Професійно-психологічна підготовка працівників слідчих підрозділів
3.1. Психотехніка професійного спостереження за об`єктами та обстановкою
Багатьом співробітникам правоохоронних органів за родом своєї діяльності доводиться здійснювати професійне спостереження за місцевістю, об´єктами й тим, що там відбувається. Спостереження ведеться в ході несення служби на постах, під час особистого розшуку, в засадах, під час спостереження за об´єктами оперативного інтересу, огляду місця події тощо.
Професійне спостереження - це навмисні, вибіркові й планомірно здійснювані за допомогою органів почуттів виявлення й збір інформації, необхідної для вирішення професійного завдання. Наприклад, огляд місця події - важлива слідча дія, що здійснюється слідчим з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з´ясування обстановки події та інших обставин, що мають значення для справи.
Успіх професійного спостереження багато в чому залежить від психологічних факторів - об´єктних, обстановочних і суб´єктних. Вирішальне значення належить суб´єктним факторам - якостям, здібностям, психічним станам, знанням, навичкам і вмінням професіонала, який здійснює спостереження. Професійна спостережливість - комплексна якість особистості, що виражається в умінні помічати характерні, але малопомітні й, на перший погляд, малоістотні особливості обстановки, людей, предметів та їх змін, що мають або можуть мати значення для вирішення професійного завдання. У структуру цієї якості входять почуттєві й особистісні компоненти.
Почуттєву основу спостережливості становить робота органів почуттів (аналізаторів) людини: зору, слуху, нюху, дотику та ін. У відчуттях відбиваються окремі властивості об´єктів і явищ, за якими ведеться спостереження (відчуття ваги, твердості, міри, кольору, температури, смаку й ін.). На основі відчуттів виникають сприйняття - образи об´єктів і явищ у комплексі їх властивостей і якостей.
Відчуття і сприйняття тісно пов´язані з увагою - процесом організації психічної діяльності і її зосереджень на пізнанні окремих об´єктів, явищ і їх особливостей, які при цьому сприймаються з особливою виразністю і ясністю. Увага подібна до променя прожектора, який вихоплює щось із темряви й робить помітним те, що піддається детальному вивченню й оцінці.
Важливу роль відіграють і особистісні компоненти спостережливості, до яких відносяться:
- мислення слідчого і його професійні знання про об´єкт спостереження;
- мотивація, бажання, прагнення, потреба пильно спостерігати й вчасно виявляти все значуще;
- інші індивідуальні особливості: вольові якості, пам´ять, працездатність, психологічна стійкість, рівень знань та ін.
Професійна спостережливість слідчого - це не проста натренованість очей або слуху. Це особистісне явище - зацікавлене, відповідальне, сумлінне спостереження зі знанням справи. Тому й психотехніка професійного спостереження носить комплексний характер.
1. Прийом забезпечення інтенсивності спостереження. Спостереження ефективне, якщо «промінь» уваги яскравий і сильний. Треба не просто дивитися, а спостерігати. Досягається це активізацією особистісних компонентів спостереження.
Правило самостимулювання уваги. Увага підсилюється, коли працівник відповідально ставиться до служби, до обов´язків за спостереженням, усвідомлює, що успішне спостереження відіграє найважливішу роль у попередженні, припиненні й розслідуванні злочинів і забезпеченні особистої безпеки. Про це говорять і нагадують під час інструктажу, перед виходом на виконання завдання, у ході перевірок служби й пильності. Та й собі треба подумки нагадувати: якщо упущено при спостереженні, то буде потрібна величезна праця десятків людей, щоб компенсувати промах, а іноді його виправити неможливо.
Правило пильності. Справжній професіонал знає, що обстановка завжди породжує раптові ускладнення. Спокій її буває обманливим, тому не треба розслаблятись. Можна, наприклад, перевірити 1000 документів у автомобілістів в абсолютно спокійній і безпечній обстановці, але 1001 перевірка виявиться смертельно небезпечною й може призвести до тяжких наслідків. Треба пам´ятати про те, що злочинці завжди діють потай, раптово, прагнуть обдурити працівників міліції´, і не можна дозволяти їм цього домогтися. Почуття професійної гордості й самолюбства зобов´язує бути сильнішим, розумнішим за злочинця та вчасно виявити і розгадати його злочинні задуми й хитрування.
Правило вольової напруги. Кожний, хто веде професійне спостереження, повинен здійснювати його з вольовою напругою, із зусиллям, постійно пам´ятаючи про те, що професійне спостереження - це своєчасне виявлення малопомітних ознак обстановки, що мають професійне значення. Слід змушувати себе ретельно вивчати всі деталі, не поспішати, розглядати, міняти за необхідності місце спостереження, наближатися до об´єкта. Мобілізувати волю й інтенсифікувати спостереження можна, наприклад, думкою в ході огляду місця події про те, що не буває злочинів і злочинців, які не залишали б ніяких слідів. Якщо слідів не знайдено, треба не розслаблятися, не відступати, а терпляче шукати, використовувати спецтехніку. Вольовим зусиллям треба здійснювати самоконтроль і самокерування увагою.
Правило з’ясування мети й завдань спостереження.
Спостереження завжди більш успішне, якщо спостерігач знає, за чим спостерігати, що виявляти, за якими ознаками стежити. Для ефективного спостереження необхідна конкретна, а не загальна установка.
2. Прийом організації спостереження. Об´єкти, процеси й параметри, за якими ведеться спостереження, звичайно численні, складні й багатозначні. Так, здійснюючи огляд місця події, слідчий повинен: а) виявляти, фіксувати, вилучати й оцінювати сліди злочину та інші речові докази; б) одночасно вивчати обстановку події для виявлення характеру та обставин розслідуваної події; в) одержувати вихідну інформацію для висування версій про механізм події, його учасників, особистість злочинця; г) виявляти дані для організації розшуку й затримки злочинця по гарячих слідах; д) спостерігати за поведінкою потерпілого й свідків; е) стежити за діями інших учасників огляду; є) контролювати свої дії, висловлення, вчинки й ін. Коротше кажучи, треба нічого не упустити з поля зору, постійно розподіляти й перемикати увагу і все це робити безпомилково. У цьому - одні з найбільших труднощів спостереження, а недоліки - джерело найсерйозніших промахів.
Правило планомірного вивчення поля спостереження.
Організувати спостереження - це насамперед зорієнтуватися в обстановці, вивчити поле спостереження, виділити його критичні орієнтири, уточнити завдання, визначити порядок дій у ході спостереження. До початку спостереження корисно використовувати всі можливості, щоб одержати найбільш повну інформацію про об´єкт і умови спостереження. Необхідно врахувати такі умови, як день, ніч, дощ, туман, сонце в очі, освітленість об´єкта й території та ін. На цій основі вибирається місце спостереження, порядок його зміни, центральна зона спостереження, визначається, за чим стежити і що шукати.
Правило постановки себе на місце правопорушника. Ця рефлексія потрібна, тому що спостереження найчастіше націлене на своєчасне виявлення ознак правопорушення, що готується, або злочину, суб´єкт якого намагається залишитися непоміченим і безкарним. Поставивши себе подумки на його місце, можна краще зрозуміти, що і як він буде використовувати для цього. У цьому випадку буває легше визначити найнебезпечніші зони, об´єкти, можливі ситуації, які вимагають особливої уваги й пильності під час спостереження.
Правило обґрунтованого розподілу й переключання уваги. Огляд поля спостереження дає результати, якщо піддається обґрунтованій логіці, здійснюється за розрахованою схемою, маршрутом, певним завданням і оцінкою обстановки. Криміналістика, наприклад, рекомендує ексцентричну схему детального огляду місця події - по спіралі, що розкручується, від вираженого центру огляду (наприклад, від трупа, що лежить) або, навпаки, концентричну (починається з периферійних зон), а у квартирах - за годинниковою стрілкою або проти неї та ін.
Розробляючи обґрунтовану схему спостереження, необхідно враховувати психологічні закономірності уваги:
- широта уваги людини (можливість одночасно сприймати певне число параметрів і об´єктів) вимірюється «міллєровським магічним числом» 7 ± 5, а граничний кут ясного бачення не перевищує 30°. Фактичне ж поле спостереження і його особливості можуть значно перевищувати ці величини. При розрахунку схеми важливо правильно визначити центр - найважливіші об´єкти й параметри (де ймовірність очікуваних змін обстановки найбільш велика і значуща). Потім поле спостереження по думки розбивається на горизонтальні сектори (за необхідності й по вертикалі), величиною не більше 25° кожний, і зони дальності - далеку, середню, ближню. Оцінюється розміщення на них найважливіших зон, що вимагають особливого спостереження, і на основі всього цього будується схема переключання уваги;
- переключаючи увагу за наміченою схемою, треба пам´ятати, що не всі люди можуть робити це швидко. У мало тренованих працівників із слабкою рухливістю психічних процесів кожне переключання уваги повинно займати 7-8 с. Потрібно пам´ятати, що процес переведення очей з однієї точки на іншу займає приблизно 0,1-0,2 с, в цей момент око не бачить;
- існує залежність повноти й точності сприйняття від часу, протягом якого воно здійснюється. Тому при перегляді найважливіших секторів, зон кожний підозрілий об´єкт, предмет треба розглядати пильно приблизно 2-3 хв, інакше можна не помітити істотне. Робиться це прицільно, з очікуванням, що розглянуті об´єкт, сектор, зона несуть у собі інформацію, важливу для вирішуваного завдання;
- оскільки проходження всього маршруту у полі спостереження може займати досить багато часу, треба передбачити до його завершення часте повернення до найбільш важливих, небезпечних зон, щоб забезпечити краще спостереження за ними;
- небезпечно звужувати увагу, приковувати її до якогось одного об´єкта, параметра, сектора, який би важливий він не був, оскільки небезпека завжди може прийти збоку.
Правило забезпечення комплексності сприйняття під час спостереження. Основну інформацію людина одержує за допомогою зору, однак це не означає, що можна зневажати іншими відчуттями й сприйняттями. Будь-яке з них може часом зіграти вирішальне значення. Так буває, наприклад, із відчуттям запаху при вході в кімнату, де відбулася подія, або визначення пальцями, долонею температури тіла вбитого. Спостерігаючи треба й дивитися, і нюхати, і слухати, якщо треба, - пробувати на смак, торкатися, брати в руки (не порушуючи, звичайно, слідів). Після статичного огляду місця події корисно здійснювати експериментування, переміщуючи предмети на місці події й намагаючись відтворити первісну обстановку, послідовність розвитку події, досліджуючи окремі предмети й сліди.
3. Прийом забезпечення високої чутливості органів почуттів. Чутливість - це особлива властивість органів почуттів людини і їхній стан. Чим вища чутливість, чим нижчий, як кажуть, її поріг, тим дрібніші й тонші деталі, ознаки, відтінки, зміни предметів і явищ людина виявляє й тим швидше їй це вдається, і навпаки. Чутливість як стан дуже динамічна, і в людини в різні моменти вона може кардинально відрізнятися: бути дуже високою або дуже низькою. Природно, що в інтересах забезпечення ефективного спостереження необхідно дотримуватися наступних правил.
Правило врахування адаптаційних залежностей чутливості. Існує абсолютний поріг відчуттів, що характеризується тією силою дії подразника (світла, звуку, запаху та ін.), за якої вперше в людини виникає відчуття відповідної модальності, і, відповідно, вона починає відчувати, тобто помічати. Чим нижче цей поріг, тим вище чутливість. Однак він не постійний, а змінюється під впливом особливого, адаптаційного механізму, що пристосовує чутливість до сили діючого в цей момент подразника. Найкращий для спостереження мінімальний поріг абсолютної чутливості встановлюється для зору - у темряві, для слуху - у тиші. Час адаптації не постійний. Адаптація зору при переході людини зі світла в темряву відбувається повільно (найбільш виражено - на 80 % - у перші 15-20 хв), а з темряви на світло - швидко, максимум за 20-40 с, і пов´язана з огрубінням чутливості. Тому коли спостереження ведеться у темряві і прилад нічного бачення не використовується, правильно зробить той працівник, який заздалегідь, мінімум за 15-20 хв до початку спостереження, перейде у темряву або скористається темними окулярами. Інакше на початку спостереження він багато чого не помітить.
Під час спостереження у темряві важливо зберігати високу чутливість зору, оскільки короткочасний, навіть протягом 1-2 с, спалах світла (зроблений, наприклад, запальничкою чи ліхтариком) знижує чутливість так, що для її відновлення потрібно 8-10 хв. Якщо користуватися світлом вкрай необхідно, то воно має бути червоним, яке найменше впливає на зниження чутливості.
Складні умови спостереження створюються вночі на вулицях і дорогах, де яскраво освітлені місця доріг і тротуарів чергуються з темними, тобто є сильні контрасти освітлення. В такій обстановці можна досягти кращої чутливості зору, якщо ходити темною стороною, обходити яскраво освітлені місця, не підіймати очі на лампочки чи не дивитися на фари автомобілів.
Адаптація нюху у вигляді притуплення чутливості наступає дуже швидко: до запаху йоду - за 50-60 с, камфори - за 90 с, горілого і тютюнового диму - за 3-5 хв. Тому, якщо слідчий у перші хвилини на місці події не звернув увагу на слабкі запахи, скоріше за все, він потім їх не відчує. Це упущення можна буде виправити і відновити чутливість до запахів, вийшовши на чисте повітря хвилин на 10, а потім повернутися на місце огляду з установкою на виявлення запаху. Чутливість до запахів знижується, якщо сам слідчий курить або якщо на місці події курять інші.
Для підвищення чутливості і покращення умов виявлення малопомітних ознак, слідів, предметів корисно вдаватися до таких рекомендацій:
- довільно змушувати себе ретельно, уважно розглядати кожну деталь, намагатися відмітити максимальну кількість дрібних ознак, властивостей і особливостей, - така самомобілізація підвищує гостроту зору;
- коли огляд місця події чи обшук проводилися у темний час доби, хоча й при доброму штучному освітленні, не треба нехтувати їх повторенням удень. Промені освітлювачів, фар уночі створюють контрасти, змінюють вигляд предметів, і за таких обставин щось може залишитися поза увагою;
- для проведення обшуку в приміщеннях бажано встановлювати додаткове яскраве освітлення. Воно створює більш сприятливі умови для сприйняття малопомітних ознак, ніж при тому світлі, яким зазвичай користується особа, у квартирі якої проводиться обшук. Це дозволяє виявити ознаки і сліди, які обшукуваний залишив при слабшому освітленні, завчасно щось ховаючи.
Правило врахування взаємодії відчуттів під час спостереження. Відчуття виникають у людини внаслідок роботи різних органів відчуттів і завжди представлені у комплексі (людина одночасно щось чує, щось бачить, відчуває запахи, температуру і ін.), різні елементи якого взаємодіють між собою психологічно й фізіологічно (на рівні кори великих півкуль мозку, яка має різні ділянки, кожна з яких включена в роботу свого аналізатора). При цьому може як підвищуватися, так і знижуватися чутливість найважливішого у даний момент органа відчуттів. Підвищують чутливість (гостроту) зору:
- обтирання обличчя, шиї холодною водою, рушником;
- прийом кави й тонізуючих препаратів (елеутерококка, китайського лимоннику, женьшеню, золотого кореня, міцного чаю й ін.)
- жування чогось кислого (лимон, кислі і незрілі фрукти й ін.);
- болючі відчуття невеликої інтенсивності (наприклад, пощипування себе, поплескування по обличчю).
Підвищення чутливості такими способами буде короткочасним (не більше 20-30 хв), хоча й воно може допомогти у складній для спостереження і стомлюючій обстановці, при сильній втомі. Негативно позначаються на чутливості зору жара або холод (підвищення температури з +21° до +28° знижує, наприклад, гостроту зору в 2 рази); активні відчуття в шлунку після їжі; відчуття при сильному стримуванні природних потреб (переповнення сечового міхура може знижувати чутливість зору на 80 %); почуття болю, м´язової й загальної втоми; сильні неприємні запахи. Якщо вплив таких відчуттів не можна припинити, треба підсилювати вольову самомобілізацію для збереження високої якості спостереження.
4. Прийом підвищення осмисленості у процесі спостереження. Спостерігає краще той, хто краще розуміє, - така загальна закономірність. Два співробітники правоохоронних органів - один молодий, інший досвідчений - можуть стояти поруч, дивитися на те саме, але помічати різне. Це пояснюється розходженням у розу-мінні того, що відбувається. Той, хто не розуміє, - майже сліпий.
У правоохоронній діяльності спостерігати найчастіше доводиться крізь завісу скритності, маскувань, інсценівок, відволікань та інших видів протидії злочинного елементу. Огляд місця події нерідко відбувається в обстановці неочевидності. Правильно побудувати спостереження в цих умовах допомагає прагнення й уміння зрозуміти, розібратися в тому, що відбулося й відбувається. Сліди - «німі свідки» того, що відбулося, - повинні «заговорити».
Правило опори на знання. Працівнику, який спостерігає, необхідно постійно прагнути використовувати свої й чужі знання, досвід, випадки з минулого, настанови досвідчених працівників і думати, осмислювати побачене й почуте. Корисно скористатися прийомами і правилами спостереження, викладеними у посібнику.
Правило вербалізації виявленого. Під час спостереження необхідно спонукати себе до промовлення подумки слів і речень, що відбивають розуміння виявленого і його оцінку. Це не тільки виражає першу стадію розуміння, але відразу ж асоціативно підключає можливість використання всіх знань, пов´язаних із цими словами, які зберігаються в пам´яті. Якщо не користуватися правилом «людина дивиться очима, а бачить розумом», то виникають випадки, коли невдачливий спостерігач виправдовується: «Я помітив, але не оцінив».
Правило побудови уявної картини, До кінця зрозуміти спостережуване і внести корективи у схему спостереження можна, лише розуміючи те, що відбувається в цілому, включаючи окремі помічені ознаки в загальну картину, співвідносячи їх з можливою кримінальною подією й оцінюючи їхню значущість для неї. Так, під час огляду місця події потрібно відразу осмислювати все виявлене у світлі навмисного або ненавмисного характеру, цілей і мотивів осіб, які беруть участь у ньому, способів і знарядь, послідовності дій злочинця і його жертв та ін. Це дозволяє вчасно усувати недогляди в спостереженні, висувати припущення й перевіряти їх. Наприклад, знаряддя вбивства нерідко немає на місці злочину, злочинець звільняється від нього десь поблизу, викидаючи у водойму, сміттєпровід, зливостік і т. п. Побудова картини події за результатами спостереження на місці події дозволяє слідчому розширити місце огляду, вийти за межі попередньо наміченого поля й шукати знаряддя вбивства за його межами в найбільш імовірних місцях.
Активізації мислення з метою побудови загальної картини того, що відбувається, сприяють активізація уявлень та уявних образів, розгорнуте внутрішнє промовлення міркувань, активне пригадування корисних у цьому випадку знань. Якщо картина злочину під час огляду місця події не складається або не достатньо чітка, необхідно зробити огляд максимально ретельним, брати під сумнів зроблене, проводити огляд повторно, наполегливо шукати нові сліди й інші речові докази.
Правило критичності спостереження. Зв´язок спостереження з мисленням та іншими особистісними якостями слідчого може мати не тільки позитивне, але й негативне значення. Прикутість його мислення до однієї версії, поспішність висновків, упередження, малообґрунтовані припущення, надмірна самовпевненість, несамокритичність, суб´єктивні переваги та ін. нерідко ставали причиною грубих помилок у спостереженні й наступних рішеннях. Психологічна наука рекомендує:
- здійснюючи спостереження, огляд, не дозволяти собі піддаватися суб´єктивним, малообґрунтованим оцінкам, поверхневим поясненням, самовпевненим висновкам;
- постійно звертати увагу на суперечливі негативні обставини, коли щось не знаходить місця в них, не збігається, не пов´язується за часом у логіку причин і наслідків. Так, суперечливими обставинами можуть виступати: відсутність слідів ніг на ґрунті під вікном будинку при загальній картині проникнення злочинця у приміщення через вікно; відсутність предмета, на який могла би стати людина для накладення на себе петлі при загальній картині самогубства; відсутність або мала кількість крові на місці виявлення трупа й наявність на ньому безлічі відкритих ран, що свідчать про значну кровотечу й ін.;
- постійно мати на увазі можливість інсценування, симуляції або вдаваної демонстрації, тобто штучного створення певної обстановки злочинцем з метою приховання справжньої події. Наприклад, вбивству може бути додана картина самогубства, підпалу - випадкового самозаймання. Необхідно постійно ставити перед собою питання «чому?» і «що це значить?», припускаючи, критикуючи й перевіряючи подальшим спостереженням свої думки й висновки. Звичайно інсценування видає занадто демонстративна картина події, її очевидність, що націлюється злочинцем на підштовхування слідчого до певного висновку. Наприклад, у разі інсценування крадіжки - розкидані з надмірною ретельністю речі, безліч зламаних і розбитих предметів. Показовим для інсценувань є відсутність слідів, які повинні бути (негативна обставина), і, навпаки, наявність таких, які суперечать загальній картині події.
5. Прийом підвищення стійкості спостереження.
Ефективне - це таке спостереження, що ведеться правильно від початку й до кінця і дає позитивні результати. Домогтися цього психологічно не так просто. Адже слідчий згодом втомлюється, на нього можуть впливати складні умови, велика напруга. Огляд місця події, обшук, несення служби на пості - це багатогодинна праця, нервова напруга, постійна готовність до раптовості, конфліктність та ін. Напруга може зростати, наприклад, у міру того, як під час обшуку або огляду місця події необстежених місць залишається усе менше, а шукане ще не знайдено; коли доводиться придушувати природну бридливість і шукати речі в таких місцях, у порівнянні з якими бак із брудною білизною здається стерильно чистим. Потрібно вживати заходів, щоб зберігати сили й підтримувати на високому рівні спостережливість до кінця дії.
Правило збереження психологічної врівноваженості. Починаючи спостереження, необхідно бути в робочому, піднятому, нормальному стані. Безпосередні начальники повинні не допускати дій, що негативно позначаються на психічному стані підлеглого, який здійснює спостереження, придушувати дратівливість, гнів, якщо вони в них виникають. Самому спостерігачеві потрібно намагатися не реагувати емоційно на перешкоди: сторонні розмови, шум, настрій натовпу, який оточує місце події, вид крові, наявність трупа (особливо спотвореного або дитячого), стогони й крики потерпілих тощо. Можливе й виникнення тривоги, сильного хвилювання, страхів, які треба переборювати методами самоуправління, вміння тримати себе в руках, зберігати холодну голову.
Правило використання мікроперерв. Психології відомо, що гранично інтенсивна безперервна увага може зберігатися протягом 40 хв. При середній інтенсивності навантаження цей строк збільшується до 2,5-3 год. Спостерігати ж доводиться звичайно значно довше. Єдиним способом підтримки стійко високої спостережливості є застосування спеціальних заходів, серед яких зміна роду роботи (зміна спостерігача) і короткочасні перерви (за необхідності - з підміною). Добре відновлюють сили навіть п´яти-семихвилинні перерви через годину-дві (залежно від інтенсивності спостереження й складності умов). У перервах можливі й пасивний, розслаблений відпочинок, і виконання активних рухів руками, тілом, ногами, шиєю, плечовим поясом. Корисно використовувати тонізуючі засоби, що підвищують чутливість (про них йшлося вище). Добре, якщо спостереження ведеться в стані нерухомості (сидячи, лежачи, стоячи), а обстановка дозволяє періодично (наприклад щогодини), не сходячи з місця спостереження й не припиняючи його, виконувати рухи (по 5-7) руками, ногами, плечовим поясом. Це пожвавлює кровообіг у застиглих м´язах, суглобах і загальний, що сприятливо впливає на сприйняття і мислення. Можливе використання й ізотонічних вправ, які відрізняються тільки почерговою напругою й розслабленням (по 5 с) м´язів (кистей, плечей, шиї, ніг) без здійснення рухів.
Правило врахування добової й тижневої динаміки спостережливості. В організмі і психіці існують біологічні й психологічні цикли всіх процесів, обумовлені генетично і сформовані протягом життя. Найбільш відчутні для інтенсивності й результативності .спостереження добові і тижневі цикли. Враховуючи їх вплив, потрібно виявляти підвищену увагу до якості спостереження, вживати описані вище заходи, застосовувати всі психологічні прийоми до днів і годин, коли очікується його спад.
Це, зокрема, протягом доби: у перші 30 хв роботи, у години звичної обідньої перерви, після їжі, наприкінці робочого дня, увечері, вночі, особливо з 0 до 5 год ранку. Протягом тижня: понеділок, субота й неділя, передсвяткові й святкові дні (спади в них аналогічні суботнім і недільним, якщо вони бувають навіть у вівторок - четвер).
Правило виключення ілюзій. Під час спостереження можуть виникнути й ілюзії, тобто помилкові сприйняття. Виникненню їх сприяють особливості спостережуваних об´єктів, умов (темрява, туман, міраж, особливе сонячне освітлення, швидкість пересування й ін.), підготовленість, досвід і стан самого спостерігача (тривожність, страх, втома, збудженість тощо). Слідчому треба мати на увазі можливість їхнього виникнення, підтримувати себе в нормальному стані, перевіряти ще раз виниклі сумніви, але якщо вони зберігаються, не соромитися доповідати по інстанції. Принцип такий: краще доповісти, ніж не доповісти, краще перевірити, ніж відкинути сумнів.