Особисті немайнові права юридичних осіб
2.2.1. Системний підхід до особистих немайнових прав
Суспільство представляє собою сукупність багатьох різних елементів, які можуть бути зведені в теоретичному аналізі, воно являється перед нами в яскравій багатоманітності її складових елементів та частин, які скріплені, злиті одна з одною завдяки численності зв’язків, взаємодій, які й перетворюють сукупність елементів соціальної структури в єдину, цілісну суспільну систему подібно до того, як тісні зв’язки, що існують між окремими живими клітинами, створюють єдиний людський організм. Подібно до цього, система особистих немайнових прав також складається з елементів, які пов’язані між собою різноманітними взаємозв’язками, що нам потрібно дослідити.
Жодна наука не може обійтись без системних уявлень, системного підходу до вивчення й регулювання будь-яких явищ і процесів. Будучи характерною рисою дійсності, системність фіксує перевагу в світі організованості над хаотичними змінами. Останнім часом відбувається актуалізація системних досліджень, і це зумовлено тим, що існує практична необхідність цілісного, системного і комплексного освоєння й перетворення природних та соціальних умов життя. Сучасне теоретичне і практичне знання та діяльність настільки поглиблюються, спеціалізуються і диференціюються, що загальна картина суспільного буття, суспільна практика немов розпадаються на окремі, на перший погляд не пов’язані між собою, відособлені один від одного фрагменти або форми діяльності. Виникає проблема не тільки в систематизації знання та діяльності, але і в їх інтеграції, синтезі, відновленні загальної картини суспільного буття, суспільної практики в цілому.
Таке завдання мають реалізувати системні дослідження, і це дозволяє підготувати підстави й передумови витка як у поглибленні, спеціалізації та диференціації знань і діяльності, так і в новій, вищого рівня інтеграції, в їх синтезі. Якщо спробувати визначити в найбільш загальній формі поняття системного дослідження, то можна сказати, що воно передбачає всебічний аналіз складних динамічних цілих, частини яких знаходяться між собою в органічній єдності та взаємодії. Системний підхід до дослідження складних динамічних цінностей дозволяє виявити внутрішній механізм не тільки дії окремих її компонентів, але й взаємозв’язки та взаємодії їх на різних рівнях. Звідси відкривається можливість виявлення субстанційно- змістовної і організаційної багатошаровості систем, глибокого динамічного зв’язку та взаємозалежності субстанційно-змістовних частин, структур та функціонування явищ буття як складних цілісних організмів.
Системний підхід у правовій науці розуміється неоднозначно та різноманітно, а наукове уявлення про систему особистих немайнових прав має важливе значення для теорії і практики. Тому нам слід розглянути ці підходи, і вибрати найоптимальніший для розуміння системи особистих немайнових прав.
В теорії права виділяють системно-функціональний метод і пояснюють його необхідність у юридичній науці через системно- функціональну природу права, що регулює суспільні відносини. Вчені роз’яснюють, що право і його структурні підрозділи є відкритими системами, тобто такими, що самі складаються із систем більш низького порядку і входять в системи більш ширші. Право функціонує в них, тобто виконує певні функції, що визначає актуальність використання системно-функціонального методу в пізнанні цих складних явищ.
Також розглядається система як цілісна сукупність елементів, а системотворчий чинник об’єднує їх в цілісну систему. Визначається, що система характеризується певною ієрархічністю, зумовленою функціональним характером системоутворення та співпідлеглості елементів, а організаційний критерій зумовлює побудову окремих видів явища, що як складові системи являють собою підсистеми, які, в свою чергу, характеризуються цілісністю, якісною своєрідністю та відносною самостійністю, з чим ми цілком погоджуємось.
Найбільш вдалий системний підхід в теорії права, на наш погляд, зустрічається у Р. Б. Тополевського, який до розуміння системи підходив як до сукупності елементів і мережі зв’язків між ними, організованої певним чином. Автор взяв за основу такий підхід, який дозволив йому дослідити внутрішню будову системи та місце, яке займає в ній кожна з підсистем, відобразити їх взаємозв’язки1. На нашу думку, такий підхід заслуговує на увагу і його можна взяти за основу дослідження нашої системи.
З’ясуємо, який системний підхід найчастіше застосовується при дослідженні наукових проблем із цивільного права. В юридичному словнику система цивільного права розглядається, як чинне цивільне право будь-якої країни, яке розглядається у його внутрішньому поділі на окремі інститути та в єдності цих інститутів, що становлять відповідні підгалузі.
В підручниках з Цивільного права говориться, що система цивільного права є структурою, елементами якої виступають цивільно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності. Таку систему цивільного права утворює сукупність його норм, а побудована така система на відповідних закономірностях створення правового організму та логічно взаємопов’язаних цивільно-правових нормах. Галузь цивільного права має свою організаційно-технічну структурну побудову, яка пов’язує усі правові норми у певному порядку, розташуваними за відповідними ознаками. Таке структурне об’єднання утворює формалізовану систему цивільного права, що сприяє ефективному пізнанню та застосуванню цих норм.
Якщо для розгляду системи особистих немайнових прав взяти підхід, за яким цивільне право буде розглядатися як галузь права, тоді складовими елементами системи особистих немайнових прав будуть правові норми.
Досліджуючи системні підходи вчених-цивілістів до понять, явищ, напрошується висновок, що більшості з них притаманна позиція аналізу системи через класифікацію.
Скажімо, професор В. В. Луць розглядає систему цивільно- правових договорів через їхню класифікацію, який зазначає, що така система, як єдина система зі складними взаємозв’язками її елементів, характерна як внутрішньою єдністю, так і диференціацією відносин. Він наголошує на важливому значенні класифікації, говорячи, що вона сприяє глибшому з’ясуванню природи і змісту класифікованих об’єктів, виявленню властивих їм спільних рис та особливостей, дальшому вдосконаленню законодавства про них.
Методологічно близькою до цієї інтерпретації системного підходу є проф. Н. С. Кузнєцова: розглядаючи систему цивільних зобов’язань, вона здійснювала їх класифікацію і наголошувала на тому, що межі такої систематизації, ступінь її глибини та деталізації, спрямованість і визначеність критеріїв зумовлюються метою, з якою здійснюється така класифікація.
Наслідуючи логіці системних підходів видатних вчених цивільного права, можемо стверджувати, що систему особистих немайнових прав можна і варто розглядати через їх класифікацію. Але чи це надасть нам можливість з’ясувати, які взаємозв’язки існують між даними правами, яка роль даних системних зв’язків у функціонуванні особистих немайнових прав як цілісності, і, нарешті, яке місце особисті немайнові права займають в системі цивільного права чи взагалі права як такого.
Системний підхід дає можливість створити універсальний механізм, що організовує всі якості проблеми в необхідний для її вирішення порядок. Така універсальна методологія аналізу та синтезу систем, іменована системним аналізом, є можливою й правомірною тому, що відбиває фактичні стани реального світу й відповідає принципу системності, який стверджує, що реальність існує тільки у формі систем.
Ми не можемо підходити до розуміння системи особистих немайнових прав однобічно, адже слід розглянути дану систему з різних сторін, з’ясувати, який ще зміст вкладається в саме поняття «система особистих немайнових прав».