Особисті немайнові права юридичних осіб
2.3.2. Зовнішні зв’язки особистих немайнових прав юридичної особи
Норми цивільного законодавства, які закріплюють особисті немайнові права, пов’язані з іншими частинами цивільного законодавства, так як і підгалузь особистих немайнових прав має зовнішні зв’язки з іншими частинами цивільного права.
Насамперед, ці норми пов’язані з Книгою 1 «Загальні положення». Так, ст. 1 Цивільного кодексу України говорить, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові відносини; ст. 94 вказує, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та ін.; ст. 90 і ст. 93 містять положення про найменування та місцезнаходження юридичної особи, особисті немайнові права на які слід закріпити в Книзі 2; ст. 201 закріплює особисті немайнові блага, які охороняються цивільним законодавством, серед яких перелічує в незакінченому переліку ділову репутацію, найменування, тощо. Тим самим Книга 1 закладає підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин, прокладає шлях до здійснення особистих немайнових прав, надаючи можливість при цьому використовувати цивільне законодавство.
Також норми Книги 1 містять положення, завдяки яким особа може захистити свої особисті немайнові права. Особі надається право на захист свого цивільного права, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та право на їх самозахист, на звернення за захистом до суду. При порушенні особистих немайнових прав особі може завдаватися моральна шкода, тому існує прямий зв’язок зі статтею 23 Цивільного кодексу, яка роз’яснює, що моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації, а також, яким чином може відшкодовуватись моральна шкода: грішми, іншим майном чи в інший спосіб, при цьому враховується характер правопорушення, ступінь вини та межі розумності й справедливості. Для захисту особистих немайнових прав можуть бути використані й інші способи, які передбачає Книга 1, наприклад, може відшкодовуватись матеріальна шкода, якщо така була завдана при порушенні немайнового права тощо \ Отже, можливості особи при захисті особистих немайнових прав не обмежені, цивільне законодавство лише встановлює рамки розумності та справедливості, а також інші важливі принципи.
Звідси випливає, що вказані норми пов’язані між собою, внаслідок чого існує прямий взаємозв’язок між Першою та Другою книгами Цивільного кодексу України. Це основні зв’язки між даними частинами цивільного права, але існують менш виражені інші.
З Книгою 3 «Право власності та інші речові права» особисті немайнові права не мають зв’язків, адже в них різна правова природа: речові права є майновими, що протилежне немайновій ознаці досліджуваних нами прав. Пов’язує їх лише те, що і ті, і інші є приватними правами, вони є предметом цивільно-правового регулювання.
Четверта книга Кодексу «Право інтелектуальної власності», на відміну від попередньої, регулює особисті немайнові і майнові права. Хоча особисті немайнові права інтелектуальної власності за своєю правовою природою мали б належати фізичній особи, адже лише людина може бути творцем об’єкта інтелектуальної власності, проте в цьому плані є деякі виключення на користь юридичної особи.
Так, в статті 429 міститься норма, за якою окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений в зв’язку з виконанням трудового договору, можуть належати юридичній особі, де працює творець. За ст. 430 окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, який створений за замовленням юридичної особи, може їй належати у передбачених законом випадках. Згідно статті 450 первинним суб’єктом суміжних прав є організація мовлення, а нею може бути юридична особа. Тож юридичній особі можуть належати особисті немайнові права на програми (передачі) організації мовлення.
За дослідженням У. Б. Андрусів, організації мовлення можуть мати такі особисті немайнові права, як право авторства, право на ім’я, право на цілісність та недоторканність програм (передач), право на доведення до широкого загалу власних програм (передач). Стосовно права на ім’я, думаємо, тут мається на увазі зазначення імені, що для юридичної особи буде відповідати зазначенню найменування.
Тісно пов’язане особисте немайнове право юридичної особи на індивідуальність, про яке ми будемо детальніше говорити в наступних частинах роботи, з такими главами Книги 4: Глава 43 «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування», Глава 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку», Глава 45 «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення», оскільки дані об’єкти права інтелектуальної власності допомагають індивідуалізувати юридичну особу, що є завданням права на індивідуальність.
І, нарешті, остання частина Книги 4 - Глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю», тісно переплітається з особистим немайновим правом юридичної особи на інформацію, про що ми теж детальніше поговоримо пізніше.
Книга 5 Цивільного кодексу містить норми недоговірних зобов’язань, і в цьому випадку існує зв’язок між нею та особистими немайновими правами, зокрема у випадках їх порушення. Проте щодо порушення особистих немайнових прав юридичних осіб - прописаних норм немає. Частково згадується юридична особа без прив’язки до майнових прав. Наприклад, ст.1167 пише про те, що юридичній особі відшкодовується моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, що може стосуватися і порушення особистих немайнових прав.
Книга 6 Цивільного кодексу «Спадкове право» не впливає на регулювання чи захист особистих немайнових прав, але деякий опосередкований зв’язок можна відшукати. Наприклад, ст. 1255 закріплює таємницю заповіту, певним особам закон забороняє розголошувати відомості, що стосуються заповіту, а в заповіті можуть міститись відомості про юридичну особу, як спадкоємця, Вихідним об’єктом даної норми є інформація, як немайнове благо, а право на інформацію, право на таємницю щодо певних відомостей є особистими немайновими правами особи.
Отже, не варто категорично стверджувати, що зв’язку між особистими немайновими правами та спадковим правом, чи іншими частинами цивільного права, не існує, оскільки інколи його можна прослідкувати між тими чи іншими положеннями їхніх правових норм.
Пов’язана система цивільних особистих немайнових прав юридичних осіб зовнішніми зв’язками і з іншими галузями законодавства.
Звичайно, основою для всього законодавства є норми Конституції України, і Цивільний кодекс не є виключенням в цьому плані. Розділ 2 «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» став фундаментом для розширення сфери особистих немайнових прав у цивілістиці . Хоча в Конституції права закріплені для фізичної особи, все ж залишається зв’язок деяких її норм із особистими немайновими правами юридичної особи.
Зокрема, в статті 31 Основного закону гарантується кожному таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а стаття 306 Цивільного кодексу детально регулює право на таємницю кореспонденції, хоча й фізичної особи, але крім того стаття 94 закріплює право юридичної особи на таємницю кореспонденції.
Стаття 30 і 33 Конституції гарантує кожному недоторканність житла, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, в Цивільному кодексі України в статтях 310, 311, 313 регулюється особисте немайнове право фізичної особи на місце проживання, недоторканність житла, на свободу пересування. Ми вважаємо, що дані норми в дечому можуть застосовуватись до місцезнаходження юридичної особи, і про це ми напишемо згодом.
В статті 36 Конституції вказується, що громадяни мають право на свободу об’єднання для здійснення і захисту своїх прав, стаття 314 Кодексу теж надає таке право фізичним особами. Проте ми вважаємо, що право на об’єднання мають і юридичні особи, і це варто прописати в Цивільному кодексі.
Таким чином, не дивлячись на те, що в Конституції України особисті немайнові права закріплені для людини і громадянина, тобто для фізичної особи, можемо стверджувати, що існують їх зовнішні зв’язки з елементами системи особистих немайнових прав юридичної особи.
Наступна галузь законодавства дуже тісно пов’язана з цивільним, є похідною від неї - це господарське. Цивільний та Господарський кодекси мають численні взаємозв’язки між собою, і система особистих немайнових прав юридичних осіб у цьому не виключення.
Починаючи від Першого розділу Господарського кодексу, що регулює основні засади господарської діяльності, проявляються зв’язки особистих немайнових прав, як елементів однієї системи. В частині 7 статті 19 Господарського кодексу України (далі ГК) проявляються два види особистих немайнових прав: право на інформацію, оскільки вказується, що суб’єкт господарювання (яким може бути юридична особа) має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніше як за 30 днів; та право на вільну діяльність, бо здійснюється частковий захист юридичної особи від втручання органів держави в її діяльність, встановлюючи для них певні обмеження.
В системі цивільних особистих немайнових прав юридичних осіб ми виділяємо право на конкуренцію, а в ГК є численні норми, що регулюють відносини з приводу конкуренції: ст. 18 встановлює обмеження монополізму та сприяння змагальності, хоча й лише у сфері господарювання, а також ціла Глава 3 присвячена регулюванню даного питання.
Зокрема, зі ст. 25 випливає, що конкуренцією є змагання між суб’єктами, яка забезпечує здобуття певних переваг за допомогою власних досягнень. Статті 26 і 27 говорять про обмеження конкуренції та обмеження монополізму, які б мали сприяти можливості здійснення особою свого права на конкуренцію. Недобросовісною конкуренцією, згідно ст. 32 ГК, є дії, що суперечать правилам і чесним звичаям в діяльності, неправомірне використання ділової репутації суб’єкта, створення перешкод суб’єктам у процесі конкуренції, досягнення неправомірних переваг у ній, неправомірне збирання, розголошення, використання комерційної таємниці, тощо. Як бачимо, при порушенні права на конкуренцію можуть зачіпатися й особисті немайнові права на ділову репутацію та на інформацію (таємницю).
Про порушення немайнового права на ділову репутацію говорить і стаття 33, до якого норма відносить неправомірне використань чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, використання чужого імені, комерційного найменування, торгівельної марки, товару, копіювання чужого зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама. З цього видно і зв’язок з особистим немайновим правом юридичної особи на індивідуальність, оскільки згадуються окремі складові, що допомагають індивідуалізувати особу.
Право на ділову репутацію і право на інформацію зачіпаються разом з правом на конкуренцію і в статтях 34 та 36 ГК. Так, в ч. 2 ст. 34 говориться про поширення неправдивих, неточних, неповних відомостей, пов’язаних з особою чи її діяльністю, які завдали чи могли завдати шкоди її діловій репутації, що названо дискредитацією. Ст. 36 розповідає про неправомірність збирання відомостей, які є комерційною таємницею (добування протиправним способом), її розголошення (ознайомлення іншої особи без згоди її володільця), схиляння до розголошення (спонукання особи, якій довірили комерційну таємницю до її розкриття) та неправомірне її використання (впровадження у виробництво чи врахування при плануванні і здійсненні діяльності без дозволу її володільця), за що передбачається відповідальність. Проявляється особисте немайнове право на інформацію і в ст. 302 ГК, яка пише про конфіденційну інформацію та обов’язки щодо її нерозголошення в агентських відносинах.
Є зв’язок особистого немайнового права юридичної особи на діяльність зі ст. 44 Господарського кодексу. Зокрема, у ній говориться про вільний вибір видів підприємницької діяльності (а ми будемо говорити про вільний вибір діяльності юридичної особи загалом), про самостійне формування програми діяльності і т.д. (що може свідчити про захист від втручання сторонніх осіб у діяльність юридичної особи, а це сумісне з правом на вільну діяльність), про самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності (незалежно від того, що це економічна діяльність, це свідчить про право юридичної особи на зв’язки для своєї діяльності, в тому числі й міжнародні). Про можливість використання міжнародних зв’язків для діяльності юридичної особи свідчить також Розділ 7 ГК.
Пов’язані дані галузі також і правом юридичної особи на об’єднання, яке ми розглядаємо як частину особистого немайнового права на діяльність. Тож юридичні особи можуть для здійснення своєї діяльності об’єднуватися з іншими особами. В статті 70 Господарського кодексу говориться про об’єднання підприємств: їм надається право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність; присвячена таким об’єднанням також і ціла Глава 12 Кодексу. Ст. 118 дає визначення об’єднанню, під яким розуміється утворена в складі двох і більше підприємств господарська організація з метою координації їх діяльності для вирішення спільних завдань, і вона вважається юридичною особою також. В ст. 119 виділяються такі види об’єднань як господарські об’єднання, державні, комунальні господарські об’єднання; господарські об’єднання за ст. 120 утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, та ін., а також можуть бути інші об’єднання - промислово-фінансові групи, асоційовані підприємства, холдингові компанії, союзи, спілки тощо.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності також мають зв’язок з нормами господарського законодавства. Так, Глава 16 регулює відносини з приводу використання у діяльності прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельної марки, комерційного найменування (яке пов’язане також з особистими немайновими правами на найменування юридичної особи та на індивідуальність), географічне зазначення, комерційної таємниці (яка також пов’язана з правом на інформацію).
Частково зв’язана система особистих немайнових прав юридичної особи з Главою 25 ГК, оскільки та говорить про відшкодування збитків, а вони можуть заподіюватись, як відомо, і при порушенні особистих немайнових прав, хоча з аналізу норм даної Глави цього не видно.
Таким чином, досліджувана нами система має численні зовнішні зв’язки з господарським законодавством, і проявляється це десь в більшій, а десь в меншій мірі.
В деякій мірі особисті немайнові права юридичної особи мають зв’язок з кількома нормами Кодексу про адміністративні правопорушення. Знаходять в ньому своє відображення норми, що здійснюють захист окремих особистих немайнових прав юридичних осіб.
Зокрема, за порушення особистого немайнового права на конкуренцію, як ми його розглядаємо в системі прав юридичних осіб, передбачається адміністративна відповідальність. Стаття 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КпАП) передбачає відповідальність за порушення права на недобросовісну конкуренцію: за незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншої особи, самовільне використання його імені передбачається штраф від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої; за вмисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншої особи - штраф від п’яти до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншої особи - штраф від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За зловживання монопольним становищем на ринку, яке в принципі теж веде до порушення права на конкуренцію, стаття 166-1 Кодексу передбачає накладення штрафу на керівників юридичних осіб чи їх об’єднань в розмірі до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таке адміністративне стягнення може бути за нав’язування умов договору, що ставлять контрагентів в нерівне становище, додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту, обмеження чи припинення виробництва, вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок чи виходу з нього інших підприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів.
Передбачається відповідальність і за усунення з ринку або обмеження доступу на нього інших юридичних осіб шляхом укладення неправомірних угод між іншими особами, які спрямовані на встановлення чи підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополізації1, а це також свідчить про захист права на конкуренцію.
Особисте немайнове право юридичної особи на діяльність відображається в певній мірі в статті 166-3 КпАП, що носить назву «Дискримінація підприємців органами влади і управління». Згідно цієї статті, не дозволяється заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців. Як бачимо, тут захищаються особисті немайнові права деяких юридичних осіб на діяльність у різних її проявах: на вільну діяльність, на вибір діяльності, а також на об’єднання юридичних осіб.
Є зв’язок особистого немайнового права юридичної особи на інформацію, оскільки в ст. 212-6 КпАП передбачається відповідальність за здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних таких систем, а до цих баз може входити інформація про юридичних осіб, яка не підлягає розголошенню, та розголошення якої може завдати шкоди даній особі. Здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах передбачає накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу, або без такої; а та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке порушення - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу; та ж дія, вчинена стосовно інформаційних (автоматизованих) систем, призначених для зберігання та обробки інформації з обмеженим доступом - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією програмних або технічних засобів, що використовувалися для незаконного доступу; незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних; безоплатне незаконне розповсюдження інформації, яка зберігається в цих системах, у паперовій чи електронній формі - від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно розповсюджених чи призначених для розповсюдження копій баз даних; незаконний збут інформації, яка зберігається в системах, у паперовій чи електронній формі - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно збутих чи призначених для збуту копій баз даних, а також грошей, отриманих від їх продажу .
Таким чином, хоча й на перший погляд в Кодексі про адміністративні правопорушення юридичні особи згадуються як можливі правопорушники, і для них передбачені адміністративні стягнення за ту чи іншу діяльність, яка порушує норми законодавства, все ж таки є кілька норм, що пов’язані з системою особистих немайнових прав юридичних осіб, і ці норми спрямовані на захист прав саме юридичних осіб.
Розглянувши різні галузі законодавства, ми прийшли до висновку, що найбільше елементи системи особистих немайнових прав юридичних осіб пов’язані зовнішніми зв’язками з конституційним, господарським, адміністративним законодавством, які мали б служити додатковим засобом для регулювання та охорони досліджуваних нами прав.
Проаналізувавши різноманітні види внутрішніх та зовнішніх зв’язків, ми побачили, що для системи особистих немайнових прав юридичних осіб дійсно притаманна така риса системи, як тісні взаємозв’язки її складових елементів.
Як випливає з взятого нами за основу визначення системи, система особистих немайнових прав юридичних осіб - це сукупність елементів особистих немайнових прав юридичної особи, які пов’язані між собою та певним чином упорядковані, можуть відображати певну структуру, групуватись між собою за певними зв’язками та в сукупності створювати систему.
Отже, як пов’язані між собою ці елементи ми побачили, тепер слід визначити, яким чином вони упорядковуються за допомогою цих зв’язків, як вони можуть групуватись між собою за певними критеріями. Тобто, нам потрібно дослідити питання класифікації особистих немайнових прав юридичних осіб.