-психологічних рис особистості фігурантів аналогічних злочинів (подій, фактів) для створення автентичного образу об´єкта оперативної уваги та прогнозування його ймовірних дій;
9) верифікаційний (варіативний) - створення імовірного образу об´єкта оперативної уваги для активізації збору адекватної меті оперативно-розшукового заходу інформації;
10) прогностичний - прогнозування форм поведінкових проявів, дій та вчинків об´єкта оперативної уваги, обумовлених його індивідуально-психологічними якостями.
При складанні психологічного портрета особливо важливо враховувати причинно-наслідкові зв´язки у злочинній поведінці об´єкта оперативної уваги.
Обов´язковому врахуванню у процесі психологічного вивчення особистості об´єкта оперативної уваги підлягають питання:
- що стало приводом до виникнення злочинної поведінки (спонукань, потягів)?
- що було первинне: злочинна поведінка (спонукання) чи злочин (вчинок)?
Сутність злочинних поведінкових форм об´єкта оперативної уваги, що підлягає обов´язковому психологічному дослідженню, обумовлюється:
1) індивідуально-психологічними рисами;
2) біологічними засадами;
3) умовами виховання;
4) впливом на психіку навколишнього середовища і соціуму.
Основні види правопорушуваної поведінки:
- девіантна поведінка (різноманітні відхилення від норми);
- делінквентна поведінка (злочинне поводження);
- аддиктивна поведінка (пов´язана з різними залежностями чи зловживанням психотропних речовин).
Раптове, несподіване виникнення правопорушуваних спонукань особистості обумовлюється двома причинно- наслідковими комплексами.
1. Реактивно-неадекватні психоемоційні стани особистості:
- фрустрація;
- стрес;
- психологічна травма.
2. Гострі розлади психічної діяльності:
- патологічне сп´яніння - спровокований алкоголем тяжкий психічний розлад (психотичний епізод);
- патологічний афект - порушення свідомості за типом сутінкового стану;
- фізіологічний афект - звуження свідомості внаслідок розвинення гострої реакції на стрес;
- патологічний просоночний стан - порушення свідомості внаслідок систематичного порушення сну, що супроводжується утрудненнями орієнтування в навколишньому середовищі;
- сутінковий розлад свідомості - утрата контролю над поведінковими формами внаслідок затьмарення свідомості;
- гостра реакція на стрес - сильне травматичне переживання певної події внаслідок впливу сильної психогенної травми, що супроводжується порушенням свідомості.
Стрес - неспецифічна психічна активність, що викликає зміну фізичного та психічного стану людини.
Види стресу:
1) еустрес - неспецифічна психічна активність, що викликає позитивні емоції та оптимізує психоемоційний стан;
2) дистрес - неспецифічна психічна активність, що негативно впливає на психіку;
3) гіперстрес - надінтенсивна неспецифічна психічна активність, що призводить до руйнування та розладу психіки.
Наслідки впливу стресу на психіку людини:
1) психологічна травма - це відбиток (слід) пережитих неординарних подій у свідомості та підсвідомості людини;
2) посттравматичний стресовий розлад - вид психічної патології, що тягне за собою порушення функціонування вищої нервової діяльності та центральної нервової системи людини.
Структурно-логічна схема складання психологічного портрета об´єкта оперативної уваги.
Дослідження та інтерпретація матеріалів попередньої перевірки:
- фотографії;
- відео;
- протоколи огляду місця події;
- довідки;
- показання свідків і очевидців;
- опис жертв і потерпілих.
Важливим джерелом для складання психологічного портрета ймовірного злочинця є соціально-психологічне вивчення жертви злочину. Якщо жертва залишилась живою після нападу, вона стає дуже ефективним джерелом інформації. Визначення того, як, де, коли і чому саме цю особу було обрано жертвою, може допомогти відновити (ідентифікувати) особистість злочинця.
Для ефективного проведення соціально-психологічного вивчення жертви злочину застосовуються відповідні методи отримання інформації:
- спостереження;
- опитування;
- довірча бесіда;
- репродуктивний гіпноз;
- реінсталяція (заміна установок).
Спостереження - систематичне, цілеспрямоване, планомірне вивчення психічних явищ шляхом особистого сприйняття різноманітних зовнішніх проявів психіки під час безпосереднього спілкування.
Метод спостереження вирізняється необхідністю синтезувати, узагальнювати різноманітні об´єкти. В оперативно-розшуковій діяльності важливо вміти спостерігати як за особистістю в цілому, так і за її окремими деталями. Такими конкретними деталями можуть бути її дії, міміка, пантоміміка, мова, поєднання міміки й пантоміміки залежно від зміни мови (темпу, модуляції), рухи тощо.
Спостереження за конкретною особою - це, насамперед, оцінка її стану і поведінки. У процесі спостереження спостерігач сприймає великий обсяг інформації, однак фіксує він лише незначну її частку. З усього масиву отриманої інформації спостерігач незмінно робить відбір, який залежить від його особистих властивостей і уявлень. Майже кожна пересічна людина сприймає лише те, що хоче бачити, те, що їй зрозуміліше й ближче, та інтерпретує сприйняте так, як їй того хочеться. Це закономірність спостереження, яку необхідно враховувати, щоб уникнути суб´єктивності в оцінці сторонньої особи.
Свого часу видатний актор К. С. Станіславський докладно описав серії удаваних рухів: любов - притискання рук до серця, закочування очей; хвилювання - ходіння взад-уперед, тремтіння рук; радість - плескання у долоні, розкотистий сміх, галасливість; горе - хитання головою, утирання очей й т. ін.
Часто удавані рухи або ж перебільшують слабке хвилювання (у цьому випадку демонструються активні рухи руками, корпусом, головою), або ж приховують сильне хвилювання (обмежується рухливість рук, ніг, тулуба, голови).
Ініціатор спілкування, вступаючи в контакт з об´єктом спостереження, у більшості випадків намагається приховати свої справжні наміри. Як правило, він маскує їх жестами, що відвертають увагу, і формує відповідну маску обличчя (радість, горе тощо). Однак цю удаваність важко приховати від уважного спостерігача, допомогти цьому може лише спеціальне тренування.
Довірча бесіда. Цей метод широко застосовується для вивчення особистості і є доволі ефективним способом пізнання психічних явищ у процесі мовного спілкування з конкретною особистістю у звичайних умовах життя.
За допомогою методу бесіди виявляються:
- ставлення людини до певних фактів, явищ, конкретних осіб;
- освітній та культурний рівень розвитку, професійні знання, інтереси;
- світогляд, розуміння моральних і правових норм, правил поведінки, ставлення до них;
- характер, вольові якості;
- тип вищої нервової діяльності (темперамент): співвідно-шення процесів гальмування та збудження, способи реагування, специфіка їх проявів на конкретні інформаційні або ситуаційні подразники, що спеціально даються в ході бесіди.
До методу бесіди ставляться такі вимоги:
- плановість;
- цілеспрямованість;
- вибірковість;
- дотримання етико-психологічного такту.
Бесіда передбачає попереднє планування та підготовку. Основним змістом плану повинні бути питання, що не вдалося з´ясувати шляхом спостереження. Питання розставляються таким чином, щоб забезпечити проведення природної розмови зі співрозмовником, причому бажано, щоб питання одного розділу не йшли одне за одним, а чергувалися з питаннями інших розділів.
Візуальна психодіагностика. Уважні спостереження за поведінкою опонента допомагають нам орієнтуватися в складних ситуаціях спілкування, долати можливі перепони та невдачі через відсутність взаєморозуміння, дають можливість пізнавати людей за їх поведінковими проявами. У світовій науці існує устояна думка, що 50 % інформації у спілкуванні несуть рухи та міміка. Вони виявляють справжнє в людині, оскільки мають рефлекторну природу. І якщо ми бажаємо навчитися розуміти іншого, треба вміти вловлювати миттєві мимовільні реакції людини та вміти інтерпретувати їх.
Психографологія (дослідження почерку). Додатковим методом одержання інформації про особу, що становить оперативний інтерес, слід вважати аналіз почерку. Почерк - надзвичайно усталена властивість людини, його формування завершується в підлітковому віці. Після цього почерк протягом життя практично не змінюється. Він є різновидом виразних рухів, що віддзеркалюють психологічні властивості та психічні особливості особистості.
Узагальнюючи зазначені етапи та методи професійного спілкування, можна зробити висновок, що сприймання й оцінювання іншої людини - це складний, але дуже важливий процес взаємодії як особистості індивіда, який сприймає, так і особистості об´єкта сприймання. При цьому слід пам´ятати, що, незважаючи на певні особливості сприймання й розуміння фізичного вигляду, психічних станів, мімічних проявів, - це завжди цілісний, синтетичний акт, що залежить від життєвого досвіду, структури особистості й особливостей ситуації. Він має велике значення для працівників оперативних підрозділів, оскільки їх професійна діяльність завжди спрямована на пізнання соціальних явищ, що здійснюється у процесі і за допомогою спілкування.
Соціально-демографічна характеристика об´єкта оперативної уваги передбачає з´ясування таких відомостей:
- стать;
- наявність або відсутність сім´ї;
- національність;
- в якій сім´ї виховувався (повна чи неповна);
- місце проживання відносно місця вчинення злочину;
- житлові умови;
- склад сім´ї;
- матеріальне становище і соціальний статус сім´ї;
- фізичне здоров´я всіх членів сім´ї;
- психічне здоров´я;
- взаємини між членами сім´ї;
- ведення асоціального способу життя іншими членами сім´ї (зловживання алкоголем, наркотиками, здійснення протиправних дій, сексуальна розбещеність тощо).
Спосіб життя об´єкта оперативної уваги передбачає з´ясування таких відомостей:
- наявність або відсутність кваліфікованої праці;
- наявність постійної роботи;
- кримінальний досвід;
- частота зміни місця роботи, тривалість трудової діяльності на одному місці;
- джерело матеріального доходу (випадковий заробіток, утримання, жебрацтво, здійснення злочину);
- свавілля як спосіб життя;
- бродяжництво;
- спілкування з друзями;
- спілкування з сім´єю;
- спілкування з випадковими знайомими;
- звички;
- ставлення до алкоголю;
- ставлення до наркотичних речовин;
- сексуальне поводження.
При вивченні спрямованості особистості об´єкта оперативної уваги вивченню підлягають:
- ставлення до навчання, роботи;
- ставлення до сім´ї;
- прагнення до оволодіння знаннями і професією;
- бажання і шляхи досягнення матеріального добробуту;
- оцінка прожитого етапу життя;
- плани на майбутнє.
При дослідженні інтелектуальних властивостей об´єкта оперативної уваги досліджуються:
- рівень освіченості;
- якості розуму (здатність до аналізу та синтезу, швидкість, гнучкість розумових процесів);
- особливості пам´яті;
- особливості уяви;
- словниковий запас.
При вивченні емоційної сфери об´єкта оперативної уваги досліджуються:
- сила емоційних реакцій;
- глибина переживань;
- схильність до створення «застійних» емоційних комплексів (мстивість, злопам´ятність);
- схильність до афективних станів;
- домінуючий настрій;
- здатність до контролю та стримання емоційних проявів.
Можливість перебування у стані афекту або іншого неадекватного емоційного стану діагностується за допомогою таких аспектів:
- ступінь дезорганізуючого впливу на поведінку,
- наявність та глибина афективного стану;
- тип афекту;
- конфліктна предиспозиція;
- конфліктна ситуація;
- стрес;
- фрустрація;
- стан сильного душевного хвилювання.
Становище об´єкта оперативної уваги в групі з´ясовується:
- вивченням особистого статусу;
- вивченням системи відносин;
- визначенням групового лідера;
- визначенням диференціації рольових функцій кожного з членів групи;
- визначенням особливостей поводження в сім´ї, на роботі, в малих неформальних групах.
Вивчення ціннісних орієнтацій, життєвих пріоритетів і особистісних позицій об´єкта оперативної уваги здійснюється за допомогою:
- методу узагальнення незалежних характеристик;
- вивчення біографії, етапів життя і діяльності злочинця;
- застосування психодіагностичних бесід;
- включеного динамічного спостереження;
- спеціальних психодіагностичних заходів.
Метод узагальнення незалежних характеристик:
- полягає у збиранні відомостей про особливості поводження злочинця з усних і письмових показань близьких йому людей, характеристик з місця навчання, роботи й узагальненні отриманої інформації з метою визначення стійко повторюваних у повідомленнях різних людей властивостей злочинця;
- дозволяє виявити риси характеру, які впливають на способи досягнення цілей (ризикованість, обережність, винахідливість, наполегливість, раціональність та інше), мотиви й стиль діяльності, місце злочинця в ієрархії груп, у сім´ї, на роботі, серед друзів, особливості поводження в умовах групової діяльності та ін.
Біографічний метод вивчення об´єкта оперативної уваги:
- є одним з основних методів психологічного вивчення особистості, оснований на психологічному аналізі життєдіяльності людини;
- полягає у систематизованому накопиченні відомостей біографічного характеру, аналізі й розгляді фактів з життя людини для з´ясування її психологічної обумовленості мотивами поведінки, мотивацією та цілями дій, а також характерних особливостей, що виявляються у вчинках, когнітивної сфери, характерологічних рис, вольових якостей та інших психічних властивостей.
У правоохоронній діяльності, зокрема, в ході розкриття серійних злочинів проти життя особи застосовуються спеціальні методи психологічного портретування.
1. Спостереження за поведінкою, діями, процесами з метою з´ясування їх сенсу, мети місту і спрямованості.
2. Опитування - збирання первинної вербальної інформації про події, явища, факти і процеси.
3. Тестування - психодіагностика з метою виявлення чи встановлення наявності та рівня розвитку певних індивідуально-психологічних особистісних якостей.
4. Моделювання ситуацій - дослідження процесів, явищ, подій за допомогою їх реальних, оптимальних чи ідеальних моделей (еталонів).
5. Психосемантичний аналіз - вивчення індивідуальної системи змісту і значень в індивідуальній свідомості.
6. Психолінгвістичний аналіз - вивчення процесів застосування знакових систем у процесі комунікації.
7. Графологічний аналіз - вивчення індивідуально- психологічних рис особистості за характером побудови знакових систем у мовленні.
8. Графометричний аналіз - вивчення індивідуально-психо-логічних рис особистості за кількісно-якісним співвідношенням фонем (лексичних одиниць) у мовленні.
9. Лінгвістичний аналіз мовлення - вивчення фонетичних, пунктуаційних, морфологічних, семантичних особливостей мовлення.
10. Біографічна реконструкція - вивчення й аналіз біографічних фактів, довідників, документів, життєвого шляху, історії особистості об´єкта оперативної уваги.
11. Футурування - (побудова майбутнього) прогнозування майбутніх подій у життєвому шляху людини.
12. Каузометричний аналіз - реконструювання причинних і цільових зв´язків між значущими для людини життєвими подіями.
13. Семасіологічний аналіз - визначення індивідуально- психологічного профілю об´єкта оперативної уваги за голосовими властивостями, фонетичними особливостями, характером і специфікою словникового запасу, особливостями ідіоматичного застосування словоформ.
14. Дефреймація семантичного навантаження - викриття чи розшифрування прихованого (спеціально захованого) змісту фраз, речень, висловів у мовленні.
15. Візуальна психодіагностика - визначення істинного наявного психічного стану людини за психофізіогномічними ознаками.
16. Аудіальна психодіагностика - визначення істинного наявного психічного стану людини за фонетико-морфологічними особливостями мовлення та артикуляції (тембр, гучність, сила, висота, частота, мелодійність, поліоктавність голосу).
Результатом застосування методології психологічного портретування є:
- експертний висновок;
- висновок;
- довідка;
- характеристика;
- характерологічний опис;
- структурний аналіз особистості.