Особистість визначається цілісністю, єдністю та неповторністю. Ці якості зумовлюються не стільки біологічною, природною організацією, скільки унікальністю життєдіяльності, яка визначається індивідуальним досвідом людини. Якщо б людська психіка не мала здатності до накопичення досвіду, то людина, за відомим висловом І. Сєченова, «залишалася б завжди у стані новонародженого» . Своєрідним інтегратором особистості, механізмом формування досвіду та цілісної діяльності є такий пізнавальний процес, як пам´ять.
Пам´ять - це складно організований процес запам´ятання, збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду особистості. Пам´ять є наскрізним (через усю особистість) процесом. Вона зв´язує всі образи чуттєвого (відчуття та сприймання) та позачуттєвого (мислення, уявлення) пізнання, механізми формування цих образів; саме за допомогою пам´яті здійснюється перехід від конкретного живого споглядання (сприймання) до абстрактного мислення та зворотне сходження до безпосередньої чуттєвої діяльності. Інакше кажучи, пам´ять формує та зберігає цілісність особистості.
Загальним пояснюючим принципом запам´ятання образів, думок, дій та інших відображень дійсності є принцип асоціативності, тобто виникнення та зміцнення тимчасових зв´язків між відображуваним матеріалом. Людина ніколи не запам´ятовує окремий образ, а лише у взаємозв´язку його з суміжними образами реальності або з тим, що вже є у пам´яті. Формування асоціацій відбувається на основі суміжності, контрасту або подібності. Тобто запам´ятання образу об´єкта здійснюється шляхом зв´язування його з об´єктами чи явищами, що знаходяться або в одному просторі та часі з подібними предметами, або в порівнянні з відмінними предметами чи явищами. Наприклад, закріплення в пам´яті оперативного працівника зовнішності розшукуваного злочинця здійснюється за суміжністю з його небезпечними діями, за контрастом або подібністю з образами інших осіб, які вже є в пам´яті.
Фізіологічною основою виникнення зв´язків та їх зміцнення є формування та зміцнення рефлексів (нервових зв´язків) у головному мозку. Міцність зв´язків, отже, й запам´ятання залежить не тільки від якості самого матеріалу, а й від того, яке значення воно має для особистості. Разом з тим, якість відображуваного об´єкта впливає на те, які зони головного мозку стають центрами цих нервових зв´язків (ансамблів нейронів). Так, при запам´ятанні зорової інформації (зовнішність злочинця, обставини місця події) головне навантаження припадає на зони зорової проекції кори великих півкуль. Запам´ятання дій (прийоми затримання або захисту) локалізуються у підкоркових відділах мозку.
У зв´язку з тим, що пам´ять інтегрує всю різнобарвність людської діяльності, форми її виявлення такі ж різнобічні. Окремі різновиди пам´яті групуються за такими критеріями:
а) за характером психічної активності:
- рухова;
- емоційна;
- образна;
- вербально-логічна;
б) за характером цілей діяльності:
- мимовільна;
- довільна;
- позадовільна;
в) за міцністю закріплення та зберігання образів:
- короткочасна;
- довгочасна;
- оперативна.
В основі першого критерію - провідна функція працівника правоохоронних органів у певній діяльності, зокрема, під час огляду місця події провідною функцією є безпосереднє сприймання обстановки; при плануванні розслідування основу складає розумова діяльність; у здійсненні затримання злочинця провідною функцією є рухова активність.
Рухова пам´ять - це запам´ятання, збереження і відтворення рухів та їх систем. Значення її в тому, що вона є основою для розвитку конкретних практичних, фізичних дій, фізичного розвитку особистості.
Емоційна пам´ять - це пам´ять на переживання, емоції та почуття, що супроводжують життєдіяльність людини. Вона свідчить про реалізацію взаємин людини з навколишньою дійсністю - людьми, подіями, явищами.
Образна пам´ять - це запам´ятання відповідних образів сприймань (зорових, слухових, тактильних тощо). Найчастіше використовується зорова та слухова пам´ять, рідше - інші її різновиди.
Вербально-логічна пам´ять - це запам´ятання думок, логіки взаємозв´язку між елементами інформації. Найчастіше виявляється у відтворенні понять у мовній формі.
В основі другого критерію диференціації видів пам´яті лежить усвідомлення мети конкретної діяльності людини. У тому випадку, коли актуальною стає сама пам´ять, тобто людина свідомо намагається дещо запам´ятати, цей вид пам´яті визначається як довільна пам´ять. Якщо ж спеціальної мети запам´ятати немає, ми говоримо про мимовільну пам´ять. Проте поділ цей досить умовний. По суті, мимовільна, довільна та позадовільна пам´ять є ступенями загальної динаміки пам´яті. Зокрема, практика свідчень у кримінальних справах доводить, що значний обсяг інформації може бути одержаний саме шляхом актуалізації позадовільного запам´ятовування.
Незважаючи на те, що в основі третього критерію видів пам´яті лежить часовий параметр, це не зовсім так. Річ у тім, що цей поділ ґрунтується на синтезі тривалості запам´ятання та значущості самої інформації. Образи сприймань, мислення, дій не з´являються миттєво і миттєво не зникають. Для того, щоб пройти стадію усвідомлення, сліди впливів переробляються, закріплюються протягом певного часу (навіть після події людина деякий час начебто бачить її, чує, переживає дії та думки). Саме ця післядія і становить короткочасну пам´ять.
Неодноразово сприйняті, дуже важливі події формують надовго збережені образи довгочасної пам´яті. Функціонування цієї пам´яті зумовлене необхідністю використання інформації в подальшій діяльності людини.
Поняттям «оперативна пам´ять» обмежують процеси, які обслуговують конкретні дії, окремі операції. Це своєрідна службова пам´ять.
Динаміка цих різновидів пам´яті полягає в тому, що первинна інформація у формі оперативних одиниць пам´яті оцінюється свідомістю (або підсвідомістю). За умов можливого термінового використання інформації вона закладається в короткочасну пам´ять; якщо ж інформація важлива для подальшої роботи, вона закріплюється в довгочасній пам´яті. Наприклад, у процесі огляду місця події здійснюється надходження значної кількості недиференційованої інформації, яка утримується оперативною пам´яттю. Особливо важлива інформація (наявність трупа, знаряддя вбивства, наявність свідків) відкладається в довгочасній пам´яті співробітника. Менш важлива інформація, яка, звичайно, відображується у протоколі (розташування, кліматичні умови, слідові відбитки), зберігається в короткочасній пам´яті.
При виконанні будь-якої діяльності або цілеспрямованого пригадування образи, які зберігаються в довго- або короткочасній пам´яті, актуалізуються в оперативну пам´ять, яка й обслуговує діяльність. Наприклад, на початковому етапі допиту слідчий відновлює (переводить до оперативної пам´яті) інформацію щодо кримінальної справи та оперує нею у процесі допиту. Після цього переструктурована інформація знову передається до коротко- або довгочасної пам´яті.
Головними процесами пам´яті є:
- запам´ятовування - фіксація у свідомості особистості одержаної інформації;
- зберігання - утримання в пам´яті інформації протягом певного часу;
- відтворення - актуалізація зафіксованої у психіці інформації;
- забування - утруднення або неможливість актуалізації інформації.
Інтегративною якістю, якою визначається ефективність усієї пам´яті особистості, є продуктивність. Вона визначається:
- обсягом пам´яті - кількістю матеріалу, який може бути безпосередньо відтворений після одноразового його сприймання. У середньому для різного матеріалу цей обсяг становить 7 ± 2 одиниці інформації (від 5 до 9). Тому можна передбачити, що працівник без додаткових засобів фіксації інформації в ситуації обшуку або огляду запам´ятає лише від 5 до 9 предметів, явищ, цифр, облич тощо. Обсяг пам´яті - поняття індивідуальне, яке залежить від особистості та динаміки мнемічних процесів і, головним чином, від важливості діяльності та інформації. Закономірно, що обсяг інформації щодо важливих та складних справ значно збільшується. Тренування та використання спеціальних прийомів запам´ятовування може збільшити обсяг пам´яті до 50-60 одиниць;
- швидкістю запам´ятовування - проміжком часу, необхідним для повного запам´ятання інформації, ефективного переведення її до коротко- та довгочасної пам´яті. Особливого значення цей чинник набуває у складних та швидкоплинних ситуаціях;
- точністю відтворення - ступенем відповідності між сприйнятим та відтвореним матеріалом. Цей чинник підпорядкований сильному особистісному впливу, оскільки запам´ятовуваний матеріал практично ніколи не лишається незмінним - мислення, уява, емоції вносять певні корективи, уточнення, переструктурування, внаслідок чого виникає безліч нових тимчасових нервових зв´язків. Саме ця обставина призводить до неадекватності, змін у свідченнях;
- тривалістю зберігання - максимальним строком, до закінчення якого інформація може бути адекватно відтворена. Це значною мірою залежить від того, з якої пам´яті (довго- чи короткочасної) актуалізується інформація;
- готовністю пам´яті - здатністю людини швидко та ефективно віднаходити у пам´яті необхідну інформацію. Цей чинник важливий, оскільки він охоплює практично всі мнемічні процеси. Звичайні посилання на погану пам´ять мають своєю причиною саме послаблену мнемічну готовність.
Загалом можна окреслити перелік причин, які впливають на продуктивність пам´яті. Усі вони поділяються на дві великі групи - об´єктивні та суб´єктивні. Серед об’єктивних причин чільне місце займають такі:
1. Обстановка запам´ятовування та відтворення. Спокійні, нормальні умови сприяють роботі пам´яті; несприятливі, напружені, конфліктні ситуації суттєво знижують продуктивність пам´яті, можуть створювати ілюзії запам´ятання через гіпертрофію окремих елементів інформації.
2. Кількість запам´ятовуваної інформації. За інших однакових умов збільшення кількості інформації послаблює ефективність пам´яті за рахунок зменшення її обсягу та підвищеної вибірковості. Зокрема, під час огляду місця події при надлишку інформації пам´ять слідчого починає переробляти її та засвоювати певними інформаційними блоками, що призводить до втрати при запам´ятовуванні багатьох окремих деталей цієї інформації.
3. Характер інформації.
3.1. Ритмічність. Усім відомо, що вірші запам´ятовуються краще, ніж проза. Досить часто, спостерігаючи за людиною, яка намагається щось запам´ятати, ми бачимо, що вона ритмічно постукує пальцем або олівцем, погойдує ногою або головою, тобто створює певний ритм діяльності. Річ у тім, що організм людини підпорядкований певним біологічним ритмам, коливанням перебігу імпульсів по нервових волокнах. Тому матеріал ритмічний або відтворюваний на певному ритмічному тлі запам´ятовується краще.
3.2. Наочність інформації. Це означає, що інформація образна сприймається, а отже, й запам´ятовується легше. Наприклад, якщо треба запам´ятати телефонні номери, адреси тощо, можна досягти значно більших успіхів у запам´ятанні, якщо подумки пов´язувати номери телефонів з образами облич їх власників, адреси - з панорамою ландшафту місцевості. Можна подумки забарвлювати певну інформацію: важливі номери телефонів уявляти на червоному тлі, номери телефонів приємних осіб - на зеленому, рожевому тлі. Мабуть, від наочності уявлень створено такі вислови, як «різкий» колір, «оксамитовий» голос, «чорний» гумор тощо.
3.3. Осмисленість, зрозумілість інформації суттєво підвищує ефективність її запам´ятовування. Розуміння логіки дій злочинця та потерпілого дозволяє ефективно запам´ятати більше обставин вчиненого злочину. Знання систем вогнепальної зброї полегшує запам´ятання її бойових якостей.
3.4. Зв´язаність матеріалу, який запам´ятовується, його внутрішня та зовнішня структурність. Наприклад, безперервне спостереження за розвитком подій злочину дозволяє свідку запам´ятати більше деталей, ніж такі події, які фіксуються фрагментарно, уривками.
До суб´єктивних причин належать:
1. Стан організму особи, яка запам´ятовує інформацію. Патологічні або стресові стани значно погіршують пам´ять; також негативно на ефективність запам´ятовування впливає занадто спокійний, урівноважений стан.
2. Наявність зацікавленості до запам´ятовування матеріалу, потреба у ньому значно полегшують створення тимчасових нервових зв´язків у корі великих півкуль, а отже, й функціонування головних мнемічних процесів.
3. Попередній досвід, тобто вже існуючі образи пам´яті щодо конкретних подій, полегшує доповнення його новою інформацією, сприяє створенню певних інформаційних блоків. Зокрема, актуалізовані у слідчого при виконанні слідчих дій попередні знання збільшують обсяг його професійної пам´яті, сприяють надбанню нових знань.
4. Тип запам´ятовування. Цей чинник пов´язаний з індивідуальними особливостями пам´яті та всіх її процесів. Наприклад, є працівники, у яких більш продуктивне позадовільне запам´ятовування при загальному домінуванні образної пам´яті. У цьому випадку продуктивність пам´яті забезпечується поєднанням сприймання образів, осіб, подій, явищ, що становлять оперативний інтерес, конкретної обстановки та концентрації уваги на окремих об´єктах.
Неоднозначно оцінюється такий мнемічний процес, як забування. Звичайно, воно розглядається як негативний процес пам´яті. Проте детальний психологічний аналіз дозволяє з´ясувати певні позитивні моменти. Перш за все, забування може бути більш-менш глибоким, інтенсивним, динамічним. Звичайно забування найбільш інтенсивне одразу після запам´ятання матеріалу, далі темп забування різко знижується.
Забування - це, з одного боку, процес раціональної організації пам´яті, оскільки те, що не є необхідним для діяльності особистості (надлишкова інформація), забувається; з іншого, - це своєрідний фільтр, самозахисна функція головного мозку від інформаційного перевантаження.
Крім того, можлива невідповідність між суб´єктивним переживанням забутого та реально забутим. Точно кажучи, майже нічого з того, що запам´ятовується, не забувається повністю: те, що не є актуальним протягом значного часу, переводиться у підсвідомість; для того, щоб поновити його в пам´яті, слід створити певні зовнішні та внутрішні умови сприймання цієї інформації - саме це мається на меті при організації процедури відтворення та перевірки свідчень на місці. З іншого боку, неможливість пригадування потрібної інформації може виникнути у результаті дуже сильного бажання її пригадати та розвитку на цьому ґрунті гальмування у корі великих півкуль. Якщо, наприклад, слідчому у ході допиту свідка трапляються такі випадки, то йому необхідно чимось відволікти увагу свідка, зняти напруженість.
Завершуючи розгляд питання, вважаємо за необхідне сформулювати деякі загальні правила підвищення ефективності мнемічної діяльності працівника правоохоронних органів.
1. У професійній діяльності слід постійно враховувати об´єктивні та суб´єктивні причини, які впливають на продуктивність пам´яті.
2. Пам´ять розвивається у процесі професійної діяльності. Постійно тренуючи оперативну та довгочасну пам´ять, актуалізуючи професійно важливу інформацію, працівник робить своєрідний психічний «масаж» мозкових структур, у яких створюються тимчасові зв´язки.
3. Чим ефективніша та самостійна професійніша діяльність, тим ефективніше розвивається пам´ять.
4. Швидше та міцніше запам´ятовується те, що пов´язане з професійним інтересом та потребами. Свідомо керуючи інтересами підлеглих, керівник може впливати й на розвиток їх професійної пам´яті.
5. Ефективніше запам´ятовується те, що об´єднане думкою в логічне ціле. Чим логічніше пов´язуються у сприйманні та мисленні факти та обставини події, тим міцніше вони відкладаються в пам´яті.
Необхідно визначити індивідуальний провідний тип пам´яті (образний або словесно-логічний). На основі цього типу й треба формувати індивідуальні мнемічні прийоми. Наприклад, провідна образна пам´ять полегшує запам´ятання смислового матеріалу, якщо йому надається певне образне тло (обличчя, ландшафт, колір, мелодія). Якщо ж провідною є словесно-логічна пам´ять, то для кращого запам´ятання образного матеріалу його слід позначати певною цифрою, числом, формулою.