• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Теоретичні засади державного управління

6.6. Формування енциклопедичних та словникових видань з державного управління

В Україні спостерігається посилення уваги до проблем державного управління, усвідомлення його як окремого виду діяльності та виділення в самостійну галузь науки. З урахуванням її міждисциплінарного характеру, цей процес багато в чому спирається на ідеї, принципи, концепції, закони, теорії, відкриті та розроблені, насамперед, теорією соціального управління, а також такими традиційними науковими галузями як політологія, право, філософія, соціологія, економіка, психологія. Як наслідок, багато теоретичних та методологічних здобутків цих галузей наук широко використовуються шляхом їх творчої переробки та застосування при виділенні закономірностей, формуванні положень, принципів, моделей і методів науки державного управління.

Не вдаючись детально до аналізу інтегративного характеру галузі науки державного управління та проблем міждисциплінарної методології, зупинимося на загальному для розвитку наукового знання методологічному засобі - понятійному апараті, який використовується для відображення змістовного блоку, отриманого в процесі наукових досліджень, та його найбільш упорядкованій в семантичному та функціональному сенсі мовної структури - термінологічній системі.

Має бути професійна мова, яку розуміють й на якій спілкуються фахівці. Інтенсивний розвиток науки та практики державного управління в Україні примусив прискорити процес формування його мови.

У галузі науки державного управління зроблені певні суттєві кроки у цьому напрямі. Формування наукової терміносистеми йде у взаємозв´язку з розробкою дослідницької програми галузі науки, її предмету, методології. Певний «зріз» цього процесу зафіксовано при укладанні словників-довідників з державного управління (2002 р.) та методології державного управління (2004), формуванні енциклопедичного словника (2010 р.) та енциклопедії (2011 р.) з державного управління, які здійснені в Національній академії державного управління при Президентові України за безпосередньої активної участі автора.

Для традиційної дисциплінарної науки діяльність щодо упорядкування терміносистем є досить розвиненою та методологічно обґрунтованою. Ця діяльність спирається на наукове термінознавство, яке в Україні має своєрідну історію та представлене відомими фахівцями від І. Верхратського та Я. Гординського до О. Білодіда, Т. Панько, О. Тараненко. Роботи термінологів з дослідження та оформлення сучасних галузевих терміносистем, як правило, завершуються виданням відповідних термінологічних словників. Крім укладання термінологічних словників в останнє десятиріччя в Україні спостерігається й інша форма цієї діяльності, пов´язана з унормуванням наукової термінології, що загалом відповідає світовим тенденціям.

У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти України та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково- технічної термінології (ТК СНТТ). До складу Комітету увійшли Львівський політехнічний інститут, Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Інститут української мови НАН України та Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики. ТК СНТТ розробив настановний документ «Основні положення щодо розроблення державних термінологічних стандартів», який узгоджено з міжнародним стандартом ІБО «Принципи і методи термінології». Зрозуміло, що уніфіковані процедури термінотворчої праці не можуть бути безпосередньо застосовані при розробці терміносистем нових галузей науки, але окремі методичні напрацювання можуть бути корисними для визначення напрямів дослідження. Зокрема, доцільно розглянути алгоритм роботи над термінологічним стандартом:

- систематизація понять певної галузі науки;

- поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо);

- розмежування родових та видових понять;

- виділення усіх термінів галузі (із словників різних років видання, підручників, наукової періодики, рукописів, інших джерел);

- співставлення поняттю групи віднайдених термінів;

- вибирання з групи термінів-синонімів нормативного терміна (інші терміни подаються окремо);

- формулювання визначення поняття-терміну;

- підбір еквівалентів англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

- фахове та лінгвістичне рецензування.

Уявляється, що найбільш актуальним для формування понятійного апарату та, відповідно, терміносистеми нової галузі науки є три перші етапи з деяким уточненням щодо принципів систематизації понять. Такі принципи мають бути, в першу чергу, визначені з урахуванням системних уявлень щодо емпірико-проблемного та науково-проблемного поля галузі.

Виходячи з цього, доцільно ще раз звернутися до сучасної парадигми державного управління, виділеної американськими вченими З. Ланом та К. Андерс. В межах цієї роботи була визначена частота згадування проблем, до яких зверталися дослідники, у науковій літературі. Серед найбільш поширених питань (частота звертання до них від 10 до 20 разів), наприклад, такі: державна політика, адміністративна відповідальність, адміністративна реформа, бюджетна реформа, реформування державної служби, стратегічне планування, децентралізація, організаційна теорія, оцінка виконання. Серед таких питань, частота звертання до яких менше 10 разів, можна зазначити питання комунікації, культури, вирішення конфліктів, лідерства, місцевого менеджменту, інформаційних технологій, дерегулювання, службової кар’єри тощо.

Таке дослідження підказує достатньо ефективний підхід до формування словника-довідника або енциклопедичного словника, а саме шляхом визначення його структури й переліку статей, виходячи з сучасної парадигми державного управління, проведення дослідження частоти використання термінів у відповідності до її основних рівнів, підрівнів, підходів, областей концентрації та поширених питань досліджень.

Іншим можливим шляхом побудови словника-довідника, особливо за умов, коли певна галузь суспільної діяльності ще знаходиться у стадії формування, є системний аналіз предметної області, за якою укладається словник, та синтез на основі цього відповідних морфологічних моделей. Зупинимося на цьому підході, який можна назвати теоретичним, більш детально.

На основі аналізу державного управління як сфери діяльності та галузі науки можна розробити концептуальні моделі формування словника-довідника, енциклопедичного словника або енциклопедії шляхом виділення відповідних системних складових. В основу визначення складу понятійного апарату можна покласти загальну морфологічну (структурну) модель державного управління. 

Наступним етапом є визначення системних складових наведених компонентів загальної моделі державного управління. Цей етап має здійснюватися з урахуванням досліджень з теорії державного управління, менеджменту, політичних, філософських, соціологічних, економічних та юридичних наук. Його результатом є розроблення адаптованих до завдань формування словника-довідника моделей таких компонентів:

- наука державного управління (термінологічна модель А);

- система державної влади (термінологічна модель В);

- державно-владні повноваження (термінологічна модель С);

- процес державного управління (термінологічна модель Б);

- державотворення (термінологічна модель Б);

- забезпечення життєдіяльності й розвитку держави (термінологічна модель О).

Сукупність загальної моделі та моделей (А - О) відображає багаторівневу структуру словника-довідника. Включення кожного з елементів таких моделей обґрунтовано логікою системної побудови структури та процесів державного управління. У свою чергу, кожен з таких елементів безпосередньо пов’язаний з певним поняттям (терміном) державного управління.

При підготовці Енциклопедії державного управління був визначений інший перелік системних складових загальної моделі державного управління, а саме: «Теорія державного управління» (Том 1); «Методологія, методи та механізми державного управління» (Том 2); «Історія державного управління» (Том 3); «Державна політика та галузеве управління» (Том 4); «Місцеве самоврядування та регіональний розвиток» (Том 5); «Кадрова політика та державна служба» (Том 6); «Державне управління в умовах глобальної та європейської інтеграції» (Том 7) та «Публічне врядування» (Том 8).

Після формування структури й термінологічного переліку здійснюється підготовка й наукове редагування текстів статей. Відомою і найбільш поширеною процедурою є залучення експертів, які здійснюють підготовку статей на основі власного наукового рівня та професіоналізму, досвіду роботи в певній галузі науки, а також наукових інтересів і уподобань. Як правило, утворюється редакційна рада (колегія тощо), яка визначає характер роботи, вимоги до формування статей та склад експертів. В процесі роботи експерти можуть вносити й певні свої пропозиції щодо включення статей з окремих додаткових термінів, але за погодженням з редакційною радою. Як варіанти такого підходу можна розглядати написання статей відомими, визнаними фахівцями та їх наступне наукове редагування одним чи кількома з них, або формування статей певною вузькою групою фахівців на підставі аналізу робіт відомих фахівців у даній предметній сфері та їх наступне наукове редагування одним чи кількома відомими фахівцями.

Підхід, який дозволяє разом із виділенням поняття показати науковий контекст як середовище, в якому за умов певної полісемії, формування нових термінологічних словосполучень на базі розширення системи зв´язків вже відомих понять і термінів «визріває» терміносистема даної галузі є найбільш адекватним щодо науки державного управління.

Відповідно до описаного теоретичного підходу та наведених моделей виділені та упорядковані уявлення про найбільш загальні та фундаментальні властивості, відношення та зв’язки у сфері діяльності та галузі науки державного управління, які напрацьовані як теорією державного управління, так і класичною наукою управління, політичними, філософськими, соціологічними, економічними та юридичними науками. Відповідно до цього сформовано перелік категорій та понять, поширених у літературі. З відібраних матеріалів проведено підготовку текстів статей. Здійснено наукове, а також мовно-лінгвістичне редагування текстів. Розроблено електронну версію енциклопедичного словника з державного управління з використанням гіпертекстових посилань на тексти статей з виділеного термінологічного переліку.