Уяву одні вчені розглядають як форму мислення, інші - як самостійний психічний процес, треті - як невід´ємну складову творчого процесу взагалі. Насправді ж уява - це створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам´яті за умови невизначеності вихідної інформації. Інакше кажучи, уява завжди здійснює деяке доповнення до думки за дефіциту інформації про дійсність. Отже, уява, у порівнянні з мисленням, більш ймовірнісне.
Фізіологічною основою уяви є встановлення тимчасових нервових зв´язків у корі великих півкуль головного мозку, однак ці зв´язки більш гнучкі, динамічні, досить часто складаються за випадковими ознаками. Уява може бути дієвою (коли вона складає програму майбутніх дій особи) або пасивною, відірваною від діяльності (фантазування, мрії).
Уява - важливий та необхідний для діяльності працівника правоохоронних органів процес, а її різновиди - репродуктивна (відтворна) та продуктивна (творча) уява - є професійно важливими якостями. Так, слідчий, безсумнівно, повинен мати розвинену відтворну уяву, яка необхідна при продукуванні слідчих версій, що здебільшого мають ймовірнісний характер, включають інформацію, яка безпосередньо не сприймається або відсутня. Оскільки версія - це завжди відтворення подій, то мислення і уява слідчого завжди мають чітке відтворне, репродуктивне забарвлення.
Аналіз діяльності співробітників слідчих підрозділів дозволяє встановити важливість у ній продуктивної (творчої) уяви, спрямованої на майбутні події (ймовірність майбутнього злочину та дій його учасників). Ефективність створення оперативно-розшукових творчих версій на основі уяви дозволяє ефективно протидіяти можливим злочинним проявам.
Синтез уявлень може відбуватись у різних формах. Аглютинація - спосіб уяви, за якого відбувається своєрідне поєднання таких якостей предметів чи явищ, що взагалі не поєднуються в дійсності або про поєднання яких немає відомостей. Наприклад, оперативний працівник передбачає («поєднує») наявність у злочинця, який планує вчинити крадіжку, навичок різання металу чи виготовлення відмичок. Іншим способом уяви є гіперболізація - уявне перебільшення або применшення якостей об´єкта, можливостей його дій. Так, при генеруванні слідчих версій про вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, можуть бути гіперболізовані якості розшукуваного злочинця - жорстокість, зухвалість, фізична сила, хоча насправді це міг бути злочин, вчинений у стані афекту, віктимної поведінки жертви. Синтез уявлень може відбуватись у формі типізації - відокремлення подібних якостей об´єктів та їх перенесення на інші об´єкти. Наприклад, під час крадіжки значної кількості коштовностей у версії типізується використання автотранспортного засобу, хоча насправді вивезення краденого могло здійснюватися зовсім іншим шляхом.
Професійна діяльність потребує від слідчого створення образів і таких об´єктів, яких він ще не сприймав, уявлення подій, свідком яких він не був, передбачення наслідків своїх дій та вчинків інших людей, програмування своєї діяльності тощо.
Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.
Уява - це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об´єктів, яких вона ніколи не сприймала.
До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.
Створення образів уяви завжди пов´язане з певним відступом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачення та творення нового світу як середовища свого буття. Діяльність уяви тісно пов´язана з мисленням. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці і цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюються логічними міркуваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв´язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дієвий характер. Специфічність випереджального відображення реальності у процесі уяви виявляється в конкретно-образній формі у вигляді яскравих уявлень. У мисленні ця функція здійснюється оперуванням поняттями, внаслідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та узагальнене відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.
Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат власних дій тоді, коли наявних знань виявляється недостатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної потреби. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особистості за умов неповної або сумнівної інформації.
Отже, уява - це своєрідна форма відображення людиною дійсності, де виявляється активний випереджальний характер пізнання нею об´єктивності світу.
Створення людиною образів нових об´єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються певні сліди попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоціативних зв´язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.
Спостережливість, уважливість, професійна пам´ять, мислення та уява відносяться до професійноважливих якостей слідчого. Цілеспрямоване формування цих якостей розпочинається під час навчання майбутніх слідчих в училищах професійної підготовки працівників міліції та в ВНЗ системи МВС.
Професійна значущість вказаних пізнавальних процесів підкреслюється нормативними документами, які регламентують професійно-психологічний відбір кандидатів на службу в ОВС України . Зокрема, для майбутніх слідчих та дізнавачів важливими є: вміння прогнозувати ситуацію, спостережливість, творче мислення, ерудованість, добра пам´ять тощо. Низький рівень сформованості цих якостей є протипоказанням для роботи на посадах у слідчих підрозділах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Інструкція з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України : затв. наказом МВС України від 9 серп. 2012 р. № 686 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/ main/uk/publish/article/757119.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». - Х. : Одіссей, 2012. - 360 с.
3. Про організацію взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 14 серп. 2012 р. № 700. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/757119.
4. Положення про органи досудового розслідування [Електронний ресурс] : затв. наказом МВС України від 9 серп. 2012 р. № 686. - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/ mvs/control/main/uk/publish/article/757119.
5. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листоп. 1996 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): офіц. вид. Україна. Верховний Суд. Пленум / ред. В. Т. Маляренко. - К. : Ін Юре, 2004. - 335 с.
6. Нове кримінальне законодавство та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001-2007 рр.) / упоряд. : В. В. Кузнєцов. - К. : Вид. Паливода А. В., 2007. - 220 с. - (Закони України).
7. Васильєв В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильєв. - СПб. : Питер, 2002. - 656 с.
8. Варій М. Й. Психологія особистості : навч. посіб. / М. Й. Варій. - К. : Центр навч. л-ри, 2008. - 592 с.
9. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология / В. Е. Коновалова. - Харьков : Консум, 1999. - 157 с.
10. Коновалова В. Е. Юридична психологія. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепітько. - К. : Ін Юре, 2004. - 424 с.
11. Котов Д. П. Психология следователя / Д. П. Котов, Г. Г. Шиханцов. - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. - 134 с.
12. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій : навч. посіб. / Л. М. Лобойко. - К. : Істина, 2007. - 456 с.
13. Лукашевич В. Г. Моделювання у криміналістиці та пізнавальній діяльності слідчого : монографія / В. Г. Лукашевич, О. В. Юнацький. - К. : КНТ, 2008. - 184 с.
14. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. посіб. / С. Д. Максименко. - К. : Центр навч. л-ри, 2008. - 272 с.
15. Основи психології / за ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - 4-е вид., стереотип. - К. : Либідь, 1995. - 632 с.
16. Психологія : підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. ; за ред. Ю. Л. Трофімова. - К. : Либідь, 1999. - 558 с.
17. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. - СПб. : Питер, 2001. - 720 с.
18. Соснин В. А. Психология решения нестандартных задач / В. А. Соснин. - СПб.: Речь, 2009. - 384 с.
19. Столяренко А. М. Юридическая педагогика : курс лекций / А. М. Столяренко. - М. : Экмос, 2000. - 496 с.
20. Столяренко А. М. Психологические приемы в работе юриста : практ. пособие / А. М. Столяренко. - М. : Юрайт-М, 2001. - 288 с.
21. Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко. - Ростов н/Д : Феникс, 1997. - 736 с.