Економічна дипломатія та економічна безпека України
2.3. Концепція зовнішньоекономічної стратегії України: вибір Європейського стандарту
До першочергових заходів, які забезпечать достойний вхід України до Європейської спільноти, слід віднести:
– формування відповідальності усіх громадян за свою державу, суворе дотримання законодавства має стати необхідністю і потребою всіх громадян України;
– скорочення розриву між передовими країнами і Україною;
– незалежність нації від міжнародних кредитів і поблажливості лідерів світової економіки;
– формування і розвиток інформаційної революції, яка є основою економічної дип-ломатії [73].
Під інтеграцією України у світовий економічний простір слід розуміти форму інтер-націоналізації господарського життя, яка посилюється на сучасному етапі розвитку світової економіки, об’єктивний процес переплетення національних господарств і проведення скоро-динованої економічної політики, яка діє на різні області суспільно-політичної діяльності на національному та міжнародному рівнях.
Концепція зовнішньоекономічної стратегії України передбачає її економічну безпеку на національному, регіональному або міжнародному рівнях, що забезпечують нормальне функ-ціонування господарства відповідно до умов, які встановлюються чинними законами, поста-новами, міжнародними зобов’язаннями, а також системою, яка не суперечить нормам та стандартам адміністративної та ділової практики.
Головною метою економічного та соціального розвитку на найближчі роки має стати створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави – вступу України до Європейського Союзу.
Така послідовна робота виводить весь комплекс відносин України з ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов’язаних із вступом нашої країни до Євросоюзу. На це мають бути спрямовані всі інституційні перетворення політико-економічних, соціальних та гума-нітарних реформ. Йдеться про можливість нашої держави до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а у 2011 році створити реальні передумови для вступу України в ЄС [8].
Основним завданням економічної дипломатії у зовнішньоекономічній стратегії є за-безпечення оптимальних параметрів відкритості української економіки, поєднання внут-рішньої і зовнішньої економічної політики. Ця робота повинна перешкоджати інтегруванню України у світовий економічний простір, поглибленню її співпраці з іншими державами.
Створення у 2002–2011 рр. згідно з копенгагенськими критеріями необхідних пере-думов набуття Україною повноправного членства в ЄС передбачає послідовне здійснення таких кроків:
– набуття Україною у 2007 р. членства в СОТ;
– проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Ук-раїною та ЄС, яка б передбачала функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикор-донної інфраструктури тощо;
– приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;
– виконання процедур, необхідних для набуття чинності угоди “Про асоціацію між Україною та ЄС”. Отримавши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інфор-мованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений у більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС;
– проведення переговорного процесу та створення митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних, правових і технологічних перепон у цій сфері;
– повне виконання угоди “Про асоціацію між Україною та ЄС” та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі;
– створення реальних передумов для вступу України до ЄС [12].
Зовнішньоекономічна стратегія кожного етапу має підпорядковуватися ідеї європей-ської інтеграції, використанню таких її форм та механізмів, які дадуть змогу повніше й ефек-тивніше використовувати потенціал взаємозв’язків України з розвиненими країнами світу, передусім із США, особливо в трансфері технологій, залученні прямих інвестицій, запрова-дженні сучасних систем менеджменту та маркетингу.
Поглиблюватиметься стратегічне партнерство між Україною і Республікою Польща, яке вже сьогодні може бути віднесене до базових цінностей сучасної Європи.
Значно більшого динамізму необхідно надати зовнішньоекономічним зв’язкам з іншими країнами Центральної та Південно-Східної Європи, для яких Україна може стати перспективним і привабливим партнером, зокрема в транзитних перевезеннях, агропромис-ловому виробництві, машинобудуванні, рекреаційно-туристичній галузі.
Істотної реструктуризації потребують економічні взаємовідносини з країнами, що розвиваються. Зовнішньоекономічна активність на ринках країн Азії, Африки, Латинської Аме-рики повинна мати цілеспрямований, системний і динамічний характер, органічно впису-ватися у стратегію економічного зростання та євроінтеграційного курсу України.
Інтереси національної безпеки держави та сучасна міжнародна ситуація диктують необхідність суттєвого поглиблення відносин України з НАТО.
Активізація євроатлантичного інтеграційного вектора зовнішньої політики України, його чітке спрямування на повномасштабну євроатлантичну інтеграцію, на реформування військового потенціалу країни відповідно до європейських стандартів має стати одним з найважливіших пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.
Україна повинна бути готовою йти в НАТО настільки, наскільки держави-члени альянсу будуть до цього готові, і робити все можливе для того, щоб інтереси України і НАТО в цьому питанні збігалися. Це запорука активної участі України в подальшому формуванні європейської політики у сфері безпеки, урахуванні інтересів нашої держави в процесі євро-атлантичної інтеграції.
Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці з між-народними фінансовими інституціями на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій. Центр ваги у відносинах з МВФ має перенестися на рівень без-кредитних стосунків.
Інтеграція України в ЄС має свої переваги і для України, і для Європейського Союзу.
Для нашої держави важливого значення набувають як процес її послідовного набли-ження до ЄС, досягнення відповідності копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в дер-жаві та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу – повноправне членство в ЄС.
Як невід’ємна (в географічному, історичному та культурному аспектах) частина Євро-пи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. Євроінтеграційний курс розглядається саме у контексті реалізації цієї моделі в умовах України.
Вступ у майбутньому до ЄС сприятиме більш активному долученню нашої держави до європейських демократичних цінностей, поширенню на неї зони загальноєвропейської ста-більності та безпеки, уникненню нових ліній поділу на континенті. Членство в ЄС дозволить більш ефективно використовувати переваги міжнародної спеціалізації та кооперації, що стане важливою передумовою прискорення економічного розвитку та модернізації країни.
Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов’язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог – інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співро-бітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо [71].
В економічній сфері переваги інтеграції в структури Євросоюзу випливають з функ-ціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації суспільства і наявності колективних механізмів підтримання макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприя-тиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку і забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах єдиного ринку, створенню більш сприятливого інвестиційного середовища, істотному зростанню обсягів торгівлі на ринку ЄС, створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науко- і техноємності, підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоратив-ному управлінні. Інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального розвитку ЄС для прискорення виходу на рівень економічного розвитку, властивий більш роз-виненим країнам Євросоюзу [147].
Європейський Союз стане потужним ринком для 500 млн споживачів. Враховуючи їхню високу платоспроможність, швидкі темпи економічного розвитку країн ЄС, культуру виробництва, споживання, розрахунків, цей ринок має для України значні перспективи.
Соціальні переваги членства в ЄС пов’язані з наявними тут високим рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля.
Перевагами інтеграції України в ЄС стануть:
– суттєві зміни в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці;
– правове забезпечення ринкових перетворень насамперед через послідовне вияснення кодифікації законодавства, із забезпеченням його стабільності, прозорості і гарантій ви-конання законів;
– подальша лібералізація торговельного режиму з мінімізацією довільних бюрокра-тичних обмежень торгівлі через нетарифні заходи і впровадження цивілізованих норм ре-гулювання торгівлі, узгоджених у рамках СОТ;
– створення сприятливого для підприємницької діяльності середовища та поліпшення інвестиційного клімату: мінімізація адміністративних бар’єрів при започаткуванні нового біз-несу, зменшення податкового тиску на підприємців і забезпечення для них прозорих “правил гри”, запровадження надійних механізмів забезпечення виконання контрактних зобов’язань, застосування ефективних процедур банкрутства, декриміналізація економічної діяльності;
– створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку, радикальне поліп-шення системи заходів проти зловживання монопольним становищем [72].