Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

5.2. Графологічний підхід до пізнання особистості

Ідея про зв´язок почерку з душевними якостями людини виходить ще з античності. Так, Аристотель стверджував, що почерк відображає характер того, хто пише. В епоху Відродження, коли писемність стала надбанням досить широких верств суспільства, графологія була предметом серйозного обговорення, свідченням чому слугує, наприклад, трактат італійця Бальдо про те, як за листом можна дізнатися про характер і властивості людини. До теми визначення характеру за почерком зверталися Лейбніц, Гете, Лафатер.

Слово «графологія» вперше зустрічається в 1871 р. у творах абата Мішона. Мішон першим чітко систематизував графологію. Його дослідження у цьому напрямку, початі у середині XIX ст., дали поштовх появі декількох напрямів у графології. Сама назва науки графології, тобто визначення характеру за почерком, ясно вказує на те, що наука ця могла зародитися лише тоді, коли люди вже виробили для себе письмена, і писемність стала надбанням не окремих, виняткових осіб, а більшості.

Тепер графологією цікавиться весь сучасний світ, нею займаються не тільки в Англії, Франції і Німеччині; вона цікавить не одних лише адептів, як раніше; видатні психіатри, юристи звертають на неї увагу як на окрему науку.

З´явилася безліч творів, трактатів із графології; зараз ця наука має вже свою обширну літературу завдяки працям Мішона, Варінара, Креп´є-Жамена, Дебаролля, Арсена Арюса, Ганса Буссе, д-ра Прейєра, А. Генце, Ломброзо, Тарда і Мейєра. Про значення графології в цей час свідчить і той факт, що видатний французький учений антрополог Тард в одному зі своїх останніх творів «Psychologic sociale», заперечуючи навіть кримінальну антропологію зі всіма її спостереженнями, експериментами і біологічними даними, надає вкрай важливе, вирішальне значення графології. Як говорить Тард, клаптик списаного паперу набагато важливіший, ніж фотографія людини, оскільки в ньому виражаються злочинність, радість, печаль, озлобленість, жорстокість, настрій і т. п.

Ніхто не народжується з умінням писати. Цей навик набувається пізніше. На перших порах кожну букву вимальовували, проте з часом цей процес стає чисто автоматичним. У процесі написання (якщо, звичайно, ми не прагнемо спеціально змінити свій почерк) ми не замислюємося про те, ЯК ми пишемо. Наші думки спрямовані на те, ЩО ми пишемо. Отже, власне процесом написання управляє підсвідомість. Тож цілком природно, що між почерком і психічним (фізичним) станом людини існує певна залежність. Кожен штрих у буквах неминуче несе в собі відбиток особистості автора. Звичайно, багато що залежить від того, де і коли навчалася людина, в якому оточенні жила, нарешті, від фізичного стану її рук. Але найбільш сильні емоційні переживання, душевні хвороби та значущі впливи навколишнього середовища осідають у підсвідомості і спричиняють характерні зміни в рухах рук. Свідомість «виражає себе» через усну мову, підсвідомість може «виражати себе» і через почерк. Сучасна клінічна медицина накопичила багатющий матеріал про зміну почерку при ряді захворювань.

У криміналістиці розпізнавання почерку використовується не тільки для ідентифікації особи (почерк кожної людини індивідуальний, як індивідуальне його несвідоме), але й для оцінки стану людини, наприклад, нервової напруги, психічної травми, алкогольного сп´яніння та ін.

Та все ж необхідно визнати, що припущення про можливість діагностики за почерком складних за походженням та структурою властивостей особистості не одержало дотепер переконливого наукового підтвердження, як не привели до успіху спроби знайти прямі однозначні зв´язки між графічними ознаками листа із нібито відповідними їм рисами характеру, особливостями біографії і т. д. Проте навіть поверхневий аналіз даних, накопичених дослідниками почерку, дозволяє зробити висновок про надзвичайно широкі перспективи роботи психологів у цій частині, що неабиякою мірою диктується необхідністю розробки і вдосконалення тих методів діагностики психологічних особливостей людини, які не вимагають значних витрат і складного інструментарію. Можливо, що одним із потенційних шляхів вирішення проблеми психологічної діагностики за результатами аналізу почерку може стати використання методології системного підходу в сукупності із набором психодіагностичних методик, що пройшли всебічну перевірку.

Найбільш авторитетна з енциклопедій - Британська (1978 р.) - характеризує графологію як таку, що вивчає віддзеркалення особи в почерку. Спирається на багату статистику, що встановлює зв´язок між особливостями почерку і рисами характеру. Цей зв´язок обумовлений тим, що моторні рухи руки, створюючи почерк, управляються мозком і несуть на собі відбиток психічних процесів, що протікають в ньому.

Академічний словник російської мови стверджує, що графологія - це вивчення почерку з метою визначення психічного складу і здібностей людини.

У даний час методика інтерпретації почерку набула достатнього поширення за кордоном. Дослідження показали, що аналіз почерку дозволяє частково характеризувати деякі психоло-гічні особливості людини. Зокрема, це дозволило Верховному суду США в 1978 р. визнати законним використання графології під час прийому на роботу.

Таким чином, розпізнавання почерку, яке раніше називалося графологією, очищене від містичного нальоту старовини, успішно використовується в сучасній психологічній діагностиці і дозволяє визначати деякі особливості поведінки, характеру та схильностей особистості. Таке обстеження має значні переваги перед іншими методиками: воно не вимагає особливих умов проведення і доступне абсолютно для всіх, хто вміє писати.

У процесі графологічного аналізу враховуються:

- розвиток навику почерку і відхилення від навчального стандарту (прописів), закони формування почерку і набуття рис особистої індивідуальності, етапи цього процесу;

- наявність або відсутність попередніх умов, відповідність інструкціям і правилам подачі почерку на аналіз;

- початкові дані руки людини, яка пише, наявність окулярів, стать, вік, стан здоров´я (сильні ліки, інвалідність, дисграфія, дислексія і т. ін.).

Щоб дати уявлення про те, як працює графологія, підкреслимо основні підходи та параметри (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Основні параметри графологічного аналізу

Назва

Пояснення

Макроструктура та мікроструктура

Погляд «зовні» - гештальт-підхід, загальне зовнішнє враження «здалека», і погляд «зсередини», почерк (особистість) - при найближчому, детальному розгляді

Домінанти у почерку

Домінанти - це переважаючі ознаки конкретного почерку, на які звертається увага перш за все. Те, що «впадає в очі», дивує, чого не вистачає або які надмірності в почерку, що здається дивним. Це може бути форма, розташування, натиск, розмір, відстані тощо

Психомоторний підхід: напруга - розслаблення - Contraction (CNT) - Release (RLS). Швидкість почерку

Два полюси, розташовані на протилежних кінцях системи координат, співвідношення сил, що дають індикацію, «напруга - розслаблення», балансу внутрішнього контролю і свободи, «двигун» і «гальма» особистості, сили імпульсу і стримуючого чинника в особистості, розстановки сил свідомого і несвідомого.

Швидкість почерку дає інформацію про ядро, психофізичну сутність особистості. Зокрема, це показник рівня загальної мотивації і виду адаптації особи: що рухає людиною по життю - досягнення чи уникнення, активність чи пасивність

Ступінь постійності

Показник, що дає уявлення про ступінь і особливості внутрішньої адаптації і реакцій особистості на зовнішні чинники, пристосованості до життя, стійкості перед зовнішніми «подразниками» і впливом життєвих обставин

Три зони букв

Три зони букв по вертикалі відповідають трьом різним аспектам особистості. За допомогою аналізу трьох зон букв одержують інформацію «тільки для внутрішнього користування», не пов’язану безпосередньо із соціальним аспектом, поведінкою, спілкуванням або відносинами

Чотири основні елементи форми почерку

Вигнута, увігнута, незграбна, ниткоподібна форми, їх психофізичні механізми та обумовленість чотирма основними психічними функціями особистості, відповідно до вчення К. Г. Юнга

Три пласти в почерку: рух, організація та форма

Три окремі картини в почерку, що несуть інформацію про три різні аспекти функціонування особистості, їх види і значення. Тому аналізуються окремо

Спрощення - ускладнення форми

Ступені та види спрощення та ускладнення, їх підґрунтя та значення

Форма визначення рівня особистості

Шкала розвитку - рівень і гармонійність особистості.

Цей чинник дуже важливий. Формула визначення рівня особистості складається з поєднання 4 параметрів: швидкість - читаність - самобутність - організація

За Фрейдом і Юнгом: три вимірювання в почерку, їх основні графічні елементи й ознаки

Горизонталь, вертикаль, глибина. Індивідуальний, соціокомунікативний і психофізіологічний аспекти

Психомоторний підхід за Пофалем

П’ять ступенів контролю напруги

Психотипи особистості у почерку

Типологія К. Юнга, типологія Ла-Сіенна, типологія Одема та інші

Графічний тест Вартегга

Та інші проективні графічні тести