Особисті немайнові права юридичних осіб
3.1.3. Захист особистого немайнового права на найменування
Захист особистих немайнових прав полягає у можливості використання в межах, визначених законом, засобів самозахисту, а також у можливості звернення до відповідного державного, самоврядного чи громадського органу або уповноваженої особи за захистом свого права чи інтересу.
Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження: вимагати утримуватись від порушення цих прав; вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; вимагати відновлення особистих немайнових прав у випадку їх порушення; вимагати визнання права або усунення сумнівів щодо належності суб’єктивного права особі.
Отже, право на захист найменування - це охоронюване суб’єктивне право, яке є самостійним і виникає з моменту порушення регулятивного суб’єктивного права на ім’я чи його оспорювання. Як і будь-яке суб’єктивне право, право на захист імені містить в собі можливість вчинення уповноваженою особою власних дій та можливість вимоги певної поведінки від зобов’язаної особи. Його структура вбирає в себе позитивну поведінку уповноваженої особи та можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаного суб’єкта. Ця вимога носить двосторонній характер: з однієї сторони, вона має матеріальний характер та адресується до зобов’язаної особи, з іншої сторони - має процесуальний характер та адресується до держави в особі її юрисдикційних органів. У тому випадку, коли можливість пред’явлення вимоги реалізується через юрисдикційні органи держави, то мова повинна йти про примусове здійснення вимоги уповноваженої особи.
Змістом права на захист найменування є: вимога не порушувати це право; вимога припинення всіх дій, якими порушується право на найменування; вимога щодо відновлення права на найменування у разі його порушення; вимога визнання права на певне найменування за юридичною особою. При цьому захист права на найменування - це дії по запобіганню, припиненню порушення права на найменування або відновленню чи визнанню цього порушеного права.
Шляхом захисту відбувається: відновлення початкового стану потерпілого; припинення порушення шляхом позбавлення акту (події) сили «регулятивного» юридичного факту; охоронювально- забезпечувальний вплив, тобто створення правових умов для безперешкодного здійснення порушених прав; еквівалентна компенсація порушених прав. При цьому найбільш повно захист цивільного права на найменування досягається за допомогою цивільно-правових способів. В цілому, захист можна уявити як систему його способів, форм та засобів.
В юридичній літературі висловлювалась думка про те, що під способами захисту суб’єктивних прав треба розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення чи визнання порушених чи оспорюваних прав та здійснюється вплив на правопорушника .
Відповідно до ст. 16 ЦК України, до способів захисту права на найменування можуть бути віднесені наступні: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Ці способи можна використовувати і для захисту інших особистих немайнових прав юридичної особи.
Коли певне право в особи фактично виникло, але піддається сумніву, оспорюється, заперечується чи існує реальна загроза таких дій, то існує можливість застосувати такий спосіб захисту як визнання права. Невизначеність суб’єктивного права на найменування неминуче унеможливить його використання чи ускладнить таке використання. Визнання права служить засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах суб’єктів, створює необхідні умови для їх розвитку. Т. І. Ілларіонова справедливо вважає, що визнання права є особливим заходом охоронювально- забезпечувального характеру, яким створюють додаткові умови для забезпечення інтересів особи у спірних ситуаціях.
Позов про визнання права на найменування застосовується, наприклад, у разі використання третіми особами найменування, тотожного чи подібного до ступеня змішування з найменуванням юридичної особи. Прикладом вказаної категорії позовів є справа в Господарському суді м. Києва за позовом АТ ХК «Київміськбуд» до ТОВ «Київміськбуд-Інвест» про порушення останнім законодавства про найменування. Рішенням по даній справі від 30 серпня 2005 року Господарський суд підтвердив право АТ ХК «Київміськбуд» на власне найменування і визнав факт порушення з боку ТОВ «Київміськбуд-Інвест» прав, зобов’язавши ТОВ виключити з власного найменування слово «Київміськбуд». Суд дійшов висновку, що використання створеною у 2003 році компанією «Київміськбуд-Інвест» найменування «Київміськбуд», і той факт, що компанія проводить таку ж господарську діяльність, що й створена в 1995 році холдинг «Київміськбуд», вводить в оману споживача.
До поширених способів захисту права на найменування можна віднести і вимогу про припинення дій, що порушують право. Суть цього способу полягає у припиненні зазвичай триваючого порушення на майбутнє чи припиненні дій, які створюють загрозу порушення права. Наприклад, за позовом ТОВ «Азов-Тріумф», де третьою особою виступало Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсною державної реєстрації при друкуванні ухвал від 9 липня 2007р. та 24 липня 2007р. по справі 2-4286/06, замість найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Тріумф» було помилково зазначено найменування Відкрите акціонерне товариство «Азов-Тріумф». Суд зобов’язав виправити описку по тексту ухвал господарського суду по справі 2-4286/06, і замінити найменування позивача Відкрите акціонерне товариство «Азов-Тріумф» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Тріумф» в усіх відмінках.
Відновлення становища, яке існувало до порушення права може бути досягнуте шляхом внесення порушником відповідних змін в установчі документи, довідники, рекламні матеріали, шляхом публікації за рахунок порушника повідомлення про порушення і повідомлення точного найменування юридичної особи. В таких категоріях справ застосовується і вимога про скасування державної реєстрації юридичної особи або зобов’язання її змінити назву шляхом перереєстрації з мотивів схожості найменувань. Прикладами таких справ можуть бути: справа за позовом ЗАТ трудового колективу Київського підприємства по виробництву бактерицидних препаратів «Біофарма» до ТОВ НВП «Біофарма» про усунення порушень прав на комерційне позначення; справа за позовом ТОВ Спеціалізоване підприємство «Голографія» до ТОВ «Київголографія» про заборону використання фірмового найменування і визнання недійсним установчих документів.
Порушенням права на найменування можуть заподіюватись збитки, тоді юридична особа має право на їх відшкодування у повному обсязі. Згідно ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальним збитком можуть, зокрема, виступати витрати юридичної особи, пов’язані зі зміною комерційного найменування, яке було скомпрометовано виступом відповідача в обороті під таким же чи подібним найменуванням. До збитків можуть відноситись витрати на додаткову рекламну кампанію, покликану загладити заподіяну відповідачем шкоду тощо. Як упущена вигода можуть розглядатися втрати юридичної особи, пов’язані зі зниженням його доходів внаслідок неправомірних дій відповідача по використанню найменування для власного найменування в комерційних цілях, для свого комерційного найменування, для своєї торгівельної марки тощо.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то тісний зв’язок найменування з діловою репутацією юридичної особи дозволяє вести про це мову при аналізі компенсації, яку вона може вимагати. Зважаючи на те, що законодавство і судова практика дозволяє застосовувати даний правовий інститут до юридичних осіб, питання про відшкодування моральної шкоди за порушення такого немайнового блага як ділова репутація повинно вирішуватись позитивно.
Таким чином, найбільш поширеними порушеннями права на найменування юридичної особи є: використання іншими особами позначення, тотожного або схожого до ступеня змішування з найменуванням власника, як найменування організації; використання в якості товарного знака позначення, тотожного або схожого до ступеня змішування з найменуванням власника; перекручення найменування юридичної особи. В силу абсолютного характеру права на найменування юридичної особи до подібного роду дій слід відносити дії необмеженого кола осіб, які порушують виключне право на найменування.