Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів

4.2. Сприйняття та взаєморозуміння у професійному спілкуванні працівників слідчих підрозділів

Однією зі сторін спілкування є перцептивна сторона, яка розкриває спілкування як процес сприйняття людьми одне одного і побудови на цій основі взаєморозуміння. Сприйняття людиною людини завжди присутнє в їх контактах і є для них настільки ж природним, як і задоволення повсякденних органічних потреб. Навіть якщо ми розмовляємо з людиною по телефону, ми намагаємося за її голосом, інтонацією, стилем викладу інформації уявити собі, що це за людина, тобто створити її образ, залежно від чого будуватимемо подальше спілкування.

Знання закономірностей соціальної й, насамперед, міжособистісної перцепції - необхідний елемент комунікативної компетентності слідчого.

Перцепція у загальному розумінні - це елемент цілісного процесу пізнання і суб´єктивного осмислення світу. У вузькому сенсі цей термін відбиває сприйняття, безпосереднє віддзеркалення дійсності органами почуття. Коли мова йде про процес сприйняття соціальних об´єктів, під якими мають на увазі інших людей, соціальні групи, великі соціальні спільності, використовується поняття «соціальна перцепція». Термін «соціальна перцепція» було введено американським психологом Дж. Брунером. Він звернув увагу на те, що, незважаючи на індивідуальні відмінності, існують якісь загальні соціально-психологічні механізми сприйняття у спілкуванні. Під соціальною перцепцією Дж. Брунер розумів соціальну детермінацію перцептивних процесів.

У структурі будь-якого перцептивного акту виділяють: суб´єкт; об´єкт; процес; результат. Суб´єктами сприйняття можуть виступати індивід і/або група. При розгляді об´єктів сприйняття важливим є й те, належить індивід до своєї групи чи до чужої. У професійному спілкуванні працівників слідчих підрозділів мова йде насамперед про міжособистісну перцепцію, тобто про сприйняття людиною людини.

Результатом міжособистісної перцепції є образ іншої людини, який несе інформаційно-оцінне навантаження («яка вона?») і відіграє регулюючу роль (залежно від образу будуються відносини із цією людиною, обирається стратегія взаємодії, лінія поведінки).

Як же відбувається процес міжособистісної перцепції? На це запитання можна відповісти, знаючи її механізми.

Численними дослідженнями показано, що в основі сприйняття знайомих і не знайомих раніше людей лежать різні психологічні механізми, закономірності, ефекти. Сприйняття незнайомих людей здійснюється на підставі механізмів міжгрупового спілкування, а знайомих - на підставі механізмів міжособистісного спілкування.

Закономірність: чим менш нейтральними є відносини, чим більше люди зацікавлені одне в одному, тим більший відсоток помилок. Точно сприймаються ті характеристики, які дозволяють віднести партнера до якої-небудь групи. Інші риси й особливості добудовуються за певними схемами. Саме тут і з´являються помилки.

Коли ми говоримо про сприйняття незнайомих людей, то фактично тут мова йде про механізми формування першого враження про людину, його точність, помилки (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Формування першого враження про людину

Механізм		Перше враження (образ)
Стереотипізація: - схильність сприймати людей схематично, спираючись на свій колишній досвід, без роздумів та врахування реальності. При цьому людина сприймається як представник певної соціальної групи, і їй автоматично приписуються типові якості представників цієї групи. Стереотипи: - професійні (вчителі - повчальні, бухгалтери - педантичні, продавці - обманщики; професори - непрактичні); - національні (французи - легковажні, слов’яни відрізняються загадковою душею, естонці - повільні, німці - педантичні, італійці - ексцентричні і т. д.); - вікові (молодь - легковажна, старі люди - образливі, буркотливі, люблять повчати) й ін.		Залежить від: - особливостей сприймаючого (з урахуванням його уявлень і суджень про людей, світ, про себе, спогадів, планів на майбутнє, світогляду в цілому); - розуміння ситуації спілкування (у реальних умовах необхідно не лише знати, як людина поводиться взагалі, а як вона поведеться в даній ситуації, чого від неї можна чекати в конкретних умовах, за конкретних цілей, завдань, бажань, за даного контексту); - особливостей сприйманого, зокрема його самопрезентації партнерові по спілкуванню
Типові помилки першого враження
Фактор переваги	Фактор привабливості		Фактор ставлення до нас
людина, яка перевершує спостерігача за одним важливим параметром, оцінюється ним вище й за іншими значущими параметрами	якщо людина нам подобається (зовні), то ми схильні її переоцінювати за особистісними якостями; і навпаки, непривабливих людей ми схильні недооцінювати в цілому		ті люди, які до нас добре ставляться, здаються нам значно кращими за тих, хто ставиться до нас погано

У постійному спілкуванні стає важливим не просто сприйняття партнера, але глибше і об´єктивніше його розуміння - актуального емоційного стану, намірів, динаміки відносин тощо. Тут міжособистісна перцепція відбувається на іншій основі. Психологічними механізмами сприйняття і розуміння у процесі міжособистісного спілкування є ідентифікація, емпатія і рефлексія (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Механізми сприйняття знайомих людей

Ідентифікація	Емпатія	Рефлексія
Ототожнення себе з іншою людиною - постановка себе на місце іншої людини і визначення, як би я діяв у подібних ситуаціях	Емоційне розуміння людиною людини - емоційне співчуття іншій людині, емоційний відгук на її переживання	Усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню

Досить часто механізм ідентифікації використовується слідчим у ході розслідування злочинів, коли слідчий ототожнює себе з об´єктом службової діяльності для розуміння його мотивів, вчинків, почуттів тощо.

Що стосується емпатії, то її вираження залежить як від природних особливостей особистості, так і від умов виховання, життєдіяльності людини, її емоційного досвіду. У психології зниження емпатії розглядають як один із показників професійної деформації особистості. Це, перш за все, стосується професій у системі «людина - людина», коли суб´єктові діяльності доводиться часто стикатися з людським горем, агресією, жорстокістю (наприклад, населення вважає, що працівники міліції - бездушні, холодні). В цьому випадку певне зниження емпатії виконує захисну функцію. Якщо ж здатність до емпатії втрачена значно, то дійсно йдеться про професійну деформацію особистості.

Велике значення для спілкування має «відкритість», тобто вміння бути чесним і природним у відносинах з іншими. Відкритість як психологічний феномен безпосереднім чином залежить від ступеня усвідомлення свого внутрішнього «Я» і сприйняття себе на особистісному рівні. Неадекватне уявлення про себе створює багато психологічних бар´єрів спілкування, веде до ігнорування інформації, чужої думки, що може призвести до конфліктної поведінки.

Умовою формування адекватного уявлення особистості про себе служить одержання й вивчення інформації зворотного зв´язку.

Зворотний зв’язок - інформація про те, як реципієнт сприймає комунікатора, як оцінює його поведінку та слова. Модель одержання зворотного зв´язку у взаємодії, на основі якої формується образ самого себе («вікно Джохарі»), відбита у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3. «Вікно Джохарі»

Відкрита зона (І)

Являє собою інформацію про індивіда, що відома йому про самого себе і відома навколишнім. Ці дані виявляються у вільному обміні інформацією між індивідом і конкретними людьми

Сліпа зона (II)

Містить інформацію про індивіда, що є в інших людей, але не відома йому самому, тобто одержуючи інформацію зворотного зв’язку, індивід довідується про себе

Схована зона (III)

Інформація про індивіда, що йому про себе відома, але схована від навколишніх: додаткові знання, уміння, риси характеру, манера поведінки

Невідома зона (IV)

Відомості про індивіда, які ні йому самому, ні навколишнім не відомі (про його особистість, можливості, які можуть виявитися в екстремальних ситуаціях, але можуть не з’явитися ніколи)

Поглиблення контактів, розвиток ділових відносин ведуть до збільшення відкритих і зменшення закритих просторів. Коли людина поводиться відкрито, то інші люди можуть довідатися про неї більше, що збільшує можливість взаєморозуміння. Якщо людина закривається, вона починає гірше усвідомлювати себе.

Однак у професійному спілкуванні працівників слідчих підрозділів частіш за все реєструється інша картина: людина є закритою для спілкування.

Слідчий повинен знати, що в умовах дефіциту інформації люди починають приписувати одне одному причини поведінки або якісь загальні характеристики. Приписування здійснюється або на основі подібності поведінки сприйманої особи з якимось іншим зразком, що був у минулому досвіді суб´єкта сприйняття, або на основі аналізу власних мотивів, передбачуваних в аналогічній ситуації. Загалом виникає ціла система способів такого приписування (атрибуції).

Каузальна атрибуція - («кауза» - причина, «атрибуція» - приписування) - когнітивний процес, що виражається в причинній інтерпретації вчинків і почуттів іншої людини. Каузальна атрибуція безпосередньо пов´язана з регуляцією людських відносин і включає пояснення, виправдання або засудження вчинків людей.

Феномен каузальної атрибуції «запускається» в разі дефіциту інформації про іншу людину: замінити її доводиться процесом приписування. При цьому міра і ступінь приписування в процесі міжособистісного сприйняття залежить від двох показників:

- від міри унікальності або типовості вчинку;

- від міри його соціальної бажаності або небажаності.

Кожна людина користується атрибуціями трьох типів, але до якогось із них тяжіє більше.

Об´єктна атрибуція - причина і відповідальність приписуються тому об´єкту, на який спрямована дія.

Особистісна атрибуція - причина і відповідальність приписуються особисто тому, хто здійснює вчинок.

Обставинна атрибуція - проблеми пояснюються об´єктив-ними обставинами (зламався автобус, стали годинники).

Часто атрибуції бувають вірними. Але світ людських відносин дуже складний, у ньому нашаровуються й перетинаються різні особистісні змісти, та й просто багато випадків. Застосування шаблонних неусвідомлених схем призводить до помилок (від смішних до трагічних), у тому числі помилок каузальної атрибуції (табл. 4.4). Знання цих помилок необхідне слідчому під час проведення слідчих дій.

Таблиця 4.4. Помилки каузальної атрибуції

Фундаментальна помилка атрибуції	Схильність при поясненні своєї власної поведінки приписувати причини переважно вимогам ситуації та обставинам («такі обставини»), а при поясненні чужої поведінки - приписувати причини внутрішнім умовам (особистості: «він такий»)
Помилка ілюзорних кореляцій	Згідно зі своїми уявленнями людина схильна у ситуації виділяти одні моменти й зовсім не помічати інших. Замість пошуку причин вона просто «виймає» з пам’яті те, що ближче лежить. Виникає за рахунок використання стереотипів
Помилка хибної згоди	Приписування причин завжди відбувається з егоцентричної позиції - людина відштовхується від своєї поведінки, причому переоцінюючи її звичайність і поширеність
Мотиваційна помилка атрибуції	Атрибуція проводиться таким чином, щоб її результати не суперечили уявленням про себе, підтверджували самооцінку

Дуже сильно каузальна атрибуція залежить від установки. Про це наочно свідчать експерименти А. А. Бодальова. Двом групам студентів було показано фотографію однієї і тієї ж людини. Але заздалегідь першій групі було повідомлено, що людина на пред´явленій фотографії є закоренілим злочинцем, а другій групі про ту ж людину було сказано, що вона - великий вчений. Після цього кожній групі було запропоновано скласти словесний портрет сфотографованої людини. У першому випадку були отримані відповідні характеристики: глибоко посаджені очі свідчили про приховану злість, підняте підборіддя - про рішучість «йти до кінця» в злочині і так далі. Відповідно в другій групі ті ж глибоко посаджені очі свідчили про глибину думки, а підняте підборіддя - про силу волі в подоланні труднощів на шляху пізнання і т. д.

Існують різні ефекти, які спотворюють сприйняття людиною людини і які необхідно враховувати працівникам слідчих підрозділів у процесі професійного спілкування (табл. 4.5).

Таблиця 4.5. Ефекти міжособистісного сприйняття

Ефект	Зміст
Ефект ореолу	Поширення загального оцінного першого враження про людину на сприйняття її окремих вчинків і особистісних якостей. Варіанти: а) позитивна оцінна упередженість; б) негативна оцінна упередженість
Ефект первинності	При сприйнятті незнайомої людини перша інформація про неї виявляється найбільш значущою. Перше враження виникає в перші 15-20 с спілкування
Ефект новизни	При сприйнятті знайомої людини остання, тобто більш нова, інформація про неї виявляється й найбільш значущою
Ефект Барнума	Схильність приймати за чисту монету опис або загальні оцінки своєї особистості, якщо вони представлені у науковому, магічному або ритуальному контексті
Ефект бумеранга	1. Схильність людини протидіяти сильному тиску ззовні, в чому б він не виявлявся, оскільки будь-який тиск з боку іншої людини сприймається як замах на право вільного вибору. 2. У деяких випадках вплив джерел інформації на аудиторію або окремих осіб дає результат, зворотний очікуваному, за умови: - підірваної довіри до джерела інформації; - інформація не відповідає умовам, що змінилися; - комунікатор викликає ворожість
Ефект краю	Із пропонованих суб’єктові сигналів ті, що перебувають на початку й наприкінці, запам’ятовуються швидше, ніж ті, що перебувають посередині
Ефект проекції	Неусвідомлене приписування іншим людям неприйнятних власних відчуттів, бажань, думок, якостей («злодій кожного підозрює»; «злодій свої двері замикає»; «клятвопорушник не вірить клятвам»). Дратівливі, агресивні люди часто приписують ці якості іншим, завидющі бачать в інших прояви заздрості («що посилено заперечуєш, тим неодмінно володієш сам»)
Ефект поблажливості	Некритичність в оцінці іншої людини: надмірна доброзичливість, щедрість